Рішення № 13798366, 15.02.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2011 р.

Справа № 4/5004/103/11. за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Айс тім", м. Житомир

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Уляники, Рожищенський район

про стягнення 3 544 грн. 94 коп.

Суддя Слободян П. Р.

Секретар судового засідання Ведмедюк М.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Лавренчук О. В. - довіреність у справі

від відповідача: н/з.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Айс тім" звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3544,94грн., в тому числі 2300,48грн. основної заборгованості, 218,89грн. пені, 837,76грн. штрафу, 146,59грн. інфляції, 41,22грн. річних

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 24.01.2011р. не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання підприємець ОСОБА_1 не направив хоча про день, час та місце розгляду справи в суді був повідомлений належним чином (зазначена ухвала направлялась на адресу відповідача: Рожищенський район, с. Уляники, вул. Центральна, 14, рекомендованою кореспонденцією та була вручена адресату 29.01.2011р. про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції № 4515400000578).

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу предявленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що ухвалою суду від 24.01.2011р. явка в судове засідання представника відповідача обовязковою не визнавалась, відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

23 червня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Айс тім" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір за №197 у відповідності до умов котрого товариством з обмеженою відповідальністю "Айс тім" було взято на себе зобовязання щодо поставки відповідачу товарів в обумовлених між сторонами асортименті та кількості.

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно видаткових накладних №1006294100 від 30.06.2010р., №1007014273 від 02.07.2010р., №В-00007409 від 02.07.2010р., №В-00007410 від 02.07.2010р., №В-00007411 від 02.07.2010р., № 1007064103 від 07.07.2010р. було відпущено підприємцю ОСОБА_1, а останнім прийнято товарно-матеріальних цінностей (продуктів харчування) загальною вартістю 5857,48грн.

Згідно п. 2.2 договору №197 від 23.06.2010р. відповідач зобовязувався проводити розрахунки по даному договору за кожну партію товару в національній валюті України шляхом перерахування коштів (готівкового внесення) на поточний рахунок (до каси) позивача протягом семиденного терміну з моменту передачі товару.

Проте підприємець ОСОБА_1 взяті на себе згідно договору №197 від 23.06.2010р. зобовязання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті відпущеного товару (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, вартість останнього оплатив частково, у звязку з чим на момент подання позову до суду заборгував товариству з обмеженою відповідальністю "Айс тім" 2300,48грн.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, отримання їх підприємцем ОСОБА_1 та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність предявленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 2300,48грн.

Одночасно з цим пунктом 6.3 договору №197 від 23.06.2010р. сторонами було визначено, що за прострочення платежу на строк понад 21 день покупець сплачує продавцю штраф в розмірі двадцяти відсотків від суми неоплаченого товару.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення платежів понад 21 день, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 2300,48грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 20% від суми неоплаченого товару, що становить 837,76грн.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

В даному випадку сторони у п. 6.3 договору №197 від 23.06.2010р. домовились, що у разі невиконання покупцем умов договору щодо строків оплати вартості товару, останній сплачує продавцю штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару. Договір №197 від 23.06.2010р. недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 6.3, не визнавався. Відповідач зобовязання щодо оплати товару не виконав, тому сплата штрафу є його договірним зобовязанням.

Крім того, відповідачу у відповідності до п. 6.2 договору №197 від 23.06.2010р. за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті відпущених товарно-матеріальних цінностей було нараховано пеню, котра у відповідності до представленого господарському суду розрахунку склала 218,89грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 146,59грн. суми інфляційних, а також 41,22грн. трьох процентів річних.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум штрафних санкцій (штрафу, пені), інфляційних та трьох процентів річних суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням положень укладеного між сторонами договору, положень чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід віднести за рахунок останнього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 546-550, 599, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (Волинська область, Рожищенський район, с. Уляники, код НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Айс тім" (Житомирська область, Житомирський район, сільрада Станишівська, за межами населених пунктів комплекс будівель і споруд №4, код ЄДРПОУ 31133719) 2300,48грн. заборгованості, 218,89грн. пені, 837,76грн. штрафу, 146,59грн. інфляції, 41,22грн. річних, 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя П. Р. Слободян