Ухвала суду № 13796352, 03.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-16216/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

Кучми А.Ю

Бистрик Г.М.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Зхідна залізниця»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2010 року у справі за позовом Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ДТГО «Південно-Західна залізниця»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2010 року позов задоволено частково:

скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 27.05.09р. за № 0003202308/0, № 0003202308/1 від 03.08.09р. , №0003202308/2 від 12.10.09р. та № 0003202308/3 від 23.12.2009р. в повному обсязі;

скасовано рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.05.09р. за № 0000952202/0, № 0000952202/0 від 20.07.09р., №0000952202/2 від 12.10.09р. та № 0000952202/3 від 18.12.2009р. в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків при здійсненні імпортних операцій в сумі 13 741 337,13грн.;

скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 000319308/0 від 27.05.2009р. № 0003192308/1 від 03.08.2009р., № 0003192308/2 від 12.10.2009р. та № 0003192308/3 від 23.12.09р. в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 2 359 040,60грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 318 477,8грн.;

в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати в частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального права.

Державне територіально-галузеве обєднання «Південно-Західна залізниця»також не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2010 року в частині відмовлених позовних у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити дані вимоги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.06р. по 31.12.08р.. За результатами перевірки складено Акт від 14.05.09р. за № 747/23-08/04713033(надалі акт перевірки).

Вказаним актом перевірки встановлено допущення позивачем порушень аб.1 п. 7.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунку у іноземній валюті», порушень п.3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, пп. 4.1.1 п.41 ст.4. п.5.1 ст. 5 п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п. 5.3.2 п.5.3 ст.5. п.5.3.5 п.5.3 ст.5, пп. 5.3.9 п.5.3. ст. 5, п.п. 5.4.10. п. 5.4. ст. 5, п.п.8.1.2 п.8.1. пл.8.3.9 п.8.3 ст.8. п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст.11, п.п. а)п.п.12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. № 283/97-ВР.

У звязку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення від 27.05.09р. за № 0003202308/0, № 0000952202/0 № 0000962202/0 та № 0003192308/0.

В результаті адміністративного оскарження податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0003202308/1 від 03.08.09р., №0003202308/2 від 12.10.09р. та № 0003202308/3 від 23.12.2009р. яким за позивачем суму податкового зобовязання за порушення аб.1 п. 7.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в сумі 46 333 376,00 грн. в тому числі 23 166 688,00грн. основний платіж та 23 166 688,00грн. штрафні фінансові санкції;

рішення про застосування штрафних санкцій № 0000952202/0 від 20.07.09р., №0000952202/2 від 12.10.09р. та № 0000952202/3 від 18.12.2009р. яким на позивача накладено штрафні санкції в розміні 16 785 775,00грн.

рішення про застосування штрафних санкцій № 0000962202/1 від 20.07.09р., № 0000962202/2 від 09.10.09р. та № 0000962202/3 від 18.12.2009р. про застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00грн..

№ 0003192308/1 від 03.08.2009р., № 0003192308/2 від 12.10.2009р. та № 0003192308/3 від 23.12.09р. якими визначено за позивачем суму податкового зобовязання з податку на прибуток 4 744 239,00грн. в тому числі 2 403 521,0грн. податку на прибуток та 2 340 718,0грн. фінансових санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов виходив з того, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено суму частини чистого прибутку що вноситься до загального фонду Державного бюджету України державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами на 23 166 688,00грн. в тому числі в ІІ-му півріччі 2006року на 7 872 388,00грн., в 2007році 6 648 000,00грн. та в 2008році 8 646 300,00грн.

Позивачем у перевіряємому періоді віднесено до інших операційних витрат (рядок 090 Звіту про фінансові результати), які вираховуються з отриманого доходу віднесено відрахування на утримання Укрзалізниці у розмірі 120 076 100,0 грн., в тому числі по періодах: за друге півріччя 2006 року 18 114 100,0 грн.; за 2007 рік в сумі 44 320 000,0 грн.; за 2008 рік в сумі 57 642 000,0 грн.

Врахування позивачем витрат на утримання Укрзалізниці призвело до заниження позивачем суми частини чистого прибутку до загального фонду Державного бюджету України у розмірі 23 166 688,00грн.

Податковий орган прийшов до висновку, що витрати ДТГО «Південно-західна залізниця», повязані з утриманням Укрзалізниці в сумі 120 076 100,00грн. не можуть бути визнані витратами, що забезпечують основну діяльність, в результаті якої підприємством буде отримана економічна вигода, тому не відноситься до складу інших операційних витрат основної діяльності, що зменшують чистий прибуток, а є зменшенням власного капіталу.

Південно-західна залізниця зареєстрована у встановленому порядку як юридична особа та здійснює передбачені чинним законодавством види економічної діяльності, тобто відноситься до підприємств, є самостійним субєктом господарювання, метою діяльності якого є отримання прибутку. При цьому Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінтрансзвязку, до сфери управління якої входить Південно-Західна залізниця, що зазначено у п.1 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996р. №262 (із змінами і доповненнями). Укрзалізниця в межах своєї компетенції видає накази, обовязкові для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери управління Укрзалізниці, організує та контролює їх виконання, що передбачено у п.6 цього законодавчого документу. Виходячи з наведеного, Укрзалізниця є органом, до сфери управління якого входить Південно-західна залізниця, а її накази, рішення і розпорядження є обовязковими для виконання залізницями.

Згідно з п.1 р.2 Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються обєктами державної, комунальної власності, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006р. № 1213 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.12.2006 р. за N 1363/13237 (далі по тексту Положення про порядок бухгалтерського обліку операцій підприємств державного сектору економіки), облікова політика підприємств державного, комунального секторів економіки визначається у розпорядчому документі, який приймається підприємством і погоджується органом, до сфери управління якого воно належить, або уповноваженим органом відповідно до установчих документів. З аналізу наведеного та з урахуванням вимог ст.4 Закону «Про залізничний транспорт», суд приходить до висновку, що облікова політика Південно-західної залізниці визначається розпорядчими документами Укрзалізниці.

Відповідно до п.1 та п.3 Наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України № 17-Ц від 19.01.2000р., копія якого наявна в матеріалах справи, затверджено облікову політику Укрзалізниці та План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій на залізничному транспорті. Згідно з цим Наказом у складі витрат діяльності залізниць на бухгалтерському рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності»субрахунку 9496 обліковуються «відрахування на утримання Укрзалізниці». Таким чином на цьому субрахунку усі підприємства, що відносяться до сфери управління Укрзалізниці, в їх ряді залізниці, зобовязані обліковувати вищевказані витрати.

Дані облікових регістрів Південно-західної залізниці свідчать, що платежі на утримання Укрзалізниці віднесено нею до витрат операційної діяльності, у відповідності з вимогами розпорядчого документу організації, до сфери управління якого залізниця відноситься. Це також підтверджується наданими Розрахунками інших операційних витрат по Південно-західній залізниці за 2006, 2007 та 2008 роки, де відрахування на утримання Укрзалізниці віднесено до складу Інших операційних витрат, а розраховані у цих документах показники інших операційних витрат, тотожні показникам інших операційних витрат у Звітах про фінансові результати Південно-західної залізниці за відповідні роки.

За даними облікових регістрів, при нарахуванні вищевказаних відрахувань, у Південно-західної залізниці виникає зобовязання перед Укрзалізницею заборгованість за їх сплатою, то ці операції є її витратами, що, як будь-які інші витрати, ведуть до змін показника власного капіталу у бік зменшення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновок Акту перевірки щодо неможливості віднесення відрахувань на утримання Укрзалізниці до складу інших операційних витрат внаслідок того, що вони зменшують власний капітал та не забезпечують основну діяльність Південно-західної залізниці, є безпідставними та необґрунтованими.

Вказані в Акті перевірки суми відрахування на утримання Укрзалізниці було зараховано до показника інших операційних витрат згідно з умовами Фінансових планів Південно-західної залізниці, а затвердження фінансових планів Укрзалізницею - органом, до сфери управління якого відноситься Південно-західна залізниця, вказує на те, що ці відрахування законодавчо включені до витрат, на підставі яких залізниці розраховують фінансовий результат від своєї діяльності, що передбачено у ст.142 Господарського Кодексу.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що вказані в облікових регістрах суми витрат Південно-західної залізниці на утримання Укрзалізниці в межах одного відсотка від планових витрат на рік за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року, що дорівнюють аналогічним показникам її фінансових планів за вказаний період є законодавчо визначеними як інші витрати операційної діяльності, що зменшують розмір чистого прибутку, а їх розмір затверджено у фінансових планах за відповідні періоди, тому податкові повідомлення-рішення від 27.05.09р. за № 0003202308/0, № 0003202308/1 від 03.08.09р. та №0003202308/2 від 12.10.09р. та № 0003202308/3 від 23.12.2009р. підлягають скасуванню.

Рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 27.05.09р. за № 0000952202/0 на підставі акту перевірки за порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунку у іноземній валюті»на позивача накладено штрафні санкції в розміні 16 785 775,00грн.

В результаті адміністративного оскарження позивачем зазначеного рішення податковим органом було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000952202/0 від 20.07.09р., №0000952202/2 від 12.10.09р. та № 0000952202/3 від 18.12.2009р. Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями суму штрафних санкцій не змінено.

Податковим органом нараховано пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого та недопоставленого товару по імпорту за контрактами № 25/1004/ПЗ/ДН-6-042776/НЮ від 28.10.2004 та № ПЗ/ДН-6-042775/НЮ від 28.10.2004 в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Відповідно до ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути засновані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення встановлених ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено ст.4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Згідно ст.250 Господарського кодексу України адміністративного-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Адміністративно-господарські санкції загалом і пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, є конфіскаційними.

Строк давності, встановлений пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не може бути застосований при нарахуванні санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки початок його перебігу не повязаний з граничним строком подання податкової декларації або днем її фактичного подання, так як сума пені не є сумою податкового зобовязання.

Порушення позивачем вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»було допущено у періоди, а саме: з 02.04.07 по 18.06.07р. по контракту № 25/1004/ПЗ/ДН-6-042776/НЮ від 28.10.2004р. та по контракту № ПЗ/ДН-6-042775/НЮ від 28.10.2004р. у періоди з 01.01.08р. по 07.01.08р. та з 31.05.08р. по 08.06.08р., а штрафні санкції до позивача було застосовано відповідним рішенням лише 27.05.09р., тобто з пропуском річного строку встановленого ст. 250 ГК України для застосування санкцій.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що прийняті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкові рішення про застосування штрафних санкцій від 27.05.09р. за № 0000952202/0, № 0000952202/0 від 20.07.09р. та №0000952202/2 від 12.10.09р. та № 0000952202/3 від 18.12.2009р. про нарахування пені хоча і є правомірним, однак прийняте із порушенням строків встановлених ст. 250 ГК України, а тому підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до розрахунку пені за порушення термінів розрахунків при здійсненні імпортних операцій за період з 02.04.07 по 18.06.07р. за Контрактом купівлі-продажу № 25/1004/ПЗ/ДН-6-042776/НЮ від 28.10.2004р. податковим органом нараховано пеню в розмірі 10 464 363,12грн., крім того нараховано пеню за порушення термінів розрахунків при здійсненні імпортних операцій за період з 01.01.08р. по 07.01.08р. по контракту № ПЗ/ДН-6-042775/НЮ від 28.10.2004р. у розмірі 3 276 700,63грн., враховуючи вимоги ст. 250 Господарського кодексу України податкове рішення в цій частині, а саме нарахованій пені в розмірі 13 741 337,13 грн. підлягає скасуванню.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0003192308/0 від 27.05.2009р. за позивачем визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 4 844 794,00грн. в тому числі 2 422 397,00грн. основний платіж та 2 422 397,00грн. штрафні санкції у звязку із допущенням позивачем порушень п.3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, пп. 4.1.1 п.41 ст.4. п.5.1 ст. 5 п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п. 5.3.2 п.5.3 ст.5. п.5.3.5 п.5.3 ст.5, пп. 5.3.9 п.5.3. ст. 5, п.п. 5.4.10. п. 5.4. ст. 5, п.п.8.1.2 п.8.1. пл.8.3.9 п.8.3 ст.8. п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст.11, п.п. а)п.п.12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. № 283/97-ВР.

В результаті адміністративного оскарження податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0003192308/1 від 03.08.2009р., № 0003192308/2 від 12.10.2009р. та № 0003192308/3 від 23.12.09р. якими зменшено суму податкового зобовязання та визначено за позивачем суму податкового зобовязання з податку на прибуток 4 744 239,00 грн. в тому числі 2 403 521,0 грн. податку на прибуток та 2 340 718,0 грн. фінансових санкцій.

Податковий орган прийшов до висновку про заниження позивачем податкового зобовязання з прибутку підприємств в перевіряємому періоді, в тому числі, у звязку допущенням порушень п.п.4.1.1. п.4.1. ст.4., п. п. 11.3.1. п.11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. № 334/94-ВР в результаті чого занижено валовий дохід Службою капітальних вкладень ДТГО „Південно-Західна залізниця” на суму отриманих коштів від ТОВ «Агентство «Експрес»на загальну суму 3 929440 грн. та про заниження валових доходів цієї ж Служби внаслідок не віднесення до їх складу відсотків, нарахованих банком на залишок коштів на розрахунковому рахунку у розмірі 88 798,78 грн.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. № 334/94-ВР, що валовий доход, це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. при цьому валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п.п.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього ж Закону).

Датою збільшення валового доходу відповідно до п. п. 11.3.1. п.11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Між ДТГО «Південно-західна залізниця та ТОВ «Агентство «Експрес»укладено договір № ПЗ/НКВ-048900/НЮ від 31.12.04р. про пайову участь у будівництві.

Відповідно до умов договору Пайовик (ТОВ «Агентство «Експрес») зобовязується надати Підприємству (ДТГО «ПЗЗ») грошові кошти у якості грошового внеску, з метою участі у будівельних роботах по реконструкції транспортного вузла «Караваєві Дачі», а Підприємство зобовязується після закінчення будівельних робіт передати Пайовику частину Обєкту, а саме господарськопобутові приміщення на умовах і в обсягах відповідно до Додатку до договору №3.

На виконання вимог зазначеного договору, а саме його п.1.4., ТОВ «Агентство «Експрес»внесено на рахунок Служби капітальних вкладень ДТГО «Південно-Західна залізниця»з метою участі у будівельних роботах по реконструкції транспортного вузла «Караваєві Дачі»кошти у розмірі 3 929 440грн.

Договір на пайову участь у фінансуванні будівництва між підприємством і пайовиками не передбачає передачу права власності на майно. При одержанні коштів від пайовиків для фінансування будівництва у підприємства виникають боргові зобовязання перед пайовиками. Ці боргові зобовязання погашаються підприємством з передачею пайовикам після завершення будівництва документів для оформлення права власності на відповідну частину обєкта будування.

Вищезазначені господарські операції підприємства відносяться до операцій з борговими зобовязаннями, порядок їх оподаткування регулюється п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідності до підпункту 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 цього Закону, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у звязку з придбанням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 пункту 7.9 Закону.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що сума коштів, перерахованих пайовиками для фінансування будівництва житлового будинку згідно з вищезазначеним договором, не включається до валового доходу підприємства.

Податковий орган прийшов до висновку, що позивачем в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. № 334/94-ВР, а саме не віднесено до складу валового доходу суму процентів, нарахованих банком, на залишок коштів на розрахунковому рахунку у розмірі 88 798,78грн.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Кошти у розмірі 88798,78 грн. шляхом внутрішніх розрахунків були передані до фінансової служби і включені нею до складу валових доходів, які в свою чергу знайшли своє відображення у складі валових доходів у зведеній декларації з податку на прибуток ДТГО «Південно-Західна залізниця».

Позивачем не заперечується його обовязок включити до складу валового доходу суму процентів, нарахованих банком, на залишок коштів на розрахунковому рахунку у розмірі 88 798,78грн., сума нарахованих процентів позивачем також не заперечуються.

Таким чином, висновки викладені в акті перевірки щодо не віднесення позивачем до складу валового доходу суму процентів, нарахованих банком, на залишок коштів на розрахунковому рахунку у розмірі 88 798,78грн. не знайшли свого підтвердження.

Податковим органом зроблено висновки щодо заниження позивачем валових доходів на суму його заборгованості перед постачальниками у розмірі 3778184,00 грн. в порушення вимог п.п.12.1.5. п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом п.п.12.1.5. п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що платник податку - покупець зобовязаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами «а»або «б»цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Податковим органом не наведено належних доказів визначених законом на підтвердження заниження позивачем валового доходу на суму 3 778 184,00грн. та завищення валових витрат в сумі 64 000,00грн. визначених законом, при цьому податковий орган для встановлення фактів допущення позивачем зазначених порушень не скористався всіма наданими йому законом можливостями.

Податковий орган прийшов до висновку, що на формування податку на прибуток позивача вплинуло безпідставне віднесення ним до складу валових витрат вартості проектно-вишукувальних робіт по виготовленню технічної документації з землеустрою у розмірі 135774,62 грн.

Київською дирекцією залізничних перевезень до складу валових витрат були включені суми ПДВ з вартості проектно-вишукувальних робіт по виготовленню технічної документації з землеустрою у розмірі 135774,62грн.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», нематеріальний актив - обєкт інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, обєктом права власності платника податку.

Виходячи з даного визначення, вартість проектно-вишукувальних робіт по виготовленню технічної документації з землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками Київською дирекцією залізничних перевезень не можна вважати нематеріальним активом, оскільки воно в майбутньому не буде правом власності Державного територіального галузевого обєднання «Південно-Західна Залізниця», а буде лише правом користування.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, повязаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має: намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання; можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу; інформацію для достовірного визначення витрат, повязаних з розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то такі витрати є витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Також, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені: витрати на дослідження.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав вважати нематеріальним активом витрати на проектно-вишукувальні роботи по виготовленню технічної документації з землеустрою, вказані витрати правомірно віднесені ДТГО Південно-Західна залізниця»до складу валових витрат відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податковим органом вказано, що Київською дирекцією залізничних перевезень включено до валових витрат вартість ТМЦ, не використаних нею у власній господарській діяльності, а переданих до інших структурних підрозділів ДТГО «Південно-Західна Залізниця»у розмірі 680580,08грн.

Київська дирекція залізничних перевезень є структурним підрозділом Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна Залізниця»та не є юридичною особою.

Всі підрозділи позивача забезпечують господарську діяльність і приймають участь у єдиному перевізному процесі ДТГО ПЗЗ, таким чином вони формують і загальну декларацію з податку на прибуток ДТГО ПЗЗ, як платника такого податку.

Оскільки вказані ТМЦ використовуються іншими структурними підрозділами в господарській діяльності ДТГО «Південно-Західна Залізниця», тому у даному випадку валові витрати відображені достовірно.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Зхідна залізниця»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі 04.02.2011 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: