Рішення № 138015921, 07.07.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/815/26

Провадження 2/206/1255/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Задорожній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла вказана позовна заява, яка обґрунтована тим, що 26 травня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 324641895, який останньою було підписано за допомогою одноразового ідентифікатора WMP8232S. Згідно умов Договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином виконав свої зобов`язання та надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 4 000,00 гривень, шляхом перерахування через провайдер. В подальшому ОСОБА_1 було збільшено суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредиту склала 15 000,00 гривень. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання надати грошові кошти виконало в повному обсязі. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», яке в свою чергу відступило право вимоги на користь ТОВ «ФК «Онлайн «Фінанс», яке потім відступило право вимоги ТОВ «ФК «Ейс». Враховуючи вищевикладене, представник ТОВ «ФК «Ейс» в особі директора Полякова О. просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 324641895 від 26 травня 2020 року у розмірі 42 601,26 гривень, з яких: 14 999,52 гривень заборгованість по тілу кредиту; 27 601,74 гривень заборгованість по несплаченим відсоткам за користуванням кредитом та судові витрати, зокрема зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 гривень.

Ухвалою суду від 04 березня 2026 року відкрито провадження по даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін. Витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» письмові докази, які містять банківську таємницю відносно банківського рахунку відкритого на гр. ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали суду від 04 березня 2026 року від АТ КБ «Приватбанк» надійшло повідомлення за вих. № 20.1.0.0.0/7-260305/95794-БТ, з якого вбачається, що на ім`я гр. ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Номер телефону на який відправлено інформацію про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 26 травня 2020 року по 29 червня 2020 року є фінансовим - +380730885179. Також, номер телефону НОМЕР_3 знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . На рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 26 травня 2020 року по 29 червня 2020 року були здійснені зарахування коштів: 26 травня 2020 року на суму 4 000,00 гривень; 01 червня 2020 року на суму 2 000,00 гривень; 08 червня 2020 року на суму 2 100,00 гривень; 15 червня 2020 року на суму 2 550,00 гривень; 17 червня 2020 року на суму 1 000,00 гривень; 18 червня 2020 року на суму 1 000,00 гривень; 24 червня 2020 року на суму 2 350,00 гривень. До вказаного повідомлення АТ КБ «Приватбанк» було долучено виписку по рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 26 травня 2020 року по 29 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року було вирішено питання щодо проведення заочного розгляду справи.

Згідно з частиною тринадцятою статі 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням вимог ст.ст. 19, 274, 276, 277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

В той же час, відповідачу ОСОБА_1 здійснювалися направлення листів рекомендованою кореспонденцією щодо розгляду даної справи, на дійсну адресу, що є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19 від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 27 лютого 2023 року у справі №909/548/16(909/947/20).

Представник позивача в особі директора ТОВ «ФК «Ейс» Поляков О. в прохальній частині позовної заяви виклав клопотання про розгляд справи без представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подачу відзиву не скористалася, та у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов,а саме, що відповідач не подав відзив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 травня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 324641895 за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 4 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.п. 1.3, 1.4, 1.5 цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, кредит надається (Договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником.

Пунктами 1.3-1.5 Договору встановлено, що на період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,09 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом. У випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення). Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору.

Відповідно до п. 3.6 Договором, закінчення строку надання Кредиту не звільняє Сторони від відповідальності за порушення умов Договору.

Пунктами 4.2-4.3 Договору встановлено, що строк дії цього Договору, вказаний в п. 1.2. Договору, продовжується на весь період, протягом якого Сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим Договором, та визначається як період від дати отримання Позичальником Кредиту до фактичної дати повернення Кредиту, процентів за Дисконтною та/або Базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов Договору (пені) та інших нарахувань передбачених Договором. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Договір № 324641895 від 26 травня 2020 року підписано ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора WMP8232S.

ОСОБА_1 ознайомилася із паспортом споживчого кредиту до договору № 324641895 від 26 травня 2020 року, що також підтверджується накладенням нею електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 були підписані Додаткові угоди від 01 червня 2020 року, 08 червня 2020 року, 15 червня 2020 року, 17 червня 2020 року, 18 червня 2020 року та 24 червня 2020 року до Договору № 324641895 від 26 травня 2020 року щодо збільшення кредитного ліміту за договором, так кредитний ліміт ОСОБА_1 відповідно до умов Договору та Додаткових угод до нього склав 15 000,00 гривень.

