Рішення № 137961273, 30.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/360/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Агро Груп" (61010, м. Харків, Гімназійна набережна, буд. 24, оф. 202; ідент. код 39895178)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (64107, Харківська обл., Лозівський р-н, м. Златопіль, вул. Учительська, буд. 1-А; ідент. код 30150670)

про стягнення 239 891,55 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус-Агро Груп" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" про стягнення заборгованості за договорами поставки сільськогосподарської продукції, які за своїм змістом, в частині предмету, вимог до якості, взаємодії щодо поставки, умов оплати, є ідентичними, а саме: № 131125 від 13.11.2025 та № 081225 від 08.12.2025. Відповідно до вимог позовної заяви та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, прийнятої до розгляду ухвалою суду від 30.03.2026 року, ціна позову становить 239 891,55 грн, з яких: 11 139,85 грн боргу за договором № 131125 від 13.11.2025, 111,51 грн 3 % річних за період з 28.11.2025 до 11.03.2026 (включно), 212,82 грн інфляційних втрати за період грудень 2025 - лютий 2026; 222 711,95 грн боргу за договором № 081225 від 08.12.2025, 1530,67 грн 3% річних за період з 16.12.2025 до 11.03.2026 (включно), 4184,75 грн інфляційних втрат за період грудень 2025 - лютий 2026. Також позивач просить визначити в рішенні суду про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення суду. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2878,70 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.

Також, позивач просить суд, визначити в рішенні суду: про нарахування 3% річних на суму боргу за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 131125 від 13.11.2025 з 04.02.2026 до моменту виконання рішення за наступною формулою: cума 3% річних = С х 3 х Д : К : 100, де С сума непогашеної заборгованості, Д кількість днів прострочення, К кількість днів у календарному році, в якому допущено прострочення; про нарахування 3% річних на суму боргу за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 081225 від 08.12.2025 з 04.02.2026 до моменту виконання рішення за наступною формулою: cума 3% річних = С х 3 х Д : К :100, де С сума непогашеної заборгованості, Д кількість днів прострочення, К кількість днів у календарному році, в якому допущено прострочення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.02.2026 прийнято позовну заяву ТОВ "Крокус-Агро Груп" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/360/26, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.03.2026 прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. 5890) та продовжено розгляд справи з її урахуванням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача в частині роз`єднання позовних вимог; долучено до матеріалів справи наданий відповідачем розрахунок інфляційних витрат; відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "ТЕРРА" про розгляд справи № 922/360/26 в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

14.04.2026 року представник відповідача надав до суду заяву про розстрочення виконання рішення суду (вх.№ 8948), в якій наголошує, що визнання боргу товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус-Агро Груп" є доказом найвищого ступеня добросовісності згідно з практикою ЄСПЛ. Проте просить суд, у разі задоволення позовних вимог ТОВ "Крокус-Агро Груп", розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/360/26 строком на три місяці рівними частинами, починаючи з 01 серпня 2026 року, посилаючись на обставини непереборної сили, з якими зіткнувся відповідач, а саме обстріл БпЛА «Shahed» (типу Герань- 2), який стався 31.12.2025 на території відповідача. Внаслідок влучання було завдано великих збитків, зокрема: пошкоджено зерновий комплекс відповідача; втрачено товарні запаси; втрачено документи щодо бухгалтерської та господарської діяльності за останні 5 років; порушено господарську діяльність підприємства. Це прямим чином паралізувало звичний хід господарської діяльності та призвело до гострого дефіциту обігових коштів. Відповідач наголошує, що наразі керівництвом реалізується жорсткий план операційного відновлення та фінансової стабілізації підприємства. Розрахункові фінансові моделі показують, що підприємство зможе акумулювати достатньо коштів для повного погашення заборгованості за даною справою без загрози власному банкрутству починаючи з серпня 2026 року. Разом з тим, у наданому контррозрахунку інфляційних втрат, відповідач не погоджується з розрахунком позивача у частині нарахування інфляційних втрат за грудень 2025 року, оскільки позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 383,06 грн на частину вартості товару (14% 31 179,67 грн) за грудень 2025 року, однак, згідно з умовами Договору, строк оплати цих 14% настав лише 01.01.2026. Коректний розрахунок (за Договором №081225): Сума основного боргу (86%): 191 532,28 грн. Період прострочення у грудні: з 16.12.2025 по 31.12.2025. Сума боргу (14%): 31 179,67 грн. Період прострочення: з 02.01.2026. Інфляційні нарахування за грудень 2025 року на суму 31 179,67 грн: 0,00 грн. ВИСНОВОК: Сума інфляційних втрат, заявлена позивачем, є завищеною на 383,06 грн, що робить наданий Позивачем розрахунок недостовірним доказом.

Крім того, 14.04.2026 року представник відповідача надав до суду заяву (вх. 8896) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявлених ТОВ "Крокус-Агро Груп", на 70% та визначити їх до стягнення в сумі, що не перевищує 6 000,00 грн (або відмовити у їх стягненні в частині, що перевищує вказану суму)

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі документами.

Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Разом з тим, судом враховано, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити "розумним", не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Суд враховує, що за приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з рекомендаціями Верховного Суду від 04.03.2022 щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, процесуальні строки, зокрема, проведення підготовчого провадження, розгляду справи по суті в умовах воєнного чи надзвичайного стану, визначено як розумні.

Суд констатує, що м. Харків розташоване близько до Державного кордону з російською федерацією, яка 24 лютого 2022 року розпочала повномасштабну військову агресію проти України. Місто Харків постійно знаходиться під ворожим обстрілом, в місті по декілька годин на день оголошують повітряну тривогу, що зумовлює необхідність вимушеного перебувати в укритті задля збереження життя та здоров`я людей, через що відсутня можливість мешканців Харкова повноцінно працювати та отримувати постійний доступ до мережі Інтернет.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з метою створення учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників справи перед законом і судом, та надання можливості всім учасникам провадження скористатись повним обсягом процесуальних прав, з урахуванням режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (із внесеними в подальшому змінами), розгляд справу здійснено поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку, але у "розумний строк", тобто такий, що є об`єктивно необхідним для вирішення судом спору.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

13.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОКУС-АГРО ГРУП" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 131125 (договір № 131125).

08.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОКУС-АГРО ГРУП" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 081225 (договір № 081225).

Укладені договори містять аналогічні умови.

Відповідно до п.1.1. договорів постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку сільськогосподарську продукцію: ячмінь (надалі іменується продукція).

Відповідно до розділу 2 договорів продукція за показниками безпеки має відповідати вимогам ДСТУ 3769-98 "Ячмінь фуражний - технічні умови". Якість продукції має відповідати: вологість не більше 14%; сміттєві домішки не більше 2%; зернові домішки не більше 7%; натура зерна складає 600г/л; наявність хлорпирифосу, хлорпирифос-метилу не більше 0,01 мг/кг; наявність гліфосату не більше 0,1 мг/кг. Зараження шкідниками - не дозволено, крім зараженості кліщем не вище 1 ступеня.

Відповідно до п. 3.1. договорів вартість продукції становить 9,70 грн за 1 кг з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 3.2 договорів, кількість відповідної партії продукції зазначається у видаткових накладних.

Пунктом 3.4 договорів передбачено порядок оплати Продукції, а саме:

- 86 % від суми відповідної партії продукції протягом робочого дня з моменту отримання її відповідачем;

- 14 % від суми відповідної партії продукції після реєстрації податкової накладної в ЄРПН та надання документів пов`язаних з поставкою Продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки).

Відповідно до п. 3.5. договору в будь-якому разі оплата продукції здійснюється виключно після надання документів пов`язаних з поставкою продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки), документів, які підтверджують безпечність та якість продукції (протоколи за показниками безпеки), реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Відповідно до п. 4.1. договору постачальник зобов`язаний: не пізніше 7 днів з моменту підписання цього договору передати покупцю продукцію; забезпечити покупця документами пов`язаними з поставкою продукції (видаткова накладна, товаро-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки); у випадку поставки продукції якість якої не відповідає вимогам п. 2.3. даного договору (якість визначається виробничою лабораторією ТОВ "ТЕРРА" або іншою акредитованою лабораторією), продавець зобов`язується протягом двох днів з моменту пред`явлення претензії, відшкодувати вартість лабораторних досліджень, відшкодувати транспортні витрати покупця, забрати за власний рахунок продукцію та у той же строк повернути покупцю суму сплачених за продукцію грошових коштів або за вимогою покупця зменшити вартість продукції.

Відповідно до п. 6.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

На виконання умов договору № 131125 14.11.2025 позивачем передано у власність відповідачу продукцію у кількості 26 100 кг на загальну суму 247 949,90 грн, що підтверджується: рахунком на оплату № 188 від 13.11.2025; видатковою накладною № 750 від 14.11.2025; товарно-транспортною накладною № 1.14 від 14.11.2025; протоколами за показниками безпеки (посвідченням про якість зерна № 99/101 від 14.11.2025); податковою накладною № 14 від 14.11.2025 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН 26.11.2025 (а.с. 8-13).

Позиція позивача ґрунтується на тому, що позивач виконав свої зобов`язання за договором № 131125 у повному обсязі, однак відповідачем в порушення умов п. 3.4 Договору № 131125, зобов`язання з оплати продукції виконані не в повному обсязі, а саме було сплачено лише 236 810,05 грн (17.11.2025 217 000,00 грн, 08.12.2025 19 810,05 грн), а тому заборгованість відповідача за Договором № 131125 становить 11 139,85 грн. При цьому позивач стверджує, що враховуючи порядок здійснення оплати, відповідач повинен був здійснити оплату за вищезазначену продукцію в наступному порядку: 213 236,91 грн (86 % від суми відповідної партії продукції) до 17.11.2025 (включно); 34 712,99 грн (14 % від суми відповідної партії Продукції) до 27.11.2025 (включно).

На виконання умов договору № 081225 12.12.2025 позивачем передано у власність відповідачу продукцію у кількості 22 960 кг на загальну суму 222 711,95 грн, що підтверджується: рахунком на оплату № 234 від 12.12.2025; видатковою накладною № 905 від 12.12.2025; товарно-транспортною накладною № 1.12 від 12.12.2025; протоколами за показниками безпеки (посвідченням про якість зерна № 183 від 12.12.2025); податковою накладною № 33 від 12.12.2025 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН 31.12.2025 (а.с. 16-21).

Позиція позивача ґрунтується на тому, що позивач виконав свої зобов`язання за договором № 081225 у повному обсязі, однак відповідачем в порушення умов п. 3.4 Договору № 081225, зобов`язання з оплати продукції не виконав, а тому заборгованість відповідача за Договором № 081225 становить 222 711,95 грн. При цьому позивач стверджує, що враховуючи порядок здійснення оплати, відповідач повинен був здійснити оплату за вищезазначену продукцію в наступному порядку: 191 532,28 грн (86 % від суми відповідної партії Продукції) до 15.12.2025 (включно); 31 179,67 грн (14 % від суми відповідної партії Продукції) до 01.01.2026 (включно).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до відповідача із Претензією-вимогою вих. № 14/1 від 14.01.2026, в якій вимагав сплатити прострочену заборгованість за Договорами.

Однак, протягом передбаченого п. 5.3 Договорів строку та станом на момент подання позовної заяви відповідач вищезазначені вимоги не виконав, що зумовило необхідність звернення позивача до суду з метою захисту порушених прав та майнових інтересів.

Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем також нараховано на суми заборгованості і заявлено до стягнення 111,51 грн 3 % річних за період з 28.11.2025 до 11.03.2026 (включно) та 212,82 грн інфляційних втрати за період грудень 2025 - лютий 2026, нарахованих на заборгованість за договором № 131125 від 13.11.2025; 1530,67 грн 3% річних за період з 16.12.2025 до 11.03.2026 (включно), 4184,75 грн інфляційних втрат за період грудень 2025 - лютий 2026, нарахованих на заборгованість за договором № 081225 від 08.12.2025.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Укладений між сторонами договори за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Сторонами порядок розрахунків за договорами визначено у п. 3.4. яким унормовано, що оплата за продукцію здійснюється з наступним чином: 86 % від суми відповідної партії продукції оплачується протягом робочого дня з моменту отримання її відповідачем; 14 % від суми відповідної партії продукції після реєстрації податкової накладної в ЄРПН та надання документів пов`язаних з поставкою Продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки).

Доказів своєчасного здійснення покупцем всіх платежів у строки визначені сторонами у п. 3.4 договору до суду не надано.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати товару у строки визначені сторонами у договорах, або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання, взятих на себе:

- за договором поставки № 131125 14.11.2025 з оплати поставленого товару:

з 28.11.2025 по 08.12.2025 на суму 30949,90 грн;

з 09.12.2025 на суму прострочення 11139,85 грн;

- за договором поставки № 081225 12.12.2025 з оплати поставленого товару:

з 16.12.2025 на суму 191532,28 грн;

з 01.01.2026 на суму 31179,67 грн.

За приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки відповідачу товару, прийнятого без зауважень та не містять доказів в підтвердження своєчасної оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів станом на час звернення позивачем до суду за захистом своїх прав.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у загальному розмірі 233851,80 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення:

- за Договором поставки № 131125 від 13.11.2025:

111,51 грн 3 % річних за період з 28.11.2025 до 11.03.2026 (включно);

212,82 грн інфляційні втрати за період грудень 2025 року лютий 2026 року;

- за Договором поставки № 081225 від 08.12.2025:

1 530,67 грн 3% річних за період з 16.12.2025 до 11.03.2026 (включно);

4 184,75 грн інфляційні втрати за грудень 2025 року лютий 2026 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем у позовній заяві вірно визначено граничний строк оплати поставленого товару в частини у розмірі 14% за договором № 081225 від 08.12.2025 - 31 179,67 грн (14 % від суми відповідної партії Продукції) до 01.01.2026 (включно). А відтак, судом не приймається до уваги заперечення відповідача викладені у контррозрахунку, оскільки нарахування інфляційних у розмірі 383,06 грн зроблені позивачем на частину заборгованості у сумі 191532,28 грн, прострочення з якого виникла у відповідача з 16.12.2025 року.

Разом з тим, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем та здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд констатує наступне.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму «інфляційних втрат» як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

З огляду на наведені приписи, здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача: 3% річних у сумі 111,51 грн, інфляційних втрат у сумі 212,82 грн за договором № 131125 від 13.11.2025 року та 3% річних у сумі 1530,67 грн, інфляційних втрат у сумі 3801,69 грн за договором № 081225 від 08.12.2025 року. В іншій частині заявленої до стягнення суми інфляційних втрат у розмір 383,06 грн за договором № 081225 від 08.12.2025 року, правові підстави для її стягнення у суду відсутні, оскільки період прострочення почався з 16.12.2025, а відтак розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Разом з тим, у позовній заяві позивачем викладено клопотання про зобов`язання органу, що буде виконувати рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу, починаючи з 12.03.2026 і до моменту остаточного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

На підставі вказаної норми Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє клопотання позивача та зазначає про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання відповідачем рішення в цій частині з урахуванням приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума непогашеного основного боргу; 3 - розмір процентів (3%); Д - кількість днів прострочення, К - кількість днів у календарному році, в якому допущено прострочення.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, за визначеною вище формулою.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Частиною 1 статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення/розтрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Звертаючись із проханням про розстрочення виконання рішення у справі, відповідач зазначав, що визнає наявність обов`язку виконання рішення суду в даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, проте зазначає про існування на даний час не залежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом, також просить суд при розгляді питання про надання відстрочки виконання рішення взяти до уваги: причини неналежного виконання зобов`язання, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідач зауважував, що ТОВ «ТЕРРА» є добропорядне підприємство, яке сплачує по зобов`язанням завжди, коли має таку можливість. Проте сьогодні просить Суд про справедливість та шанс на відновлення, щоб виконати свої зобов`язання перед Позивачем, перед колективом та перед державою.

Також зазначав, що не просить пробачити борг, а прохає дати підприємству можливість, заробити кошти для сплати заборгованості.

За твердженнями відповідача, станом на сьогодні підприємство перебуває у надскладному фінансовому стані через пряму збройну агресію. 31.12.2025 внаслідок влучання ворожого БпЛА «Shahed» Відповідач зазнав великих збитків: пошкоджено зерновий комплекс відповідача, втрачено товарні запаси, порушено господарську діяльність підприємства. Стягнення всієї суми боргу одномоментно за таких призведе до зупинки виробничих процесів.

Суд погоджується, що заявником надані достатні докази на підтвердження існування виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення. Разом з тим, суд зауважує, що при вирішенні питання щодо доцільності надання розстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін, а тому розстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин діяльність якого відбувається також в умовах воєнного стану та змушена витримувати відповідні виклики.

Суд звертає увагу на те, що надання відстрочення/розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, пункт 74).

За наведених обставин, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, не подання відповідачем доказів того, що фінансовий стан його покращиться, а результати господарської діяльності будуть позитивними, та що розстрочення наявної у нього заборгованості забезпечить виконання рішення суду і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" про розстрочення виконання рішення суду відсутні.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, проте підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Також позивач в позовній заяві просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, у розмірі 20 000,00 грн.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, між позивачем та Адвокатським бюро "АНТОНА МАРТИНЕНКА" укладено Договір про надання правничої допомоги від 24.07.2023р. (надалі Договір). Відповідно до Договору, п. 2.1 Додаткової угоди № 1 від 02.01.2026 р. до Договору, Адвокатське бюро зобов`язалось здійснити супровід судового процесу щодо стягнення з ТОВ "ТЕРРА" на користь ТОВ "Крокус-Агро Груп" заборгованості, що виникла за договорами поставки сільськогосподарської продукції № 131125 від 13.11.2025 та № 081225 від 08.12.2025.

У п. 2.1 Додаткової угоди № 1 від 02.01.2026 р. та Акті наданої правничої допомоги № 1 від 11.03.2026 р., розмір гонорару (винагороди) Адвокатського бюро «АНТОНА МАРТИНЕНКА» за підготовку (подання) позовної заяви та подальший супровід в суді першої інстанції судової справи № 922/360/26 є фіксованим і становить 20 000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, пропорційності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018р. у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019р. у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022р. у справі № 911/3323/14.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач вважає розмір правничої допомоги у сумі 20 000,00 грн не відповідає критеріям реальності та розумності, є завищеним та необґрунтованим. просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу на 70% та визначити їх до стягнення в сумі, що не перевищує 6000,00 грн.

Доказів неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, до суду не було надано, тому суд приймає докази позивача та покладає на відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, ч.1, 3 ст. 202, 231, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ТОВ "Крокус-Агро Груп" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" (64107, Харківська обл., Лозівський р-н, м. Златопіль, вул. Учительська, буд. 1-А; ідент. код 30150670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОКУС-АГРО ГРУП" (61010, м. Харків, Гімназійна набережна, буд. 24, оф. 202; ідент. код 39895178) 233851,80 грн основного боргу, 1642,18 грн 3% річних, 4014,51 грн інфляційних втрат, а також 2 874,10 грн судового збору та 20 000,00 витрат на професійну правову допомогу.

3. Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснити нарахування 3% річних на суму основного боргу в розмірі 233851,80 грн починаючи з 12.03.2026 до моменту остаточного виконання рішення суду, за наступною формулою: cума 3% річних = С х 3 х Д : К : 100, де С сума непогашеної заборгованості, Д кількість днів прострочення, К кількість днів у календарному році, в якому допущено прострочення.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відмовити у задоволенні позову в частині стягненні інфляційних втрат у розмірі 383,06 грн.

6. У задоволенні заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" про розстрочення виконання рішення суду - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "30" червня 2026 р.

СуддяМ.І. Шатерніков