Ухвала суду № 138004224, 06.07.2026, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/451/26

Провадження № 2-н/510/257/26

У Х В А Л А

06 липня 2026 року

Суддя Ренійського районного суду Одеської області Дудник В.І.,

розглядаючи матеріали заяви ТОВ «Газопостачальна Компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (04116. м. Київ, вул.Шолуденка, 1, р/р: НОМЕР_1 в АТ «УКРГАЗБАНК» м.Києва; МФО 320478, код ЄДРПОУ 40121452) про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса надання послуги: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 1088,34 грн.,

В С Т А Н О В И В

ТОВ «Газопостачальна Компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу.

В обґрунтування заяви представник заявника посилався на те, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу, який надається для споживання ТОВ «Газопостачальна Компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», що підтверджується фактом забезпечення його домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_3 , природним газом цілодобово, а отже у заявника виникло фактично право стягнути з боржника заборгованість за спожитий природний газ згідно вимог чинного законодавства.

Як стверджує заявник, через неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати послуг, у останнього утворилась заборгованість, яка за період з 01.02.2024р. по 01.04.2024 року склала 1088 грн. 34 коп., що підтверджується довідкою про розрахунок заборгованості за спожитий природний газ. Посилаючись на вимоги діючого законодавства, заявник просить суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 332,80 грн.

Дослідивши матеріали заяви, суддя прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу.

Відповідно до ст. 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено у т.ч.: 2) повне ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) заявника і боржника, їх місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника, а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються у т.ч.: 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як виходить з самої заяви про видачу судового наказу, в її розділі «Додатки» вказаний перелік документів, які додаються до неї в якості доказів вимог до відповідача та підтвердження обставин спору ( фінансовий стан за о/рахунком абонента; копія акту приймання-передачі земельної ділянки; копія платіжна інструкція, що підтверджує сплату судового збору; копія вимоги про сплату заборгованості за спожитий газ; бланк заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам та інші докази). Однак, цих доказів для підтвердження грошової вимоги для присудження до стягнення з боржника, є недостатньо.

Так, основною підставою, що дає змогу розглядати аналогічні справи у наказному провадженні, є наявність належним чином укладеного і підписаного сторонами письмового договору (або договору укладеного в електронній формі (публічного договору). Отже, тільки за наявності письмового договору і доказів виникнення боргу та його розмірів суд повинен видати судовий наказ.

Певні роз`яснення містять і положення пп.9 та 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23.12.2011 за №14. Там ідеться про обов`язок фактичного надання послуг. Так, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне їх надання та отримання.

Як виходить з матеріалів справи, в тесті судового наказу є посилання на те, що укладався публічний договір на споживання природного газу, вказано, що він був розміщений на веб-сайті, але яким саме чином споживач погодився із ним не вказано. Разом із тим, до матеріалів заяви про видачу судового наказу був доданий бланк заяви приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам із вказанням реквізитів ОСОБА_1 , його особистих даних, однак цей бланк тільки містить лицеву сторінку (початок), зворотної сторінки, у якій імовірно міг бути вказаний підпис ОСОБА_1 не надано. Таким чином, правових підстав для права користування послугами ОСОБА_1 зі споживання природного газу суду не надано, у зв`язку із чим незрозуміло, на яких підставах виникло право вимоги ТОВ «Газопостачальна Компанія «НАФТОАГАЗ УКРАЇНИ» до нього, як до боржника.

Також слід зауважити, що відповідно до ч.6 ст.165 ЦПК України суддею на його запит в Електронному кабінеті ЄСІТС було отримано інформацію з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце мешкання боржника ОСОБА_1 .

Згідно отриманої суддею відповіді ОСОБА_1 рахується зареєстрованим в АДРЕСА_4 , за даними заяви про видачу судового наказу по АДРЕСА_3 .

Тобто, боржник взагалі рахується зареєстрованим за іншою адресою, а вказана у заяві адреса не є тотожною.

Незважаючи на це, навіть якщо припустити, що боржник може бути зареєстрованим та фактично мешкати за іншою адресою, суду не надано доказів того, що він є власником нерухомого майна за фактичним місцем мешкання і несе обов`язки, як власник (акт приймання-передачі земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 від 17.07.2014р. не є документом права власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_3 ). Також не надано доказів того, що ОСОБА_1 як побутовий споживач користується наданими послугами, у зв`язку із чим в нього могли виникнути обов`язки, як у побутового споживача (згідно руху коштів за даними особистого рахунку заведеного на ім`я ОСОБА_1 , сплати за споживання газу у вказаний період не проводилась взагалі).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, у тому числі, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

За ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 163, 165, 166, 258-261 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В

Відмовити у видачі судового наказу за заявою ТОВ «Газопостачальна Компанія «НАФТОАГАЗ УКРАЇНИ» про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 1088,34 грн. та судових витрат.

Роз`яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Вячеслав ДУДНИК