Рішення № 137972430, 02.07.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/2178/24

2-др/465/54/26

Додаткове

РІШЕННЯ

Іменем України

02.07.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Гулієвої М.І.,

за участі секретаря судового засідання Янковської С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ільківа Миколи Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №465/2178/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, -

встановив:

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01.06.2026 у справі № 465/2178/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 192 598 (сто дев"яносто дві тисячі п"ятсот дев"яносто вісім) гривень 05 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1795 (одна тисяча сімсот дев"яносто п"ять) гривень 50 коп.

10 червня 2026 року представник позивача адвокат Ільків Микола Миколайович звернувся до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідача на користь позивачки 5000, 00 гривень витрат на професійну правничу (правову) допомогу. Заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 надавалась правова допомога ним як адвокатом згідно ордеру про надання правничої (правової) допомоги.

В судове засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення сторони не прибули, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи та заяву представника позивача, суд приходить до наступного.

Ч.3,4 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Ч.1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Однією із засад (принципів) цивільного судочинства, відповідно до п.12 ч.3 цієї статті, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.133 ЦПК України).

П.1 ч.3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1,2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Ч.1 ст.15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За положеннями п.4 ст.1, ч.3 та 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

З ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1267817 вбачається, що такий видано 13 березня 2024 року для надання адвокатом Ільківим Миколою Миколайовичем правничої допомоги ОСОБА_1 у Франківському районному суді м. Львова.

Також в матеріалах судової справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001100, видане 07.07.2018.

До заяви про ухвалення додаткового рішення долучені детальний опис наданих послуг від 09 червня 2026 року та квитанція до прибуткового касового ордера №4/26 від 09 червня 2026 року, з якої вбачається, що вартість правової допомоги, наданої позивачці адвокатом Ільківим М.М., становить 10000 грн.

Ч.3 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно детального опису наданих послуг, були надані наступні послуги:

- аналіз документів, наданих клієнтом, формування правової позиції щодо захисту порушених прав клієнта, надання юридичних консультацій клієнту (2 год. - 2000,00 грн.);

- написання позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої пошткодженням транспортного засобу, формування копії позовної заяви та додатків до неї відповідно до кількості учасників справи (4 год. - 4000,00 грн.);

- підготовка та написання інших процесальних документів (1 год. - 1000,00 грн.);

- представництво інтересів клієнта в Франківському районному суді м. Львова (незалежно від кількості судових засідань) (3000,00 грн.).

У заяві про ухвалення додаткового рішення заявник просить стягнути судові витрати на надання професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Предметом позовних вимог судової справи № 465/2178/24 було відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу.

Судова практика в категорії таких спірних правовідносин є усталеною, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, дана категорія справ є незначної складності, розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору;

- значення справи для сторін;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Ті ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини , присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок відображений у постанові Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 334/8182/19.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі№742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

Також питання співмірності судових витрат розглядалось Великою Палатою Верховного Суду у справі № 550/936/18, за результатами якої Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку: «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи, фінансовий стан обох сторін».

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 наголошено на тому, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі№ 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Із змісту правової позиції Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 вбачається, що при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід враховувати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Суд вважає, що заявлений розмір правової допомоги в сумі 5000, 00 грн. є обґрунтованим, відповідає принципам розумності та співмірності із складністю справи.

Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, витраченого часу, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги позивачу у цивільній справі №465/2178/24 в сумі 5000, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 137, 141, 142, 270 ЦПК України, -

ухвалив:

Заяву позивача ОСОБА_1 адвоката Ільківа Миколи Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №465/2178/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу задоволити.

Ухвалити в цивільній справі №465/2178/24 додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п"ять тисяч) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя М. І. Гулієва