Рішення № 138074177 від 25.06.2026 , Господарський суд м. Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2026Справа № 910/12313/25

За позовомАкціонерного товариства "ОТП Банк"до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСВЄТ" 2) ОСОБА_1 прозобов`язання вчинити певні дії Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Безугла А.Г. Представники сторін:

від позивача: Борисенко М.О.;

від відповідача-1: Дикий Ю.О.

від відповідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/12313/25 за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі також позивач, АТ «ОТП Банк») до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ» (далі також відповідач-1, ТОВ «ЄВРОСВЄТ») та ОСОБА_1 (далі також відповідач-2, ОСОБА_1 ) про зобов`язання повернути Акціонерному товариству «ОТП Банк» оригінали документів, передані на виконання договору про відступлення права вимоги від 26.06.2015 № 2 та договору від 23.09.2015 про передачу прав на заставлене майно, які визнані недійсними.

24.10.2025 відповідач-1 подав відзив на позов у якому також були наведені питання в порядку ст. 90 ГПК України про письмове опитування учасника справи (позивача) як свідка.

20.11.2025 відповідач-1 подав заяву про долучення доказів та заяву про зобов`язання позивача надати відповіді на питання, поставленні в порядку ст. 90 ГПК.

Суд наголосив на обов`язку позивача надати відповіді на питання в порядку ст. 90 ГПК України, а також, що відповідач-1, звертаючись із клопотанням від 19.11.2025 про долучення доказів не зазначає поважних причин пропуску строку, передбаченого ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом з`ясовано, що відповідач-2 подав відзив на позов із пропуском встановленого судом строку.

04.12.2025 відповідач-2 подав заяву про продовження встановленого судом процесуального строку та повідомив поважні причини несвоєчасного подання відповідних обґрунтувань. 29.01.2026 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення/перенесення розгляду справи.

Позивач, у свою чергу, 23.01.2026 на виконання вимог суду надав відповіді на питання в порядку ст. 90 ГПК України.

Крім того, напередодні підготовчого засідання 29.01.2026 від відповідача-1 надійшли:

- заява про поновлення строку для подання доказів копії постанови Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 14.11.2025 та копії ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 21.04.2021 у справі № 754/5833/21;

- заява про долучення доказів відповіді на адвокатський запит № 168 від 04.12.2025 разом із доданими документами;

- заява про долучення документів, що підтверджують повноваження юрисконсульта Філіппова І.В.

Зважаючи на доведення відповідачем-1 поважних причин пропуску строку для подання доказів (долучених 27.10.2025 та 29.01.2026) та вплив таких доказів на вирішення спору по суті, суд вирішив поновити відповідачу-1 строк для подання таких доказів та долучити до справи: копію постанови Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 14.11.2025; копію ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 21.04.2021 у справі № 754/5833/21; відповідь на адвокатський запит № 168 від 04.12.2025 разом із доданими документами.

Крім того, з огляду на предмет спору в справі, доводи представників позивача й відповідача-1 та письмові обґрунтування відповідача-2, суд дійшов висновку про поновлення відповідачу-2 строку для подання відзиву та про долучення відзиву від 20.11.2025 до справи.

З огляду на строки розгляду справи та на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 05.03.2026.

04.03.2026 позивачем надано додаткові письмові пояснення по справі, а 05.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 05.03.2026, суд керуючись ст. 207 Господарського процесуального кодексу України долучив додаткові письмові пояснення позивача від 04.03.2026. Втім, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку для подання відповіді на відзив та вирішив відмовити в долученні відповіді на відзив від 05.03.2026 до справи.

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 05.03.2026 наполягав на задоволенні позову. Натомість, представники відповідача-1 проти позовних вимог заперечили в повному обсязі.

Суд заслухав вступне слово, закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, оголосив перерву до стадії судових дебатів.

13.04.2026 до суду від відповідача-1 надійшла заява про долучення доказів:

- копії адвокатського запиту від 19.03.2026;

- копії відповіді слідчого Деснянського УП ГУНП у м. Києві Косова Д.О. від 23.03.2026;

- копії протоколу допиту потерпілого від 26.04.2025.

Позивач, у свою чергу, 13.04.2026 подав додаткові письмові пояснення по справі в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України.

У судовому засіданні 25.06.2026 суд оголосив про продовження розгляду справи після перерви зі стадії судових дебатів.

Зважаючи на надходження від позивача та відповідача-1 додаткових пояснень та клопотання про долучення доказів, то суд також наголосив, що відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського процесуального кодексу України, у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що додаткові пояснення позивача та клопотання про долучення доказів відповідача-1 надійшли вже після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд дійшов висновку про відмову в прийнятті таких клопотань до розгляду.

Крім того, суд наголосив, що не надав позивачу дозвіл для подання додаткових пояснень щодо окремого питання відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України, а відповідач-1 при намірі долучити до справи протокол допиту потерпілого не врахував вимоги ст.ст. 87, 88 ГПК України стосовно подання заяви свідка під час розгляду справи.

Суд закінчив дебати та перейшов до стадії ухвалення рішення.

Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст.ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тес-Авто», Приватним підприємством Фірма «ТЕС», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Термінал», з однієї сторони, та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (яке у подальшому було перейменоване на акціонерне товариство «ОТП Банк»), з іншої сторони, був укладений договір про надання банківських послуг № CR 11-158/Goo-2, відповідно до умов якого Банком було надано кредит у формі поновлюваної кредитної лінії.

З метою забезпечення виконання умов вказаного договору ТОВ «Тес-Авто», ПП Фірма «ТЕС», ТОВ «ТЕС-Термінал» передано Банку в іпотеку нерухоме майно відповідно до договорів забезпечення.

26.06.2015 між ПАТ «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ» був укладений договір про відступлення права вимоги № 2 (далі Договір № 2).

Відповідно до розділу 8 договору про відступлення права вимоги від 26.06.2015 № 2 Банк зобов`язується передати новому кредитору за актом приймання-передачі документи, що підтверджують права вимоги, протягом трьох робочих днів з дня повної оплати вартості Права вимоги. В момент підписання акту приймання-передачі відбувається перехід права вимоги.

На виконання умов договору про відступлення права вимоги від 26.06.2015 № 2 згідно з актом приймання-передачі від 22.09.2015, укладеним між АТ «ОТП Банк» і ТОВ «ЄВРОСВЄТ», Банк передав ТОВ «ЄВРОСВЄТ» наступні оригінали документів:

1. Договір про надання банківських послуг № CR 11-158/G00-2 від 23.06.2011;

2. Договір про зміну № 1 від 18.08.2011р. до Договору про надання банківських послуг № CR 11-158/G00-2 від 23.06.2011;

3. Договір про зміну № 2 від 10.10.2011 р. до Договору про надання банківських послуг № CR 11-158/G00-2 від 23.06.2011;

4. Договір про зміну № 3 від 21.12.2011 р. до Договору про надання банківських послуг № CR 11-158/G00-2 від 23.06.2011;

5. Договір про зміну № 4 від 06.02.2012 р. до Договору про надання банківських послуг № CR 11-158/G00-2 від 23.06.2011;

6. Договір про зміну № 5 від 04.05.2012 р. до Договору про надання банківських послуг № CR 11-158/G00-2 від 23.06.2011;

7. Договір про зміну № 6 від 01.06.2012 р. до Договору про надання банківських послуг № CR 11-158/G00-2 від 23.06.2011;

8. Договір про зміну № 7 від 27.07.2012 р. до Договору про надання банківських послуг № CR 11-158/G00-2 від 23.06.2011;

9. Договір про зміну № 8 від 30.08.2012р. до Договору про надання банківських послуг № CR 11-158/G00-2 від 23.06.2011;

10. Договір про зміну № 9 від 27.09.2012 р. до Договору про надання банківських послуг № CR 11-158/G00-2 від 23.06.2011;

11. Договір про зміну № 10 від 25.10.2012 р. до Договору про надання банківських послуг № CR 11-158/G00-2 від 23.06.2011;

12. Договір про зміну № 11 від 31.10.2012р. до Договору про надання банківських послуг № CR 11-158/G00-2 від 23.06.2011;

13. Договір про зміну № 12 від 29.04.2013р. до Договору про надання банківських послуг № CR 11-158/G00-2 від 23.06.2011;

14. Договір про зміну № 13 від 25.07.2013р. до Договору про надання банківських послуг № CR 11-158/G00-2 від 23.06.2011;

15. Договір про зміну № 14 від 27.01.2014р. до Договору про надання банківських послуг № CR 11-158/G00-2 від 23.06.2011;

16. Договір про зміну № 15 від 25.03.2014р. до Договору про надання банківських послуг № CR 11-158/G00-2 від 23.06.2011;

17. Договір про зміну № 16 від 24.04.2014р. до Договору про надання банківських послуг № CR 11-158/G00-2 від 23.06.2011.

23.09.2015 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ЄВРОСВЄТ» було укладено договір про передачу прав на заставлено майно (зареєстрований в реєстрі № 291 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.А.).

Згідно з п. 2.1. договору про передачу прав на заставлене майно від 23.09.2015 Банк протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту набуття чинності цим договором зобов`язується передати за актом ТОВ «ЄВРОСВЄТ» оригінали договорів забезпечення разом з усіма змінами та доповненнями, а також інші документи, які засвідчують права, що передаються, дійсність переданої ТОВ «ЄВРОСВЄТ» вимоги (прав іпотеки/застави), які є в наявності у Банка, та інформацію, яка є важливою для здійснення цих прав.

На виконання умов договору про передачу прав на заставлено майно від 23.09.2015 згідно з актом приймання-передачі від 23.09.2015, укладеним між АТ «ОТП Банк» і ТОВ «ЄВРОСВЄТ», Банк передав ТОВ «ЄВРОСВЄТ» наступні оригінали документів:

1. Договір застави № PL 11-249/G00 від 29.06.2011;

2. Договір про зміну № 1 до Договору застави № PL 11-249/G00;

3. Договір застави № PL 11-250/G00 від 29.06.2011;

4. Договір про зміну № 1 до Договору застави № PL 11-250/G00;

5. Договір про зміну № 2 до Договору застави № PL 11-250/G00;

6. Договір про зміну № 3 до Договору застави № PL 11-250/G00;

7. Договір про зміну № 4 до Договору застави № PL 11-250/G00;

8. Договір про зміну № 5 до Договору застави № PL 11-250/G00;

9. Договір застави № PL 11-251/G00 від 19.07.2011;

10. Договір застави № PL 11-252/G00 від 22.07.2011;

11. Договір застави № PL 11-253/G00 від 19.07.2011;

12. Договір застави № PL 11-517/G00 від 10.10.2011;

13. Договір застави № PL 12-303/G00 від 01.11.2012;

14. Договір про зміну № 1 до Договору застави № PL 12-303/G00;

15. Договір застави № PL 12-304/G00 від 01.11.2012;

16. Договір про зміну № 1 до Договору застави № PL 12-304/G00;

17. Договір іпотеки № PL 11-245/G00 від 23.06.2011;

18. Договір іпотеки № PL 11-246/G00 від 23.06.2011;

19. Договір іпотеки № PL 11-247/G00 від 23.06.2011 ;

20. Договір іпотеки № PL 11-248/G00 від 23.06.2011;

21. Договір іпотеки № PL 11-253/G00 від 04.10.2012;

22. Договір іпотеки № PL 11-317/G00 від 21.07.2011;

23. Договір іпотеки № PL 11-402/G00 від 18.08.2011;

24. Договір іпотеки № PL 11-516/G00 від 10.10.2011;

25. Договір про зміну № 1 до Договору іпотеки № PL 11-516/G00;

26. Договір іпотеки № PL 12-020/G00 від 07.02.2012;

27. Договір іпотеки № PL 12-223/G00 від 25.10.2012;

28. Договір поруки № SR 11-158/G00 від 23.06.2011;

29. Договір поруки № SR 11-159/G00 від 23.06.2011.

14.09.2015 між ТОВ «ЄВРОСВЄТ» і Компанією Інтегріті Логістік ЛТД укладено договір цесії № 1, за умовами якого ТОВ «ЄВРОСВЄТ» передало Компанії Інтегріті Логістік ЛТД право вимоги, зокрема, за договором про надання банківських послуг від 23.06.2011 № CR 11-158/Goo-2.

25.09.2015 між ТОВ «ЄВРОСВЄТ» і Компанією Інтегріті Логістік ЛТД укладено договір про уступку права вимоги за договорами забезпечення (зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В. О. у реєстрі за № 303).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 у справі № 910/2489/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019, позов ТОВ «Тес-Авто», ПП Фірма «ТЕС», ТОВ «ТЕС-Термінал» задоволено повністю. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 26.06.2015 № 2, укладений між АТ «ОТП Банк» і ТОВ «ЄВРОСВЄТ». Визнано недійсними похідні договори, а саме договір від 23.09.2015 про передачу прав на заставлене майно, укладений між АТ «ОТП Банк» і ТОВ «ЄВРОСВЄТ», зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В. О. у реєстрі за № 291; а також укладені між ТОВ «ЄВРОСВЄТ» і Компанією Інтегріті Логістік ЛТД договір цесії від 14.09.2015 № 1; договір про уступку права вимоги за договорами застави, іпотеки та поруки від 25.09.2015, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В. О. у реєстрі за № 303.

Постановою Верховного Суду від 02.07.2019 зазначені судові рішення залишено без змін.

Як наголошено у позовній заяві, під час розгляду справи № 910/2489/17 судом не вирішувалось питання щодо застосування наслідків недійсності правочинів, зокрема договору про відступлення права вимоги від 26.06.2015 № 2 та договору від 23.09.2015 про передачу прав на заставлене майно, укладених між АТ «ОТП Банк» і ТОВ «ЄВРОСВЄТ».

Тому, після остаточного вирішення спору у справі № 910/2489/17 Банк самостійно вживав заходів для відновлення становища сторін, яке існувало до укладення визнаних недійсними договорів, шляхом ведення переговорів та офіційного листування з представниками ТОВ «ЄВРОСВЄТ», однак зазначені дії не призвели до позитивного результату.

ТОВ «ЄВРОСВЄТ» на вимоги Банку повідомляло про необхідність спершу повернути грошові кошти в розмірі 15 437 223,45 грн, переданих ним на виконання договору про відступлення права вимоги від 26.06.2015 № 2 та договору від 23.09.2015 про передачу прав на заставлене майно. Також ТОВ «ЄВРОСВЄТ» повідомляло позивачу про готовність повернути Банку оригінали документів після того, як Банком будуть перераховані грошові кошти, посилаючись на порядок передачі грошових коштів та документів при укладенні договорів. Також відповідач-1 зазначив, що застосовує право притримання, передбачене ст. 549 ЦК України.

Позивач вважає, що його право на отримання від ТОВ «ЄВРОСВЄТ» оригіналів документів, переданих на виконання договору про відступлення права вимоги від 26.06.2015 № 2 та договору від 23.09.2015 про передачу прав на заставлене майно, визнаних судом недійсними, є порушеним, оскільки відповідач-1 неправомірно утримує вказані документи у себе, не повертає їх Банкові, не реагує на запропоновані Банком варіанти проведення двосторонньої реституції.

