Ухвала суду № 138071003, 08.07.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

справа 278/841/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Віктора Мокрецького, розглянув клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження в цивільній справі ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

У проваджені суду перебуває вищевказана цивільна справа розгляд якої відбувається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику учасників справи).

Разом із тим, у відзиві на позовну заяву відповідачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про закриття провадження в цій справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, тобто через відсутність предмету спору. У обґрунтування заявленого ОСОБА_1 повідомив, що він не заперечував та не заперечує право власності позивачки на спірне майно, а отже у цьому випадку предмет спору відсутній. За таких обставин відповідач просив суд закрити провадження в цій справі.

Позивачка ОСОБА_2 , у свою чергу, скерувала до суду відповідь на відзив на позовну заяву в якому повідомила, що після розірвання шлюбу вона разом із спільними дітьми продовжила проживати у спірному будинку, але відповідач час від часу вчиняв скандали під час яких виганяв ОСОБА_2 із їх спільного дому. Зазначений перебіг подій, призвів до того, що ОСОБА_1 , як титульний власник спірного майна, звернувся до відповідного центру надання адміністративних послуг із заявою про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 й спільної доньки у спірному домоволодінні. Зважаючи саме на такі дії відповідача заявниця була вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Нормами процесуального законодавства вказані правовідносини врегульовані наступним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Разом із тим, у постанові від 10 січня 2025 року по справі № 177/1272/23 Верховний Суд акцентував увагу на тому, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі - Конвенція). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Поміж іншого, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року по справі № 917/1739/17 вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами, у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Також у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року по справі № 638/3792/20 зроблений висновок, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами процесуального законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача ОСОБА_1 з огляду на таке.

Судом установлено, що станом на день звернення до суду із цим позовом титульним власником усього спірного майна є ОСОБА_1 . Тобто після розірвання шлюбу між сторонами залишилося не врегульованим питання стосовно права власності на спірне майно, набуте ними за час шлюбу. Відтак, в силу правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2021 року по справі № 638/3792/20 суд вбачає спір між сторонами стосовно нерухомого майна, набутого ними за час шлюбу, а отже підстави для закриття провадження в зазначеній цивільній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 255 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Віктор Мокрецький