Рішення № 138056242, 08.07.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"08" липня 2026 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №642/3410/26

Провадження №2/642/1719/26

08 липня 2026 року

м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Петрової Н.М.,

секретар судового засідання Вольвич Є.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

04.05.2026 до Холодногірського районного суду м.Харкова надійшла позовна заява АТ «КБ «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту від 30.09.2020 в розмірі 42 427,16 грн., з яких: 28 667,00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту; 13 760,16 грн. - прострочена заборгованість за управління кредитом, а також судовий збір у розмірі 3 328,00 грн. та 7 500,00 грн. - витрати на професійну правничу (правову) допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.09.2020 між АТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_1 укладено договір про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус», шляхом подачі заяви-анкети на приєднання до вказаного договору у відповідності до умов якого останній отримав кредит в розмірі 28 667,00 грн., на строк 24 місяців з 30.09.2020 по 29.09.2022 (пільговий період 9 місяців з 30.09.2020 по 30.06.2021), комісія за управління кредитом 3,00%, розмір процентної ставки 0,00001%, реальна процентна ставка 55,25391 %, комісія за управління кредитом 3,00%.

В подальшому взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконував, не здійснював погашення (повернення) грошових коштів, відповідно грубо та систематично порушував умови договору. Позивач направив вимогу про погашення заборгованості. Проте вимоги банку не були виконані, заборгованість не сплачено. У зв`язку з чим станом на 01.04.2026 виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 42 427,16 грн., а саме: 28 667,00 грн. прострочена заборгованість по кредиту; 13 760,16 грн. прострочена заборгованість за управління кредитом.

Ухвалою Холодногірського районного суду м.Харкова від 08.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.45).

Представник позивача АТ КБ «Глобус» - Мала В.В., яка діє на підставі довіреності від 29.05.2025, в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, надала заяву про розгляд справи без її участі, проти заочного рішення не заперечувала не заперечувала.

Частиною 3 ст.211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 неодноразово в судові засідання не з`являвся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки на його зареєстроване місце проживання, шляхом відправлення смс-повідомленням та оголошення на веб-порталі «Судова влада» про виклик особи, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв від нього на адресу суду не надходило, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затвердженихпостановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно до п.4 ч.8ст.128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

08.07.2026 ухвалою суду постановлено справу розглядати у заочному порядку.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя (ч.1 ст.5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно п. 23 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Спірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Пунктом другим частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено в пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня1985року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 30.09.2020 між АТ «КБ «Глобус» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус», шляхом подачі заяви-анкети на приєднання до вказаного договору у відповідності до умов якого останній отримав кредит у розмірі 28 667,00 грн., на строк 24 місяців з 30.09.2020 по 29.09.2022 (пільговий період 9 місяців з 30.09.2020 по 30.06.2021), з комісією за управління кредитом 3,0% у місяць, розмір процентної ставки 0,0001% річних, ануїтетною схемою повернення кредиту, реальна процентна ставка 55,25% річних, загальна вартість кредиту становила 42 477,16 грн. (а.с. 17).

У Заяві-анкеті Позичальником зазначено власні персональні дані, погоджено істотні умови умови договору.

Підписанням цієї заяви позичальник підтвердив, що акцептує публічну пропозицію Банку на укладання Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус» в повному обсязі з урахуванням умов і правил наданих всіх банківських послуг, як обраних безпосередньо при укладанні договору так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені договором послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування. З тарифами, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту, іншими додатками, які складають цей договір, що розміщені на сайті Банку globusbank.com.ua (як публічна частина договору) ознайомлений, повністю згоден, зміст розуміє, положення якого зобов`язується неухильно дотримуватися та укладання якого підтверджує і свої примірники індивідуальної частини договору отримав в день укладення договору. Договір вважається укладеним з моменту отримання Банком заповненої та підписаної відповідачем заяви-анкети на приєднання до договору.

