Рішення № 138071002, 08.07.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/841/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Анни Кривенької, розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 у якому просила: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 1822083000:07:001:0032 площею 0,0450 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину садового будинку з господарськими спорудами та будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право спільної сумісної власності подружжя на указане вище майно.

У обґрунтування позову ОСОБА_1 повідомила, що у період з липня 2003 року по жовтень 2023 року сторони перебували між собою у зареєстрованому шлюбі за час якого набули у власність спірне майно. Водночас, станом на день звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом шлюб, укладений між сторонами, розірваний на підставі рішення суду й між ними залишилося не вирішеним питання щодо поділу спільного майна й через це ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з цим позовом.

ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою суду від 03 березня 2026 року в цій справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач, скориставшись своїм процесуальним правом, подав відзив на позовну заяву в якому заявив клопотання про закриття провадження в цій справі через відсутність предмету спору, у задоволенні якого судом відповідною ухвалою було відмовлено. Окрім цього, ОСОБА_2 у відзиві звернув увагу суду не те, що він ніколи не заперечував рівність часток сторін на вказане майно як подружжя і зауважив, що погоджується з доводами ОСОБА_1 щодо наявності у неї права власності на це майно.

У відповіді на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 підтримала свою позицію, висловлену в позові.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

15 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 й ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки на підставі якого останній набув у власність садовий будинок АДРЕСА_2 . Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. (а.с. 7-8). Відомості про право власності ОСОБА_2 на це майно внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 08 вересня 2023 року (а.с. 13).

15 квітня 2009 року ОСОБА_2 на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу отримав державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:07:001:0032 загальною площею 0,0450 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована за адресою: ділянка № НОМЕР_1 , СТ «Сокловське», товариство «Металіст», Житомирський район, Житомирська область (а.с. 12). Відомості про право власності ОСОБА_2 на це майно внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01 квітня 2021 року (а.с. 11).

10 жовтня 2023 року рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області по справі № 293/120/23 шлюб, укладений 26 липня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваний (а.с. 80-81).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Статтею 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення спільної сумісної власності. Це означає, що ні чоловік, ні дружина не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

За змістом статей 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд, а також усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Положення частини 1 статті 357 ЦК України вказують на те, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до частини 3 статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 369 ЦК України передбачає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані вказані правовідносини суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Суд вважає заявлене майно спільним сумісним, як таке, яке придбане за час шлюбу і іншого сторони не наводили та не спростовували, а отже відсутні підстави стверджувати протилежне. За таких обставин, сторони є його спільними сумісними власниками.

Враховуючи вищевикладене, суд уважає за необхідне задовольнити цей позов у повному обсязі.

VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

Оскільки позовні вимоги заявниці підлягають до задоволення, то на підставі приписів ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки належить стягнути судові витрати за розгляд цієї справи які складаються із витрат по сплаті судового збору в розмірі 5 441,50 грн.

Щодо витрат позивачки на професійну правничу допомогу суд вказує на таке.

За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження розміру понесених позивачкою витрат на професійну правову допомогу останньою до матеріалів позову долучено копії: договору про надання правничої допомоги від 06 листопада 2025 року (а.с. 16-17); акту виконаних робіт від 19 лютого 2026 року (а.с. 17 зворот-18); квитанції №КК58-Н30Р-4АРТ-Х5АЕ від 19 лютого 2026 року (а.с. 18 зворот).

Зокрема, із зазначеного акту виконаних робіт вбачається, що адвокатом Мартинюк Н.В. позивачці надано послуги професійної правничої допомоги на загальну суму 15 000 грн, що включає в себе : консультування; вивчення поточного законодавства; пошук та вивчення судової практики з приводу врегулювання подібних правовідносин; вивчення процесуального законодавства; участь у судових засіданнях; підготовки позовної заяви, а також попероденього розрахунку судових витрат та детального опису робіт виконаних адвокатом та підготовки і подання позовної заявию.

Водночас, відповідач ОСОБА_2 подав заяву про зменшення судових витрат в якій акцентував увагу суду на тому, що він уважає суму заявлених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу завищеною, а тому просив зменшити суму таких витрат до 3 000 грн.

Так, у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 виснувано, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, у цій постанові Верховний Суд висловив правову позицію з питання, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за наслідками розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи лише має бути сплачено.

У подальшому від вищевказаної правової позиції Верховний Суд не відступав (постанова від 22 січня 2021 року в справі № 925/1137/19).

Таким чином, ураховуючи вищевикладену судову практику з приводу врегулювання подібних правовідносин, а також зважаючи на заперечення сторони відповідача щодо стягнення заявленого позивачкою розміру судових витрат, що викладені у відзиві на позовну заяву, суд уважає за необхідне зменшити суму таких витрат до 7 500 грн.

Зазначений висновок суду обумовлений тим, що надання адвокатом консультацій клієнту з приводу способів захисту його права не є витратами, пов`язаними із розглядом цієї справи у суді. Окрім цього, судом також враховано, що ця справа в силу закону є малозначною, а отже не потребує її довготривалої підготовки фахівцем у галузі права. Поміж іншого судом також звернена увага суду й на те, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, а отже представник позивачки не могла надати їй послуги щодо участі у судових засіданнях.

Отже, суд уважає суму 7 500 грн такою, що відповідає принципу співмірності та розумності витрат позивачки на професійну правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 1822083000:07:001:0032 площею 0,0450 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину садового будинку з господарськими спорудами та будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_3 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:07:001:0032 площею 0,0450 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також на садовий будинок з господарськими спорудами та будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 5 441 (п`ять тисяч чотириста сорок одна) гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 08 липня 2026 року.

Суддя Віктор Мокрецький