Рішення № 138031237, 24.06.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. Cправа № 902/151/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Ткачука В.О., за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерали Поділля", 21050, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вулиця Хлібна, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 45196695

до Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 21036, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Данила Галицького, будинок 27, ідентифікаційний код юридичної особи 32054743

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вінницька обласна державна адміністрація, 21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Соборна, будинок 70, ідентифікаційний код юридичної особи 20089290

про припинення права постійного користування земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 05.02.2026 надійшла позовна заява № б/н від 04.02.2026 (вх. № 167/26 від 05.02.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерали Поділля" до Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про припинення у філії "Бершадський райавтодор" Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 03444200, адреса місцезнаходження 24405, Вінницька обл., Бершадський р-н, село Флорине, вул. Яблунева, будинок 14) права постійного користування земельною ділянкою площею (площа сервітуту) 11,6667 га (кадастровий номер: 0520487500:03:003:0001; цільове призначення « 11.01 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами»; місце розташування: Вінницька область, Бершадський район, Війтівська сільська рада), посвідчене Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 015288, виданого 14.04.2005.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 09.02.2026 суд постановив позовну заяву № б/н від 04.02.2026 (вх. № 167/26 від 05.02.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерали Поділля" залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

18.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків № б/н від 17.02.2026 (вх. № 01-34/1658/26 від 18.02.2026) з додатками.

Ухвалою від 23.02.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 902/151/26, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.03.2026 о 09:45 год., залучено до участі у справі № 902/151/26 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вінницьку обласну державну адміністрацію (ідентифікаційний код юридичної особи 20089290).

24.03.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 24.03.2026 (вх. № 01-30/2915/26 від 24.03.2026) про розгляд справи у судовому засіданні 24.03.2026 за відсутності представника відповідача та про підтримання зазначеного у відзиві клопотання.

У судовому засіданні 24.03.2026 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/151/26 на 10:00 03.04.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

26.03.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 26.03.2026 (вх. № 01-30/3009/26 від 26.03.2026).

30.03.2026 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог № 12.01-11-210 від 30.03.2026 (вх. № 01-30/3129/26 від 30.03.2026).

Судове засідання 03.04.2026 о 10:00 год. не відбулось у зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області.

Ухвалою від 03.04.2026 судом повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання у справі № 902/151/26 на 12:00 год. 22.04.2026.

У судовому засіданні 22.04.2026 за результатом розгляду наявного у відзиві на позовну заяву № б/н від 26.03.2026 (вх. № 01-30/3009/26 від 26.03.2026) клопотання про поновлення відповідачу у справі № 902/151/26 процесуального строку на подання відзиву у справі суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні вказаного клопотання та про залишення без розгляду поданого відзиву № б/н від 26.03.2026 (вх. № 01-30/3009/26 від 26.03.2026), яку занесено до протоколу судового засідання.

За наслідком розгляду наявного у відзиві на позовну заяву № б/н від 26.03.2026 (вх. № 01-30/3009/26 від 26.03.2026) клопотання про визнання подання ТОВ "Мінерали Поділля" позову до Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 11,6651 га з кадастровим номером 0520487500:03:003:0001 зловживанням процесуальними правами та про залишення без розгляду позову ТОВ "Мінерали Поділля" до Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 11,6651 га з кадастровим номером 0520487500:03:003:0001 суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні вказаного клопотання Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України", яку занесено по протоколу судового засідання.

Занесені до протоколу судового засідання 22.04.2026 ухвали судом оформлено окремим документом після закінчення судового засідання (ухвала від 22.04.2026).

Ухвалою від 22.04.2026 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/151/26, призначено справу № 902/151/26 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 21.05.2026 року о 14:00 год.

У судовому засіданні 21.05.2026судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 12:00 год. 02.06.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 02.06.2026 судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника позивача та про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 11:00 год. 17.06.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

10.06.2026 до суду від третьої особи надійшли додаткові пояснення від 10.06.2026 (вх. № 01-30/5965/26 від 10.06.2026).

16.06.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів від 16.06.2026 (вх. № 01-30/6143/26 від 16.06.2026).

16.06.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів від 16.06.2026 (вх. № 01-30/6149/26 від 16.06.2026).

