Рішення № 137957462, 09.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2026Справа № 910/1860/26

За позовом ОСОБА_1 (м. Тернопіль)

до: 1. Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" (м. Київ)

2: Міністерства енергетики України (м. Київ)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства "Тернопільобленерго" (м. Тернопіль)

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: Їжаківський А.О. ; Каменська К.С.

Від третьої особи: Сидор Д.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" та Міністерства енергетики України, відповідно до прохальної частини якої просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення, прийняте акціонером АТ "Українські розподільні мережі" 09.01.2026 року, про скликання (проведення) позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Тернопільобленерго", який володіє голосуючими простими іменними акціями Акціонерного товариства "Тернопільобленерго" у кількості 31 154 360 (тридцять один мільйон сто п`ятдесят чотири тисячі триста шістдесят) штук, що становить 50,999% від загальної кількості простих іменних акцій Товариства та більше 50% від загальної кількості голосуючих простих іменних акцій Товариства, повідомляє про скликання позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Тернопільобленерго", які будуть проведені дистанційно 27.02.2026 у порядку, передбаченому Порядком скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2023 № 236, у частині затвердження порядку денного у частині питань 1, 2, 3 порядку денного, а саме: 1. припинення повноважень членів Наглядової ради АТ "Тернопільобленерго"; 2. обрання членів Наглядової ради АТ "Тернопільобленерго"; 3. затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладаються з членами Наглядової ради, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, уповноваженої на підписання договорів з членами Наглядової ради;

- зобов`язати Міністерство енергетики України, з метою недопущення порушення прав акціонерів АТ "Тернопільобленерго" на управління товариством, призначити керівника АТ "Українські розподільні мережі" у відповідності до вимог Постанови КМУ від 31.05.2022 року №643 "Деякі питання управління об`єктами державної власності на період воєнного стану" та діючої редакції статуту АТ "Українські розподільні мережі";

- зобов`язати Міністерство енергетики України, як єдиного акціонера одноосібно здійснюючого повноваження загальних зборів акціонерів та на сьогодні виконуючого повноваження наглядової ради АТ "УРМ", забезпечити контроль за діяльністю виконавчого органу цього товариства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позачергові загальні збори акціонерів АТ "Тернопільобленерго", скликані ОСОБА_3 від імені акціонера, який володіє більше 50% від загальної кількості голосуючих простих іменних акцій цього Товариства, відповідно до рішення акціонера, яке прийняте неправомірно, з порушенням порядку прийняття такого рішення та всупереч положенням статуту АТ "Українські розподільні мережі" і неуповноваженою на такі дії особою.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення, відповідно до якої заявник просить суд:

- заборонити загальним зборам акціонерів АТ "Тернопільобленерго", які скликані на підставі підписаного ОСОБА_3 від імені АТ "Українські розподільні мережі" рішення акціонера, які відбудуться 27.02.2026, приймати рішення з питань порядку денного 1, 2, 3, а саме 1. Прийняття рішення про припинення повноважень членів Наглядової ради АТ "Тернопільобленерго"; 2. Обрання членів Наглядової ради АТ "Тернопільобленерго"; 3. Затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладаються з членами Наглядової ради, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, уповноваженої на підписання договорів з членами Наглядової ради;

- заборонити АТ "Українські розподільчі мережі" (ІКЮО 44992605) затверджувати бюлетені для голосування та бюлетені для кумулятивного голосування на загальні збори акціонерів АТ "Тернопільобленерго", скликані на 27.02.2026;

- заборонити публічному акціонерному товариству "Національний депозитарій України" (ІКЮО 30370711) та іншим депозитарним установам консолідувати інформацію, отриману від депозитарної установи Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (ІКЮО 23697280) та інших депозитарних установ в єдиний документ - перелік акціонерів, які подали бюлетені для участі у загальних зборах акціонерів АТ "Тернопільобленерго", надсилати особі (особам), що уповноважена (уповноважені) на взаємодію з Центральним депозитарієм при проведенні загальних зборів акціонерів АТ "Тернопільобленерго", перелік акціонерів АТ "Тернопільобленерго", які подали бюлетені для участі у загальних зборах акціонерів АТ "Тернопільобленерго", які відбудуться 27.02.2026 року, разом з документами, отриманими від депозитарних установ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 24.03.2026, залучено Акціонерне товариство "Тернопільобленерго" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

12.03.2026 відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти задоволення позову з підстав його необґрунтованості та відсутності порушеного права позивача.

16.03.2026 третя особа подала клопотання про продовження строку на подання письмових пояснень по справі.

17.03.2026 відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову з підстав необґрунтованості пред`явлених вимог та відсутності порушеного права позивача.

23.03.2026 третя особа подала пояснення по суті спору.

Протокольними ухвалами від 24.03.2026 поновлено третій особі пропущений процесуальний строк для подання пояснень та долучено подані 23.03.2026 пояснення до матеріалів справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.04.2026.

У зв`язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відрядженні судове засідання 28.04.2026 не відбулось.

Ухвалою від 04.05.2026 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 28.05.2026.

26.05.2026 від відповідача-1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

У судовому засіданні 28.05.2026 оголошувалась перерва до 09.06.2026.

08.06.2026 позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Розглянувши означену заяву, суд встановив наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Оскільки розгляд справи по суті вже розпочато в судовому засіданні 28.05.2026, подана заява про залишення позову без розгляду не може бути задоволена судом.

З огляду на викладене протокольною ухвалою від 09.06.2026 відмовлено в задоволенні заяви позивача про залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні 09.06.2026 представники відповідача-2 та третьої особи проти задоволення позову заперечували. Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання не з`явились, та їх неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.

09.06.2026 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.

09.06.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у строк, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача-2 та третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач володіє акціями АТ "Тернопільобленерго" (далі - Товариство, третя особа) у кількості 100 (сто) штук голосуючих простих іменних акцій.

Позивач вказує, що з відкритих джерел йому стало відомо, що 22.01.2026 року на сайті АТ "УРМ" (відповідач-1) за посиланням ( tps://www.udg-energy.com.ua/aktsioneram-tasteykkholderam/povidomlennya/) розміщено повідомлення про проведення 27.02.2026 позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Тернопільобленерго" з проектом порядку денного (переліком питань) та проектами рішень з цих питань.

На думку позивача, підставою для проведення позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Тернопільобленерго" є незаконно прийняте (не у відповідності до вимог Статуту, з порушенням процедури та неуповноваженою особою) 09.01.2026 рішення акціонера - Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі", яке володіє більше 50% голосуючих акцій АТ "Тернопільобленерго", відповідно до рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) від 26.04.2023 №466 "Щодо особливостей скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерних товариств власниками більше 50 відсотків голосуючих акцій на період дії воєнного стану у 2023 році".

Відповідно до п. 15.3. Статуту АТ "Тернопільобленерго" органами Товариства є: Вищий орган Товариства - Загальні збори; Наглядова рада; виконавчий орган Товариства (колегіальний) - Дирекція.

Одним із суб`єктів, який має повноваження на скликання позачергових зборів акціонерів, є акціонер, який володіє більше 50% від загальної кількості голосуючих простих іменних акцій Товариства і в цьому разі загальні збори скликаються відповідно до Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.04.2023 №466 "Щодо особливостей скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерних товариств власниками більше 50 відсотків голосуючих акцій на період дії воєнного стану у 2023 році".

Відповідно до статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори акціонерів можуть скликатись за рішенням акціонера.

Оскільки рішення про скликання позачергових зборів акціонерів приймалось від імені юридичної особи - АТ "УРМ", таке рішення могло бути прийняте тільки призначеним у законний спосіб виконавчим органом цього товариства і тільки в межах та у спосіб, передбачених статутом товариства.

Виходячи з викладеного вище, рішення про скликання (проведення) позачергових загальних зборів АТ "Тернопільобленерго" та затвердження питань порядку денного загальних зборів було оформлено від імені акціонера - власника більше 50 відсотків голосуючих акцій - а саме від імені АТ "УРМ", але всупереч вимогам Статуту АТ "УРМ" та неуповноваженою на такі дії особою.

Акціонерне товариство "УРМ" є юридичною особою, яка утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1336 "Про утворення акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" (зі змінами), як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі в особі Міністерства енергетики України, яке є єдиним акціонером АТ "УРМ" та здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Товариства.

Відповідно до статуту АТ "УРМ", затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 14 грудня 2025 року №521, Вищим органом Товариства є загальні збори. Функції загальних зборів Товариства виконує Міністерство енергетики України. Повноваження загальних зборів, які передбачені законодавством, цим Статутом, а також внутрішніми документами Товариства, здійснюються одноосібно Міністерством енергетики України.

Наглядова рада, компетенція якої визначена положеннями Статуту АТ "УРМ", у Товаристві наразі відсутня, рішення єдиного акціонера - Міністерства енергетики України про обрання нового складу Наглядової ради АТ "УРМ" також відсутнє.

Так, наказом Міністерства енергетики України № 505 від 09.12.2025 року "Про припинення повноважень членів Наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" повноваження повного складу наглядової ради Акціонерного товариства ""УРМ" були припинені достроково, в рамках виконання Плану заходів щодо оновлення складу наглядових рад та виконавчих органів суб`єктів господарювання паливно-енергетичного комплексу, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження плану заходів щодо оновлення складу наглядових рад та виконавчих органів суб`єктів господарювання паливно-енергетичного комплексу" від 17 листопада 2025 р. № 1258-р.

Також Урядом і Міністерством енергетики України було оголошено про обрання нового складу наглядової ради відповідно до порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Питання управління деякими суб`єктами господарювання" від 03 грудня 2025 р. № 1596 (оголошення на сайті Мінекономіки за посиланням(https://me.gov.ua/Documents/Detail/96a8ff51-61bb-4aed-b05e-6c32d7ae01bd?lang=ukUA&title=OgoloshenniaProProvedenniaVidboruKandidativNaPosaduChlenaNagliadovoiRadiSubktaGospodariuvannia).

Наразі Наглядова рада АТ "УРМ" не функціонує через необрання членів Наглядової ради Товариства.

У розділі 21 Статуту АТ "УРМ" визначено, що прийняття рішення про створення та/або участь в будь-яких юридичних особах/ їх об`єднаннях, їх реорганізацію, ліквідацію та прийняття рішень з питань діяльності таких юридичних осіб/ їх об`єднань здійснюється Наглядовою радою. Представник Товариства на загальних зборах будь-яких юридичних осіб/ їх об`єднань, учасником (акціонером) яких є Товариство, діє на підставі довіреності (крім випадку участі у таких загальних зборах Генерального директора). Голосування на таких загальних зборах здійснюється на підставі завдання на голосування, яке, по переліку питань визначених окремим рішенням Наглядової ради, підлягає погодженню Наглядовою радою.

Як вказує позивач, Статутом АТ "УРМ" передбачено, що саме Наглядова рада окремим рішенням визначає перелік питань, які мають розглядати Загальні збори АТ "Тернопільобленерго", вона має погодити прийняття рішення акціонером АТ "УРМ" про проведення (скликання) позачергових загальних зборів АТ "Тернопільобленерго" (у тому числі погодити формування питань порядку денного), оскільки це безпосередньо відноситься до прийняття рішень з питань діяльності юридичних осіб, учасником (акціонером) яких є АТ "УРМ".

Відповідно до ч. 1 ст. 11 2 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" якщо наглядову раду державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, не утворено (не передбачено статутом) та її утворення не є обов`язковим відповідно до закону, до моменту утворення наглядової ради у встановленому законом порядку повноваження, якими наділена наглядова рада згідно із законом та/або статутом, здійснюють уповноважений орган управління державного унітарного підприємства, загальні збори господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, крім повноважень з підготовки та проведення загальних зборів, які здійснює виконавчий орган, якщо інше не встановлено статутом господарського товариства.

Отже, за доводами позивача, відповідне рішення мали б прийняти Загальні збори АТ "УРМ", які виконують функції Наглядової ради, що має бути оформлене наказом Міністерства енергетики, з питань скликання та проведення Загальних зборів АТ "Тернопільобленерго" з формуванням питань 1, 2, 3 порядку денного та проєктів рішень з питань порядку денного, у свою чергу не приймалось. Рішення про проведення позачергових загальних зборів АТ "Тернопільобленерго" не лише прийнято неправомірно, у порушення вимог Статуту, без відповідного на те рішення органу управління АТ "УРМ" Міністерства енергетики України, а й неуповноваженою на такі дії особою - виконуючим обов`язки Генерального директора АТ "УРМ" ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що рішення загальних зборів про покладення виконання обов`язків керівника колегіального виконавчого органу АТ "УРМ" на ОСОБА_3 відсутнє, і останнім самостійно та без належних повноважень прийнято рішення про проведення позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Тернопільобленерго" від імені акціонера цього товариства, надіслані відповідні повідомлення іншим акціонерам товариства та вчинені дії, передбачені рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2023 № 236.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:

1) участь в управлінні товариством;

2) отримання дивідендів;

3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства;

4) отримання інформації про господарську діяльність товариства.

Таким чином позивач вказує, що прийняття позачерговими загальними зборами рішень в частині питань 1, 2, 3 порядку денного, щодо: 1. припинення повноважень членів Наглядової ради АТ "Тернопільобленерго"; 2. обрання членів Наглядової ради АТ "Тернопільобленерго"; 3. затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладаються з членами Наглядової ради, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, уповноваженої на підписання договорів з членами Наглядової ради, на підставі незаконної вимоги про проведення загальних зборів акціонерів АТ "Тернопільобленерго" від імені акціонера АТ "УРМ" безпосередньо впливає на право акціонера на участь в управлінні Товариством, а тому прийняття неправомірних рішень з цих питань, порушує інтереси акціонера - позивача. Скликання позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Тернопільобленерго" на підставі неправомірного рішення від імені АТ "УРМ" прямо порушує корпоративні права позивача, як акціонера, оскільки результатом таких неправомірних дій щодо скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерів буде незаконно сформована Наглядова рада АТ "Тернопільобленерго". Неправомірно та незаконно сформований орган управління, як наслідок, надалі прийматиме рішення з питань діяльності АТ "Тернопільобленерго", що призведе до подальшого оскарження рішень прийнятих наглядовою радою та виконаних виконавчим органом цього товариства.

Відповідачі проти таких доводів позивача повністю заперечують та зазначають про відсутність його порушеного права спірним рішенням про скликання загальних зборів, правомірність прийнятих рішень, неможливість втручання в дискреційні повноваження Міністерство енергетики України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.

Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних.

Порядок судового захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів визначається законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частиною другою статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 в справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у вказаній нормі та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, відповідати вищевказаним критеріям охоронюваного законом інтересу.

Положення Господарського процесуального кодексу України покладають обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав чи охоронюваних законом інтересів саме на позивача.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19).

Позивачем заявлено вимогу, зокрема, про визнання незаконним та скасування рішення, прийняте акціонером АТ "Українські розподільні мережі" 09.01.2026 року, про скликання (проведення) позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Тернопільобленерго", який володіє голосуючими простими іменними акціями Акціонерного товариства "Тернопільобленерго" у кількості 31 154 360 (тридцять один мільйон сто п`ятдесят чотири тисячі триста шістдесят) штук, що становить 50,999% від загальної кількості простих іменних акцій Товариства та більше 50% від загальної кількості голосуючих простих іменних акцій Товариства, повідомляє про скликання позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Тернопільобленерго", які будуть проведені дистанційно 27.02.2026 у порядку, передбаченому Порядком скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2023 № 236, у частині затвердження порядку денного у частині питань 1, 2, 3 порядку денного, а саме: 1. припинення повноважень членів Наглядової ради АТ "Тернопільобленерго"; 2. обрання членів Наглядової ради АТ "Тернопільобленерго"; 3. затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладаються з членами Наглядової ради, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, уповноваженої на підписання договорів з членами Наглядової ради.

Рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання (пункт 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 924/641/17), а права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/540/16).

З метою отримання судового захисту шляхом визнання недійсним саме рішення загальних зборів акціонер не може абстрактно та загально посилатися на порушення права брати участь в управлінні, а має обґрунтувати конкретне несправедливе обмеження (порушення) його безпосередніх прав чи інтересів прийнятими рішеннями, що оскаржується, а також співмірність обраного способу захисту (відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення) зі стверджуваним порушенням. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2021 року у справі № 924/881/20.

Рішення органів управління акціонерного товариства, зокрема рішення про скликання позачергових загальних зборів, можуть бути визнані недійсними виключно за умови, якщо вони прямо, а не опосередковано чи потенційно, впливають на права або законні інтереси акціонера та призводять до їх порушення, із дотриманням справедливого балансу між індивідуальними та загальними інтересами з урахуванням обставин конкретної справи.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок доведення наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між заявленим порушенням його прав чи інтересів та прийнятими рішеннями органів управління акціонерного товариства, які є предметом оскарження.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача-2 про те, що рішення, яке є предметом оскарження у цій справі, не порушує прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача, а позовна заява не містить належного обґрунтування того, які саме суб`єктивні права або законні інтереси позивача були порушені прийняттям спірного рішення. Позивачем також не наведено жодних доводів щодо існування причинно-наслідкового зв`язку між прийняттям оскаржуваного рішення та настанням будь-яких негативних правових наслідків для нього, що є обов`язковою умовою для судового захисту.

Крім того, як вбачається з Виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 28.01.2026, виданої ТОВ "Укренергореєстр" за № 28 від 28.01.2026, акції прості іменні, що належать ОСОБА_1 у кількості 100 (ста) штук, що становить 0,002 % статутного капіталу Товариства, є заблокованими, тобто мають обмеження прав особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном (корпоративними правами на цінні папери), що в свою чергу виключає можливість участі такої особи під час проведення загальних зборів акціонерного товариства.

Отже, відсутність у позивача належного матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Міністерства енергетики України, з метою недопущення порушення прав акціонерів АТ "Тернопільобленерго" на управління товариством, призначити керівника АТ "Українські розподільні мережі" у відповідності до вимог Постанови КМУ від 31.05.2022 року №643 "Деякі питання управління об`єктами державної власності на період воєнного стану" та діючої редакції статуту АТ "Українські розподільні мережі"; та про зобов`язання Міністерства енергетики України, як єдиного акціонера одноосібно здійснюючого повноваження загальних зборів акціонерів та на сьогодні виконуючого повноваження наглядової ради АТ "УРМ", забезпечити контроль за діяльністю виконавчого органу цього товариства, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Міністерства енергетики України, як єдиного акціонера одноосібно здійснюючого повноваження загальних зборів акціонерів та виконуючого повноваження наглядової ради АТ "УРМ", визначені законодавством та Статутом цього товариства, при цьому втручання суду в такі повноваження шляхом зобов`язання вчинити неконкретизовані дії не є обґрунтованим і виправданим, а надання вказівок щодо способу здійснення відповідачем-2 його повноважень на управляння товариством не віднесено до компетенції господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові.

Інші доводи і твердження учасників справи судом прийнято до уваги, проте не наведено в даному рішенні як такі, що не спростовують встановлених судом обставин та не можуть вплинути на результат вирішення даного спору.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 03.07.2026.

Суддя Т.М. Ващенко