Отримання ОСОБА_1 грошових коштів на виконання умов вказаного договору підтверджується платіжними дорученнями, з яких вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картку № 4731-2191-0534-0784 ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 15 000,00 гривень, а саме: за платіжним дорученням від 26 травня 2020 року перераховано 4 000,00 гривень; за платіжним дорученням від 01 червня 2020 року перераховано 2 000,00 гривень; за платіжним дорученням від 08 червня 2020 року перерахувало 2 100,00 гривень; за платіжним дорученням від 15 червня 2020 року перерахувало 2 550,00 гривень; за платіжним дорученням від 17 червня 2020 року перерахувало 1 000,00 гривень; за платіжним дорученням від 18 червня 2020 року перерахувало 1 000,00 гривень; за платіжним дорученням від 24 червня 2020 року перерахувало 2 350,00 гривень.

Також, з довідок наданих ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було здійснено перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 на виконання вимог договору № 324641895 від 26 травня 2020 року у загальному розмірі 15 000,00 гривень через банки АТ «Сенс Банк» та АТ КБ «Приват банк», а саме: 26 травня 2020 року перераховано 4 000,00 гривень; 01 червня 2020 року 2 000,00 гривень; 08 червня 2020 року 2 100,00 гривень; 15 червня 2020 року 2 550,00 гривень; 17 червня 2020 року 1 000,00 гривень; 18 червня 2020 року 1 000,00 гривень; 24 червня 2020 року 2 350,00 гривень.

З повідомлення АТ КБ «Приват банк» вих. № 20.1.0.0.0/7-260305/95794-БТ, з якого вбачається, що на ім`я гр. ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Номер телефону на який відправлено інформацію про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 26 травня 2020 року по 29 червня 2020 року є фінансовим - НОМЕР_3 . На рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 26 травня 2020 року по 29 червня 2020 року були здійснені зарахування коштів: 26 травня 2020 року на суму 4 000,00 гривень; 01 червня 2020 року на суму 2 000,00 гривень; 08 червня 2020 року на суму 2 100,00 гривень; 15 червня 2020 року на суму 2 550,00 гривень; 17 червня 2020 року на суму 1 000,00 гривень; 18 червня 2020 року на суму 1 000,00 гривень; 24 червня 2020 року на суму 2 350,00 гривень.

Також, зарахування згідно умов кредитного договору коштів на рахунок відповідача в загальному розмірі 15 000,00 гривень підтверджується долученою АТ КБ «Приват банк» випискою по рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 26 травня 2020 року по 29 червня 2020 року.

З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 324641895 від 26 травня 2020 року за період з 26 травня 2020 року по 01 вересня 2020 року заборгованість відповідача склала 34 186,59 гривень, з яких: 14 999,52 гривень заборгованість за тілом кредиту; 19 442,06 гривень заборгованість по відсоткам. Також, в даному розрахунку містяться відомості про внесення сплати коштів ОСОБА_1 в рахунок сплати заборгованості на загальну суму 2 089,00 гривень, а саме: 15 червня 2020 року сплачено 1 454,00 гривень, а 18 липня 2020 року внесено 635,00 гривень. Загальна сума заборгованості з урахуванням внесення відповідачем коштів на виконання вимог договору склала 34 186,59 гривень.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 96 від 01 вересня 2020 року, за яким від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб). Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зі сторони ТОВ «Таліон Плюс» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 96 від 01 вересня 2020 року до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

Відповідно до реєстру боржників № 96 від 01 вересня 2020 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 324641895 від 26 травня 2020 року у сумі 34 186,59 гривень, яка складається з: 14 999,52 гривень заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 19 442,06 гривень заборгованість по відсоткам.

З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Таліон Плюс» за договором № 324641895 від 26 травня 2020 року встановлено, що останнім за період з 02 вересня 2020 року по 30 травня 2023 року нараховано заборгованість яка станом на 30 травня 2023 року становила 42 601,26гривень, з яких: 14 999,52 гривень заборгованість за тілом кредиту; 27 601,74 гривень заборгованість за процентами.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (далі Договір факторингу 2).

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30 травня 2023року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб)). Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліон Плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно Договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу 2 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Платіжна інструкція.

Відповідно до реєстру боржників № 9 від 30 травня 2023 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 324641895 від 26 травня 2020 року у сумі 42 601,26 гривень, яка складається з: 14 999,52 гривень заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 27 601,74 гривень заборгованість по відсоткам.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е (далі Договір факторингу 3) відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 14 липня 2025 року до ТОВ «ФК «Ейс» підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони ТОВ «ФК «Ейс» згідно Договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 11 липня 2025 року до Договору факторингу 3 (до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору).

