Ухвала суду № 13796605, 19.10.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-10467/09/2170 Категорія: 2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі- Снігур М.Г.

за участю представника позивача закритого акціонерного товариства «Ремонтно будівельне управління № 12»- Бебік О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Ремонтно будівельне управління № 12»на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року по адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Ремонтно будівельне управління № 12»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Закрите акціонерне товариство «Ремонтно будівельне управління № 12»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним податкових повідомлень рішень № 0002192301/0 від 15.05.2009 року про стягнення податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 471262 грн. та № 0002182301/0 про стягнення податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 49802 грн.

В обґрунтування своїх доводів позивач посилається на положення п.п. 7.3.1 та п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначаючи про мету використання товару в межах господарської діяльності та посилаючись на відсутність обовязку коригування податкового кредиту за умови невикористання такого товару в оподаткованих операціях.

19.10.2009 року Херсонським окружним адміністративним судом по даній справі винесена постанова якою в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду позивачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі зясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставне посилання на протокол інвентаризаційної комісії від 04.01.2008 року за відсутності доказів підписання його усіма членами комісії та надання податковому органу, оскільки в матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем такого протоколу за підписом усіх членів комісії.

Позивач зазначає про невірне застосування судом положень п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до спірних правовідносин.

В звязку з викладеним апелянтом ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року за результати якої 19.04.2009 року складено акт № 1447/23-5/03333245.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме встановлено, що при проведенні інвентаризації станом на 31.12.2007 рік було виявлено надлишок товарів на загальну суму 132 889 грн. 55 коп., що підтверджується даними інвентаризації. Фактично виявлено цінностей на суму 1192 916 грн. 74 коп., згідно даних бухгалтерського обліку залишки на рах. 201 «Сировина та матеріали»склали 1060 027 грн. 20 коп. тобто залишки товарно-матеріальних цінностей на суму 132 889 грн. 55 коп., в т.ч. за 4-й квартал 2005 року у сумі 12100 грн.; за 2005 р. у сумі 34518 грн.; за 2006 р. у сумі 23353 грн.. за три квартали 2008 року в сумі 33849 грн. У бухгалтерському обліку ці залишки не оприбутковано та ця сума не була відображена у рядку 01.6 Декларації про прибуток підприємства за 2007 рік.

Таке обґрунтовується посиланням на відомості які містяться в зворотно-сальдовій відомості по рахунку 3711 «Розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами», прибуткових касових ордерах, виписках банку, інвентаризаційному описі від 31.12.2007 року.

Також зазначеним актом встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження товариством ПДВ на суму 309 230 грн. за серпень та вересень 2008 року в результаті нездійснення платником податків корегування податкового кредиту на суму ПДВ з товарів, яких не виявлено при інвентаризації вартістю 346 487,46 грн., у рядку 16.2 декларації з ПДВ за серпень 2008р. та не складання додатку 2 до декларації з ПДВ.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення № 0002192301/0 від 15.05.2009 року про стягнення податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 471262 грн. та № 0002182301/0 про стягнення податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 49802 грн.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що зазначеним актом встановлено, що позивачем була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2007 рік в результаті якої виявлено надлишки товарно - матеріальних цінностей (далі ТМЦ) на суму 132 889 грн. 55 коп. Таке також підтверджується актом контрольної перевірки інвентаризації, оборотно-сальдовою відомістю по рах. 201 «Сировина та матеріали».

Суд першої інстанції при вирішені справи виходив з того, що на виконання вимог ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні»та у встановленому положеннями абзаців «в», «г»п. 11.12 ст. 11 «Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків»затвердженої наказом Мінфіну України № 69 від 11.09.1994 року порядку керівник закритого акціонерного товариства «Ремонтно будівельне управління № 12»у 5-денний термін не розглянув та не затвердив протокол інвентаризаційної комісії та такі результати інвентаризації не відображені в бухгалтерському обліку підприємства у тому місяці, в якому закінчена інвентаризації з відповідним відображенням надлишку.

Крім того суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача які ґрунтуються з посиланням на протокол інвентаризаційної комісії від 04.01.2008 року в якому містяться пояснення головного бухгалтера та визнано що фактична наявність матеріальних цінностей, що значаться в інвентарному опису, та залишки в бухгалтерському обліку співпадають. Таке суд обґрунтовує тим, що зазначений протокол підписано тільки двома членами інвентаризаційної комісії з трьох та за відсутності доказів надання при перевірці даного протоколу.

За такого, посилаючись на положення п. 4.1, п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 1.23 п. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд першої інстанції визначив надлишки товарів, які виявлені при інвентаризації як безоплатно придбані, оскільки по них не були понесені витрати на їх придбання. Відповідно судом зроблений висновок, що податкова інспекція дійшла до обґрунтованого висновку про необхідність включення виявлених при інвентаризації надлишків до валових доходів товариства при відсутності доказів збігу ТМЦ зазначених в інвентарному опису та залишків в бухгалтерському обліку.

Також суд першої інстанції визнав обґрунтованим висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ оскільки нестача товарів не є тотожнім поняттям з поставкою товарів які можливо в подальшому використовувати в діяльності підприємства та в оподатковуваних операціях з відповідним відображенням, в розумінні положень п. 3.1 ст. 3, п.п. 6.1 ст. 6, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інтенції не прийняв до уваги доводи позивача щодо відсутності обовязку внесення уточнень до декларації з ПДВ внаслідок виявлення такої нестачі за відсутності належним чином оформлені документи для списання суми нестачі оскільки таке не звільняє позивача від корегування податкового кредиту, що не є аналогічним поняттям із списанням ТМЦ з балансу.

За такого у задоволені позовних вимог, за відсутності доказів тих обставин на які посилається позивач та за наявності доказів правомірності прийняття оскаржуваних рішень відповідачем, відмовлено.

Колегія судів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 7,10,11,70,71 КАС України та всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність включення виявлених при інвентаризації надлишків, зазначених в акті на підставі якого прийняті оскаржувані рішення, до валових доходів товариства без відображення операції з цими ТМЦ як обєкта оподаткування з ПДВ розрахованого з вартості нестачі.

Відповідно відповідачем правомірно прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення № 0002192301/0 від 15.05.2009 року про стягнення податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 471262 грн. та № 0002182301/0 про стягнення податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 49802 грн.

Тому колегія суддів надходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Ремонтно будівельне управління № 12» - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року по адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Ремонтно будівельне управління № 12»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним податкових повідомлень рішень без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст рішення відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складений 27 жовтня 2010 року.

Суддя-доповідач:Потапчук В.О.

Судді: Семенюк Г.В.

Коваль М.П.