Рішення № 138000439, 07.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Київ №320/58420/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України третя особа: Міністерство оборони України, про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної гвардії України, про визнання протиправною бездіяльність щодо повернення листом від 22.10.2024 документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та зобов`язання відповідача повторно розглянути подані позивачкою документи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що у вересні 2024 року звернулася через військову частину НОМЕР_1 до Головного управління Національної гвардії України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її сина головного сержанта ОСОБА_2 , додавши документи, передбачені законодавством. 22 жовтня 2024 року Головне управління Національної гвардії України повернуло подані документи, пославшись на їх неповноту та необхідність подання додаткових документів. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки Порядком №975 не передбачено повноважень Головного управління Національної гвардії України самостійно повертати документи заявнику. На її думку, відповідач був зобов`язаний скласти висновок щодо наявності підстав для призначення одноразової грошової допомоги та разом із поданими документами направити їх до Міністерства оборони України, яке є органом, уповноваженим приймати рішення про призначення або відмову у призначенні допомоги. У зв`язку із цим позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо повернення документів та зобов`язати його повторно розглянути заяву, скласти відповідний висновок і направити документи до Міністерства оборони України для прийняття рішення.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

У письмових поясненнях відповідач зазначає про те, що документи, подані позивачем, не відповідали вимогам Порядку №975, оскільки були відсутні документи, які підтверджують, що смерть військовослужбовця не настала внаслідок самогубства, навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень, адміністративного чи кримінального правопорушення, а також були відсутні інші документи, передбачені законодавством. Відповідач вказує, що неподання повного пакета документів унеможливлювало підготовку висновку та направлення матеріалів до Міністерства оборони України. На думку відповідача, повернення документів було здійснено з метою усунення недоліків та подання повного комплекту документів, необхідного для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, тому його дії відповідають вимогам чинного законодавства.

Третя особа, не скористалася правом подачі відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є матір`ю головного сержанта ОСОБА_2 , який проходив військову службу за контрактом у Національній гвардії України на посаді начальника варти 5 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 ) військової частини НОМЕР_3 .

28 вересня 2022 року приблизно о 14:10 годині на залізничній станції «Протасів Яр» у місті Києві ОСОБА_2 потрапив під електропоїзд. Внаслідок отриманої поєднаної травми грудей і живота з ушкодженням кісток та внутрішніх органів він помер того ж дня о 15:20 у кареті швидкої медичної допомоги. Про зазначені обставини членів сім`ї повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідним сповіщенням сім`ї.

Наказом командира НОМЕР_4 бригади Національної гвардії України від 03 серпня 2023 року №162 головного сержанта ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку зі смертю, що настала ІНФОРМАЦІЯ_3 . У наказі зазначено, що смерть настала під час проходження військової служби.

24 липня 2023 року Медична (військово-лікарська) комісія Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву» постановою №82/2 встановила, що травма, отримана ОСОБА_2 28 вересня 2022 року, яка призвела до його смерті, була отримана внаслідок нещасного випадку та пов`язана з проходженням військової служби.

У вересні 2024 року ОСОБА_1 через військову частину НОМЕР_1 звернулася до Головного управління Національної гвардії України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю сина. До заяви були додані документи, які, на думку позивача, передбачені Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

22 жовтня 2024 року Головне управління Національної гвардії України листом №1/66/4/2-3202-К-459 повернуло подані документи до військової частини НОМЕР_1 для подальшого направлення заявнику. Як підставу повернення зазначено, що документи подані не в повному обсязі та потребують уточнення. Зокрема, відповідач вказав на відсутність документів, які б спростовували факт навмисного спричинення військовослужбовцем собі тілесного ушкодження, іншої шкоди здоров`ю або самогубства, а також відсутність витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» щодо заявника. Позивачу було запропоновано усунути зазначені недоліки та повторно подати документи.

Позивач не погодилася із поверненням документів та вважає, що відповідач перевищив свої повноваження, оскільки відповідно до Порядку №975 повинен був скласти висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги та направити його разом із поданими документами до Міністерства оборони України, яке є розпорядником бюджетних коштів та уповноважене приймати рішення про призначення, відмову у призначенні або повернення документів на доопрацювання. На думку позивача, Порядок №975 не наділяє Головне управління Національної гвардії України правом самостійно повертати документи заявнику без передачі їх до Міністерства оборони України.

У зв`язку із наведеним ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними дії Головного управління Національної гвардії України щодо повернення документів листом від 22 жовтня 2024 року та зобов`язати відповідача повторно розглянути подані документи, скласти висновок про наявність підстав для призначення одноразової грошової допомоги і направити його разом із документами до Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Вирішуючи вказаний спір суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України №2011-ХІІ).

Згідно із статтею 16 пунктом 1 Закону України №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 16 Закону України №2011-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Статтею 16-1 Закону України №2011-ХІІ визначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї загиблих (померлих) осіб, до яких зокрема належать вдова (вдівець), батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).

Частиною 1 статті 16-4 Закону встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи, за рішенням суду, яке набрало законної сили.

У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.

Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975 - у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку №975 визначено випадки, коли призначається одноразова грошова допомога.

Пунктом 5 Порядку №975 встановлено кому призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

Відповідно до пункту 29 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Суд установив, що постановою Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву» від 24.07.2023 № 82/2 встановлено, що поєднана травма грудей і живота з ушкодженням кісток та органів, отримана головним сержантом ОСОБА_2 28.09.2022, яка призвела до його смерті, одержана в результаті нещасного випадку та пов`язана з проходженням військової служби.

Водночас відповідач, повертаючи подані позивачем документи, послався, зокрема, на відсутність документів, які б спростовували факт навмисного спричинення військовослужбовцем собі тілесного ушкодження, іншої шкоди здоров`ю або самогубства, у зв`язку із чим дійшов висновку про неможливість подальшого опрацювання матеріалів.

Разом із тим предметом цього спору є не встановлення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги та не оцінка наявності чи відсутності підстав для її призначення, а правомірність дій Головного управління Національної гвардії України щодо повернення поданих документів без їх направлення разом із відповідним висновком до Міністерства оборони України в порядку, визначеному пунктом 13 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Отже, обставини щодо причин смерті військовослужбовця та наявності або відсутності підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги підлягають оцінці уповноваженим органом під час вирішення питання про призначення такої допомоги, а не Головним управлінням Національної гвардії України на стадії підготовки та направлення документів.

Суд звертає увагу на те, що встановлення ВЛК причинного зв`язку смерті з проходженням військової служби та зазначення, що смерть настала внаслідок нещасного випадку, об`єктивно не узгоджується з припущенням про навмисне спричинення військовослужбовцем шкоди власному здоров`ю чи самогубство. Водночас питання наявності або відсутності у діях військовослужбовця складу адміністративного чи кримінального правопорушення не належить до компетенції військово-лікарської комісії та вирішується відповідними уповноваженими органами.

Верховний Суд в постанові від 18 березня 2024 року у справі №120/13997/21-а зазначив, що відомості, які зазначені у зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця та довідці, що свідчить про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону України № 2011-XII.

Судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи смерть ОСОБА_2 настала внаслідок нещасного випадку під час проходження військової служби.

Як убачається з матеріалів справи та документів, що були подані позивачкою до Міністерства оборони України, компетентними органами не встановлено, що смерть військовослужбовця настала внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення, перебування у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, умисного спричинення собі тілесного ушкодження, самогубства або інших обставин, визначених статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги відповідач визначив ненадання документів, які б підтверджували відсутність умисного спричинення військовослужбовцем собі тілесних ушкоджень. Разом із тим суд зазначає, що чинне законодавство не покладає на заявника обов`язку доводити відсутність обставин, які відповідно до статті 16-4 зазначеного Закону є підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Натомість саме суб`єкт владних повноважень, приймаючи рішення про відмову, повинен встановити наявність таких обставин та підтвердити їх належними, допустимими і достатніми доказами. Саме існування передбачених законом винятків не створює для заявника обов`язку доводити їх відсутність.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про те, що ОСОБА_2 умисно спричинив собі тілесні ушкодження, вчинив самогубство або смерть настала внаслідок інших обставин, визначених статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так само відповідачем не надано доказів існування будь-якого рішення компетентного органу, висновку службового розслідування, вироку суду чи іншого документа, який би підтверджував наявність таких обставин.

Суд стверджує, що відсутність у заявника документа, який би підтверджував, що військовослужбовець не вчиняв умисного спричинення собі тілесних ушкоджень, не може бути підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки законодавством не передбачено видачу такого документа та не встановлено обов`язку членів сім`ї загиблого подавати його до уповноваженого органу.

Суд також враховує, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має соціально-компенсаційний характер і спрямована на забезпечення соціального захисту членів сім`ї загиблого. Відмова у її призначенні можлива лише за умови встановлення уповноваженим органом конкретних обставин, прямо передбачених статтею 16-4 Закону.

Оскільки відповідач не довів наявності жодної із передбачених законом підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, а рішення про відмову фактично обґрунтоване лише відсутністю документа, подання якого законом не передбачено, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу на те, що завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної гвардії України щодо повернення листом від 22 жовтня 2024 року поданих ОСОБА_1 документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України (код ЄДРПОУ - 08803498, вул.Євгенія Коновальця, буд.38, м.Київ, 01133) повторно розглянути, подані ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ), документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у порядку та спосіб, визначений "Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, та скласти висновок про наявність підстав для призначення позивачу зазначеної допомоги та направити його разом з поданими ОСОБА_1 документами до Міністерства оборони України, для прийняття відповідного рішення, щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.