Рішення № 137984500, 06.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/11670/25

№ 2/183/3889/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року місто Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Чабаненка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -

в с т а н о в и в :

До Самарівського міськрайонного суду міста Дніпра надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4728699 від 12 червня 2024 року в розмірі 52974 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 12 червня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено кредитний договір №4728699, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 10800,00 грн., строком 360 днів, тобто до 06 червня 2025 року зі сплатою 1,50% на день за користування кредитом. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та у строк, визначений договором, шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, що підтверджується платіжною інструкцією та випискою за кредитним договором. 24 січня 2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» уклали договір факторингу № 01.02-02/25, згідно якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитору та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ«СЕЛФІ КРЕДИТ» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4728699 від 12 червня 2024 року. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача становить 52974 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10800 грн., заборгованість за відсотками - 36774 грн., заборгованість за пенею - 5400 грн., сума яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати.

Відповідачем відзив на позов поданий не був.

Ухвалою суду від 19 листопада 2025 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 02 січня 2026 року було постановлено перейти до спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280ЦПКУкраїни.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, перевірившипідстави позову. відзиву, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що 12 червня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 4728699, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 10800,00 грн., строком 360 днів зі сплатою 1,50% на день за користування кредитом.

Згідно з умовами договору процентна ставка становить 547,50% річних, реальна річна процентна ставка становить 9541,79%, орієнтовна загальна вартість кредиту становить 69120 грн., загальні витрати за кредитом становлять 58320 грн.

На підтвердження отримання відповідачем грошових коштів позивачем надано до позовної заяви розрахунок заборгованості за період з 12 червня 2024 року по 24 січня 2025 року.

Банк виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши відповідачеві кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених Кредитним договором.

Так, унаслідок порушення відповідачем зобов`язань зі своєчасного погашення заборгованості станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача становить 52974 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10800 грн., заборгованість за відсотками - 36774 грн., заборгованість за пенею - 5400 грн.

Отже, відповідачем порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

24 січня 2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» уклали договір про відступлення права вимоги № 01.02-02/25, згідно якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитору та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ«СЕЛФІ КРЕДИТ» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4728699 від 12 червня 2024 року.

У ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Уразі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч. 1ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальникзобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц, від 04червня 2013 року по справі 916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі 536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі 522/1528/15-ц.

Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Уст.512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно дост.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора взобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1ст.516 ЦК).

Згідно зі ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У ч.1 ст.1078 ЦК України закріплено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З приводу вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне виконання зобов`язання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 552, ч. 2 ст. 625 ЦК України, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Так, згідно з розрахунком наданим позивачем: сума неустойки за кредитним договором № 4728699 від 12 червня 2024 року за період з 18 липня 2024 року по 24 січня 2025 року становить 5400 грн.

Разом з тим, 24.02.2022р. Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022р., який продовжувався Указами Президента України і якій діє і дотепер.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022р. № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи те, що прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем зі сплати заборгованості за кредитним договором № 4728699 від 12 червня 2024 року за період з 18 липня 2024 року по 24 січня 2025 року, а тому, в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Тобто, суд приходить до висновку про порушення відповідачем умов договору та майнових прав позивача на повернення кредиту та процентів за ним.

Аналізуючи вищевикладене, ураховуючи установлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідача боргу перед позивачем на час розгляду справи та перевіривши правильність розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача, на користь позивача підлягають стягненню: заборгованість за Кредитним договором № 4728699 від 12 червня 2024 року у розмірі 47574 грн., без урахування пені.

У задоволенні іншої частини вимог належить відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,81,141, 263-265, 268 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 4728699 від 12 червня 2024 року в розмірі 47574 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 10800 грн., заборгованість за відсотками - 36774 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40, а всього в розмірі 49996 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, адреса місцезнаходження: 04070, вул. Іллінська, будинок 8, м. Київ, електронна пошта:court@svea.ua).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , електронна пошта: відсутня).

Повний текст рішення складений 06 липня 2026 року.

Суддя І.Г.Дубовенко