Рішення № 138039279, 08.07.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/2504/23

Провадження № 2/505/635/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.07.2026 року м.Подільськ Одеської області

Подільський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючої судді Павловської Г.В.,

за участю секретаря Киларь Н.А..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Подільську матеріали цивільної справи за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» звернувся до Подільського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.11.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір №5139743 про надання споживчого кредиту. Договір укладено в електронному форматі, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За цим договором вдповідачка отримала позику у розмірі 8800,00 грн. строком на 30 днів, шляхом переказу на її банківську карту № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,805% від суми кредиту за кожен день користування та 1,90% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення позики.

Відповідно до умов договору були нараховані відсотки за користування кредитом..

Станом на 25.05.2023 року відповідачка борг та нараховані відсотки за договором споживчого кредитування №5139743 від 28.11.2021 року не погасила, загальна сума заборгованості становить 28613,20 грн., яка складається з: 8800 грн. сума кредиту; 4765,20 грн. заборгованість за відсотками за 30 днів користування кредитом; 15048 заборгованість за відсотками за90 днів користування кредитом.

У подальшому ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало право вимоги за договором № 5139743 від 28.11.2021 року ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» у порядку передачі прав вимоги за існуючим на дату передачі договором факторингу №10.04/23-Ф від 10.04.2023 року. Відповідно до цього договору право вимоги, на якому ґрунтується позов, передане позивачу згідно з реєстром прав вимоги №1 від 10.04.2023 року..

Відповідач зареєструвався на веб-сайті в мережі Інтернетhttps://creditplus.ua/, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив особу шляхом фотофіксації особи з ідентифікаційним документом, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

В подальшому для здійснення підпису відповідачу був направлений на зазначений ним номер телефону одноразовий ідентифікатор А129140 у повідомлення, та відповідно відповідач ввів цей пароль у ІТС, чим підтвердив акцептування договору.

Тобто підписання договору №5139743 про надання споживчого кредиту від 28.11.2021 року електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням договору та отриманням кредиту. Окрім того, замовлені кошти були переказані на рахунок відповідача Кошти були витрачені відповідачем, тому він в тому числі своїми діями підтвердив факт укладення договору.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за кредитним договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача.

Ухвалою суду від 23.06.2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

15.10.2026 року ухвалою суду витребувано від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 21133352, 04082, м.Київ, вул.Автозаводська 54/19) по рахунку за карткою № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 виписку розширену із зазначенням контрагента за період з 27.11.2021 року по 02.12.2022 року.

17.03.2026 представник позивача адвокат Калачик В.В. надав додаткові пояснення, які зареєстровані в канцелярії суду за вх.№4839. зазначив, що зарахування кредиту на власну карту Відповідача, підтверджує той факт, що Відповідач знав про кредит та витратив кошти на власні цілі. Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 (справа №732/670/19), від 12.01.2021 (справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19). Представник позивача не заперечує щодо винесення заочного рішення по справі та без участі представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання тричі не з`явилась. Направлені на її адресу судові повідомлення повернулися до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відзив відповідачем не подано.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 28.11.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір №5139743 про надання споживчого кредиту. Договір укладено в електронному форматі, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За цим договором вдповідачка отримала позику у розмірі 8800,00 грн. строком на 30 днів, шляхом переказу на її банківську карту № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,805% від суми кредиту за кожен день користування та 1,90% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення позики.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за Договором № 5139743 про надання споживчого кредиту від 28.11.2021 року виконало у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 обумовлену сторонами суму кредитних коштів, що підтверджується матеріалами справи, натомість Відповідачка, в порушення взятих на себе зобов`язань щодо повернення отриманих коштів та сплати процентів за користування кредитом, не виконала, в результаті чого виникла заборгованість по кредиту у сумі 28613,20 грн.

10.04.2023 року між ТОВ «УМ Факторинг» та ТОВ «Авентус Україна» був укладений Договір факторингу № 10.04/23-Ф від 10.04.2023, відповідно до умов якого ТОВ «УМ Факторинг» набуло статусу Нового кредитора, отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за Договором №5139743 про надання споживчого кредиту від 28.11.2021 року, про що свідчить витяг із Реєстру прав вимоги № 1 від 10.04.2023 року.

Відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.

Відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту, який надавався йому для ознайомлення та погодився з ним, підписуючи угоду, зокрема й щодо процентів за користування кредитними коштами.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти.

Станом на 25.05.2023 року відповідачка за кредитним договором №5139743 від 28.11.2021 року борг та нараховані відсотки не погасила загальна сума заборгованості становить 28613,20 грн.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 р., електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже, вищезазначений договір позики, укладено у відповідності до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов`язання банк перед відповідачем виконав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За правилами частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Правилами статті 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що прямо передбачено положеннями статті 629 ЦК України.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Таким чином враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про стягнення з відповідача суми заборгованості відповідно до наданого позивачем розрахунку, оскільки не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань порушує права, свободи та інтереси позивача, тим самим задовольнивши позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 2684,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 12 13, 78, 79, 89, 141, 206, 264, 265, 280-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 526, 610, 611, 612, 623, 625, 1054, 1048-1050 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УМ ФАКТОРИНГ», місцезнаходження: 04060, м.Київ вул.Ризька 73-Г офіс 7/1, код ЄДРПОУ 40274286 заборгованість за кредитним договором у розмірі 28613 (двадцять вісім тисяч шістсот тринадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УМ ФАКТОРИНГ», місцезнаходження: 04060, м.Київ вул.Ризька 73-Г офіс 7/1, код ЄДРПОУ 40274286, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк апеляційної скарги, з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою сторінки http://court.gov.ua/fair/sud1516.

Суддя Г.В.Павловська