Постанова № 13796188, 10.02.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 лютого 2011 року м. Чернівці Справа № 2а-1159/09/2470

11 год. 33 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Скакун О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду в Садгірському районі м.Чернівці

доКП “Чернівецький дріжджовий завод ”

про стягнення сум розстроченого боргу у звязку із розірванням укладеного договору розстрочки

за участю:

секретаря судового засідання Юзька Я.В.

представника позивача Решетника В.Ф.

представника відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

11 грудня 2007 року Управління Пенсійного фонду в Садгірському районі м.Чернівці звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до КП “Чернівецький дріжджовий завод” про стягнення сум розстроченого боргу у звязку із розірванням укладеного договору розстрочки в сумі 70990,95 грн.

11 грудня 2007 року ухвалою Господарського суду Чернівецької області було відкрито провадження в адміністративній справі.

11 березня 2008 року ухвалою Господарського суду Чернівецької області було закрито провадження у справі.

01 червня 2009 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 11 березня 2008 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.

18 серпня 2009 року Чернівецьким окружним адміністративним судом дану справу було призначено до нового розгляду.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.11.2009р. за клопотанням позивача було зупинено провадження у справі до розгляду у Вищому адміністративному суді України касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2009 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2010р. касаційну скаргу ліквідатора КП “Чернівецький дріжджовий завод” відхилено, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2009 року залишено без змін.

01 лютого 2011 року Чернівецьким окружним адміністративним судом поновлено провадження у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між ним та відповідачем був укладений договір про розстрочку боргу зі збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування від 04.05.2001 року №3 на суму 66396,30 грн. Із зазначеної суми відповідач сплатив тільки 16130,00 грн. 31.07.2003р. договір про розстрочення боргу розірвано. За відповідачем залишився борг у сумі 70990,95 грн. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03.04.2003р. заяву про визнання позивача кредитором відповідача в частині заборгованості у сумі 70990,95 грн. було відхилено. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.12.2006р. у справі про визнання банкрутом відповідача вимоги позивача також були відхилені. У звязку з цим, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 70990,95 грн.

В судовому засіданні представник позивача звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, надавши розрахунок суми заборгованості станом на 09.02.2011р. Просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 69930,64 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач позовні вимоги визнав частково з підстав зазначених у письмовому відзиві на адміністративний позов. Відповідач зазначив, що визнає наявність заявленої суми боргу позивачем, проте погоджується сплатити лише суму розстроченого боргу, а саме 50266,30 грн., а у стягненні фінансових санкцій та пені у сумі 22245,19 грн. просить суд відмовити. Будь яких обґрунтувань відмови у позові відповідач не зазначив.

ВСТАНОВИВ:

Садгірським районним відділом Пенсійного фонду України, в особі начальника відділу Яковця В.В., та КП "Чернівецький дріжджовий завод", в особі директора Чорнея О.П., було укладено договір про розстрочення сплати боргу зі збору на обовязкове державне пенсійне страхування від 4 травня 2001 року № 3 на суму 66396,30 грн. під проценти. (а.с. 11).

31.07.2003 р. наказом № 82 Управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці достроково розірвано договір № 3 від 04.05.2001р., укладений з КП "Чернівецький дріжджовий завод", про розстрочення заборгованості, у зв'язку з невиконанням умов договору. У відповідача залишився обов'язок сплати непогашеної суми розстроченого боргу - 50266,30грн. та проценти на всю суму розстроченого боргу. Договір було достроково розірвано, у звязку з тим, що відповідач не сплачував чергові частки розстроченого боргу, тим самим накопичував новий борг по збору на обовязкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.01.2003р. за заявою ДПІ у м. Чернівці порушено справу про банкрутство КП «Чернівецький дріжджовий завод».

Управління Пенсійного фонду України у Садгірському районі м. Чернівці в порядку, передбаченому ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звернулося до господарського суду з заявою про визнання його кредитором з майновими вимогами в сумі 98767,97 грн. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 3 квітня 2003 р. вимоги в сумі 60289,12 грн. було відхилено, як передчасні. Ухвала мотивована тим, що договір розстрочення на момент порушення справи про банкрутство не був розірваний, оскільки була своєчасна сплата розстрочених сум.

Під час процедури банкрутства позивач звертався до господарського суду з заявою про включення заборгованості по договору розстрочення до складу кредиторських вимог. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області у справі № 4/2/Б від 13.12.2006р. про визнання банкрутом КП "Чернівецький дріжджовий завод" вимоги, що виникли з договору розстрочення № 3 від 04.05.2004р., в сумі 70990,95 грн. було відхилено. Ухвала мотивована тим, що заборгованість є конкурсною і підлягала розгляду в порядку ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З розрахунку суми заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування КП “Чернівецький дріжджовий завод” вбачається, що станом на 09.02.2011р. відповідач має заборгованість згідно договору про розстрочення від 4 травня 2001 року № 3 на загальну суму 69930,64 грн., в тому числі 50266,3 грн. суми розстроченого боргу та 19664,34 грн. процентів та пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”. Цей Закон набрав чинності 01 січня 2004 року.

Прикінцевими положеннями цього Закону передбачено, що погашення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 1 січня 2004 року і не погашена в установленому законом порядку, здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.п. 4,6 ч.2 ст. 17 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до обовязку страхувальника належить подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду в строки та за формою, встановленими Пенсійним фондом, нараховувати та сплачувати страхові внески в повному обсязі в установлені строки.

Крім того, ч. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Частиною 12 ст. 20 Закону встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно ч.2 ст.106 зазначеного Закону (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Як вбачається з абзацу 8 ч. 3 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(яка була чинною на момент подання розрахунку відповідачем та виставлення вимоги позивачем), у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У відповідності до п.п.18.1.2. п.18.1. ст.18 цього Закону податковий борг, який виник у період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2001 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею, може бути за бажанням платника податку розстрочений на таких умовах:

а) розстрочення податкового боргу надається на строк, що не перевищує 60 календарних місяців від місяця виникнення податкового боргу, включаючи такий місяць. У разі існування консолідованого податкового боргу строк розстрочення відраховується від місяця виникнення першої складової такого консолідованого боргу;

б) основна сума податкового боргу (без пені та штрафних санкцій) підлягає сплаті рівними частками у строки, встановлені цим Законом для квартального податкового періоду, з відстроченням першого платежу на строк, який визначається платником податків, але не може бути більшим двох квартальних податкових періодів, наступних за квартальним періодом, у якому був укладений договір про розстрочення;

в) розстрочення податкового боргу надається під проценти, розраховані за період, що починається від місяця укладення договору про розстрочення та закінчується місяцем погашення розстроченого податкового боргу, виходячи з облікової ставки Національного банку України, діючої на момент сплати чергового квартального платежу. Зазначені проценти нараховуються платником податків, але не сплачуються, крім випадків, визначених підпунктом "д" підпункту 18.1.2 цього пункту;

г) проценти, нараховані згідно з підпунктом "в" підпункту 18.1.2 цього пункту, списуються у момент остаточного погашення розстроченого податкового боргу;

д) податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону.

Керівник податкового органу (його заступник) зобов'язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення, що тягне за собою обов'язок платника податків сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, а також процентів, нарахованих відповідно до підпункту "в" підпункту 18.1.2 цього пункту на таку розстрочену суму податкового боргу, у разі коли платник податків, який уклав договір про розстрочення, до закінчення дії такого договору:

накопичує новий податковий борг або не сплачує чергову частку реструктурованого податкового боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення такого нового податкового боргу, або податковим періодом, за який сплачується чергова частка реструктурованого податкового боргу;

ліквідується;

виїжджає за кордон на постійне місце проживання (якщо платник податків є фізичною особою);

визнається неплатоспроможним за зобов'язаннями, іншими ніж податкові.

Судом встановлено, що відповідач не виконував умови договору про розстрочення сплати боргу зі збору на обовязкове державне пенсійне страхування, не сплачував чергові частки розстроченого боргу.

Таким чином, дострокове розірвання договору про розстрочення потягнуло за собою обов'язок відповідача сплатити невнесену суму розстроченого боргу, а також процентів та пені, нарахованих на таку розстрочену суму боргу.

На момент розгляду справи заборгованість відповідачем не сплачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позовні вимоги в частині стягнення суми розстроченого боргу 50266,30 грн. відповідач визнав повністю.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо стягнення процентів та пені, оскільки відповідачем не наведено жодних обґрунтувань цього.

За таких обставин суд дійшов висновку, що адміністративний позов Управління Пенсійного фонду в Садгірському районі м.Чернівці до КП “Чернівецький дріжджовий завод” про стягнення розстроченого боргу, процентів та пені, у звязку із розірванням укладеного договору розстрочення в сумі 69930,64 грн. підлягає задоволенню.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з КП “Чернівецький дріжджовий завод” (код ЄДРПОУ 00383350) розстрочений борг, проценти та пеню, у звязку із розірванням укладеного договору розстрочення, в сумі 69930,64 грн. на користь Управління Пенсійного фонду в Садгірському районі м.Чернівці.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У судовому засіданні 10 лютого 2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 15 лютого 2011 року.

Суддя О.П. Скакун