Ухвала суду № 137970711, 03.07.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

УХВАЛА

про відмову в арешті майна

03 липня 2026 рокуСправа № 331/5632/26 Провадження № 1-кс/331/1436/2026

Слідчий суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого дізнавача СД відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна, погоджене прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2026 за № 12026087020000093, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

встановив:

01.07.2026 дізнавач звернувся до суду із вищезазначеним клопотанням, в якому просив:

- накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на грошові кошти у сумі 10000 (десять тисяч) гривень, які знаходяться або можуть надійти на банківський рахунок (банківську картку) № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (МФО 334851, код ЄДРПОУ 14282829), шляхом заборони проведення видаткових операцій щодо зазначених коштів;

- зобов`язати АТ «Перший Український Міжнародний Банк» після накладення арешту забезпечити повернення грошових коштів у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень, які були предметом кримінального правопорушення, на банківський рахунок (картку) потерпілого № НОМЕР_2 ;

- відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядати без участі власника майна.

В обґрунтування клопотання дізнавачем зазначено таке.

У провадженні СД ВП № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12026087020000093 від 18.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.06.2026 невстановлена особа, використовуючи месенджер «WhatsApp», шляхом обману заволоділа грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5 .

Потерпілий повідомив, що 17.06.2026 отримав повідомлення від імені своєї знайомої, обліковий запис якої був скомпрометований невстановленими особами. Перебуваючи в омані та вважаючи, що спілкується зі знайомою особою, потерпілий здійснив переказ грошових коштів у сумі 10000 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до платіжної інструкції від 17.06.2026, переказ виконано о 13 год. 30 хв. через АТ КБ «ПриватБанк». Отримувачем коштів є рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (ПУМБ). Комісія за переказ склала 50 гривень.

До матеріалів кримінального провадження долучено платіжну інструкцію та протокол допиту потерпілого, які підтверджують факт перерахування коштів на вказану банківську картку. Встановлено, що банківська картка № НОМЕР_1 відкрита в АТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Таким чином, грошові кошти у сумі 10000 гривень, які знаходяться або можуть надійти на рахунок, що керується АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (МФО 334851, ЄРДПОУ 14282829) з номером № НОМЕР_1 , мають доказове значення у кримінальному провадженні, так як отримані кримінально протиправним шляхом.

З метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, перетворення, відчуження, виникла необхідність у накладенні арешту на грошові кошти у сумі 10000 гривень які знаходяться або можуть надійти на банківську картку, що керується АТ «Перший Український Міжнародний Банк» з номером № НОМЕР_1 , зобов`язати повернути їх на банківську карту потерпілому та заборонити проводити видаткові операції по перерахуванню і зняттю грошових коштів із вказаної банківської картки.

У судове засідання з розгляду клопотання про арешт майна дізнавач, належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, не прибув та подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, що відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення клопотання, слідчий суддя виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Обов`язок ініціатора клопотання довести обставини що вказують на вчинення кримінального правопорушення; правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тощо слідує із вимог ч. 5 ст. 132, ст. 171 КПК України та відповідає передбаченим ст.ст. 7, 22, 26 КПК України принципам змагальності та диспозитивності.

Клопотання дізнавача, без належного обґрунтування, носить формальний характер, дізнавачем не доведено необхідного об`єму правових підстав для прийняття рішення про арешт майна.

Так, у клопотанні не обґрунтовано та доданими до нього документами не доведено те, що перераховані потерпілим грошові кошти у сумі 10000,00 грн станом на день звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна перебувають на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «ПУМБ». У клопотанні відсутні відомості про рух коштів за цим рахунком, а також не зазначено інформації про власника цього карткового рахунку. До клопотання не додано протоколу допиту ОСОБА_6 , на яку потерпілий вказував як на особу, від імені якої він отримав повідомлення з проханням про допомогу.

Водночас вимога про накладення арешту на грошові кошти в сумі 10000,00 грн, які можуть надійти на вищезазначений картковий рахунок, не узгоджується із зазначеною у клопотанні правовою підставою для арешту майна, оскільки такі кошти не відповідатимуть критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Вимога про зобов`язання АТ «Перший Український Міжнародний Банк» після накладення арешту забезпечити повернення грошових коштів потерпілому не підлягає розгляду під час вирішення питання про арешт майна, а має вирішуватися в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання дізнавача про арешт майна є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 170 173 КПК України,

ухвалив:

1.У задоволенні клопотання старшого дізнавача СД відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна, погодженого прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1