Ухвала суду № 137955818, 06.07.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

У Х В А Л А

06.07.2026 Справа № 905/380/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

клопотання Фізичної особи-підприємця Бондаренко Валентини Михайлівни про закриття провадження у справі та

клопотання Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго про витребування доказів

по справі за позовом Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго (84207, Донецька область, Краматорський район, м.Дружківка, вул.Космонавтів, буд. 39; код ЄДРПОУ: 03337119)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бондаренко Валентини Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості у розмірі 129 612,11 грн., з яких 128 224,69 грн. заборгованість за постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби, 1387,42 грн. заборгованість за абонентське обслуговування, -

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Бондаренко Валентини Михайлівни про стягнення заборгованості у розмірі 129 612,11 грн., з яких 128 224,69 грн. заборгованість за постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби, 1387,42 грн. заборгованість за абонентське обслуговування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання умов договору (публічного договору приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії) або фактичним нарахуванням за спожиті послуги в період з 01.01.2022 по 31.03.2026 у розмірі 129 612,11 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2026 відкрито провадження у справі №905/380/26, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

01.07.2026 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування вищезазначеного клопотання відповідач посилається на те, що він є власником нежитлового приміщення по вул. Садова, 64-20Н в м. Краматорськ Донецької області не як фізична особа-підприємець, а саме як фізична особа, право власності на яке набуто на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 1-4373, виданого 29.11.2016 державним нотаріусом Першої Краматорської державної нотаріальної контори Уваровою Г.І., що підтверджуються відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На думку відповідача, вказані обставини свідчать про те, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також 02.07.2026 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просив витребувати з Головного управління ДПС у Донецькій області інформацію щодо:

- того, чи перебувала Бондаренко Валентина Михайлівна у статусі фізичної особи-підприємця у період з 01.01.2022 по 31.03.2026;

- того, чи зазначалося нежитлове приміщення № 20Н, площею 227,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , як місце провадження господарської діяльності фізичної особи підприємця Бондаренко Валентини Михайлівни;

- того, чи подавалися Бондаренко Валентиною Михайлівною як фізичною особою -підприємцем повідомлення за формою № 20-ОПП або інші облікові відомості щодо вказаного нежитлового приміщення як об`єкта оподаткування або об`єкта, пов`язаного з провадженням господарської діяльності.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що для правильного вирішення питання щодо належного відповідача у справі, а також для оцінки доводів відповідача про наявність підстав для закриття провадження, істотне значення мають відомості про те, чи перебувала Бондаренко Валентина Михайлівна у статусі фізичної особи підприємця у період виникнення спірної заборгованості, чи зазначалося спірне приміщення як місце провадження господарської діяльності або як об`єкт, пов`язаний із провадженням такої діяльності.

Також позивач у клопотанні про витребування доказів зазначив про те, що не має можливості самостійно отримати відповідні відомості, оскільки інформація щодо перебування особи у статусі фізичної особи підприємця у конкретний період, місця провадження господарської діяльності фізичної особи-підприємця, не є відкритою інформацією та перебуває у володінні органів Державної податкової служби України.

Розглянувши подані клопотання суд зазначає про наступне.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі

У відповідності до ч. 1 ст. 325 Цивільного кодексу України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Статтею 26 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа має усі особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, передбачені Конституцією України, ЦК України та іншими законами.

Важливим аспектом реалізації прав фізичної особи є право на здійснення підприємницької діяльності, яке регулюється Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Учасниками цивільних відносин та суб`єктами права власності є фізичні особи (ч. 1 ст. 2, ч.1 ст. 318 Цивільного кодексу України). Цивільний кодекс України окремо не визначає такий суб`єкт права власності, як фізична особа - підприємець, набуття такого статусу дозволяє лише здійснювати господарську діяльність.

Незалежно від того, який статус у подальшому фізична особа обере для себе, у тому числі у разі прийняття рішення про здійснення будь-якої діяльності (підприємницької або незалежної професійної), суб`єктом права власності виступає саме фізична особа, а не підприємець, а отже нерухоме майно реєструється за фізичною особою.

Чинне законодавство не виділяє такого суб`єкта права власності як фізичну особу-підприємця та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця, а лише встановлює, що остання відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому правовий статус підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у власності фізичної особи (зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №920/50/19).

Про нероздільність майна, прав та обов`язків фізичної особи, набутих як у зв`язку із підприємницькою діяльністю так і поза нею, додатково свідчить те, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов`язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 916/559/17); господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18).

За приписами статті 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних процедур не втрачає статусу фізичної особи, а набуває до нього нової ознаки - суб`єкта господарювання. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на правомочності фізичної особи - власника, однак визначальним для встановлення юрисдикції є суть правовідносин та мета використання майна.

Таким чином, фізична особа, яка має статус ФОП та використовує належне їй майно з метою отримання прибутку, діє як суб`єкт господарювання, а спори, що виникають при цьому (зокрема, щодо нерухомого майна, яке є знаряддям чи засобом такої діяльності), підлягають вирішенню в господарських судах.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність з 22.12.2016. Видами економічної діяльності фізичної особи-підприємця Бондаренко В.М. є: 96.04 - діяльність із забезпечення фізичного комфорту (основний), 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Крім того, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав спірне майно визначено як нежиле приміщення, державна реєстрація права власності на нього за відповідачем відбулась 29.11.2016.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного відповідачем до клопотання про закриття провадження у справі не додано.

Доводи відповідача про те, що реєстрація права власності за фізичною особою автоматично переводить спір у цивільну юрисдикцію, є помилковими, оскільки ігнорують фактичний характер використання майна та суб`єктний склад правовідносин, що склалися.

За таких обставин суд дійшов висновку про належність цього спору до господарської юрисдикції з тих підстав, що відповідач має статус фізичної особи-підприємця, одним з видів його діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, спірне нерухоме майно є нежитловим приміщенням, що в сукупності унеможливлює його використання для задоволення особистих житлових чи побутових потреб фізичної особи, а, отже, за суб`єктним складом сторін, характером правовідносин, які склалися, змістом та юридичною природою обставин у справі вона підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі слід відмовити.

Щодо клопотання позивача про витребування доказів суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За приписами ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Слід зауважити, що у Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як встановлено судом, заявником не надано доказів на підтвердження вжиття заходів для самостійного вжиття зазначених документів. В матеріалах справи також відсутні відомості щодо відмови Головного управління ДПС у Донецькій області надати запитувану інформацію.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку, що заявником не доведено неможливість самостійно надати витребувані докази.

Крім того, суд критично ставиться до необхідності отримання від Головного управління ДПС у Донецькій області відомостей щодо того, чи перебувала Бондаренко Валентина Михайлівна у статусі фізичної особи-підприємця у період з 01.01.2022 по 31.03.2026, оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, достовірність яких презюмується ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», вказана особа є фізичною особою-підприємцем з 22.12.2016 і по теперішній час.

Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

За змістом ч.2 ст.232 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Керуючись ст.ст. ст. 2, 13, 80, 81, 231, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Бондаренко Валентини Михайлівни про закриття провадження відмовити.

2. У задоволенні клопотання Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго про витребування доказів відмовити.

3. Відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом (не пізніше) п`ятнадцяти днів з дня надсилання ухвали .

Повідомити учасників справи про те, що всі заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, а також будь-які інші документи можуть бути подані засобами електронного зв`язку через особистий кабінет в системі Електронний суд. У разі неможливості надсилання документів в електронному вигляді - звичайною поштою на офіційну адресу суду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua.

Відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набрала законної сили з дати її постановлення (підписання) та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя Ю.С. Зельман