З реєстру боржників від 14 липня 2025 року до Договору факторингу 3 до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 324641895 від 26 травня 2020 року у сумі 42 601,26 гривень, з яких: 14 999,52 гривень прострочене тіло кредиту; 27 601,74 гривень прострочені відсотки.

При цьому, право вимоги по Кредитному договору було відступлено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому ТОВ «ФК «Ейс» на підставі Реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення Кредитного договору.

Факт сплати за договорами факторингу підтверджується платіжними інструкціями, долученими до матеріалів справи.

З виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 324641895 від 26 травня 2020 року вбачається, що станом на 26 грудня 2025 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» складає 42 601,26 гривень, з яких: 14 999,52 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту становить: 27 601,74 гривень - прострочена заборгованість за процентами.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України Про електронну комерцію.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України Про електронну комерцію електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України Про електронну комерцію).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України Про електронну комерцію електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України Про електронну комерцію).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України Про електронну комерцію відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України Про електронну комерцію у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України Про електронну комерцію визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України Про електронну комерцію визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Відповідно ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, згідно умов договору № 324641895 від 26 травня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надала відповідачу кошти у кредит в національній валюті України гривні, а споживач (відповідач) зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 допустила неналежне виконання умов договору, прострочила виконання зобов`язань по договору.

Водночас, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010, згідно яких зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Так, 28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого, з урахуванням низки додаткових угод, Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 324641895 від 26 травня 2020 року у загальному розмірі 34 186,59 гривень, яка складається з: 14 999,52 гривень заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 19 442,06 гривень заборгованість по відсоткам.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Верховний Суд України в своїй постанові у справі № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року дійшов висновку про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

З наданого розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за Кредитним договором № 324641895 від 26 травня 2020 року вбачається, що ТОВ «Таліон Плюс» за період з 02 вересня 2020 року по 30 травня 2023 року нараховано заборгованість яка станом на 30 травня 2023 року становила 42 601,26 гривень, з яких: 14 999,52 гривень заборгованість за тілом кредиту; 27 601,74 гривень заборгованість за процентами.

Вказана заборгованість ТОВ «Таліон Плюс» була нарахована відповідачу поза межами строку дії кредитного договору.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відступлення права вимоги не є тотожним заміні сторони договору. З моменту передачі прав вимоги за кредитним договором нарахування процентів за користування кредитом новим кредитором є неправомірним, оскільки відносини щодо зазначеної заборгованості перебували поза відносинами за кредитним договором.

Отже, збільшення по розміру нарахованих відсотків з 19 442,06 гривень до суми 27 601,74 гривень і подальший перехід права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» у частині розміру відсотків за користування кредитом є неправомірним.

Суд не погоджується з твердження позивача щодо переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» відповідно до укладеного договору факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 324641895 від 26 травня 2020 року у загальному розмірі 42 601,26 гривень, з яких: 14 999,52 гривень заборгованість за тілом кредиту; 27 601,74 гривень заборгованість за процентами.

Однак, враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 дотепер неналежно виконує свої обов`язки з повернення отриманого нею кредиту ні перед первісним кредитором, ні перед новим, таке невиконання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язань у розумінні норм ЦК України, а тому суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог у розмірі 34 186,59 гривень, з яких: 14 999,52 гривень заборгованість за тілом кредиту; 19 442,06 гривень заборгованість по відсоткам.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно з приписами статті 141 ЦПК України, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені на 80 %, сума відшкодування сплаченого судового збору становить 2 129,92 гривень.

З приводу витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання професійної правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та додаткову угоду № 25770911156 від 01 вересня 2025 року до даного Договору.

Зокрема, Адвокатським бюро відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року надано правові та юридичні послуги у вигляді: складання позовної заяви тривалістю 2 години (вартість послуги 5 000,00 гривень), вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості тривалістю 2 години (вартість послуги 1 000,00 гривень), підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів тривалістю 1 година (вартість послуги 500,00 гривень), підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів тривалістю 1 година (вартість послуги 500,00 гривень). Загальна сума послуг склала 7 000,00 гривень.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу пропорційно задоволеної частини позовних вимог, а саме 5 600,00 гривень, які є співмірними на думку суду.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, ЄДРПОУ 42986956, рахунок: НОМЕР_5 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352 , МФО: 322001) заборгованість за кредитним договором № 324641895 від 26 травня 2020 року у розмірі 34 186,59 гривень, з яких: 14 999,52 гривень заборгованість за тілом кредиту; 19 442,06 гривень заборгованість по відсоткам, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 129,92 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 600,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук