Рішення № 138010212, 07.07.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/496/26 Провадження № 2/358/687/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участі секретаря судових засідань Шпак К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богуслав у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

26.03.2026 представник ТОВ «Бізнес Позика» Лебідь К.В. звернулася до Богуславського районного суду Київської області з вказаним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №547515-КС-001 від 15.07.2025, укладеним з ТОВ «Бізнес Позика», у розмірі 34370,00 грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 11000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 16940,00 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ 4840,00 грн., суми прострочених платежів за комісією 1590,00 грн. та судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 15.07.2025 укладено Договір № 547515-КС-001, який укладено в електронній формі та підписано одноразовим ідентифікатором UA-3210, надісланим на її фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . За умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 11000,00 грн. на умовах строковості, поворотності, платності. Сторонами погоджено, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу кошти у погодженому розмірі. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у встановлені договором строки кредитні кошти та проценти не повернула, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 34370,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2026 справу передано на розгляд судді Романенко К.С.

Ухвалою від 07.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідачу роз`яснено право подачі відзиву на позовну заяву.

Одночасно задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, та витребувано від АТ «ПУМБ» інформацію щодо належності карткового рахунку відповідачу та виписку про рух коштів.

27.05.2026 від АТ «ПУМБ» до суду надійшла відповідь, відповідно до якої емітентом і власником картки, щодо якої було витребувано інформацію, є ПуАТ «КБ «Акордбанк».

Ухвалою від 22.06.2026 необхідні докази витребувані в ПуАТ «КБ «Акордбанк» та надійшли до суду 06.07.2026.

Станом на 07.07.2026 відповідач Харкова Я.В. правом на подання відзиву не скористалася.

Суд, розглянувши справу за наявними у ній матеріалами, встановив наступні обставини.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 1 ЦПК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 15.07.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір № 547515-КС-001, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3210, надісланим на зазначений нею фінансовий номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 19-28).

Договір між сторонами укладено на наступних умовах:

- Сума кредиту 11000,00 грн.;

- Строк кредиту 24 тижні;

- Стандартна процентна ставка 1% в день фіксована;

- Комісія за видачу кредиту 2200,00 грн.;

- Строк дії договору до 30.12.2025;

- Денна процентна ставка 0,87%;

- Орієнтовна загальна вартість кредиту 27141,58 грн.

- Дата видачі кредиту 15.07.2025;

- Дата повернення кредиту 30.12.2025

- Мета отримання для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, кредит є споживчим.

За умовами договору кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кошти у розмірі, визначеному договором, на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та у Правилах надання грошових коштів.

Відповідно до умов договору кредитні кошти підлягали перерахуванню на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу, зазначеного відповідачем під час оформлення кредиту, а саме: НОМЕР_2 (а.с. 28).

На підтвердження виконання своїх зобов`язань позивачем надано довідку ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якої 15.07.2025 на картку № НОМЕР_2 , емітентом якої є Аккорд Банк, було перерахування кредитних коштів у сумі 11000,00 грн., призначення платежу перерахування коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 згідно до кредитного договору №547515-КС-001 від 15.07.2025 (а.с. 52).

Крім того, за клопотанням представника позивача ухвалою суду від 22.06.2026 у ПуАТ «КБ «Акордбанк» витребувано докази належності вищевказаної банківської картки саме ОСОБА_1 та виписку по рахунку.

На виконання ухвали суду від 22.06.2026 ПуАТ «КБ «Акордбанк» повідомило, що банківська картка № НОМЕР_4 ОСОБА_1 не належить, зазначена особа не є клієнтом банку.

Разом із тим, із виписки по рахунку № НОМЕР_4 за період з 15.07.2025 по 30.12.2025, наданої ПуАТ "КБ "Акордбанк" вбачається, що картка належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), і 15.07.2025 на вказану карту було зарахування коштів у сумі 11000,00 грн., призначення: отримання переказу з картки на картку Яніна Харкова (а.с. 101-102).

Суд враховує, що хоча банківська картка, зазначена у кредитному договорі, оформлена на іншу особу, сам по собі цей факт не спростовує отримання відповідачем кредитних коштів. Навпаки, сукупність досліджених доказів, а саме кредитний договір, довідка ТОВ «ПрофітГід» та виписка ПуАТ КБ «Акордбанк», у якій зазначено призначення платежу «отримання переказу з картки на карту Яніна Харкова» підтверджують, що грошові кошти були перераховані саме на виконання кредитного договору, укладеного між сторонами.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт виконання свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 11000,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка згідно з наданим позивачем розрахунком становить 34370,00 грн., та складається з заборгованості за кредитом 11000,00 грн., заборгованості по відсоткам 16940,00 грн., заборгованості по комісії 1590,00 грн., заборгованості по штрафам 4840, 00 грн. (а.с. 14).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин між сторонами, визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За правилами ст.ст. 78,80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими та достатніми для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Частинами1,6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи подані позивачем докази у їх сукупності, суд виходить із таокго.

Договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір ОСОБА_1 підписала шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «UA-3210», який надіслано на її фінансовий номер +380937084158, вказаний у договорі, та підписано останньою 15.07.2025 о 16:58:20. Відповідач на веб-сайті позивача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді CMC-повідомлення, який заявник використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Відповідач була повністю ознайомлена з умовами кредитного договору до його підписання, інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу.

З урахуванням вказаного, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не міг бути укладений сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Додатки до кредитного договору містять персональні дані відповідача, зокрема її паспортні дані, номер картки платника податків, номер мобільного телефону тощо.

Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що кредитний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст.11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

З огляду на встановлені обставини, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також належних та допустимих доказів в спростування його доводів, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не спростовано обставини щодо факту укладення відповідачем зі сторони позичальника кредитного договору, факту отримання нею в межах договору кредитних коштів в розмірі 11000,00 грн. від ТОВ «Бізнес Позика».

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Встановивши факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання нею взятих на себе договірних зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту і сплати процентів за користування ним, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 11000,00 грн та процентів за користування кредитом у сумі 16940,00 грн є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо вирішення вимоги про стягнення комісії в розмірі 1590,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Таким чином, умова кредитного договору щодо встановлення комісії за видачу кредиту суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а відтак є нікчемною. Оскільки заявлена до стягнення сума 1590,00 грн є заборгованістю саме за такою комісією, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦКУ у розмірі 4840,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, а Договір укладено 15.07.2025, тобто після введення воєнного стану.

Оскільки спірний кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, а на момент виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання діяли положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідач звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. За таких обставин вимоги позивача про стягнення 4840,00 грн, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8267 від 25.03.2026, позовні вимоги задоволено частково, відтак з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог, а саме у розмірі 2164,31 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81,89, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 626, 638, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №547515-КС-001 від 15.07.2025 у розмірі 27940 (двадцять сім тисяч дев`ятсот сорок) гривень 00 копійок, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту 11000,00 грн. та суми прострочених платежів по процентах 16940,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2164 (дві тисячі сто шістдесят чотири) гривні 31 копійка.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ: 41084239, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2

Головуючий: суддя К. С. Романенко