Рішення № 138003156, 28.04.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1357/25

Номер провадження 2/504/1100/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

судді Литвинюк А. В.

за участю секретаря судового засідання Данько Т. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики -

встановив:

Представник позивача звернулася до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, в якому просила суд:

- Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за Договором позики № 79892324 в розмірі 14 146,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 600,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою; 8 546,00 грн - сума заборгованості за пенею.

- Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказала, що 25.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 79892324 за умовами якого, позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Втім, як зазначає представник позивача, відповідач, всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, не виконав свого зобов`язання, грошові кошти не повернув.

Також, у позовній заяві зазначено, що 14.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, зокрема до ОСОБА_1 .

З огляду на наведене, представник позивача вказав на непогашену заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за Договором позики № 79892324 від 25.04.2024 року в розмірі 14 146,00 грн, з яких:

- 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 600,00 грн - сума заборгованості за відсотками;

- 0,00 - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою;

- 8 546,00 грн - сума заборгованості за пенею.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2025 року, справу розподілено судді Литвинюк А. В.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 09.04.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 23.06.2025 року о 10:00 годині в приміщенні Комінтернівського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2).

25.04.2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX. Додатком до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII встановлено заміну найменування Комінтернівського районного суду Одеської області на Доброславський районний суд Одеської області.

Судове засідання у справі, призначене на 23.06.2025 року о 10:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), не відбувалось у зв`язку з наданим клопотанням представника відповідача та було відкладено на 06.10.2025 року о 09:45 годині.

Судове засідання у справі, призначене на 06.10.2025 року о 09:45 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), не відбувалось у зв`язку з неявкою сторін та було відкладено на 25.11.2025 року о 09:45 годині.

Судове засідання у справі, призначене на 25.11.2025 року о 09:45 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), не відбувалось у зв`язку з неявкою сторін та було відкладено на 04.02.2026 року о 12:45 годині.

04.02.2026 року до суду у підсистемі «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній виклав свої заперечення проти позову та просив суд поновити строк для подачі відзиву та приєднати до матеріалів справи відзив на позовну заяву.

Також, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог з підстав припинення з 02.05.2024 року права позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та будь-які інші платежі за кредитним договором, неналежності наданого позикодавцем розрахунку заборгованості, відсутності доказів підписання відповідачем кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єктів електронної комерції, отримання відповідачем логіну та паролю у відповідній системі, відсутності доказів на підтвердження переказу грошових коштів відповідачу за кредитним договором, відсутності доказів наявності заборгованості відповідача перед первісним кредитором на момент укладення договору факторингу, відсутності у витязі з договору факторингу інформації щодо набуття позивачем права вимоги до відповідача, відсутності акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу, ненадання позивачем доказів направлення відповідачу письмового повідомлення про відступлення права вимоги, відсутності доказів здійснення оплати за договором факторингу, звільнення відповідача від обов`язку сплати на користь позикодавця пені з огляду на положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану.

Судове засідання у справі, призначене на 04.02.2026 року о 12:45 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), не відбувалось у зв`язку з неявкою сторін та було відкладено на 28.04.2026 року об 11:00 годині.

10.02.2026 року до суду у підсистемі «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання виклала свої заперечення проти відзиву на позовну заяву щодо обставин укладення електронного договору позики, подачі стороною позивача клопотання про витребування доказів з метою підтвердження обставин перерахування грошових коштів за договором позики на рахунок відповідача, відсутності заперечень з боку відповідача щодо умов та правил надання кредиту під час укладення та підписання договору, розміру відсотків за договором позики, обставин дійсності переходу права вимоги до відповідача за договором факторингу.

Також, 10.02.2026 року до суду у підсистемі «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просив суд витребувати у Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (04080, Україна, місто Київ, вулиця Оленівська, будинок 23):

- інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_3 .

- виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) за період: з 25.04.2024 року до 28.04.2024 року з відображенням часу зарахування коштів, призначення платежу та відправника коштів;

- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період: з 25.04.2024 року до 28.04.2024 року.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 28.04.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», від імені та в інтересах якого діє представник Москаленко Маргарита Станіславівна, про витребування доказів у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Також, Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 28.04.2026 року поновлено ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник Єрмоленко Анна Володимирівна, строк для подачі відзиву та приєднати до матеріалів справи поданий відзив на позовну заяву.

У судове засідання у справі, призначене на 28.04.2026 року об 11:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), що підтверджується матеріалами судової справи.

Водночас, у позовній заяві представник позивача просив судові засідання проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві також просив суд розгляд справи проводити без їх участі.

Суд вважає можливим здійснити розгляд справи, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» мотивувало свої вимоги неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за укладеним Договором позики № 79892324 від 25.04.2024 року.

В матеріалах справи міститься копія Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 79892324 від 25.04.2024 року (надалі Договір позики № 79892324 від 25.04.2024 року) між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (за умовами договору - Позикодавець) та ОСОБА_1 (за умовами договору - Позичальник), згідно положень якого Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики.

Згідно п.2.1. Договору позики № 79892324 від 25.04.2024 року, сума позики складає 5 000,00 (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

Відповідно до п.2.2. Договору позики № 79892324 від 25.04.2024 року, строк позики/строк договору (первісний строк кредитування) складає 8 днів.

Пунктом 2.3. Договору позики № 79892324 від 25.04.2024 року визначено, що процентна ставка/день становить 1,50% (фіксована), яка діє протягом Строку Договору, визначеного пп.2.2 п. 2 Договору. Дата надання позики 25.04.2024 року. Дата повернення позики (останній день) 02.05.2024 року. Денна процентна ставка/день 1,50%. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день 2,70%. Пеня %/день 2,7%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 36744,13%. Орієнтовна загальна вартість позики 5600,00 грн.

Згідно п.21, 22 Договору позики № 79892324 від 25.04.2024 року, цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису Позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором Позичальника згідно Закону України «Про електронну комерцію» та із додатковим накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника Позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу згідно вимог Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Національного банку України від 03.11.2021 року № 113.

За обраними Позичальником параметрами Позики Позикодавцем в особистий кабінет та/або на електронну пошту Позичальника надсилається підписана Позикодавцем оферта у вигляді проекту договору для ознайомлення та узгодження умов разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти Договір. На вказану Позичальником електронну пошту надсилається згенерований одноразовий ідентифікатор для підписання Договору. Позичальник, приймаючи пропозицію Позикодавця укласти Договір, підписує в інформаційно-комунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором. Сформовані таким чином електронні підписи Позичальника та Позикодавця накладені на Договір. Після підписання такими електронними підписами Договору Позикодавець на виконання вимог Постанови НБУ додатково накладає кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, після чого його умови вважаються прийнятими, а Договір є укладеним. Підписаний таким чином Договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі.

Разом з копією Договору позики № 79892324 від 25.04.2024 року суду надано копію Додатку № 1 до договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 79892324 від 25.04.2024 року, який є таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а також розрахунок заборгованості за Договором позики № 79892324 від 25.04.2024 року за період з 25.09.2024 року по 28.02.2025 року.

Окрім того, представник позивача разом з відповіддю на відзив подав розрахунок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», копію квитанції № c1b97658-45dc-43e2-90cd-6647e323b7ac, копію договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, копію Додаткової угоди № 2 від 28.07.2021 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, копію Додаткової угоди № 7 від 13.06.2022 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, копію Додаткової угоди № 37 від 25.09.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, копію Акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 32 від 25.09.2024 року за Договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, копію платіжної інструкції № 460 від 27.09.2024 року, копію Реєстру Боржників № 32 від 25.09.2024 року.

Втім, відповідні докази, надані представником позивача разом з відповіддю на відзив, суд не бере до уваги під час розгляду справи, оскільки вимоги щодо долучення доказів до матеріалів справи та поновлення пропущеного процесуального строку на долучення таких доказів представником позивача заявлено не було.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 638 ЦК України визначає, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частина 1 ст. 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст.1054 ЦК України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 1055 ЦК України встановлює, що кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання письмової форми тягне його нікчемність.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

За ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

У Положенні про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, Фінансовий кредит), затвердженому Постановою НБУ від 03.11.2021 року № 113 передбачено, що договір, що укладається у вигляді електронного документа, підписується сторонами в порядку, визначеному законодавством України. Примірник такого договору споживача повинен містити кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу та/або кваліфіковану електронну печатку кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, накладену уповноваженим працівником кредитодавця.