За результатами розгляду справи по суті у судовому засіданні 17.06.2026 року суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення у справі № 902/151/26 та відповідно до статті 219 ГПК України повідомив про відкладення ухвалення та проголошення вступної та резолютивної частин рішення на 24.06.2026 року о 15:00 год.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення учасники справи не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без його проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінерали Поділля" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про припинення у філії "Бершадський райавтодор" Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" права постійного користування земельною ділянкою площею (площа сервітуту) 11,6667 га (кадастровий номер: 0520487500:03:003:0001; цільове призначення 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами; місце розташування: Вінницька область, Бершадський район, Війтівська сільська рада), посвідчене державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 015288, виданого 14.04.2005.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.04.2005 філією "Бершадський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на підставі розпорядження Бершадської РДА №424 від 05.10.2024 отримано державний акт на право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 0520487500:03:003:0001, площею 11.6667 га, цільове призначення: 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, місце розташування: Війтівська сільська рада (Воронянський гранкар`єр), Бершадський район, Вінницька область.

05.02.2009 ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" отримано спеціальний дозвіл № 4895 з метою видобування гранітів Воронянського-1 родовища, придатних для виробництва щебеню та каменю бутового. Воронянське-1 родовище розташоване у Бершадському районі Вінницької області, за 3,0 км на північ від хутора Ворони (передмістя м. Бершадь) на 10 років по 30.09.2019.

Позивач зазначив, що з 30.09.2019 відсутня інформація щодо використання Воронянське-1 родовища та поновлення спецдозволу № 4895 від 05.02.2009 ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Вимогу про припинення права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 0520487500:03:003:0001, площею 11.6667 га позивач обгрунтовує тим, що 21.02.2024 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінерали Поділля» отримано спеціальний дозвіл № 6787 на видобування граніту, придатного для виробництва щебеню на Воронянському-1 родовищі.

Водночас, згідно інформації з Державного земельного кадастр земельна ділянка в межах дії спеціального дозволу № 6787 від 21.02.2024 р., отриманого ТОВ "Мінерали Поділля" перебуває у користуванні філії "Бершадський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Дана земельна ділянка має наступні характеристики: кадастровий номер: 0520487500:03:003:0001; площа: 11.6651 га; цільове призначення: 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами; адреса: Вінницька область, Гайсинський район, Війтівська сільська рада; форма власності: державна.

Позивач зазначив, що звертався до філії "Бершадський райавтодор" та до ДП "Вінницький облавтодор" як головного підприємства філії "Бершадський райавтодор" з клопотанням про погодження договору про встановлення сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 0520487500:03:003:0001, площею 11.6651 га.

01.05.2024р. філія "Бершадський райавтодор" надала відповідь, у якій повідомила, що не є юридичною особою, а є дочірнім підприємством дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та саме до нього слід звернутись до даного питання.

18.06.2024р. ДП "Вінницький облавтодор" надало відповідь, у якій повідомило, що позбавлене права самостійно, без погодження АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", приймати рішення щодо майна, яке перебуває на праві постійного користування або господарського відання.

Позивач зазначив, що в результаті листування з ДП "Вінницький облавтодор" товариство не змогло отримати у позасудовому порядку право сервітуту від землекористувача, тому, за його позицією, єдиним способом захисту прав позивача є позбавлення відповідача права користування земельною ділянкою.

У якості правових підстав позову щодо припинення права постійного користування відповідача земельною ділянкою позивач послався на пункт «з» частини 1 статті 141 ЗК України, за змістом якого підставою для припинення права користування земельною ділянкою є припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами.

У судовому засіданні 22.04.2026 за результатом розгляду наявного у відзиві на позовну заяву № б/н від 26.03.2026 (вх. № 01-30/3009/26 від 26.03.2026) клопотання про поновлення відповідачу у справі № 902/151/26 процесуального строку на подання відзиву у справі суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні вказаного клопотання та про залишення без розгляду поданого відзиву № б/н від 26.03.2026 (вх. № 01-30/3009/26 від 26.03.2026), яку занесено до протоколу судового засідання.

Під час розгляду справи, представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити з підстав його необгрунтованості.