Заява-Анкета на приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «ГЛОБУС» підписана особисто, відповідач із викладеними в Заяві-Анкеті умовами погодився без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого на примірнику заяви поставив власноруч свій підпис (а.с.17).

Умовами договору визначено, що дата набрання чинності договору визначається Заявою-Анкетою на приєднання до договору, якщо інше не передбачено умовами договору. Місцем укладання договору є місцезнаходження структурних підрозділів Банку та/або кредитного посередника Банку (відділення, точки продажів, магазини або іншого місця надання Банком послуг, в т.ч. через мобільний додаток), в якому клієнт подає Заяву-Анкету на приєднання до договору. Укладаючи цей договір, Сторони приймають на себе всі обов`язки та набувають всіх прав, передбачених договором. Підписанням паперової або електронної Заяви-Анкети на приєднання до договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору клієнт ознайомився з повним текстом договору з додатками (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами договору та Тарифами, що є чинними на дату укладання цього Договору.

Нарахування процентів за користування Споживчим кредитом здійснюється у Національній Валюті щодня на фактичну суму непогашеного основного боргу за Споживчим кредитом і за фактичний час користування таким Споживчим кредитом (факт/факт), включаючи день видачі та виключаючи день повернення, в розмірі процентної ставки, зазначеної в Заяві-Анкеті на приєднання до Договору та сплачуються не пізніше дати платежу, визначеної у Графіку платежів. При простроченні повернення основної суми боргу за Споживчим кредитом проценти за користування простроченими до повернення сумами нараховуються щоденно та повинні сплачуватись одночасно з поверненням Споживчого кредиту п. 2.1.15.2.1 Додатку 1)

У випадку непогашення Клієнтом Простроченої заборгованості за процентами та комісіями, Банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом, зазначеним у п. 9.7. цього Договору, Зокрема, у випадку невиконання Клієнтом Вимоги про дострокове виконання зобов`язань за Договором Банк має право стягнути у встановленому чинним законодавством України порядку всю заборгованість за Договором.

У разі несвоєчасного повернення заборгованості по Споживчому кредиту, у строки, передбачені Графіком платежів та цим Договором, Клієнт сплачує проценти з розрахунку процентної ставки зазначеної в діючих Тарифах, що нараховуються на суму Простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Комісія за порушення термінів погашення щомісячного платежу встановлюється у разі порушення Клієнтом умов Договору (невиконання або неналежного виконання зобов`язання), а саме порушення Строків сплати (терміну погашення) щомісячного платежу по Споживчому кредиту або неповної сплати щомісячного платежу по Споживчому кредиту відповідно до Графіку платежів. Комісія за порушення термінів погашення щомісячного платежу нараховується наступного Робочого дня після Строку сплати (терміну погашення) щомісячного платежу. Сума нарахованої Комісії за порушення термінів погашення щомісячного платежу визначається Тарифами, що є чинними на дату її нарахування.

Позивач вказує, що відповідно до Тарифів на банківські операції та послуги при обслуговуванні споживчого кредиту для фізичних осіб в рамках програми цільового роздрібного кредитування для фізичних осіб «Кредит на товари» не здійснювалось нарахування Комісії за порушення термінів погашення щомісячного платежу.

Пунктом 9.7. Договору, сторонами погоджено: Банк має право зупинити подальше надання послуг та/або комплекс послуг Клієнту та/або вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим Договором та/або Тарифами у випадку невиконання або неналежного виконання Клієнтом зобов`язань за Договором, зокрема, непогашення заборгованості за Кредитом, несплати процентів, комісій, штрафних санкцій (за наявності), а також у разі виникнення обставин, які можуть негативно вплинути на платоспроможність Клієнта та ставлять під загрозу (унеможливлюють) виконання Клієнтом зобов`язань по Договору. В такому випадку вважається, що строк виконання зобов`язання Клієнта перед Банком щодо повернення повної заборгованості за Кредитом таким, що настав. Клієнт зобов`язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надіслання Банком відповідної Вимоги, повернути суму Заборгованості по Кредиту, що залишилась (за наявності), сплатити проценти, комісії, штрафні санкції (за наявності) та інші платежі за цим Договором та/або Тарифами, а також відшкодувати збитки, завдані Банку.