Кожен примірник договору, що укладається у вигляді електронного документа, повинен містити:

1) електронні підписи сторін договору з урахуванням вимог законодавства України;

2) дату та час його укладення;

3) адресу вебсайту кредитодавця в шаблоні [URL доменне ім`я вебсайту] або назву мобільного застосунку мовою, якою такий застосунок представлений в онлайн-магазинах застосунків App Store, Google Play та інших, з використанням якого укладено договір;

4) відомості про: технологію (порядок) його укладення; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу;

5) узгоджений сторонами спосіб надсилання (повторного надсилання) підписаного договору споживачу;

6) умови виготовлення та отримання засвідчених копій договору на папері з електронного документа.

Примірник договору, а також додатки до нього (за наявності), укладені у вигляді електронного документа, надсилаються споживачу одразу після його підписання, але до початку надання йому фінансової послуги.

Електронна версія договору повинна бути в форматі, який відображається на екранах різних технічних засобів телекомунікацій зі збереженням цілісності (зміст тексту договору не втрачено і не змінено з моменту його укладення) та читабельності.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Стаття 13 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачає, що суб`єкти електронного документообігу повинні зберігати електронні документи на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях.

При зберіганні електронних документів обов`язкове додержання таких вимог:

1) інформація, що міститься в електронних документах, повинна бути доступною для її подальшого використання;

2) має бути забезпечена можливість відновлення електронного документа у тому форматі, в якому він був створений, відправлений або одержаний;

3) у разі наявності повинна зберігатися інформація, яка дає змогу встановити походження та призначення електронного документа, а також дату і час його відправлення чи одержання.

Також, положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції».

Так, згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким чином, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

Отже, за змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у разі використання одноразового ідентифікатора як підпису під час укладення договору в електронній формі позивач має довести в суді, що такий підпис належить відповідачу (був погоджений та отриманий ним) до моменту підписання кредитного договору.

Таким чином, з урахуванням наведених положень, Договір позики № 79892324 від 25.04.2024 року є публічними договорами приєднання.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються товариством, вони повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведеними до їх відома, у зв`язку з чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він був ознайомлений.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, у тому числі кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов, оформлених однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження його згоди з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Без отримання листа на адресу електронної пошти чи SMS-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна та пароля особистого кабінету, або без обміну електронними документами (офертою та акцептом) договір між позичальником та кредитором у електронній формі укласти неможливо. У цьому полягає особливість укладення договору в електронній формі.

Відповідно до принципу змагальності, саме позивач має довести, що зазначені події (обставини) дійсно мали місце у відповідній послідовності та порядку, як це зазначено ним у позовній заяві. Лише після доведення факту укладення договору у відповідача виникає обов`язок спростування цих обставин.

Так, відповідно до ст. 100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Суд зауважує, що ключове значення у цій справі має доведення факту автентичності дій сторони, тобто того, що саме ця особа здійснила вхід у систему, отримала код підтвердження, ввела його та прийняла умови договору. Для підтвердження цього факту можуть використовуватися такі докази:

1.Журнали подій системи (лог-файли);

2.Записи серверів про час і IP-адресу входу;

3.Відомості про надсилання SMS-коду на конкретний номер телефону;

4.Банківські або фінансові транзакції, які підтверджують отримання або використання коштів, оплату товару чи послуг.

Сторони узгоджують порядок використання одноразового ідентифікатора (коду) через письмовий договір або електронний правочин, у якому фіксуються технічні засоби ідентифікації (наприклад, SMS-код, email-код, BankID). Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає обов`язок попередньої згоди особи на використання такого коду в якості аналога власноручного підпису.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію Договору позики № 79892324 від 25.04.2024 року, а також додатків до нього, суд доходить висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не було надано доказів накладення на згаданий договір кваліфікованого електронного підпису (КЕП) уповноваженого працівника позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу та/або кваліфіковану електронну печатку позикодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, накладену уповноваженим працівником позикодавця.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не надало до суду належних та допустимих доказів на підтвердження порядку створення та накладання електронного підпису ОСОБА_1 (одноразового ідентифікатора). Без цього саме по собі зазначення під документом щодо наявності такого підпису не є належним і достатнім доказом того, що договір був укладений та підписаний саме відповідачем.

Відповідних електронних доказів, які могли б підтвердити «цифровий слід» або метадані - інформацію про відправку коду, його введення та підписання відповідачем у якості його особистого підпису матеріали справи також не містять.

Таким чином, у справі не доведено накладення на договір позики і додатки до нього кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника позикодавця, а також належність відповідачу одноразових ідентифікаторів та їх надіслання на його мобільний телефон. У матеріалах справи відсутні будь-які документи чи технічні дані, які б підтверджували факт направлення таких кодів на номер телефону відповідача та його подальше використання для накладення електронного підпису.

Сам факт використання одноразового ідентифікатора за відсутності доказів про його отримання, узгодження чи належність певній особі, не створює презумпції укладеності договору у електронній формі.

За таких обставин наявні у справі матеріали не дають підстав вважати належно підтвердженим факт укладення Договору позики № 79892324 від 25.04.2024 року в електронній формі саме відповідачем.

В матеріалах справи також відсутні цифрові докази або їх паперові копії, що підтверджують укладення Договору позики № 79892324 від 25.04.2024 року в електронній формі саме відповідачем через інформаційну систему кредитора.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

На підтвердження укладення договору позики позивач надав до суду паперові копії електронних доказів.

Разом із тим, зазначені документи не підтверджують факту надсилання позичальнику оферти про укладення договору позики та її акцепту, а також не містять доказів того, що сторони обмінялися відповідними електронними документами і що такі документи були підписані у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до змісту Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронні документи, які використовуються під час укладення договору, мають містити обов`язкові реквізити, зокрема електронний підпис, який до його накладення має бути ідентифікований з особою, що його використовує, як це передбачено статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кожний електронний документ у своєму складі містить метадані - структуровані дані, що є характеристиками описуваних сутностей електронних документів для цілей їх ідентифікації, пошуку, оцінки та управління ними, які утворюються протягом життєвого циклу відповідних електронних документів. Їх можна вважати унікальними даними, що ідентифікують цифровий документ як такий, що був створений у реальному житті відповідно до певних часових і просторових параметрів.

Метадані включають контекст, зміст, автора, дату створення, формат і технічні характеристики цифрового файлу, цифрового (електронного) документа чи іншого об`єкта у цифровій (електронній) формі. За цими властивостями можна здійснювати пошук таких документів і проводити їх верифікацію.

Існують такі визначення метаданих, що є застосовними у цій справі.

Метадані - довідкова структурована інформація, що описує, роз`яснює, дає змогу ідентифікувати, спрощує використання та управління набором даних (постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних»).

Метадані - дані про інформаційні об`єкти та їх окремі структури, що є складовими формату даних електронного документообігу, а також процеси, які відбуваються над цими інформаційними об`єктами (наказ Державного агентства з питань електронного урядування України від 07.09.2018 року № 60 «Вимоги до форматів даних електронного документообігу в органах державної влади», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.11.2018 року за № 1309/32761).

В свою чергу, відсутність Договору позики № 79892324 від 25.04.2024 року у форматі електронного документу з відповідними метаданими (або їх паперових копій) не дає підстав вважати встановленим, що відповідач схвалив вказані правочини відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та Закону України «Про електронну комерцію», якими врегульовано порядок укладення договорів в електронній формі.

Окрім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача за Договором позики № 79892324 від 25.04.2024 року.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20), у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі № 334/3056/15, провадження № 61-8803св22).

Таким чином, виконання позикодавцем свого обов`язку з перерахування на поточний рахунок відповідача грошових коштів за Договором позики № 79892324 від 25.04.2024 року є недоведеним.

На підтвердження наявності у ОСОБА_1 заборгованості, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було додано до позовної заяви розрахунок заборгованості за Договором позики № 79892324 від 25.04.2024 року за період з 25.09.2024 року по 28.02.2025 року.

Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 161/16891-15 (провадження № 61-517св18) про стягнення заборгованості за кредитним договором, Банк зобов`язаний довести отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, установлених договором, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до зазначеної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в Банках України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 04.07.2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або надсилання клієнту.

Відтак виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, що може бути доказом і який суд має оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів щодо реального виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20, від 01.06.2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 04.09.2024 року у справі № 426/4264/19.

З огляду на наведені положення, суд доходить висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за Договором позики № 79892324 від 25.04.2024 року за період з 25.09.2024 року по 28.02.2025 року не є належним і достатнім доказом на підтвердження здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів ОСОБА_1 та наявності в нього заборгованості за Договором позики № 79892324 від 25.04.2024 року, оскільки зазначена в розрахунках інформація не відповідає вимогам бухгалтерського обліку, не є первинним бухгалтерським документом, який фіксує здійснення платежу та є необхідним для підтвердження таких юридичних фактів.

За відсутності таких первинних документів суд позбавлений можливості перевірити реальність господарських операцій, у тому числі факт отримання відповідачем грошових коштів у позику, у зв`язку з чим, доводи позивача щодо наявності заборгованості є недоведеними.

Відтак, суд вважає, що позивачем не доведено наявність у ОСОБА_1 заборгованості за Договором позики № 79892324 від 25.04.2024 року.

Оскільки заявлена позивачем загальна сума заборгованості за Договором позики № 79892324 від 25.04.2024 року у розмірі 14 146,00 грн не підлягає стягненню з відповідача з огляду на її недоведеність, не підлягає також стягненню загальна сума заборгованості за відсотками та пенею, нарахованими на відповідну суму заборгованості.

За статтями 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (за умовами договору - Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (за умовами договору - Клієнт) було укладено Договір факторингу № 14/06/21 (надалі Договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року), згідно умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п.1.1., 1.2. Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору.

Перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в день підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

В день коли здійснюється Перехід від Клієнта до Фактора прав вимог заборгованості до Боржників, Клієнт зобов`язаний передати Фактору інформацію згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді за формою наведеною в Додатку № 4 до цього Договору, на підставі Акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток № 6).

Відповідно до п.3.1. - 3.6. Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, загальна сума Прав Вимоги, що відступаються за цим Договором, Ціна Продажу та Одинична Ціна визначаються в Додаткових угодах до цього договору окремо для кожного Реєстру Боржників і вказується в таких Реєстрах Боржників.

Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни Продажу, протягом 7 (семи) робочих днів з моменту передачі по Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта, вказаний в розділі 10 даного Договору.

За сплачені Фактором грошові кошти у вигляді Ціни Продажу, Клієнт сплачує Фактору плату в розмірі 100,00 грн (сто гривень 00 коп.) з ПДВ, шляхом перерахування протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту проведення Фактором Ціни продажу на поточний рахунок Фактора: Реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк».

Моментом виконання Фактором грошового зобов`язання сторони визначають момент надходження Ціни продажу за відповідним Реєстром Боржників на рахунок Клієнта.

Наявна в матеріалах справи копія Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року містить печатки та особисті підписи уповноважених осіб ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Разом з цим, до позовної заяви було надано копію Акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 32 від 25.09.2024 року за Договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (за умовами акту - Фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (за умовами акту - Клієнт) згідно умов якого, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників № 32 від 25.09.2024 року кількістю -, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, від Клієнта до Фактора переходять Права вимоги заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей.

Згідно п.2 Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, загальна сума заборгованості складає -.

Окрім того, до позовної заяви було додано копію Додаткової угоди № 7 від 13.06.2022 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (за умовами додаткової угоди - Фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (за умовами додаткової угоди - Клієнт).

Відповідно до п.1 Додаткової угоди № 7 від 13.06.2022 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, сторони домовились викласти пункт 9.1. Договору в наступній редакції: «9.1. Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення його печатками Сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із Сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.».

В матеріалах справи міститься копія Додаткової угоди № 37 від 25.09.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (за умовами додаткової угоди - Фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (за умовами додаткової угоди - Клієнт).

Відповідно до п. 3, 4 Додаткової угоди № 37 від 25.09.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, загальна сума Прав вимоги, що відступаються згідно Реєстру Боржників № 32 від 25.09.2024 року становить -.

В якості Ціни Продажу згідно Реєстру Боржників № 32 від 25.09.2024 року Фактор сплачує Клієнтові суму грошових коштів, яка становить - % від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить -.

Також, суду було надано Витяг з Реєстру боржників № 32 від 25.09.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, в якому містяться відомості щодо заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики № 79892324 від 25.04.2024 року.

Дослідивши вищезгадані докази, додані до позовної заяви на підтвердження переходу до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прав вимог за Договором позики № 79892324 від 25.04.2024 року, суд доходить висновку про недоведеність факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Наявна в матеріалах справи копія Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року не містить визначеної суми прав вимоги, що відступаються за вказаними договорами факторингу, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити суму прав вимоги.

Відповідна сума прав вимоги, що відступаються за Договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року не визначена також й у акті прийому-передачі реєстрів боржників та додаткових угодах до відповідного договору. Замість визначеної суми прав вимоги у вищевказаних документах міститься пробіл.

Крім того, наявна в матеріалах справи копія Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року не містить усіх сторінок, що позбавляє суд можливості дослідити його зміст у повному обсязі та встановити його умови, за якими, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за Договором позики № 79892324 від 25.04.2024 року.

Також, суд зазначає, що позивачем у якості доказу на підтвердження відступлення права вимоги до відповідача надано Витяг з Реєстру боржників № 32 від 25.09.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року. Однак, вказаний витяг було сформовано представником самого позивача і підписано також виключно представником ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а не уповноваженими особами сторін Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав вважати доведеним факт відступлення ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прав вимог до ОСОБА_1 за Договором позики № 79892324 від 25.04.2024 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до статей 512, 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент їх переходу.

Право вимоги, яке є предметом договору факторингу (відступлення), має похідний характер і може перейти лише за умови існування такого права у первісного кредитора на момент його відступлення. Новий кредитор не може набути більше прав, ніж мав первісний кредитор.

Зазначене відповідає усталеним правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.06.2020 року у справі № 910/1755/19, згідно з якими відступлення права вимоги не створює нового зобов`язання, а є заміною кредитора в уже існуючому зобов`язанні, у разі недоведеності існування первісного зобов`язання вимоги нового кредитора задоволенню не підлягають.

У даному випадку встановлено відсутність належних і допустимих доказів укладення Договору позики № 79892324 від 25.04.2024 року та фактичного надання відповідачу грошових коштів у позику. За таких обставин ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не довело наявності у нього дійсного та існуючого права вимоги до відповідача.

Отже, за відсутності доведеного зобов`язання за Договором позики № 79892324 від 25.04.2024 року, відсутній і сам предмет відступлення, а тому не вбачається перехід права вимоги до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Недоведеність укладення та виконання Договору позики № 79892324 від 25.04.2024 року виключає можливість визнання за ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до відповідача.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором позики № 79892324 від 25.04.2024 року у загальному розмірі 14 146,00 грн не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Судові витрати, в силу приписів ст. 133 ЦПК України, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати позивача не підлягають стягненню з відповідача.

Разом з тим, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив суд стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати. Втім, під час судового розгляду до суду не було надано доказів понесених відповідачем судових витрат, щодо строку подачі відповідних доказів представник відповідача не заявляв.

Тому, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі не впливають на вищезазначений висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову про стягнення заборгованості за договором позики.

Керуючись ст. 3, 11, 205, 207, 509, 512, 514, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 639, 1046, 1054, 1055, 1077 Цивільного кодексу України, ст. 4, 12, 76, 77, 81, 89, 100, 128, 133, 141, 223, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя : Литвинюк А. В.