Ухвала суду № 137970127, 03.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3474/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №440/3474/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Суд зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.12.2013 по 31.12.2014 з урахуванням базового місяця відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 зі встановленням місяця підвищення доходів - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 15.10.2019 у фіксованому щомісячному розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (у відповідній редакції), за вирахуванням фактично сплачених сум.

Рішення суду набрало законної сили 27.09.2024.

12.11.2024 позивачу виданий виконавчий лист.

У провадженні ВПВР УЗПВР у Полтавській області перебуває виконавче провадження №77728971 з примусового виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/3474/24.

12.06.2026 до суду надійшла заява позивача, подана у порядку статті 383 КАС України, у якій заявник просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 під час виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №440/3474/24 щодо не здійснення нарахування індексації грошового забезпечення за період з 06.12.2013 по 31.12.2014 та нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.10.2019 без застосування фіксованого розміру 3967,91 грн відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- постановити окрему ухвалу та направити її до Військової частини НОМЕР_1 для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 заяву призначено до розгляду у письмовому провадженні.

15.06.2026 до суду надійшли письмові пояснення відповідача, у яких представник військової частини НОМЕР_1 зазначив, що військова частина вчинила всіх необхідних дій з метою виконання рішення суду.

Суд розглянув заяву позивача разом з матеріалами адміністративної справи та дійшов такого висновку.

Складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява №60750/00, зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява №30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У силу статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тож обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.

Суд встановив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №440/3474/24 ОСОБА_1 нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 загалом у розмірі 85927,87 грн, що фактично позивачу не сплачена.

Водночас позивач у заяві про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 посилався на невиконання рішення суду від 28.05.2024 у справі за його позовом в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.12.2013 по 31.12.2014 з урахуванням базового місяця відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення та за період з 01.03.2018 по 15.10.2019 у фіксованому щомісячному розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (у відповідній редакції), за вирахуванням фактично сплачених сум.

Відповідач разом з поясненнями від 15.06.2026 не надав суду доказів виконання рішення суду у наведеній частині.

Суд у мотивувальній частині рішення від 28.05.2024 у справі №440/3474/24, надаючи правову оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 в частині нарахування індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 15.10.2019, здійснив розрахунок її щомісячного розміру (3967,91 грн).

Проте відповідач наведені висновки суду не врахував.

У довідці від 19.06.2025 вих.№1174 відповідач зазначив про нарахування з грудня 2018 року позивачу поточної індексації, що не входило до предмета спору у справі.

А тому, нарахування позивачу за період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року поточної індексації загалом у розмірі 1471,31 грн не свідчить про виконання відповідачем рішення суду у цій справі в частині обов`язку нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.10.2019 у щомісячному фіксованому розмірі 3967,91 грн.

Наведене свідчить про неправомірність дій відповідача щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №440/3474/24 в частині, якою військову частину НОМЕР_1 зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.12.2013 по 31.12.2014 з урахуванням базового місяця відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення та за період з 01.03.2018 по 15.10.2019 у фіксованому щомісячному розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (у відповідній редакції), за вирахуванням фактично сплачених сум.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

За приписами частини шостої статті 383 КАС України, за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про невиконання відповідачем рішення суду у цій справі та, як наслідок, наявність правових підстав для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України.

Тож заяву позивача належить задовольнити.

Керуючись статтями 2, 5, 14, 241, 243, 248, 256, 370, 372, 381-1, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №440/3474/24 задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 під час виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №440/3474/24 щодо не здійснення нарахування індексації грошового забезпечення за період з 06.12.2013 по 31.12.2014 та нарахування індексації - різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.10.2019 без застосування фіксованого розміру 3967,91 грн відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Копію ухвали надіслати Військовій частині НОМЕР_1 для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону в частині невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №440/3474/24.

Установити Військовій частині НОМЕР_1 45-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Олександр КУКОБА