Рішення № 137960030, 06.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7852/26

Провадження № 2/127/2230/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Воробйов В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Деал фінанси груп» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики.

Позовна заява мотивована тим, що 19.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем в електронному вигляді було укладено договір надання коштів у кредит №71321719, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 1000,00 грн. строком на 30 днів із процентною ставкою у розмірі 0,500%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісії за надання кредиту - 15,00% від суми наданого кредиту. Товариство виконало свої зобов`язання в повному обсязі. Разом з тим, в останньої виникла заборгованість за договором в розмірі 3300,00 грн., з якої: 1000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 150,00 грн. сума заборгованості за процентами; 150,00 грн. сума заборгованості за комісією та 2000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою.

В цей же день, 19.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем в електронному вигляді було укладено договір надання коштів у кредит №6549611, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 5000,00 грн. строком на 360 днів із процентною ставкою у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісії за надання кредиту - 17,25% від суми наданого кредиту. Товариство виконало свої зобов`язання в повному обсязі. Разом з тим, в останньої виникла заборгованість за договором в розмірі 20185,00 грн., з якої: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4322,50 грн. сума заборгованості за процентами; 862,50 грн. сума заборгованості за комісією та 10000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Таким чином, всупереч умов кредитних договорів, відповідач не виконала свого зобов`язання. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.03.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

У визначені судом строки, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було, судову кореспонденцію надіслано судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача: АДРЕСА_1 . Судова кореспонденція повернулась в суд з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Враховуючи викладене вище та положення ст.ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року № 63566/00 «Проніна протии України» § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп\2003).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом встановлено, що 19.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71321719 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець передав позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 1000,00 грн., шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, строком на 30 днів із процентною ставкою у розмірі 0,500%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісії за надання кредиту - 15,00% від суми наданого кредиту, а позичальник зобов`язалася повернути таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити плату від суми кредиту та комісії за надання кредиту (а.с. 7 на звороті-10).

Проценти за цим договором нараховуються на суму кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту та включаючи день його повернення, до повного погашення заборгованості за договором (п. 6.1. кредитного договору).

В розділі 12 вказаного договору, зазначено номер електронного платіжного засобу відповідача НОМЕР_1 .

Як вбачається з умов цього договору, він підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора 20527 (а.с. 11), який був надісланий на електронну пошту відповідача.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за вказаним договором виконало належним чином про, що свідчить довідка ТОВ «Європейська платіжна система» від 19.01.2026 року, згідно з якою на рахунок № НОМЕР_1 зараховано кошти в розмірі 1000,00 грн. та платіжна інструкція від 19.08.2025 року (а.с. 11 на звороті). Також факт отримання цих кошті відповідачем підтверджується витребуваними судом доказами з АТ «ПУМБ» (а.с. 41-45).

Згідно з розрахунком заборгованості, наданого позивачем, станом на 28.01.2026 року у відповідача виник борг за договором №71321719 в розмірі 3300,00 грн., з якої: 1000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 150,00 грн. сума заборгованості за процентами; 150,00 грн. сума заборгованості за комісією та 2000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою (а.с. 6 на звороті -7).

Також з матеріалів справи вбачається, що 19.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії (надійний) №6549611 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець передав позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 5000,00 грн., шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, строком на 360 днів із процентною ставкою у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісії за надання кредиту - 17,25% від суми наданого кредиту, а позичальник зобов`язалася повернути таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити плату від суми кредиту та комісії за надання кредиту (а.с. 12 на звороті-13).

Проценти за цим договором нараховуються щоденно, починаючи з першого дня користування кредитом до дати повернення, на залишок кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом та до повного погашення заборгованості за договором (п. 2.8. кредитного договору).

В розділі 11 вказаного договору, зазначено номер електронного платіжного засобу відповідача НОМЕР_2 .

Як вбачається з умов цього договору, він підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора 348037 (а.с. 14 на звороті), який був надісланий на електронну пошту відповідача.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за вказаним договором виконало належним чином про, що свідчить довідка ТОВ «Європейська платіжна система» від 16.01.2026 року, згідно з якою на рахунок № НОМЕР_2 зараховано кошти в розмірі 5000,00 грн. та платіжна інструкція від 19.08.2025 року (а.с. 14 на звороті, 15). Також факт отримання цих кошті відповідачем підтверджується витребуваними судом доказами з АТ «Акцент-Банк» (а.с. 31-40, 47-56).

Згідно з розрахунком заборгованості, наданого позивачем, станом на 28.01.2026 року у відповідача виник борг за договором №6549611 в розмірі 20185,00 грн., з якої: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4322,50 грн. сума заборгованості за процентами; 862,50 грн. сума заборгованості за комісією та 10000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою (а.с. 12).

Отже, свої зобов`язання за кредитними договорами №71321719 та №6549611 від 19.08.2025 року відповідач виконувала не належним чином, внаслідок цього має непогашену заборгованість.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Разом з тим, щодо стягнення нарахованої комісії за надання кредиту за обома договорами в розмірі 150,00 грн. та 862,50 грн., то варто вказати, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункт кредитного договору про сплату комісії за наданням кредиту є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

З приводу вимог про стягнення пені за кредитними договорами №71321719 та №6549611 від 19.08.2025 року в розмірі 2000,00 грн. та 10000,00грн., то вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24 лютого 2022 року, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

Таким чином, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що під час розгляду справи знайшов підтвердження той факт, що відповідач отримала кредитні кошти, але свої зобов`язання по їх поверненню та сплаті відсотків належним чином не виконував, а отже зобов`язана повернути позивачу борг: за договором №71321719 в загальному розмірі 1150,00 грн. (1000,00 грн. тіло кредиту + 150,00 грн. проценти), за договором №6549611 в загальному розмірі 9322,50 грн. (5000,00 грн. тіло кредиту + 4322,50 грн. проценти), у зв`язку з чим позов слід задовольнити у вказаній частині.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (44,59%) в розмірі 1186,98 грн.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №22-08/25 від 20.08.2025 року (а.с. 15-16), ордер (а.с. 18 на звороті), акт прийому-передачу (а.с. 17-18), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 18 на звороті), платіжна інструкція (а.с. 18 на звороті) та довіреність (а.с. 19).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2006,55 грн., пропорційно розміру задоволених вимог, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 11, 12 Закон України «Про електроннукомерцію», ст.ст. 204, 207, 526, 530, 536, 546, 549, 551, 611, 625, 627-629, 639, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 133, 141, 258, 259, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» суму заборгованості за договором позики №71321719 в розмірі 1150,00 грн. (одна тисяча сто п`ятдесят гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» суму заборгованості за договором позики №6549611 в розмірі 9322,50 грн. (дев`ять тисяч триста двадцять дві гривні 50 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» витрати на оплату судового збору в розмірі 1186,98 грн. (одна тисяча сто вісімдесят шість гривень 98 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2006,55 грн. (дві тисячі шість гривень 55 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», код ЄДРПОУ 39861924, адреса місцезнаходження: 01010, м. Київ, пл. Арсена, буд. 1Б.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складений 06.07.2026 року.

Суддя: