Рішення № 138074681, 01.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/767/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Березівської окружної прокуратури Одеської області (67300, Одеська обл., м. Березівка, вул. Шаховцева, буд. 4) в інтересах держави в особі

позивача-1: Південного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40477150, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83)

позивача-2: Національної служби здоров`я України (код ЄДРПОУ 42032422, 04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 19)

до відповідача-1: Комунального некомерційного підприємства "Іванівський медичний центр" Іванівської селищної ради Одеської області (код ЄДРПОУ 38096553, 67200, Одеська обл., Березівський р-н, с-ще Іванівка, вул. Центральна, буд. 121)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЕНКО" (код ЄДРПОУ 02002, м. Київ, вул. Флоренції, буд. 1/11, оф. 197)

про визнання недійсним пункту договору та стягнення коштів

за участю прокурора: Тетяна Кривельова

за участю представників сторін:

від позивача-1: не з`явився

від позивача-2: не з`явився

від відповідача-1: Євген Якових

від відповідача-2: Олена Ядуто

Березівська окружна прокуратура Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі позивачів Південного офісу Держаудитслужби та Національної служби здоров`я України до відповідачів Комунального некомерційного підприємства "Іванівський медичний центр" Іванівської селищної ради Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЕНКО" про визнання недійсним пункту договору та стягнення коштів.

Ухвалою суду від 09.03.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено прокурору строк на усунення недоліків.

У встановлений господарським судом строк прокурором усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; вирішено інші процесуальні питання.

17.03.2026 до суду від позивача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача-2.

27.03.2026 до суду від позивача-1 надійшло пояснення по суті спору та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача-1.

01.04.2026 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

10.04.2026 від прокурора надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 15.04.2026 господарський суд оголосив перерву до 06.05.2026.

21.04.2026 до суду від відповідача-2 надійшло заперечення на відповідь на відзив.

22.04.2026 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строку на його подання.

У судовому засіданні 06.05.2026 суд поновив відповідачу-1 строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняв його до розгляду; оголосив перерву у судовому засіданні до 14.05.2026.

Ухвалою суду від 14.05.2026 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; закрито підготовче провадження у справі №916/767/26; призначено розгляд справи по суті на 03.06.2026.

У судовому засіданні 03.06.2026 господарський суд задовольнив клопотання відповідача-2 про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції та оголосив перерву до 01.07.2026.

У судове засідання 01.07.2026 з`явились прокурор, представники відповідачів.

Під час розгляду справи по суті прокурор підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідачів проти задоволення позову заперечили з підстав його необгрунтованості.

В судовому засіданні в порядку абз.1 ч.1 ст.219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголосив скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників провадження, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, Комунальним некомерційним підприємством "Іванівський медичний центр" Іванівської селищної ради Одеської області в електронній системі публічних закупівель "Prozorro" опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UА-2024-05-30-002190-а на закупівлю товару - обладнання для анестезії та реанімації (Апарат для анестезії (НК 024-2023 -37710 Система анестезіологічна загального призначення); з кодом за Єдиним закупівельним словником: ДК021:2015:33170000-2: Обладнання для анестезії та реанімації; очікувана вартість закупівлі складала 2700000,00 грн.

За результатами проведених торгів в електронній системі публічних закупівель 07.06.2024 розміщено протокол розгляду тендерної пропозиції, згідно з яким переможцем обрано ТОВ "КСЕНКО".

Того ж дня відповідачем-1 опубліковано повідомлення про намір укласти договір.

17.06.2024 між Комунальним некомерційним підприємством "Іванівський медичний центр" Іванівської селищної ради Одеської області (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСЕНКО" (далі - постачальник) укладено договір №92.

Згідно з п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві код згідно основного словника національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник": ДК 021:201533170000-2 Обладнання для анестезії та реанімації (Апарат для анестезії (НК 024:2023 - 37710 Система анестезіологічна загального призначення) (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити його.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару визначені у специфікації.

За умовами п. 3.1. договору, ціна цього договору становить 2484005,00 грн., у тому числі ПДВ - 162505,00 грн.

Згідно з п. 3.2. договору, ціна цього договору не може змінюватись за виключенням випадків, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до розділу 4 договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються в національній валюті України - гривні. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника після прийняття товару та пред`явленої постачальником видаткової накладної. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунок за поставлений товар здійснюється в розмірі 100% упродовж 10 робочих днів з дати поставки товару на адресу замовника на підставі наданого оригіналу рахунку та видаткової накладної товару.

За умовами п. 5.1. договору, строк (термін) поставки (передачі) товару: з моменту підписання договору про закупівлю сторонами, але не пізніше ніж до 31.12.2024.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в т.ч. і щодо повної оплати товару. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень.

У додатку №1 до договору (специфікації) сторонами, окрім іншого, погоджено: найменування товару (апарат для анестезії Leon Plus), одиницю виміру (компл.), кількість (1 шт.), ціну за одиницю без ПДВ (2321500,00 грн.), ПДВ (162505,00 грн.), загальну вартість товару з ПДВ (2484005,00 грн.).

Специфікація підписана між сторонами, підписи скріплені печатками.

20.06.2024 між Комунальним некомерційним підприємством "Іванівський медичний центр" Іванівської селищної ради Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСЕНКО" було підписано акт приймання-передачі товару за договором.

У вказаному акті сторони засвідчили, що товар - апарат для анестезії Leon Plus у кількості 1 шт. був якісним, повністю укомплектованим та таким, що відповідає специфікації.

03.07.2024 відповідачем-1 було сплачено на користь відповідача-2 грошові кошти у розмірі 24840005,00 грн., з призначенням платежу: "Апарат для анестезії Leon Plus, договір №92 від 17.06.2024, рахунок № 348 від 20.06.2024 у т.ч. ПДВ 7% - 162505,00 грн.".

Наведене свідчить про повне виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Підставою для звернення до суду з даним позовом стало те, що прокурор вважає положення п. 3.1. договору щодо включення до вартості товару податку на додану вартість такими, що суперечить пп. 2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Прокурор зазначає, що умовами звільнення від оподаткування податком на додану вартість є обставини включення медичного виробу до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України (1) та використання такого обладнання для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я (2).

Щодо першої умови для звільнення від оподаткування податком на додану вартість прокурором зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1447 затверджено перелік лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану. До вказаного вище переліку включено анестезіологічний апарат (наркозно-дихальний апарат).

Щодо другої умови прокурор зауважує, що за потребою в умовах воєнного стану всі заклади охорони здоров`я області надають медичну допомогу усім постраждалим та пораненим у цілодобовому режимі, у тому числі і Комунальне некомерційне підприємство "Іванівський МЦ" Іванівської селищної ради Одеської області. На час звернення до суду в Україні не скасовано правовий режим воєнного стану, а також в країні здійснюються заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації. Заклад охорони здоров`я - КНП "Іванівський медичний центр" Іванівської селищної ради відповідно до вимог чинного законодавства та наказу Міністерства охорони здоров`я від 25.02.2022 №379 має обов`язок із забезпечення безвідмовного надання медичної допомоги усім постраждалим і пораненим та фактично їх надає.

Окрім того прокурор наголошує, що тендерна документація до предмету закупівлі не передбачає обов`язкової умови включення ПДВ до ціни товару.

Прокурор вважає, що постачання анестезіологічного апарату для анестезії Leon Plus, який є предметом договору № 92 від 17.06.2024, відноситься до операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ. Вказує, що оскільки спірна закупівля мала бути здійснена за ціною без урахування податку на додану вартість в її складі відповідно до підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, то пункт 3.1 договору в частині включення суми ПДВ до ціни товару суперечить вказаній нормі, а тому підлягає визнанню недійсним.

Окрім того, прокурор вважає, що наявні правові підстави і для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у сумі 162505,00 грн., оскільки неповернення зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача-2 за рахунок позивача-2 поза підставою, передбаченою законом.

Прокурором до матеріалів справи долучено листи (запити), що направлялись в порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" до учасників провадження та органів місцевого самоврядування, податкової служби, а також відповіді на них.

Так, 05.12.2024 прокурор звернувся до Іванівської селищної ради з листом/запитом в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому повідомив про виявлені ним порушення інтересів держави під час проведення спірної процедури закупівлі та просив, окрім іншого, надати відомості: щодо правомірності включення до ціни договору №92 від 17.06.2024 суми податку на додану вартість; про стан виконання договору; про вжиті заходи щодо повернення (стягнення) безпідставно сплаченого податку на додану вартість у місцевий бюджет, у тому числі і шляхом звернення до суду з позовом.

16.12.2024 Іванівською селищною радою надано відповідь на запит прокурора. До вказаної відповіді селищна рада долучила лист відповідача-1 від 13.12.2024, в якому Комунальним некомерційним підприємством "Іванівський медичний центр" Іванівської селищної ради Одеської області повідомлено, що:

- КНП "Іванівський медичний центр" Іванівської селищної ради Одеської області було проведено процедуру закупівлі відповідно до діючих норм податкового законодавства, які діяли на момент проведення процедури закупівлі;

- медичний заклад отримав товар в повному обсязі та здійснив оплату цього товару згідно з умовами договору;

- ПДВ сплачено у відповідності до Податкового кодексу України, а тому заходи щодо його повернення не здійснювалися.

01.04.2025 прокурор звернувся до відповідача-1 з листом/запитом в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому повідомив про виявлені ним порушення інтересів держави під час проведення спірної процедури закупівлі та просив надати відомості:

- щодо надання КНП "Іванівський медичний центр" у період 2022-2025 медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я;

- чи використовується (або придбано з метою використання) медичне обладнання - мобільний рентген системи та апарат для анестезії (апарат для анестезії Leon Plus) для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.

07.04.2025 відповідачем-1 надано відповідь на вказаний вище лист прокурора. У листі відповідачем-1 повідомлено, що:

- у період 2022-2025 років КНП "Іванівський МЦ" Іванівської селищної ради Одеської області надавалась медична допомога 238 фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації та запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я;

- медичне обладнання - апарат для анестезії LEON PLUS не використовується для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації та запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я;

- на спірні правовідносини не поширюються пільги в частині звільнення оподаткування податком на додану вартість;

- джерелом фінансування видатків за даним договором є власні кошти підприємства, а саме кошти НСЗУ;

- процедуру закупівлі було проведено відповідно до норм податкового законодавства, які діяли на момент проведення процедури закупівлі.

11.06.2025 прокурор звернувся до позивача-2 з листом/запитом в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому повідомив про виявлені ним порушення інтересів держави під час проведення спірної процедури закупівлі та просив надати відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави; про розмір коштів, які сплачені НСЗУ на закупівлю медичного обладнання - апарату для анестезії та реанімації згідно договору № 92 від 17.06.2024.

24.07.2025 позивачем-2 надано відповідь на вказаний вище лист/запит прокурора. НСЗУ повідомлено, що заклади охорони здоров`я, які уклали договір із НСЗУ, є автономними, тобто самостійними щодо питань розпорядження коштами, які вони отримують за надання послуг з медичного обслуговування населення та витрачають кошти відповідно до встановленого законодавством порядку та фінансового плану, який затверджується його власником. НСЗУ, як замовник медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, відповідно до визначених законодавством повноважень, не може втручатися та контролювати адміністративну, господарську та фінансову діяльність медичних закладів, а тому підстав для звернення НСЗУ до суду з позовом про стягнення з ТОВ "КСЕНКО" безпідставно сплаченої суми ПДВ у розмірі 162505,00 грн. за договором № 92 від 17.06.2024, НСЗУ не вбачало.

Окрім того позивач-2 повідомив, що на підставі договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій у 2024 році, а саме: № 2790-124-P000 від 09.02.2024, № 0000-5XMT-М000 від 18.01.2024, НСЗУ здійснювалась оплата наданих відповідачем-1 медичних послуг.

25.08.2025 прокурор звернувся до Іванівської селищної ради з листом в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому повідомив про виявлені ним порушення інтересів держави під час проведення спірної процедури закупівлі та просив надати:

- інформацію, з якого саме бюджету (місцевого чи державного) здійснено спірну закупівлю апарату для анестезії Leon Plus;

- копію листа КНП "Іванівський медичний центр" Іванівської селищної ради про виділення коштів на вказану закупівлю, копію рішення (розпорядження) щодо надання коштів;

- копію (виписку) фінансового плану за 2024 рік, згідно з яким КНП отримувало дохід і здійснювало видатки, у тому числі в частині спрямування коштів на закупівлю апарату для анестезії Leon Plus;

- копію реєстру руху коштів по рахунку щодо надходження коштів у сумі 2484005,00 грн. на рахунок КНП, а також про подальше перерахування таких коштів ТОВ "КСЕНКО" згідно договору закупівлі;

- про вжиті заходи щодо повернення (стягнення) безпідставно сплаченого податку на додану вартість у місцевий бюджет, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом.

05.09.2025 від Іванівської селищної ради надійшла відповідь на запит прокурора.

18.12.2025 прокурор звернувся до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з листом в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому повідомив про виявлені ним порушення інтересів держави під час проведення спірної процедури закупівлі та просив надати наступну інформацію:

- чи підлягає звільненню від сплати ПДВ медичне обладнання - апарат для анестезії та реанімації (апарат для анестезії (НК 024:2023-37710 Система анестезіологічна загального призначення)), який закуплений КНП "Іванівський медичний центр" Іванівської селищної ради Одеської області на підставі договору № 92 від 17.06.2024;

- чи перераховано у порядку, визначеному законом, ТОВ "КСЕНКО" податок на додану вартість у сумі 162505,00 грн. до бюджету за вищевказаним договором № 92 від 17.06.2024.

30.01.2026 від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві надійшла відповідь на запит прокурора, в якій управлінням зазначено, що встановити факт віднесення до податкових зобов`язань декларації з ПДВ сум податку та проведення розрахунків з бюджетом ТОВ "КСЕНКО" за операціями з постачання апарату для анестезії Leon Plus КНП "Іванівський медичний центр" Іванівської селищної ради Одеської області відповідно до договору № 92 від 17.06.2024 можливо виключно під час документальної перевірки, проведеної відповідно до вимог Кодексу.

20.01.2026 прокурор звернувся до відповідача-1 з листом/запитом, в якому повторно повідомив про виявлені ним порушення інтересів держави під час проведення спірної процедури закупівлі та просив надати відомості:

- про кількість осіб, яким у період 2022-2025 років надавалася медична допомога, як учасникам антитерористичної операції, особам, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, інших фізичних осіб, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства;

- про наявність на обліку в КНП осіб, які є учасниками АТО, бойових дій, осіб, що беруть (брали) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та інших фізичних осіб, яким КНП надавалась медична допомога, у тому числі невідкладна, вторинна, реабілітаційна, профілактична, амбулаторна допомога щодо лікування наслідків поранень, контузій чи іншого ушкодження здоров`я, які такі особи отримали у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану;

- копії рішень, розпоряджень, програм, заходів, якими встановлені обмеження або виключено права та обов`язки Комунальним некомерційним підприємством "Іванівський медичний центр" Іванівської селищної ради Одеської області щодо надання медичної допомоги учасникам антитерористичної операції, особам, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації або іншим фізичним особам, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я у період запровадження воєнного стану, проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації;

- про наявність місцевих заходів, програм, рішень (розпоряджень) з питань надання медичної допомоги вищевказаним особам.