Крім того, 29.07.2025 на адресу АТ «ОТП Банк» від представника ТОВ «ЄВРОСВЄТ» Шульженка І.В. надійшло повідомлення про заміну кредитора (уступку прав) від 28.08.2025, в якому вказано про те, що на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) № 25/02-1 від 13.02.2025 та договору відступлення права вимоги (цесії) № 25/02-2 від 25.02.2025, укладених між ТОВ «ЄВРОСВЄТ» та ОСОБА_2 , право вимоги заборгованості АТ «ОТП Банк» перед ТОВ «ЄВРОСВЄТ» за договорами про відступлення права вимоги № № 1, 2, 3, 4, 5 від 26.06.2015 передані ОСОБА_3 та повідомлено реквізити нового кредитора.

ОСОБА_4 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до АТ «ОТП Банк», третя особа - ТОВ «ЄВРОСВЄТ» про визнання недійсними договорів та стягнення грошових коштів з Банку (справа № 752/22921/25).

Тому, з метою захисту свого порушеного права та повернення переданих ТОВ «ЄВРОСВЄТ» документів, Банк звернувся до суду.

Відповідачі проти позову заперечували у повному обсязі, посилаюсь, здебільшого, на наступне:

- Банк не повернув виконане відповідачем-1 за недійсним договором;

- АТ «ОТП Банк» достовірно відомо, що ТОВ «ЄВРОСВЄТ» не може повернути витребувані оригінали документів, адже такі документи були викрадені, що підтверджується ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 21.04.2021 у справі № 754/5833/21;

- оскілки спірні документи вибули із власності відповідача-1 внаслідок злочину, то ТОВ «ЄВРОСВЄТ» не може вважатися винним у їх втраті, а отже й не несе відповідальності за неможливість їх повернення і, тим більше, не може бути зобов`язаний їх повернути.

- ВТ «ОТП Банк» у невідомий спосіб отримало оригінали запитуваних документів та у жовтні 2019 року відступило право вимоги до боржників за цими документами ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (вказане положення відображено в Законі України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції).

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 у справі № 910/2489/17, яке набрало законної сили не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не може їй суперечити.

Як вбачається із вказаного рішення, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 26.06.2015 № 2, укладений між АТ "ОТП Банк" і ТОВ "Євросвєт". Визнано недійсними похідні договори, а саме договір від 23.09.2015 про передачу прав на заставлене майно, укладений між АТ "ОТП Банк" і ТОВ "Євросвет", зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В. О. у реєстрі за № 291; а також укладені між ТОВ "Євросвєт" і Компанією Інтегріті Логістік ЛТД договір цесії від 14.09.2015 № 1; договір про уступку права вимоги за договорами застави, іпотеки та поруки від 25.09.2015, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В. О. у реєстрі за № 303. Здійснено розподіл судових витрат.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд установив, що договір про відступлення права вимоги від 26.06.2015 № 2 за своїми ознаками є договором факторингу, за яким фактично відбулося фінансування однієї особи іншою, що є ознакою, притаманною договору факторингу; фактором за цим договором виступило ТОВ "Євросвєт", яке на час укладення зазначеного договору не належало до числа фінансових установ, які можуть надавати фінансові послуги, у тому числі й у формі факторингу. Отже, за висновком господарського суду, при укладенні зазначеного договору про відступлення прав вимоги сторони не дотрималися вимог законодавства стосовно суб`єктного складу такого виду договорів, тому цей договір не відповідає вимогам статей 1077, 1079 Цивільного кодексу України та разом із похідними від нього договорами має бути визнано недійсним у судовому порядку. Місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення у цьому випадку прав та інтересів позивачів як сторони за договором про надання банківських послуг від 23.06.2011 № CR 11-158/Goo-2 і визнав обґрунтованими позовні вимоги.

Втім, як було вказано вище, під час розгляду справи № 910/2489/17 не вирішувалося питання щодо застосування наслідків недійсності правочинів, зокрема договору про відступлення права вимоги від 26.06.2015 № 2 та договору від 23.09.2015 про передачу прав на заставлене майно, укладених між АТ «ОТП Банк» і ТОВ «ЄВРОСВЄТ».

З матеріалів справи вбачається, що позивач самостійно вчиняв дії з метою отримання оригіналів переданих за договорами документів, але, відповідач-1 такі вимоги не задовольнив.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, визнання договору недійсним породжує у обох сторін цього договору обов`язок повернути один одному все отримане на виконання недійсного правочину.

Застосовуючи цю норму права до обставин справи, що розглядається, необхідно встановити, що саме кожна зі сторін одержала на виконання недійсного правочину.

З наявних у справі доказів та з доводів сторін вбачається, що відповідач-1 за договором про відступлення права вимоги № 2 від 26 червня 2015 року та договором про передачу прав на заставлене майно від 23 вересня 2015 року одержав від Банку право вимоги до боржників за кредитним договором та договорами забезпечення, а також оригінали документів, які засвідчують це право вимоги та необхідні для його реалізації.

Натомість Банк одержав від відповідача-1 грошові кошти у розмірі 15 437 223,45 грн як плату за відступлення права вимоги. Вказані обставини сторонами під час розгляду справи не заперечувалися.

Після визнання судом недійсними договорів (у справі № 910/2489/17) право вимоги до боржників повернулося до Банку в силу закону, без будь-яких додаткових дій сторін. Таким чином, фактично відбулося часткове виконання реституційного зобов`язання відповідача-1 перед Банком у частині повернення права вимоги, яке сталося автоматично в силу закону. Однак оригінали документів, які були передані за правочинами до Банку повернуті не були.

Відповідач-1 у своєму відзиві стверджує, що відбулася одностороння реституція, оскільки передане Банком відповідачу-1 право вимоги повернулося до Банку, але Банк не повернув виконане відповідачем-1 за недійсним договором, тобто грошові кошти.

Хоча право вимоги як нематеріальний об`єкт цивільних прав дійсно повернулося до Банку автоматично після визнання договору недійсним, проте, оригінали документів, які були передані Банком відповідачу-1 разом з правом вимоги і які є невід`ємною складовою виконаного Банком за договором, залишилися у відповідача-1.

Оригінали кредитного договору, договорів забезпечення, реєстраційних документів боржників та інших документів є матеріальними носіями інформації про зобов`язання боржників, про забезпечення виконання цих зобов`язань, про реєстрацію обтяжень на майно боржників і мають значення для можливості Банку як кредитора реалізувати своє право вимоги до боржників.

Частина перша статті 216 ЦК України встановлює чіткий обов`язок кожної зі сторін недійсного правочину повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Законодавець використовує імперативну формулу "зобов`язана повернути", що не залишає сторонам права вибору між поверненням отриманого у натурі та відшкодуванням вартості отриманого. Відшкодування вартості є альтернативним способом виконання реституційного зобов`язання лише у разі неможливості повернення отриманого у натурі.

У цій справі оригінали документів, отримані відповідачем-1 від Банку за договорами про відступлення права вимоги, є індивідуально-визначеними речами, які підлягають поверненню в натурі.

Відповідач-1, заперечуючи проти позовних вимог, неодноразово наголошував про неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позову та про фактичну неможливість передати позивачу оригінали витребуваних документів, оскільки станом на дату розгляду справи такі документи викрадені. Про обставини зникнення з розпорядження відповідача-1 документів позивачу достеменно відомо та неодноразово повідомлялося ще в досудовому порядку.

Дійсно, як вбачається з копії постанови Деснянського управління поліції від 14.11.2025, ТОВ «ЄВРОСВЄТ» визнано потерпілим у рамках матеріалів кримінального провадження за № 12019100030006324 від 31.08.2019 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 357 Кримінального кодексу України. У постанові вказано, що 30.08.2019 група невстановлених осіб проникла в офісне приміщення та відкрито викрала сумку з документами та особистими речами.

