Ухвала суду № 138023182, 03.07.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5941/26

Провадження № 1-кс/202/5065/2026

УХВАЛА

Іменем України

03 липня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025042110002091 від 13.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, яке мотивував тим, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12025042110002091 від 13.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється Центральною окружною прокуратурою.

Згідно з матеріалами клопотання досудовим розслідуванням встановлено, що гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ігноруючи вимоги статті 68 Конституції України щодо обов`язку кожного громадянина неухильно дотримуватися норм Конституції України та законів України, маючи умисел, направлений на систематичне скоєння особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, діючи з корисливих мотивів, з метою систематичного отримання незаконного прибутку, усвідомлюючи та розуміючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розробив детальний (поступовий) злочинний план, неухильно дотримуючись умов якого був упевнений у неможливості викриття його злочинної діяльності, уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Як керівник, гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розробив детальний план вчинення кримінальних правопорушень у сфері незаконного збуту наркотичних засобів та психотропних речовин у різних районах міста Дніпра, до якого залучив співучасників гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , яким довів свій план, при цьому розподіливши між ними обов`язки з чітким визначенням функцій кожного із учасників.

Створена гр. ОСОБА_4 група, до складу якої входили ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , характеризується попередньою зорганізованістю для систематичного скоєння умисних кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

З метою повного, всебічного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, а також збору доказів на підтвердження причетності вищевказаних осіб до вчинення кримінальних правопорушень, органом досудового розслідування проведено негласні слідчі (розшукові) дії, а саме:

- проведено негласну слідчу (розшукову) дію зняття інформації з електронних комунікаційних мереж за мобільним телефоном з абонентським номером НОМЕР_1 (протокол № 55/15/Д/3-1593т від 25.06.2026), що перебував у користуванні ОСОБА_4 в ході яких зафіксовано, що ОСОБА_4 спілкується в телефонному режимі з ОСОБА_11 , де остання передає йому інформацію щодо надходження до суду клопотань прокурора про надання дозволу на проведення обшуків. При цьому ОСОБА_4 надав ОСОБА_11 вказівку здійснювати постійний моніторинг і контроль надходження процесуальних документів, які можуть містити відомості про заплановані обшуки за місцем його проживання, та невідкладно доповідати йому про такі факти;

29.06.2026, на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпра

від 24.06.2026, проведено санкціонований обшук за адресою: АДРЕСА_1 ,де проживає ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якого виявлено та вилучено:

- чорнові записи (блокноти, зошити), які упаковані до спец пакет PSP 4137573;

- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S21 FE5G», с/нR5CWA27S4MA, IMEI-1: НОМЕР_2 ,IMEI-2: НОМЕР_3 , у чохлі рожевого кольору, який упаковано до спец пакету NPU2035555;

- коробка з речовиною рослинного походження, яку упаковано до спец пакету NPU 6075082;

- ваги та сліп-пакети із залишком порошкоподібної речовини, які упаковано до спец пакету NPU 6075080;

- банківська картка № НОМЕР_4 та мобільний телефон марки «AiLens 16 Pro», який упаковано до спец пакету №NPU 6068128;

- блокнот з чорновими записами, який упаковано до спец пакету № NPU 5895695;

- планшетний пристрій марки «Samsung SM-T515», який упаковано до спец пакету №NPU 5895696.

29.06.2026, вказане майно визначне постановою слідчого речовими доказами.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником даної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, орган досудового розслідування вважає за необхідне накласти арешт на вилучене майно, з метою збереження речових доказів, а саме на: чорнові записи (блокноти, зошити), мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S21 FE5G», с/н НОМЕР_5 , IMEI-1: НОМЕР_2 ,IMEI-2: НОМЕР_3 , у чохлі рожевого кольору, банківську картку № НОМЕР_4 , мобільний телефон марки «AiLens 16 Pro», блокнот з чорновими записами та планшетний пристрій марки «Samsung SM-T515», з метою збереження речових доказів для подальшого дослідження, огляду та призначення судових експертиз, щодо виявлення та вилучення інформації, що стосується кримінального правопорушення.

Прокурор у судове засідання не з`явився, в матеріалах клопотання наявна заява про розгляд клопотання у його відсутність, клопотання підтримав та просив задовольнити.

В силу вимог ст. 172 КПК України, слідчий суддя доходить до висновку про можливість розгляду клопотання у відсутність учасників провадження, оскільки їх неявка не є перешкодою у розгляді.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Повно та всебічно дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів, що і потрібно під час даного досудового розслідування.

Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Згідно статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, що були знаряддям скоєння кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або утримують інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту або обставин, що встановлюються під час проведення досудового розслідування.

Згідно зі ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 170-174 КПК України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у тому числі у реалізації права на збирання речових доказів.

Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, серед іншого встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Нормами ч. 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В свою чергу вказані предмети. відповідають критеріям ст. 98 КПК України, оскільки є об`єктами кримінально протиправних дій. Слідчим винесено постанову про визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки на теперішній час у слідства є достатньо підстав вважати, що вилучене під час вказаного вище огляду майно може бути використане у якості доказів у кримінальному провадженні.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, а саме зазначеного вище речового доказу, для виконання завдання арешту майна, встановленого ч. 1 ст. 170 КПК України, щодо запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а також для забезпечення проведення експертиз, наявні підстави у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження арешту.

У разі зволікання із наданням дозволу на арешт майна (речового доказу) виникає ризик його знищення або переховування, тощо.

З метою подальшого використання вилученого майна у кримінальному провадженні, виникла необхідність у накладенні на нього арешту.

Наведене зумовило прокурора звернутися із клопотанням до слідчого судді.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, вивчивши матеріали клопотання, приходжу до висновку, що на час розгляду клопотання є достатньо підстав вважати, що вилучене майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.

Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

На підставі ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час досудового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, зокрема, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна передбачає собою тимчасове позбавлення можливості відчужувати певне майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

З матеріалів провадження вбачається, що прокурор, в обгрунтування клопотання про арешт майна, додав до клопотання постанову про визнання речовими доказами від 29.06.2026 року, відповідно до якої вищевказане майно визнано речовими доказами у цьому кримінальному проваджені.

Враховуючи вищевикладене, збереження речових доказів для подальшого дослідження, огляду та призначення судових експертиз, щодо виявлення та вилучення інформації, що стосується кримінального правопорушення, виникає необхідність у застосуванні саме такого засобу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, відповідає вимогам ст.171 КПК України і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Накласти арешт на вилучене майно, з метою збереження речових доказів, а саме на:чорнові записи (блокноти, зошити), мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S21 FE5G», с/н НОМЕР_5 , IMEI-1: НОМЕР_2 ,IMEI-2: НОМЕР_3 , у чохлі рожевого кольору, банківську картку № НОМЕР_4 , мобільний телефон марки «AiLens 16 Pro», блокнот з чорновими записами та планшетний пристрій марки «Samsung SM-T515», вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : АДРЕСА_2 .

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.

Особи які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5-ти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1