23.01.2026 відповідачем-1 надано відповідь на вказаний вище лист/запит прокурора. У листі відповідачем-1 повідомлено, що:

- у період з 2022 по 2025 роки КНП "Іванівський МЦ" Іванівської селищної ради Одеської області медична допомога надавалася як учасникам антитерористичної операції, особам, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, інших фізичних осіб, які зазнали контузії чи іншого ушкодження здоров`я у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства. Загальна кількість вищенаведених осіб, яким надано медичну допомогу, складає 933 чоловіки;

- у КНП "Іванівський МЦ" Іванівської селищної ради Одеської області перебуває на обліку 224 особи, які є учасниками АТО, бойових дій, осіб, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. У КНП "Іванівський МЦ" Іванівської селищної ради Одеської області надавалась медична допомога 933 особам, у тому числі: вторинна медична допомога - 299 особам та амбулаторна медична допомога - 634 особам щодо лікування наслідків поранень, контузій чи іншого ушкодження здоров`я, отриманих особами у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану;

- КНП "Іванівський МЦ" Іванівської селищної ради Одеської області не приймались та не виносились рішення, розпорядження, програми, заходи, якими б встановлювались обмеження або виключались би права та обов`язки тощо у наданні медичної допомоги учасникам антитерористичної операції, особам, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації або іншим фізичним особам, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я у період запровадження воєнного стану, проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації;

- КНП "Іванівський МЦ" Іванівської селищної ради Одеської області не приймалось та не виносилось рішень (розпоряджень), заходів та програм з питань надання медичної допомоги вищевказаним особам.

У своїх поясненнях позивач-1 зазначив, що наразі Планом Південного офісу Держаутислужби на ІІ квартал 2026 року проведення чергових заходів державного фінансового контролю в комунальному некомерційному підприємстві "Іванівський медичний центр" Іванівської селищної ради Одеської області не передбачено. Зважаючи на те, що Південний офіс Держаудитслужби не проводив жодних заходів державного фінансового контролю, які передбачені Законом № 2939-ХІІ та Законом № 922-VІІІ, щодо дотримання вимог законодавства при укладанні договору від 17.06.2024 № 92, Південний офіс Держаудитслужби позбавлений можливості надати пояснення щодо суті виявленого порушення.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначає, що для застосування до спірної закупівлі п.п.2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України потрібно підтвердити одночасну наявність таких трьох умов: спеціальний суб`єкт закупівлі - заклад охорони здоров`я; предмет закупівлі - медичний виріб, який входить до Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1447; спеціальне цільове призначення предмета закупівлі - для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.

Щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень п.п.2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України відповідачем-1 вказано, що так як КНП "Іванівський медичний центр" є закладом охорони здоров`я, а предмет оголошеної закупівлі визначений Переліком № 1447, то відповідно останній може скористатися податковою пільгою п.п.2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, однак за наявності третьої обов`язкової умови - спеціального призначення предмету закупівлі. Разом з тим, ні оголошення про проведення процедури закупівлі, ні тендерна документація, ні укладений договір не містять жодної інформації про спеціальне цільове призначення предмета закупівлі - для надання медичної допомоги особам, визначеним в п.п.2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

Відповідач-1 вважає, що закупівля медичного обладнання була проведена відповідно до норм чинного законодавства України, а отже жодних обґрунтованих підстав для визнання недійсним пункту 3.1. договору та стягнення у зв`язку з цим сплачених грошових коштів немає.

Відповідач-1 наголошує, що до ініціювання даного судового спору у відповідь на запит Березівської окружної прокуратури, КНП "Іванівський медичний центр" повідомляв, що медичне обладнання - апарат для анестезії LEON PLUS не використовується для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я. Відповідач-1 у листі прямо вказував на відсутність обґрунтованих підстав для застосування п.п.2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України до спірних правовідносин, однак вказані доводи були проігноровані прокурором.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 наголошує, що податкова пільга, встановлена підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ автоматично не застосовується, оскільки для її застосування необхідні три обов`язкові та сукупні умови:

- медичний виріб постачається для використання закладами охорони здоров`я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації;

- медичний виріб призначений для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я;

- медичний виріб входить до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України, а саме - Переліку № 1447.

За позицією відповідача-2, умовою звільнення від оподаткування ПДВ на підставі підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ є не лише включення медичного виробу до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України, а і цільове використання такого обладнання, а саме для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.

Разом з тим, ні тендерна документація відповідача-1, ні договір не містять інформації, що апарат для анестезії придбавався з метою надання медичної допомоги фізичним особам, які у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.

Відповідач-2 вважає, що включення ПДВ у ціну договору є правомірним, оскільки: відповідачем-1 не дотримано умови визначення призначення товару, а саме: надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я; у договорі не зазначено, що товар закуповується для цілей, визначених підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України; відповідачем-1 не повідомлено відповідача-2 про таку мету; відповідач-2 не мав і не міг мати об`єктивної інформації про право на пільгу; податкове законодавство не покладає на відповідача-2 (продавця) обов`язок визначати самостійно мету використання товару, що є предметом договору.

Щодо інших доводів прокурора відповідач-2 наголошує, що сума ПДВ не може вважатись безпідставно набутим відповідачем-2 майном, а також вважатись збагаченням останнього, оскільки суму ПДВ, що є предметом спору, правомірно включено до ціни товару та сплачено до Державного бюджету України.

Окрім того відповідач-2 у своїх запереченнях наголошує, що він є платником ПДВ, а виявлення невідповідностей щодо заявленої ціни зумовлювало право відповідача-1 відхилити тендерну пропозицію відповідача-2 із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель, разом з тим відповідач-1 у листі від 07.04.2025 підтвердив, що процедуру закупівлі було проведено відповідно до діючих норм податкового законодавства, котрі діяли на момент проведення процедури закупівлі.

У відповіді на відзив прокурор не погодився з твердженнями відповідача-2 про відсутність підстав для задоволення позову та вказував на правомірність та обґрунтованість власних позовних вимог.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При зверненні з даним позовом до суду прокурором визначено позивачами Південний офіс Державної аудиторської служби України та Національну службу здоров`я України

За позицією прокурора, органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснювали захист інтересів держави, що стало підставою для здійснення представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Щодо позивача-1 Південного офісу Держаудитслужби.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №2939-XII (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №2939-XII).

За ч.1 ст.1 Закону №2939-XII, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно ст.2 Закону №2939-XII, головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до п.п. 8, 10 абз.1 ст.10 Закону №2939-XII, органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з п.1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016 (із змінами) (далі - Положення), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

У абз.3 п.п.9, п.4 Положення визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Водночас, згідно з п.п.20 п.6 Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, в тому числі, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Згідно п.п.3 п.4 Положення, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки закупівель.

Відповідно п.9 п.4 Положення, Державна аудиторська служба України вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, в тому числі, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, визначені у п.п. 8, 10 абз.1 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", абз.3 п.п.9, п.4, п.п.20 п.6 Положення про Державну аудиторську службу України повноваження органів Держаудитслужби самостійно звертатися до суду обумовлені здійсненим заходом державного фінансового контролю та пов`язуються з: визнанням недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, що виявлено під час проведення заходу державного контролю; усуненням виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо їх усунення); стягнення у дохід держави коштів, отриманих підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до п.7 Положення, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Одеської області здійснює Південний офіс Держаудитслужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №266 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" та Положення про Південний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 №23 (далі - Положення № 23).

Відповідно до п.3 Положення №23, основним завданням Південного офісу Держаудитслужби є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників, Автономної Республіки Крим та в місті Севастополі.

Згідно з пп. 18 п.6 зазначеного Положення, Південний офіс Держаудитслужби має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Отже, Південний офіс Держаудитслужби наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Одеської області.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду щодо наявності повноважень на звернення до суду Держаудитслужби та її підрозділів, а отже і прокурора в інтересах держави в їх особі, у разі не виконання вимог щодо усунення порушень законодавства, виявлених за результатами моніторингу закупівель, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі №924/1256/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №906/296/18.

20.01.2026 прокурор звернувся до позивача-1 з листом в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому повідомив про виявлене порушення закону у спірних правовідносинах та просив надати інформацію про вжиті заходи цивільно-правового характеру.

06.02.2026 позивач-1 повідомив прокурора, що згідно з інформацією, оприлюдненою в електронній системі закупівель за номером ID: UA-2024-05-30-002190-a, замовник оприлюднив в електронній системі закупівель звіт про виконання договору про закупівлю, з огляду на що, зважаючи на норми абзацу другого частини першої статті 8 Закону №2939, Південний офіс Держаудитслужби не мав правових підстав для здійснення моніторингу зазначеної закупівлі. Зазначив, що питання щодо дотримання замовником вимог законодавства при виконанні умов договору, укладеного за результатами вищезазначеної закупівлі, можливо дослідити в межах повноважень під час проведення інших заходів державного фінансового контролю (окрім моніторингу закупівлі), визначених статтею 5 Закону № 2939.

Тобто, орган державного фінансового контролю не вжив жодних заходів із захисту порушених інтересів держави, викладених у листі окружної прокуратури, не звернувся до суду з необхідним позовом, а також не проінформував про заплановані заходи задля усунення порушень вказаних інтересів держави та конкретні строки їх вжиття.

Таким чином, прокурор вважає, що Південним офісом Держаудитслужби належних заходів щодо захисту інтересів держави не вжито.

Щодо позивача-2 Національної служби здоров`я України.

Згідно з п. 1 Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1101 від 27.12.2017, Національна служба здоров`я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Згідно з Положенням про Національну службу здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101 (далі - Положення), Національна служба здоров`я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. Основними завданнями НСЗУ є: 1) реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій); 2) виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій; 3) внесення на розгляд Міністра охорони здоров`я пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію; здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій; здійснює оплату згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Відповідно до п.1.1 Статуту КНП "Іванівський медичний центр" Іванівської селищної ради Одеської області, в редакції, затвердженої рішенням Іванівської селищної ради від 15.12.2023 № 963-VІІІ, КНП "Іванівський медичний центр" Іванівської селищної ради Одеської області (далі - підприємство) є закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу населенню, вживає заходи з профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров`я.

Відповідно до п. 3.1. Статуту, основною метою створення підприємства є надання первинної медичної допомоги та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги будь-яким особам та здійснення управління медичним обслуговуванням населення, що постійно проживає (перебуває) на території Іванівської, Знам`янської, Великобуялицької та Коноплянської територіальних громад Березівського району Одеської області, а також вжиття заходів з профілактики захворювань населення та підтримки громадського здоров`я.

Пунктом 5.1. Статуту передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому власником, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства, а також майно, набуте підприємством в процесі своєї діяльності.

Пунктом 5.3 Статуту передбачено, що джерелом формування майна та коштів КНП є, зокрема, кошти, отримані за договором про медичне обслуговування населення із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

11.06.2025 прокурор звернувся до позивача-2 з листом/запитом в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому повідомив про виявлені ним порушення інтересів держави під час проведення спірної процедури закупівлі та просив надати відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави; про розмір коштів, які сплачені НСЗУ на закупівлю медичного обладнання - апарату для анестезії та реанімації згідно договору № 92 від 17.06.2024.

24.07.2025 позивачем-2 надано відповідь на вказаний вище лист/запит прокурора, в якій повідомлено, що заклади охорони здоров`я, які уклали договір із НСЗУ, є автономними, тобто самостійними щодо питань розпорядження коштами, які вони отримують за надання послуг з медичного обслуговування населення, та витрачають кошти відповідно до встановленого законодавством порядку та фінансового плану, який затверджується його власником. НСЗУ, як замовник медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, відповідно до визначених законодавством повноважень, не може втручатися та контролювати адміністративну, господарську та фінансову діяльність медичних закладів, а тому підстав для звернення НСЗУ до суду з позовом про стягнення з ТОВ "КСЕНКО" безпідставно сплаченої суми ПДВ у розмірі 162505,00 грн. за договором № 92 від 17.06.2024 НСЗУ не вбачало.

Окрім того позивач-2 повідомив, що на підставі договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій у 2024 році, а саме: № 2790-124-P000 від 09.02.2024, № 0000-5XMT-М000 від 18.01.2024, НСЗУ здійснювалась оплата наданих відповідачем-1 медичних послуг.

Таким чином, прокурор вважає, що Національною службою здоров`я України належних заходів щодо захисту інтересів держави не вжито.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Згідно з абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Прокурором встановлено, що Південний офіс Держаудитслужби та Національна служба здоров`я України як органи, уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснюють.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/19/18, надавши оцінку доводам щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також недостатньої їх обґрунтованості, дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.

Враховуючи наведені положення законодавства та висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, суд дійшов висновку, що у прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави, оскільки позивачі, не зважаючи на те, що прокурор в порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", звертав їх увагу на порушення інтересів держави внаслідок укладення спірного договору, у розумний строк не вжили належних та ефективних правових заходів щодо захисту інтересів держави.

На виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку з нездійсненням захисту інтересів держави Березівською окружною прокуратурою листом від 20.02.2026 повідомлено позивачів про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Таким чином суд вважає, що прокурор дотримався порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", при направленні вказаного позову до суду, та підтвердив підстави представництва інтересів держави в суді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із положеннями статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи частини 1 статті 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між відповідачами договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, тому такий договір з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у відповідачів взаємних цивільних прав і обов`язків, спрямованих на виконання обумовлених цим договором умов, які є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог вказаного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення", вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У підпункті 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України передбачено, що ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розд. V цього Кодексу.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів а), б) пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Згідно зі ст. 194 ПК України, операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Відповідно до положень п. 188.1. статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п.п. 30.1. - 30.2. статті 30 ПК України, податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

За умовами п. 30.9. ПК України, податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Як на підставу недійсності пункту 3.1. договору про закупівлю товару, укладеного між відповідачами, прокурор послався на підпункт 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та зазначив про те, що спірний пункт договору передбачає безпідставне включення в ціну товару суми податку на додану вартість, що суперечить вказаній нормі права.

Відповідно до підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України: лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров`я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 18.11.2025 у справі № 910/4313/25 зазначив про те, що аналіз вказаної норми свідчить, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України за наявності одночасно таких трьох умов:

1) медичні вироби постачаються для використання закладами охорони здоров`я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації;

2) медичні вироби призначені для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я;

3) медичні вироби входять до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України, а саме - Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1447 (далі - Перелік № 1447).

Верховний Суд у вказаній постанові наголосив, що у разі відсутності однієї із зазначених умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.

Отже, визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб`єкт отримувача таких товарів, а й призначення товарів - надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.

Верховний Суд у пункті 51 постанови від 18.11.2025 у справі № 910/4313/25 виснував, що враховуючи положення підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, встановлення такої обставини, як призначення медичних засобів саме для надання медичної допомоги фізичним особам, які у зв`язку із здійсненням заходів із надання відсічі збройної агресії рф зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, є обов`язковою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість на підставі цієї норми.

Схожого за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.04.2026 у справі № 916/2613/25.

Дослідивши питання наявності умов, які є підставами для звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання медичних виробів за спірним предметом закупівлі відповідно до підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України, судом встановлено таке.

Щодо такої умови для звільнення від оподаткування ПДВ як постачання для використання закладами охорони здоров`я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальне некомерційне підприємство "Іванівський медичний центр" Іванівської селищної ради Одеської області згідно з п.п. 1.1., 3.1. Статуту є закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу населенню, вживає заходи з профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров`я. Основною метою створення підприємства є надання первинної медичної допомоги та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги будь-яким особам та здійснення управління медичним обслуговуванням населення, що постійно проживає (перебуває) на території Іванівської, Знам`янської, Великобуялицької та Коноплянської територіальних громад Березівського району Одеської області, а також вжиття заходів з профілактики захворювань населення та підтримки громадського здоров`я.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я від 25.02.2022 №379, на виконання Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 визначено організацію роботи всіх закладів охорони здоров`я, які перебувають в сфері управління, для забезпечення безвідмовного надання медичної допомоги усім постраждалим та пораненим. Повернення до госпіталізації у заклади охорони здоров`я визначених у Переліку закладів охорони здоров`я та державних установ Національної академії медичних наук, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів, особам рядового і начальницького складу та поліцейським, які беруть участь в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану, затвердженому спільним наказом Міністерства оборони і Міністерства охорони здоров`я від 07.02.2018 №49/180, буде здійснено після стабілізації ситуації та окремого розпорядження Міністерства охорони здоров`я.

Отже, за потребою в умовах воєнного стану всі заклади охорони здоров`я надають медичну допомогу усім постраждалим та пораненим у цілодобовому режимі, у тому числі, й відповідач-1.

Окрім того, і підпункт 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України не передбачає необхідності наділення спеціальним статусом суб`єкта, зокрема, закладу охорони здоров`я, для отримання податкової пільги, адже аналіз вказаної норми свідчить про наявність вимог щодо спеціального призначення безпосередньо "лікарських засобів та медичних виробів", а не "закладу охорони здоров`я".

Відтак, відповідач-1, як заклад охорони здоров`я, може скористатись наданою законодавцем податковою пільгою за наявності одночасно інших умов, визначених підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

Щодо такої умови для звільнення від оподаткування ПДВ як віднесення медичного виробу, обумовленого предметом закупівлі, до такого, що визначений Переліком лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022.

Так, за результатами проведення процедури відкритих торгів 17.06.2024 між Комунальним некомерційним підприємством "Іванівський медичний центр" Іванівської селищної ради Одеської області (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСЕНКО" (далі - постачальник) укладено договір №92.

Згідно з п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві код згідно основного словника національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник": ДК 021:201533170000-2 Обладнання для анестезії та реанімації (Апарат для анестезії (НК 024:2023 - 37710 Система анестезіологічна загального призначення) (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити його.

У додатку №1 до договору (специфікації) сторонами, окрім іншого, погоджено: найменування товару (апарат для анестезії Leon Plus), одиницю виміру (компл.), кількість (1 шт.), ціну за одиницю без ПДВ (2321500,00 грн.), ПДВ (162505,00 грн.), загальну вартість товару з ПДВ (2484005,00 грн.).

20.06.2024 між Комунальним некомерційним підприємством "Іванівський медичний центр" Іванівської селищної ради Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСЕНКО" було підписано акт приймання-передачі товару за договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1447 "Про затвердження переліків лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану" затверджено перелік лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, до якого включено Анестезіологічний апарат (наркозно-дихальний апарат) (з приміткою * - поширюється на медичні вироби, зазначені в підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України).

З огляду на те, що медичний виріб, який був предметом поставки за спірним договором, наявний у Переліку № 1447, скористатись наданою законодавцем податковою пільгою можливо за наявності ще однієї обов`язкової умови, визначеної підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

Як зазначено вище, однією з обов`язкових умов застосування податкової пільги на підставі підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України є спеціальне цільове призначення медичних виробів.

Щодо такої умови для звільнення від оподаткування ПДВ як надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає, що прокурором не доведено суду належними та допустимими доказами тієї обставини, що медичний виріб, який купувався відповідачем-1 відповідно до договору, має особливе призначення, а саме: для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.

Так, ні оголошення про проведення процедури закупівлі, ні тендерна документація замовника за процедурою закупівлі, ні договір не містили жодної інформації про спеціальне цільове призначення товару, який закуповувався, а саме для надання медичної допомоги особам, визначеним в підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Окрім того, зважаючи на загальний профіль лікарні як закладу охорони здоров`я (первинної медичної допомоги та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги будь-яким особам), використання придбаного за договором товару включає надання медичної допомоги як військовим, які потребують лікування, пов`язаного (або не пов`язаного) з отриманням поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я у період проведення АТО та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану, так і цивільному населенню, яке потребує медичної допомоги, не залежно від обставин отримання ушкодження здоров`я.

За своїм правовим статусом у силу вимог чинного законодавства відповідач-1 не може надавати медичну допомогу виключно фізичним особам, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я у період проведення АТО та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства.

Натомість використання медичних виробів для надання медичної допомоги категоріям осіб, які не передбачені підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, не узгоджується з положеннями цієї норми як умовою застосування пільгового режиму оподаткування ПДВ операції з постачання медичних виробів, зокрема, щодо цільового використання таких виробів певній категорії осіб, яке законодавець визначив як обов`язкову умову для застосування податкової пільги.

По своїй суті податкові пільги асоціюються з встановленням для певної групи платників податків переваг, які виражаються в зниженні податкового навантаження і є результатом реалізації стимулюючої підфункції регулюючої функції держави з питань оподаткування. Критеріями визначення групи платників податків, на яких поширюється пільга, є певні особливості, що обумовлені видом їх діяльності, об`єктом оподаткування або характером та суспільним значенням здійснюваних ними витрат.

Таким чином, оскільки відповідач-1 не визначав, що закупівля медичного виробу здійснюється для цілей, які перелічені у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та враховуючи використання придбаних медичних виробів для надання медичної допомоги будь-яким особам, а не лише спеціальній категорії суб`єктів, підстави для застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ операції відповідача-2 з постачання на митну територію України медичних виробів, обумовлених предметом спірної закупівлі, в порядку визначеної норми відсутні.

Окрім того, про цільове призначення, підставність оподаткування спірної процедури закупівлі відповідач-1 неодноразово повідомляв прокурора у своїх листах.

Враховуючи, що до спірних правовідносин не застосовується пп.2 п. 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, не наведення прокурором жодних норм законодавства, яким суперечить пункт 3.1 договору в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 162505,00 грн., суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним пункту 3.1. договору відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у вигляді податку на додану вартість у розмірі 162505,00 грн. на підставі ст.1212 ЦК України, суд зазначає наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст.1212 ЦК, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Втім, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадання достатньої правової підстави.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.10.2024 у справі №916/3575/23, основна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін договірного зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання такого зобов`язання не вважається безпідставним. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №334/2517/16-ц, від 13.01.2021 у справі №539/3403/17, від 27.01.2021 у справі №910/16334/19, від 04.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.12.2021 у справі №910/13182/20 та від 10.02.2022 у справі №918/339/21.

Відтак, враховуючи, що підставою отримання відповідачем коштів (ПДВ, який був включений до вартості товару) у сумі 162505,00 грн. є відповідний договір №92 від 17.06.2024, який не був визнаний судом недійсним ані в цілому, ані в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЕНКО" безпідставно набутих коштів у вигляді податку на додану вартість у загальній сумі 162505,00 грн. на підставі ст.1212 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "КСЕНКО" виконало свої зобов`язання зі сплати до Державного бюджету України суми ПДВ. При цьому, прокурор не довів, що сума ПДВ у розмірі 162505,00 грн. була повернута відповідачу-2 з бюджету як помилково сплачений податок.

Отже, доводи прокурора про порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми коштів у розмірі 162505,00 грн. є необґрунтованим, оскільки такі кошти були сплачені ТОВ "КСЕНКО" державі Україна у формі податку до державного бюджету України.

За наведених обставин, стягнення спірної суми ПДВ становитиме надмірний фінансовий тягар для відповідача-2 як добросовісного постачальника і не свідчитиме про реальне порушення інтересів держави та можливість їх ефективного відновлення у разі задоволення позову (схожий за змістом висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 910/4017/24).

Щодо посилань прокурора на листи відповідача-1.

У листі від 07.04.2024 відповідачем-1 повідомлено, що у період 2022-2025 років КНП "Іванівський МЦ" Іванівської селищної ради Одеської області надавалась медична допомога 238 фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації та запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я;

У листі від 23.01.2026 відповідачем-1 повідомлено, що у період з 2022 по 2025 роки КНП "Іванівський МЦ" Іванівської селищної ради Одеської області медична допомога надавалася як учасникам антитерористичної операції, особам, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, інших фізичних осіб, які зазнали контузії чи іншого ушкодження здоров`я у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства. Загальна кількість вищенаведених осіб, яким надано медичну допомогу, складає 933 чоловіки; у КНП "Іванівський МЦ" Іванівської селищної ради Одеської області перебуває на обліку 224 особи, які є учасниками АТО, бойових дій, осіб, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації; у КНП "Іванівський МЦ" Іванівської селищної ради Одеської області надавалась медична допомога 933 особам, у тому числі: вторинна медична допомога - 299 особам та амбулаторна медична допомога - 634 особам щодо лікування наслідків поранень, контузій чи іншого ушкодження здоров`я, отриманих особами у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану.

Щодо вказаного вище суд зазначає, що тимчасове приймання лікарнею поранених осіб та перебування на обліку медичного закладу учасників АТО, бойових дій, яким надається медична допомога, не впливає на цільове призначення закупленого відповідачем-1 медичного обладнання, яке не визначалося закладом охорони здоров`я (замовником закупівлі) як таке, що закуповується для відповідних цілей (із метою надання медичної допомоги особам, які отримали поранення, контузії чи інше ушкодження здоров`я у період проведення АТО та/або запровадження воєнного стану), і, як наслідок, на заходи, в яких воно (медичне обладнання) використовується.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокурора.

Керуючись ст.ст. 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на прокурора.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч. ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 09 липня 2026 р.