Третя особа у письмових поясненнях, зокрема зазначила, що згідно з абзацом першим частини другої статті 149 Земельного Кодексу України вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Відповідно до абзацу першого частини третьої цієї ж статті для цілей видобування корисних копалин загальнодержавного значення, в тому числі будівництва та розміщення споруд (об`єктів), пов`язаних із зазначеним видом діяльності, вилучення земельних ділянок державної або комунальної власності, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення, здійснюється на підставі рішень органів, зазначених у частині першій цієї статті, які мають бути прийняті протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви особою, яка має спеціальний дозвіл на користування надрами. За рішенням про вилучення земельної ділянки державної або комунальної власності здійснюється передача відповідної земельної ділянки у користування особі, яка має спеціальний дозвіл на користування надрами.

Разом з цим, пунктом «в3» частини першої статті 99 Земельного кодексу України право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу.

Посилаючись на порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності встановлений статтею 124-1 Земельного кодексу України, третя особа зазначила, що разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці особа відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні; укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності такий договір визнається укладеним за рішенням суду.

За доводами третьої особи, одночасне вилучення з постійного користування земельної ділянки та укладання земельного сервітуту Земельним кодексом України не передбачено.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.

14 квітня 2005 року Філії "Бершадський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на підставі розпорядження Бершадської районної державної адміністрації № 424 від 05.10.2004 року видано державний акт серії ЯЯ № 015288 на право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована на території Війтівської сільської ради (Воронянський гранкар`єр) Бершадського району, Вінницької області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки добувної промисловості. Державний акт на право постійного користування зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №323 (т. 1 а.с. 144 зворот, 145).

05 лютого 2009 року Дочірньому підприємству "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", ідентифікаційний код 32054743 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 4895 (т. 1 а.с. 166).

За змістом спеціального дозволу місцезнаходженням об`єкта є: Вінницька область, Бершадський район, 3,0 км на північ від Хутора Ворони; вид користування надрами видобування; відомості про ділянку надр, що надається у користування - Воронянське-1 родовище; площа об`єкта, території 11,8 га; вид корисної копалини граніт; мета користування надрами - видобування гранітів, придатних для виробництва щебеню та каменю бутового; термін дії спеціального дозволу на користування надрами - 30 (тридцяте) вересня 2019 (дві тисячі дев`ятнадцятого) року.

Додатком № 1 до спеціального дозволу на користування надрами, наданого з метою видобування гранітів Воронянського-1 родовища від 05.02.2009 № 4895 є угода про умови користування надрами від 05.02.2009 (т. 1 а.с. 167-170 зворот).

Відповідно до пункту 1 статті 1 вказаної угоди сторони визнають, що угода про умови користування надрами (далі - угода) є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами (далі - дозвіл), який регулює і конкретизує передбачені чині законодавством України та дозволом технічні, технологічні, організаційні, фінансові, економічні, соціальні, екологічні аспекти користування надрами.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 5 угоди продовження, зупинення, поновлення дії та анулювання дозволу здійснюється виключно відповідно до чинного законодавства України. Дія угоди, що є невід`ємною частиною дозволу, продовжується зупиняється, поновлюється та анулюється одночасно із дозволом.

За умовами додатку № 1 до угоди про умови користування надрами від 05.02.2009 є характеристика ділянки, відповідно до якої "Воронянське-І" родовище гранітів розташоване у Вінницькій області Бершадському районі, в 0,3 км. на північ від хутора Ворони, на лівому березі р.Дохна. Промислова розробка родовища гранітів проводиться виробничим підрозділом ДП "Вінницький облавтодор", філією "Бершадський райавтодор" з 1954 року, з метою виробництва буто-щебеневої продукції для будівництва і ремонту автомобільних доріг, а також штучних споруд в Бершадському районі.

Як убачається із матеріалів справи, листом № 178 від 25.02.2020 Дочірнє підприємство "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" повідомило Управління Держпраці у Вінницькій області, що кар`єр Воронянського-1 родовища граніту надалі розроблятись не буде, у зв`язку із закінченням спеціального дозволу на право користування надрами № 4895 від 05.02.2009 року та низьким рівнем рентабельності до собівартості продукції та клопотало про зняття кар`єру ДП "Вінницький облавтодор" з Державного реєстру об`єктів підвищеної небезпеки 2 класу небезпеки (т.1 а.с.172).

Відповідач стверджує про перебування на земельній ділянці 0520487500:03:003:0001 нерухомого майна, що належить Дочірньому підприємству "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.01.2009 (т. 1 а.с. 178).

21 лютого 2024 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Мінерали Поділля", код ЄДРПОУ 45196695 на підставі протоколу аукціону від 27.12.2023 № SUE001-UA-20231212-64300, договору купівлі-продажу від 19.01.2024 № 3/9-п-23 видано спеціальний дозвіл на користування надрами № 6787 (т. 1 а.с. 5 зворот, 6).

За змістом спеціального дозволу місцезнаходженням об`єкта є: Вінницька область, Гайсинський район, 3,0 км на північ від Хутора Ворони (передмістя міста Бершадь); вид користування надрами видобування корисних копалин; мета користування надрами - видобування граніту, придатного для виробництва щебеню; об`єкт надрокористування - Воронянське-1 родовище; площа 11,0 га; вид корисної копалини граніт; строк дії спеціального дозволу на користування надрами (років) - 20 (двадцять) років; додаток до спеціального дозволу на користування надрами угода про умови користування ділянкою надр - від 21 лютого 2024 року № 6787.

Відповідно до додатку 1 до угоди про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 21 лютого 2024 р. № 6787 «Характеристика Воронянського-1 родовища», місцем розташування ділянки надр (ділянки родовища/родовища), адміністративна прив`язка є: Воронянське-1 родовище граніту в адміністративному відношенні, що розташоване у Бершадському (Гайсинському відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ) районі Вінницької області, за 0,3 км на північ від хутора Ворони (передмістя м. Бершадь). Найближчими до родовища населеними пунктами є села: Війтівка (кол. Чапаївка) 1,5?2,0 км на північний захід, Велика Кириївка ? 1,5?2,0 км на південний схід (т. 1 а.с. 6 зворот-8).

Як убачається із матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінерали Поділля" зверталося до філії "Бершадський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор" із клопотанням від 17.04.2024 про погодження договору про встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 0520487500:03:003:0001, площею 11.6651 га, з метою видобування граніту, придатного для виробництва щебеню на Воронянському-1 родовищі згідно отриманого спеціального дозволу ТОВ "Мінерали Поділля" № 6787 від 21.02.2024 (т. 1 а.с. 12).

Листом № 61 від 01.05.2024р. філія "Бершадський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" повідомила, що підприємство не є юридичною особою, є дочірнім підприємством Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та, що для вирішення поставленого питання товариству необхідно звернутись до Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (т. 1 а.с. 13).

У клопотанні від 22.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінерали Поділля" просило ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про надання підприємством філії "Бершадський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" як землекористувачу дозволу на погодження договору з товариством про встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 0520487500:03:003:0001, площею 11.6651 га, з метою видобування граніту, придатного для виробництва щебеню на Воронянському-1 родовищі згідно отриманого спеціального дозволу ТОВ "Мінерали Поділля" № 6787 від 21.02.2024 (т. 1 а.с. 13 зворот, 14).

У відповідь на вказане клопотання ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" листом № 517 від 18.06.2024 повідомило, що позбавлене права самостійно, без погодження АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", приймати рішення щодо майна, яке перебуває на праві постійного користування або господарського відання та запропонувало звернутись до АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" щодо зазначеного у клопотанні питання (т. 1 а.с. 14 зворот).

Із матеріалів справи вбачається, що у провадженні Господарського суду Вінницької області перебували справи № № 902/892/24, 902/1373/24, 902/1633/25, предметом позову у яких були вимоги про встановлення земельного сервітуту, припинення права постійного користування земельною ділянкою. Разом з тим, ухвалою від 14.11.2024 позовні вимоги ТОВ "Мінерали Поділля" до АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про встановлення сервітуту у справі № 902/892/24, ухвалою від 15.10.2024 позов ТОВ "Мінерали Поділля" до ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про встановлення сервітуту у справі № 902/1373/24 та ухвалою від 12.01.2026 позов ТОВ "Мінерали Поділля" до ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про припинення права постійного користування земельною ділянкою у справі № 902/1633/25 судом залишено без розгляду (т. 1 а.с. 58-60, 70-76).

Як убачається із матеріалів справи на замовлення ТОВ "Мінерали Поділля" розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту "07.14 Право на користування земельною ділянкою для потреб дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 Земельного кодексу України на користь ТОВ "Мінерали Поділля" на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні: філія "Бершадський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 11.01 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами на території Вінницької області Гайсинського району Війтівська сільська рада" (т. 1 а.с. 115-140).

Наказом Вінницької обласної державної адміністрації від 14.01.2026 № 21 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Мінерали Поділля" у вилученні з постійного користування філії "Бершадський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" земельної ділянки з кадастровим номером 0520487500:03:003:0001 площею 11,6651 га (т. 1. а.с. 154-160).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про припинення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер, 0520487500:03:003:0001, площею 11,6651 га, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами; адреса: Вінницька область, Гайсинський район, Війтівська сільська рада.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 3 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, законами України "Про адміністративну процедуру", "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Положеннями частини 4 статті 3 Кодексу України про надра визначено, що земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.

Згідно статті 18 Кодексу України про надра надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.

Частиною 1 статті 19 Кодексу України про надра передбачено, що право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

За змістом частини 1 статті 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах земельних ділянок, які перебувають у їх власності або користуванні, мають право без спеціального дозволу та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб, не пов`язаних із відчуженням видобутих корисних копалин, корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до 2 метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 метрів кубічних на добу.

Положеннями частини 3, 4 статті 24 Кодексу України про надра визначено, що права та обов`язки користувача надр виникають з дня, наступного за днем внесення інформації про спеціальний дозвіл на користування надрами до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами, якщо в такому спеціальному дозволі на користування надрами не передбачено більш пізній строк, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення прав на користування надрами (припинення дії спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених цим Кодексом.

Користувач надр (інвестор), який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід (у разі його необхідності) або уклав угоду про розподіл продукції, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу та угоди про розподіл продукції. Будь-яка діяльність, пов`язана з користуванням надрами в межах гірничого відводу, може здійснюватися тільки за згодою користувача надр (інвестора), якому він наданий. Така згода або відмова в її наданні має бути надана протягом двадцяти календарних днів після отримання відповідного письмового запиту. У разі ненадання жодної відповіді протягом зазначеного часу така згода вважається наданою.

Відповідно до частини 1 статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі закінчення встановленого строку користування надрами, внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з відчуженням прав на користування надрами шляхом укладення договору купівлі-продажу чи внесення таких прав як вклад до статутного капіталу суб`єктів господарювання, припинення дії спеціального дозволу на користування надрами.

Частиною 7 статті 26 Кодексу України про надра передбачено, що у разі припинення права на користування надрами внаслідок закінчення встановленого строку користування надрами або у разі припинення дії спеціального дозволу на користування надрами питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Згідно частин 1-2 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Положеннями частин 1-2 статті 66 ЗК України встановлено, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Частиною 1 статті 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначив, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 цього Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі N 906/392/18).

Положеннями частин 1, 5 статті 116 ЗК України унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За змістом позову, позивач зазначив, що 21.02.2024 року отримав спеціальний дозвіл на користування надрами строком на 20 років на об`єкт надрокористування Воронянське-1 родовище.

З 05.02.2009 по 30.09.2019 об`єкт надрокористування Воронянське-1 родовище перебував у користуванні ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Приймаючи до уваги, що відповідачу на праві постійного користування належить земельна ділянка, на якій розміщений об`єкт надрокористування Воронянське-1 родовище та строк дії спеціального дозволу на користування надрами, виданий відповідачу сплив, позивач вважає, що у відповідача відсутні правові підстави користування земельною ділянкою та права позивача на отримання спірної земельної ділянки у користування підлягають захисту шляхом припинення належного відповідачу права користування земельною ділянкою з підстав визначених пунктом "з" частини 1 статті 141 ЗК України.

Надаючи оцінку наведеним доводам судом враховано таке.

Згідно частини 1 статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, державних чи комунальних некомерційних товариств, крім перетворення державних чи комунальних підприємств у випадках, визначених статтею 1201 цього Кодексу;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом публічно-приватного партнерства або об`єктом концесії;

з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами);

и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 1201 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі N 923/466/17 зазначено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 цього Кодексу, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку.

Згідно з пунктом "з" частини 1 статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами).

Приписами частин 3, 4 статті 142 ЗК України визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач із заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою до власника земельної ділянки не звертався.

За змістом статті 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки.

ґ1) примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов`язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.

Із системного аналізу змісту статей 141, 143 ЗК України слідує, що за наявності підстав, передбачених пунктом "з" статті 141 цього Кодексу, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування (Аналогічні висновки про застосування норм права містяться у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі N 924/689/17 від 15.12.2021 у справі N 924/856/20, від 19.11.2024 у справі N 907/883/22).

Вказані положення Земельного кодексу України свідчать про те, що господарський суд не наділений повноваженнями припиняти право постійного користування земельною ділянкою з підстав, передбачених частиною 1 статті 141 ЗК України, зокрема з підстави, зазначеної у пункті "з" за вимогою зацікавленої особи, яка бажає набути право користування спірною земельною ділянкою, оскільки за наявності підстав, передбачених частиною 1 статті 141 цього Кодексу, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Суд також звертає увагу, що за змістом положень статей 141, 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку за позовом компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, до яких позивач не належить.

При цьому, правові підстави примусового припинення прав на земельну ділянку саме у судовому порядку є виключними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Подібна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі N 921/99/18, від 04.05.2018 у справі N 922/3334/16, від 16.01.2019 у справі N 926/1150/17, від 20.02.2020 у справі N 909/108/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 зауважила, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 143 ЗК України припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами) не є підставою для примусового припинення права на земельну ділянку у судовому порядку.

Згідно вимог частини 1 статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 149 ЗК України визначено, що для цілей видобування корисних копалин загальнодержавного значення, в тому числі будівництва та розміщення споруд (об`єктів), пов`язаних із зазначеним видом діяльності, вилучення земельних ділянок державної або комунальної власності, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення, здійснюється на підставі рішень органів, зазначених у частині першій цієї статті, які мають бути прийняті протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви особою, яка має спеціальний дозвіл на користування надрами. За рішенням про вилучення земельної ділянки державної або комунальної власності здійснюється передача відповідної земельної ділянки у користування особі, яка має спеціальний дозвіл на користування надрами.

У разі якщо землекористувач не надав згоду на вилучення земельної ділянки протягом строку, передбаченого абзацом першим цієї частини, орган, зазначений у частині першій цієї статті, протягом трьох місяців з дня спливу такого строку звертається до суду з позовом про вилучення земельної ділянки державної або комунальної власності з постійного користування, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення, для цілей видобування корисних копалин загальнодержавного значення. Задоволення позову про вилучення земельної ділянки з постійного користування відповідно до цієї частини допускається у разі, якщо об`єкти, які передбачається розмістити на земельній ділянці, неможливо розмістити на іншій земельній ділянці або якщо розміщення таких об`єктів на інших земельних ділянках завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки для відповідної територіальної громади, суспільства чи держави в цілому.

Земельна ділянка, вилучена з постійного користування за рішенням суду, передається у користування особі, яка має спеціальний дозвіл на користування надрами для цілей видобування корисних копалин загальнодержавного значення органом, зазначеним у частині першій цієї статті, у 30-денний строк з дня набрання чинності рішенням суду. Втрати лісогосподарського виробництва та збитки, що будуть завдані землекористувачу внаслідок вилучення земельної ділянки з постійного користування, відшкодовуються відповідно до законодавства особою, якій земельну ділянку передано у користування.

Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет та підстави заявленого позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про припинення у філії "Бершадський райавтодор" Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" права постійного користування земельною ділянкою площею 11,6667 га (кадастровий номер: 0520487500:03:003:0001; цільове призначення 11.01 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами; що розташована за адресою: Вінницька область, Бершадський район, Війтівська сільська рада), посвідченого Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 015288, виданого 14.04.2005 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Суд також звертає увагу, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому, позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої зазначеної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Аналогічний висновок наведено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечує поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантує особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

У постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи зміст заявлених позивачем позовних вимог та пояснень представника позивача, судом встановлено, що звертаючись з цим позовом до суду, позивач фактично прагне захистити порушене право на набуття права користування спірною земельною ділянкою для користування надрами відповідно до отриманого спеціального дозволу на користування надрами шляхом припинення у судовому порядку належного відповідачу права постійного користування земельною ділянкою.

Отже, заявлені позовні вимоги фактично спрямовані на припинення належного відповідачу речового права на земельну ділянку з метою подальшого оформлення прав на цю земельну ділянку на користь позивача.

Суд звертає увагу, що за змістом частини 4 статті 66 ЗК України надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення.

Відповідно до пункту "в3" частини 1 статті 99 ЗК України заінтересовані особи можуть вимагати встановлення такого виду земельного сервітуту, як право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 902/152/25 зазначив, що в такий спосіб, законодавець в земельному законодавстві визначив особливості надання земельних ділянок (у тому числі юридичний титул, на якому вони надаються) для потреб, пов`язаних з користуванням надрами.

У постанові від 19.11.2025 у справі № 902/1257/24 Верховний Суд вказав на те, що за змістом статті 66 ЗК України саме встановлення земельного сервітуту і є тим юридичним титулом, який легітимізує здійснення надрокористувачем своєї діяльності в межах земельних ділянок (як сформованих у встановленому порядку, так і тих, формування яких не здійснено).

У постанові від 03.12.2024 у справі № 910/19365/23 Верховний Суд також звернув увагу на те, що Законом України від 01.12.2022 № 2805-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами", яким викладено в новій редакції норми абзацу 2 частини четвертої статті 66 та пункту "в3" частини першої статті 99 ЗК України, що регулюють спірні правовідносини в цій справі, було спрощено порядок надання надрокористувачам земельних ділянок усіх форм власності та категорій, а саме шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, зокрема встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей передбачено здійснювати без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, за винятком певних категорій земель, які перебувають під особливою охороною держави.

Таким чином, законодавець прямо встановив можливість власника спеціального дозволу на видобування корисних копалин отримати у користування земельну ділянку в межах відповідних надр (або за межами, для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності). Отримати таке право власник дозволу може саме шляхом встановлення земельного сервітуту.

Саме після встановлення земельного сервітуту в межах надр, відповідна особа матиме можливість здійснювати роботи, які передбачені спеціальним дозволом. Реалізації такого права фактично зумовлює здійснення дій, які зумовлюють користування земельною ділянкою, зокрема і шляхом видобування корисних копалин.

Частиною 1 статті 100 ЗК України визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Положеннями частини 3 статті 402 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Отже, у разі недосягнення сторонами домовленості про встановлення сервітуту у досудовому порядку, належним способом захисту є вимога про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку необхідну для користування надрами.

Водночас, вимогу про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку необхідну для користування надрами позивачем у цій справі заявлено не було.

За встановлених судом обставин вбачається, що обраний позивачем спосіб захисту не відновить порушене право позивача без необхідності вжиття додаткових засобів захисту.

Суд звертає увагу, що одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 14 ГПК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про припинення права постійного користування земельною ділянкою, що перебуває у користуванні відповідача не є належним та ефективним способом захисту, оскільки не призведе до захисту прав та інтересів позивача шляхом отримання речових прав на спірну земельну ділянку та вимагатиме вчинення подальших дій для вичерпання конфлікту та досягнення бажаного позивачу результату.

Відповідно до висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Отже, для захисту та відновлення порушених прав у спірних правовідносинах позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Суд зауважує, що справу розглянуто у розумний строк, який був об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав та обов`язків.

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи викладене, суд не надає детальної відповіді на кожний аргумент та довід учасників справи, оскільки такі доводи та аргументи не впливають на висновки суду у цій справі.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерали Поділля" до Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про припинення у філії "Бершадський райавтодор" Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 03444200, адреса місцезнаходження 24405, Вінницька обл., Бершадський р-н, село Флорине, вул. Яблунева, будинок 14) права постійного користування земельною ділянкою площею (площа сервітуту) 11,6667 га (кадастровий номер: 0520487500:03:003:0001; цільове призначення 11.01 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами; місце розташування: Вінницька область, Бершадський район, Війтівська сільська рада), посвідчене Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 015288, виданого 14.04.2005 слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник судового рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 07 липня 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3,4 - учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.