Рішення № 138074680, 01.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1559/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 00032767, 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайбекс" (код ЄДРПОУ 44768170, 65020, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 71)

про стягнення 43972,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сергій Вірт

від відповідача: не з`явився

Позивач Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайбекс" про стягнення 43972,00 грн.

Ухвалою суду від 04.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; вирішено інші процесуальні питання.

18.05.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

22.05.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 03.06.2026 відкладено підготовче засідання на 18.06.2026.

Ухвалою від 18.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 01.07.2026.

В судове засідання з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні в порядку абз.1 ч.1 ст.219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголосив скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи №145-26.13/9-24 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайбекс" законодавства про захист економічної конкуренції, прийняла рішення від 25.10.2024 №56-р/тк, яким визнано, що ТОВ "Тайбекс":

1. Вчинило порушення, передбачене п.13 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 12.09.2023 № 145-29.3/08-5206 у встановлений ним строк.

За зазначене порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 22666,00 грн. (п. 1 та 2 рішення Комітету).

2. Вчинило порушення, передбачене п.13 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 23.10.2023 № 145-29.3/08-11214е у встановлений ним строк.

За зазначене порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 22666,00 грн. (п. 3 та 4 рішення Комітету).

Загальна сума штрафів, накладених на відповідача, становить 45332,00 грн.

Рішення №56-р/тк було надіслано Комітетом разом із супровідним листом від 18.11.2024 №145-26.13/05-11061е та отримане відповідачем 26.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 303500136840.

Як зазначає позивач, строк для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням №56-р/тк, закінчився 27.01.2025 (оскільки 26.01.2025 припадає на неробочий день).

Означене рішення Комітету було оскаржено відповідачем до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 відкрито провадження у справі №910/847/25 за позовом ТОВ "Тайбекс" до Комітету про визнання недійсним рішення № 56-р/тк.

Рішенням суду від 22.05.2025 у справі №910/847/25 в задоволенні позовних вимог ТОВ "Тайбекс" відмовлено повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 у справі №910/847/25 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Тайбекс" на рішення суду першої інстанції.

Постановою суду апеляційної інстанції від 24.09.2025 у справі №910/847/25 апеляційну скаргу ТОВ "Тайбекс" залишено без задоволення, рішення суду - без змін.

Відповідно до ч.13 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", протягом п`яти днів з дня сплати штрафу та пені суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до Комітету документи, що підтверджують сплату штрафу та пені.

26.09.2025 відповідачем на підставі квитанції №ПН4192174 було сплачено штраф, накладений рішенням №56-р/тк, у розмірі 45332,00 грн., та частково пеню за прострочення сплати штрафу у розмірі 1360,00 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, штраф, накладений рішенням № 56-р/тк, сплачено відповідачем до державного бюджету після закінчення двомісячного строку, а саме - 26.09.2025.

Враховуючи, що Комітет не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату решти пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням №56-р/тк, позивач надіслав відповідачу претензію від 19.01.2026 №300-20.3/02- 580е про необхідність сплатити пеню.

Означена претензія залишена ТОВ "Тайбекс" без відповіді та належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Не погоджуючись з доводами позивача відповідач, у відзиві на позовну заяву, зазначає, що ТОВ "Тайбекс", користуючись правом судового оскарження, звернулося (в межах двомісячного строку для судового оскарження рішення Комітету) до Господарського суду міста Києва з позовом до Комітету про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 25 жовтня 2024 №56-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 відкрито провадження у справі №910/847/25 за позовом ТОВ "Тайбекс" до Комітету про визнання недійсним рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі № 910/847/25 відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Тайбекс".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 у справі № 910/847/25 рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 залишено без змін.

Отже, як стверджує відповідач, оскільки ТОВ "Тайбекс" оскаржило рішення Комітету у судовому порядку - це зупинило його виконання (відповідно до положень ч. 3, ч. 5 ст. 56, ч. 3., ч. 4 ст. 60 ЗУ № 2210-ІІІ), тому вимоги Комітету про стягнення пені за період зупинення рішення є незаконними.

Відповідач наполягає, що товариство добровільно та добросовісно сплатило штраф та пеню за два дні - після апеляційного перегляду справи про визнання недійсним рішення Комітету, отже виконало свої зобов`язання за вказаним рішенням. ТОВ "Тайбекс" не було присутнім у судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги, повний та скороченний тексти постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 по справі №910/847/25 не надходили до електронного кабінету товариства 24.09.2025. Про результати розгляду апеляційної скарги ТОВ "Тайбекс" стало відомо 26.09.2025 з протоколу судового засідання та в цей же день сплачено штраф у розмірі 46692,00 грн. (з урахуванням пені за 2 дні прострочення).

За наведеного відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

Згідно положень ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів (ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про Антимонопольний комітет України").

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями ст.48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Згідно ч. 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вчинено порушення, передбачене п.13 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету у встановлений ним строк, за вчинення якого Тимчасовою адміністративною колегіяєю Антимонопольного комітету України рішенням від 25.10.2024 №56-р/тк накладено штраф у розмірі 45332,00 грн., який підлягав сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Рішення №56-р/тк було надіслано Комітетом разом із супровідним листом від 18.11.2024 №145-26.13/05-11061е та отримане відповідачем 26.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303500136840.

Таким чином, строк для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням № 56- р/тк, закінчився 27.01.2025 (оскільки 26.01.2025 припадає на неробочий день).

З урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, прострочення відповідача зі сплати штрафу та право позивача для нарахування пені почалося з 28.01.2025.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

В матеріалах справи наявні докази оскарження рішення від 25.10.2024 № 56-р/тк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/847/25 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Отже, відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення № 56-р/тк є законним та відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" обов`язковим до виконання.

В матеріалах справи наявні докази сплати відповідачем 26.09.2025 на підставі квитанції № ПН4192174 штрафу, накладеного рішенням № 56-р/тк, у розмірі 45332,00 грн., та частково пені за прострочення сплати штрафу, у розмірі 1360,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Відповідач у відзиві посилається на нарахування позивачем пені за період оскарження відповідачем Рішення №56-р/тк від 26.09.2025 до суду, що, на його думку, є безпідставним та порушує приписи ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

З приводу означеного суд зауважує, що абзацами 3-5 частини п`ятої зазначеної статті Закону передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМК про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Щодо застосування приписів статті 56 Закону №2210 (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) Верховний Суд у своїй постанові від 16.06.2022 у справі №917/530/21 висловив правову позицію, згідно з якою тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Аналогічні висновки знайшли своє відображення у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 16 червня 2022 року у справі №917/530/21, від 11 червня 2019 року у справі №910/9272/18, від 22 січня 2019 року у справі №915/304/18, від 19 березня 2019 року у справі №904/3536/18 та від 27 листопада 2018 у справі №910/4081/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Як зазначено вище, двомісячний строк для добровільної сплати відповідачем штрафу закінчився 27.01.2025 (оскільки 26.01.2025 припадає на неробочий день).

З урахуванням приписів ч.5 ст.254 ЦК України, прострочення відповідача зі сплати штрафу та право позивача для нарахування пені почалося з 28.01.2025.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва 27.01.2025 було відкрито провадження у справі №910/847/25 за позовом ТОВ "Тайбекс" до Комітету про визнання недійсним рішення №56-р/тк.

Суд зауважує, що положення абзацу 2 частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо зупинення строку для сплати штрафу на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Комітету про накладення штрафу, відповідного рішення (постанови) господарського суду, застосовуються у разі, якщо ухвала про відкриття провадження у справі про визнання недійсним рішення Комітету постановлена судом до спливу строку для добровільної сплати штрафу. Відповідно, у такому випадку строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету, зупиняється з дати постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі про визнання недійсним рішення Комітету до встановленого строку для добровільної сплати штрафу та перебіг строку для добровільної сплати штрафу подовжується з наступної дати після прийняття судом рішення у справі про визнання недійсним рішення Комітету на ту кількість днів, на яку було зупинення.

Враховуючи, що ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/847/25 була постановлена у останній день строку добровільної сплати штрафу, такий строк має бути продовжено на один день

За розрахунком суду, з урахуванням частини п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", нарахування пені зупинялося у періоди:

- з 27.01.2025 до 22.05.2025 (включно), тобто на час розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/847/25 про визнання недійсним Рішення №56-р/тк);

- з 25.08.2025 до 24.09.2025 (включно), на час розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ "Тайбекс" на рішення суду у справі №910/847/25).

Таким чином, правомірним є нарахування пені у розмірі 1,5% від суми штрафу за кожен день прострочення за період:

- з 23.05.2025 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі №910/847/25) по 24.08.2025 включно (день, який передував винесенню судом апеляційної інстанції ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі №910/847/25);

- з 25.09.2025 (наступний день після прийняття судом апеляційної інстанції постанови у справі №910/847/25 та день, який передував даті сплати штрафу, накладеного Рішенням № 56-р/тк).

При цьому, за розрахунком позивача, загальна кількість днів прострочення сплати штрафу складає 95 днів.

Однак, суд констатує, що загальна кількість днів прострочення складає 94 дні, оскільки, як зазначено вище, строк добровільної сплати штрафу має бути продовжено на один день, так як ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/847/25 щодо оскарження рішення позивача була постановлена у останній день строку добровільної сплати штрафу.

За розрахунком суду, розмір пені за один день прострочення сплати штрафу складає: 45332 х 1,5 % = 679,98 грн., де 45332,00 грн. - розмір штрафу, накладеного Рішенням № 56-р/тк; 1,5 % - відсоток від суми штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Отже, за 94 дні прострочення сплати штрафу сума пені складає 679,98 х 94 = 63918,12 грн.

З урахуванням ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявлений до стягнення розмір пені обмежується розміром штрафу до 45332,00 грн.

При цьому, з огляду на часткову сплату відповідачем пені у розмірі 1360,00 грн., належною до стягнення сумою пені є 43972,00 грн.

За таких обставин, вимоги позивача є обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайбекс" (код ЄДРПОУ 44768170, 65020, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 71) пеню у розмірі 43972 (сорок три тисячі дев`ятсот сімдесят дві) грн. 00 коп. і зарахувати зазначену суму у дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у м. Києві / Солом`ян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайбекс" (код ЄДРПОУ 44768170, 65020, м.Одеса, вул.Базарна, буд. 71) на користь Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 00032767, 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45) (отримувач: Антимонопольний комітет України, код ЄДРПОУ: 00032767, банк: Державна казначейська служба України, рахунок: UA438201720343120001000001719) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч. ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України

Повне рішення складено та підписано 09 липня 2026 р.