У випадку невиконання Клієнтом Вимоги про дострокове виконання зобов`язань за Договором Банк має право стягнути у встановленому чинним законодавством України порядку всю заборгованість за Договором.

Пунктом 1.7 Договору визначено, що дата набрання чинності Договору визначається Заявою-Анкетою на приєднання до Договору, якщо інше не передбачено умовами Договору. Місцем укладання Договору є місцезнаходження структурних підрозділів Банку та/або Кредитного посередника Банку (відділення, точки продажів, магазини або іншого місця надання Банком послуг, в т.ч. через Мобільний додаток), в якому Клієнт подає Заяву-Анкету на приєднання до Договору.

Згідно з п. 1.8 Договору, укладаючи цей Договір, Сторони приймають на себе всі обов`язки та набувають всіх прав, передбачених Договором.

Відповідно до п. 1.9 Договору, підписанням Заяви-Анкети на приєднання до Договору, в т.ч. в електронному вигляді з використанням Електронною підпису, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору з додатками (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору та Тарифами, що є чинними на дату укладання цього Договору.

Згідно з п. 1.12 Договору, укладенням Договору Сторони погодили, що примірник Заяви-Анкети на приєднання до Договору може надаватися Банком Клієнту в паперовій формі та/або надсилатись в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема, але не виключно за допомогою Мобільного додатку, в залежності від технічних можливостей Банку.

Пунктом 4.1. Додатку 1 до Договору визначено Зобов`язання Клієнта, зокрема: використати Споживчий кредит за цільовим призначенням і своєчасно повернути його відповідно до умов цього Договору та додатків; своєчасно сплачувати проценти за користування Кредитом, комісії та штрафні санкції (за наявності) в порядку, передбаченому цим Договором (в т.ч. Заявою-Анкетою на приєднання до Договору); повністю повернути Банку суму отриманого Споживчого кредиту не пізніше Дати остаточного повернення Кредиту, яка визначена Заявою-Анкетою на приєднання до Договору та Графіком платежів. Якщо Дата остаточного повернення Кредиту припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, сплата переноситься на наступний Робочий день Банку.

Відповідно до Графіка платежів, Позичальник зобов`язаний у період з моменту отримання Кредиту до 1 (першого) числа кожною місяця, вказаного у Графіку платежів, сплачувати визначену суму платежу у розмірі 1 697,09 грн.

Відповідачем не здійснено погашення (повернення) грошових коштів відповідно до Графіку платежів та Договору, що свідчить про грубе та систематичне порушення умов Договору.

Згідно з п.2.1.15.4. Додатку 1 до Договору, у разі несвоєчасного повернення заборгованості по Споживчому кредиту, у строки, передбачені Графіком платежів та цим Договором, Клієнт сплачує проценти з розрахунку процентної ставки зазначеної в діючих Тарифах, що нараховуються на суму Простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Відповідно до п. 2.2.11. Додатку 1 до Договору, Погашення Заборгованості за Договором, наявної на поточну дату, (при надходженні грошових коштів на рахунок) здійснюється в наступній черговості: 1) на сплату Простроченої заборгованості по Споживчому кредиту та прострочених процентів за користування Споживчим кредитом; 2) на сплату строкової заборгованості по Споживчому кредиту та нарахованих процентів за користування Споживчим кредитом; 3) на сплату штрафних санкцій (пені, штрафи), інших платежів за Договором.

Як вбачається з наданої позивачем виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 за період з 30.09.2020 по 01.04.2026, відповідачу ОСОБА_1 30.09.2020 зараховано кредитні кошти за кредитним договором №40483498 у розмірі 28 667,00 грн., прострочені відсотки комісії становлять 13 760,16 грн. (а.с.34-37).

Згідно детального розрахунку заборгованості, станом на 01.04.2026, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 42 427,16 грн., з яких: 28 667,00 грн.- залишок на рахунку прострочки; 13 760,16 - залишок на рахунку комісії за управління кредитом (а.с. 27-33, 40-41).

Згідно листа №1-2073 від 17.11.2022 АТ «КБ «Глобус» направлено вимогу до відповідача щодо погашення заборгованості (а.с.19).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитним договором № 8244542; договором позики №73723459, ОСОБА_2 порушує взяті на себе зобов`язання за цими договорами.

Як вбачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості, альтернативного розрахунку заборгованостіта про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором у добровільному порядку.

Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд приймає до уваги розрахунок позивача.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 кошти отримав, користувався ними, проте у встановлені строки не повернув кошти, отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 28 667,00 грн., що складається з простроченої заборгованості по кредиту.

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 простроченої заборгованості за управління кредитом (комісії) у розмірі 13 760,16 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Верховний суд у постанові від 27 січня 2021 року по справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як комісія за надання кредиту, комісія за управління та обслуговування кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Так як комісія за надання кредиту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і комісія за управління та обслуговування кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії за надання кредиту, комісії за управління та обслуговування кредиту є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка була чинною на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов?язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі №363/1834/17).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Оскільки управління та обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, слід визначити, що встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, Позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому Позивач нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит. Більш того, матеріали справи не містять і приблизного переліку послуг, які надаються банком. Тобто, відсутнє двостороннє належне погодження сплати комісії банку та визначення обсягу послуг банку, за яку є необхідність сплачувати комісію.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога щодо стягнення простроченої заборгованості за управління кредитом (комісії) з відповідача у розмірі 13 760,16 грн. за договором №40483498 від 30.09.2020 є нікчемною та не може бути задоволена.

Що стосується вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то суд приходить до наступного висновку.

За приписами ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див.mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах зауважувала, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем суду надано: копію договору №010725 від 01.07.2025 про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі послуг за Договором №010725 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.07.2025 №40483498 від 23.04.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, платіжна інструкція №7809 від 23.09.2026, якою АТ «КБ «Глобус» перерахував на рахунок отримувача ФОП ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 7 500,00 грн. за надання професійної правничої (правової) допомоги згідно акту №010725 від 01.07.2025.

Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу, здійснений адвокатом на загальну суму 7 500,00 грн. не є співмірним зі складністю справи, витраченим адвокатом на надання послуг, пов`язаних з первинною консультацією та правовим аналізом наявних документів у замовника по справі, оскільки справа за позовом АТ «КБ «Глобус» про стягнення заборгованості є типовою для позивача, не представляє для адвоката складності та не потребує окремих консультацій або розробку позиції захисту по кожній конкретній справі цієї категорії, самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи характер спірних правовідносин у справі, суд дійшов до висновку про те, що заява про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, та стягненню з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У відповідності до положень ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В п.27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 28 667,00 грн., та витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн. (а.с.4), так як позовні вимоги задоволено частково (67,57%), тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: - 2 248,73 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76, 81, 89, 131, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Глобус» прострочену заборгованість за Договором про надання комплексу послуг банківського обслуговування №40483498 від 30.09.2020 у розмірі 28 667,00 (двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят сім) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Глобус» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 (три тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Глобус» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 248,73 (дві тисячі двісті сорок вісім грн., 73 коп.) грн.

В іншій частині відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ГЛОБУС», код ЄДРПОУ 35591059, місцезнаходження: 04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 19/5.

Представник позивача: адвокат Рибитва Олександр Анатолійович, РНОКПП НОМЕР_2 , свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю №1500/10 від 27.11.1998, адреса: 04073, м.Київ, пров.Куренівський, 19/5, офіс 17.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст рішення складено 08.07.2026.

Суддя Наталя ПЕТРОВА