За доводами відповідача-1, у викраденій сумці перебували оригінали документів, які заявлені позивачем до повернення у прохальній частині позовної заяви.

У той же час, в матеріалах справи № 910/12313/25 відсутні будь-які докази того, що в межах кримінального провадження №12019100030006324, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 серпня 2019 року, було винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили.

Відповідач-1 не надав жодної інформації про результати досудового розслідування, про те, чи було встановлено осіб, які вчинили нібито викрадення документів, чи було направлено обвинувальний акт до суду, чи був винесений вирок суду. За відсутності вироку суду, який набрав законної сили, господарський суд не може вважати встановленим факт викрадення документів у відповідача-1 та має самостійно оцінювати всі наявні у справі докази за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Більше того, наявність кримінального провадження сама по собі не свідчить про винність будь-якої особи у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Презумпція невинуватості діє протягом усього кримінального провадження до моменту набрання вироком законної сили. Отже, навіть при наявності кримінального провадження це не означає, що факт злочину встановлено і що саме відповідач-1 є потерпілим від цього злочину.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Ця стаття встановлює невичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, серед яких зазначено, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі.

Позов про зобов`язання повернути оригінали документів, отримані за недійсним правочином, повністю відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України як відновлення становища, яке існувало до порушення, а також пунктом 3 цієї ж статті як припинення дії, яка порушує право.

Утримання відповідачем-1 оригіналів документів, які належать Банку і повинні бути повернуті в силу закону після визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, є порушенням права власності Банку на ці документи та перешкодою у здійсненні Банком його права вимоги до боржників.

Позов про зобов`язання відповідача-1 повернути ці документи є ефективним способом захисту порушеного права Банку, оскільки його задоволення призведе до відновлення становища, яке існувало до укладення недійсних договорів, та до усунення перешкод у здійсненні Банком його прав.

Тому, підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позов Акціонерного товариства "ОТП Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСВЄТ" про зобов`язання повернути оригінали документів є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

У той же час, позивачем не доведено обставин порушення його охоронюваних законом прав та інтересів ОСОБА_1 .

Зміст позовних вимог Банку до ОСОБА_1 зводиться здебільшого до того, що 29.07.2025 на адресу АТ «ОТП Банк» від представника ТОВ «ЄВРОСВЄТ» ОСОБА_5 надійшло повідомлення про заміну кредитора (уступку прав) від 28.08.2025, в якому вказано про те, що на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) № 25/02-1 від 13.02.2025 та договору відступлення права вимоги (цесії) № 25/02-2 від 25.02.2025, укладених між ТОВ «ЄВРОСВЄТ» та ОСОБА_2 , право вимоги заборгованості АТ «ОТП Банк» перед ТОВ «ЄВРОСВЄТ» за договорами про відступлення права вимоги № № 1, 2, 3, 4, 5 від 26.06.2015 передані ОСОБА_3 та повідомлено реквізити нового кредитора.

Позивач також наголошував, що ОСОБА_4 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до АТ «ОТП Банк», третя особа - ТОВ «ЄВРОСВЄТ» про визнання недійсними договорів та стягнення грошових коштів з Банку (справа № 752/22921/25).

Проте, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, немає підстав вважати, що заявлені до повернення документи перебувають/перебували у володінні ОСОБА_1 , або внаслідок дій відповідаса-2 Банку було відмовлено у поверненні належних йому оригіналів документів.

Тому, суд відмовляє у задоволенні позову Акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.

Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з`ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "ОТП Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСВЄТ" задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, кімната 120; код ЄДРПОУ 39073144) повернути Акціонерному товариству «ОТП Банк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43; код ЄДРПОУ 21685166) оригінали документів, передані на виконання договору про відступлення права вимоги від 26.06.2015 № 2 та договору від 23.09.2015 про передачу прав на заставлене майно, які визнані недійсними, а саме: