Ухвала суду № 13796454, 23.12.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2010 р.Справа № 2-а-117/10/1570 Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М. Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді - Турецької І.О.

суддів Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря Скоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Южтехпостач»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Южтехпостач»(далі ТОВ «Южтехпостач», позивач) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (далі ДПІ у Київському районі м. Одеси, відповідач) та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкове зобовязання по податку на прибуток підприємств та по податку на додану вартість.

В обґрунтування позивач зазначив, що ним правомірно віднесено до складу валових витрат витрати по оплаті послуг, які надані ПП «Аванта-МІВ», та суми ПДВ по податкових накладних до складу податкового кредиту, адже ним надані всі необхідні первинні документи, які належним чином оформлені, не визнанні підробленими чи фіктивними та у повному обсязі підтверджують реальне виконання та оплату даних робіт. Також позивач зазначив, що безпідставними є висновки акту перевірки про те, що первинні документи підписані директором ПП «Аванта-МІВ»- Міховою І.В. є підробленими, адже факт підроблення може бути підтверджений лише вироком суду у відповідній кримінальній справі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із судовим рішенням ДПІ у Київському районі м. Одеси подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у звязку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апелянт зазначив, що правочини, укладені з ПП «Аванта-МІВ»є недійсними, оскільки укладались з порушенням ч.5 ст. 203ЦК України, а тому вони не створюють юридичних наслідків та підстав для заниження податку на прибуток не було.

Представник апелянта в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Представник позивача в суді апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив, та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зясувавши обставини справи, проаналізувавши доводи апелянта та рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції було встановлено, що 01 грудня 2009 року за результатами невиїзної документальної перевірки позивача з питань правових відносин з ПП «Аванта-МІВ» за період з 12 лютого 2008 року по 30 вересня 2009 року Державною податковою адміністрацією в Одеській області складено акт №346/35-0112/35697985/231. Відповідно до висновків зазначеного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.9., п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 2.4. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 24045 грн.; п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 18 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», затвердженого наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року, п.п. 2.4. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 19236 грн.

11 грудня 2009 року податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: №0003101503/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) позивача по податку на прибуток у розмірі 35935 грн. (за основним платежем - 24045,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11890,00 грн.) та №0003111503/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у розмірі 28855 грн. (за основним платежем - 19236,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -9619,00грн.).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати пов'язані з оплатою отриманих від ПП «Аванта-М1В»робіт щодо нарізання, навантаження та упаковки кабельної продукції, реальне виконання яких підтверджене належним чином оформленими первинними документами. Також суд вважає правомірним віднесення товариством до складу податкового кредиту з ПДВ сум даного податку, сплачених у зв'язку з придбанням робіт (послуг) вказаного підприємства та на підставі податкових накладних, які ним видані.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Одеським окружним адміністративним судом винесено обґрунтоване рішення, виходячи із наступного.

Вимогами п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10 серпня 2005 року, встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка»тощо).

Згідно ч. 4 ст. 69 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст. 72 КАС України).

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта стосовно недійсності документів ПП «Аванта-МІВ», та посилання на пояснення Міхової І.В., які отримані податковою з матеріалів кримінальної справи, оскільки данні досудового слідства не є фактами, встановленими вироком суду у кримінальній справі. Також податковою не надано доказів або рішення суду щодо визнання установчих та реєстраційних документів ПП «Аванта-МІВ»недійсними з дати реєстрації.

Згідно п.п. 5.2.5. п. 5.2. та п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до вимог п.п. 5.2.1. п. 5.2. та п.п. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Оскільки первинні документи, на підставі яких здійснювалась господарська діяльність між ТОВ «Южтехпостач» та ПП «Аванта-МІВ», не визнано нечинними, то на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач вірно відніс до складу валових витрат витрати відображені по бухгалтерському рахунку як отримання послуг від ПП «Аванта-МІВ».

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника додатку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (ч. З пп. 7.2.3. та пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Зі змісту пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 зазначеного Закону слідує, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи вищенаведені норми закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ сум даного податку, сплачених у зв'язку з придбанням робіт (послуг) вказаного підприємства та на підставі податкових накладних, які ним видані.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, та вважає їх такими, що не відповідають нормам законодавства, та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196; ч. 1 п. 1 ст. 198; ст. 200; ч. 1 п.1 ст. 205; 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Южтехпостач»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяті днів з дня складання її в повному обсязі.

Доповідач-суддя І.О. Турецька

суддяЛ.В. Стас

суддяІ.П. Косцова