Ухвала суду № 137954766, 02.07.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/65/26

Єдиний унікальний № 742/437/25

УХВАЛА

02 липня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025 визначено суддю ОСОБА_2 для розгляду даної справи.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 09.03.2026 та розпорядження «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» від 09.03.2026, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку. Визначено головуючого суддю Фетісову Н.В.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання, яке відкладено до 02.07.2026.

Відповідач у судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви його представника від 09.09.2025 просить зупинити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, оскільки перебуває у складі Збройних Сил України під час воєнного стану, а також долучив до матеріалів справи копію Довідки форма 5 №394 від 16.05.2025 видану військовою частиною НОМЕР_1 код НОМЕР_2 , про те, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 09.05.2025 по теперішній час (а.с.88-93). Відповідно до поданої заяви від 12.05.2026 представник відповідача зазначає, що на даний час відповідач проходить військову службу у складі Збройних Сил України та виконує бойові завдання поблизу державного кордону України, у зв`язку з чим тимчасово позбавлений можливості отримати та надати суду оновлену довідку з військової частини щодо проходження служби. Крім того, 19.05.2026 подав клопотання про доручення доказів, а саме: копію Довідки форма 5 №4021/61/26 від 14.05.2026 видану військовою частиною НОМЕР_3 код НОМЕР_4 , проте, що старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 . Зазначає, що надання цього доказу стало можливим лише після отримання ним відповідної довідки від військової частини.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, згідно поданих додаткових пояснень, категорично заперечував проти зупинення провадження по справі. Зазначає, що відповідач просить суд долучити до матеріалів справи нові докази по справі, однак подає їх з порушенням встановленого ЦПК України порядку та строку, жодним чином не обґрунтовуючи причину пропуску такого строку. Більше того, сторона відповідача навіть не просить суд поновити їй строк для подання нових доказів по справі. Сторона позивача не отримувала копію вищезазначеної заяви від сторони відповідача. Більше того, як вбачається з тексту цієї заяви, сторона відповідача не направила її копію стороні позивача. У зв`язку з вищевикладеним, просять суд не брати до уваги під час розгляду та вирішення справи та не долучати до матеріалів справи нові докази по справі, які сторона Відповідача додала до своєї Заяви від 12.05.2026. Також просимо суд визнати ці докази недопустимими (на підставі ч.1 ст. 78 ЦПК України) та залишити їх без розгляду (на підставі ч.2 ст. 126 ЦПК України)

Зазначає, що на підтвердження перебування Відповідача на військовій службі, сторона Відповідача надала суду наступні документи: 1) фото копію довідки з військової частини від 16.05.2025 (тобто цій довідці більше року, і ця особа вже могла бути демобілізовану наприклад у зв`язку з пораненням або станом здоров`я) про перебування невідомої особи (без зазначення її РНОКПП, дати народження, адреси реєстрації тощо, що унеможливлює встановлення того, чи є ця особа Відповідачем по справі) на військовій службі з 09.05.2025 (тобто через рік після закінчення строку дії Кредитного договору); 2) фото копію посвідчення учасника бойових дій невідомої особи (без зазначення її РНОКПП, дати народження, адреси реєстрації тощо, що унеможливлює встановлення того, чи є ця особа Відповідачем по справі та без зазначення того, з якої саме дати ця невідома особа перебуває на військовій службі (без зазначення періоду служби), яке було видано 24.03.2026 (тобто через рік після закінчення строку дії Кредитного договору).

Сторона Відповідача не надала суду жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що справді саме Відповідач по справі перебував на військовій службі саме протягом строку дії Кредитного договору, а саме з 28.10.2023 по 13.04.2024, що було б правовою підставою для застосування норми ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів військовослужбовцям.

З наданих стороною Відповідача фото копій документів неможливо встановити, чи є невідома особа, про яку йдеться у вищезазначених документах, справді Відповідачем по справі, оскільки цих документах відсутній РНОКПП цієї особи, дата її народження, адреса реєстрації тощо. Одного тільки прізвища, ім`я та по-батькові недостатньо для належної ідентифікації особи.

Також зазначає, що сторона відповідача не надала наказ по особовому складу, який би підтверджував факт перебування саме відповідача на військовій службі та саме станом на зараз.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення даної норми права ґрунтуються на приписах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до ч.1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та Законами України.

Згідно з п.1 ч.1 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У зв`язку з військовою агресією проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан з 05.30 24.02.2022 року, який продовжено відповідними Указами Президента України і який діє до цього часу.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі №756/3462/20, провадження №61-7918св22. А саме: …Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали) (далі - Положення). Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом оформлюється письмовими наказами по особовому складу. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА 3 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, оскільки він не надав наказ по особовому складу».

Відповідно до статей 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги чи заперечення учасників справи, а належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування при вирішенні питання про зупинення провадження у справі є виключно встановлення факту перебування сторони у складі Збройних Сил України або іншого військового формування, переведеного на воєнний стан, а не встановлення обставин, які підлягатимуть дослідженню під час вирішення спору по суті.

Відповідно до Довідки Форми 5 від 15.05.2025 за №394, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 09.05.2025 по теперішній час (а.с.96).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого 24 березня 2026 року Відділом персоналу штабу військової частини НОМЕР_6 , ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.

Відповідно до Довідки Форми 5 від 14.05.2026 за №4021/61/26, старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 .

Зазначені документи безпосередньо підтверджують обставину проходження відповідачем військової служби, яка входить до предмета доказування при вирішенні питання про застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, а тому є належними доказами у розумінні статті 77 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1, ч.2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до приписів ч.1 статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно положень ч.1, ч.5 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, із наданих відповідачем доказів вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України, рішення від 28 травня 1985 року у справі Ашінгдейн проти Великої Британії, рішення від 30 травня 2013 року у справі Наталія Михайленко проти України).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але і щодо національних судів (п.47 рішення Європейського Суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі Дія 97 проти України, заява №19164/04).

Тобто, принцип правової визначеності передбачає зрозумілість, прогнозованість та усталений порядок застосування процесуальних норм.

У даному випадку, норми процесуального права, зокрема, п.2 ч.1 статті 251 ЦПК України, які покладають на суд безумовний обов`язок зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, є чіткими та прогнозованими в частині того, що вони встановлюють неможливість вирішення спору у відношенні сторони спору, яка перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Розгляд справи у відношенні сторони, яка перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, в період дії воєнного стану, із порушенням приписів процесуального закону та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси такої сторони і суперечити принципу юридичної визначеності (рішення Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України; п.53 рішення Європейського Суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі Устименко проти України).

Довідки форми № 5 видані військовими частинами, містять відомості про військове звання, прізвище, ім`я та по батькові військовослужбовця, інформацію про проходження військової служби, дату видачі, номер документа, реквізити військової частини та підпис уповноваженої посадової особи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про їх неналежне оформлення, недійсність або недостовірність, а позивачем не надано доказів, які б спростовували викладені у них відомості чи свідчили про їх підроблення.

Доводи представника позивача щодо відсутності у довідках реєстраційного номера облікової картки платника податків, дати народження або адреси проживання відповідача не свідчать про недопустимість зазначених доказів, оскільки чинним законодавством не встановлено обов`язкової наявності таких реквізитів у довідці форми №5, а відсутність окремих персональних даних сама по собі не позбавляє документ доказового значення.

При цьому суд враховує, що прізвище, ім`я та по батькові особи, зазначені у довідках, повністю співпадають із анкетними даними відповідача у справі, а будь-яких доказів існування іншої особи з аналогічними анкетними даними, яка могла б бути адресатом зазначених документів, стороною позивача не надано.

Щодо доводів позивача про те, що сторона відповідача пропустила строк подання доказів, не заявила клопотання про його поновлення та не направила копію заяви іншому учаснику справи, суд зазначає, що подання довідки від 14.05.2026 зумовлено її фактичним отриманням лише після звернення до військової частини, про що представник відповідача повідомив суд у своїй заяві. З огляду на характер спірних процесуальних правовідносин, а також те, що зазначений документ підтверджує існування обставини, яка відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України зумовлює обов`язок суду зупинити провадження, суд вважає за можливе прийняти цей доказ та надати йому оцінку.

Крім того, питання щодо дотримання процесуального порядку подання доказів саме по собі не може бути підставою для неприйняття доказу, який має істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність обставин, із якими закон пов`язує обов`язкове зупинення провадження у справі, за відсутності доказів зловживання процесуальними правами.

Посилання позивача про те, що сторона відповідача не направила копію заяви стороні позивача ТОВ «Бізнес Позика» та його представнику Виноградову Ю.Е. спростовується наявними в матеріалах справи квитанціями №7155640 та №7155641 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС від 19.05.2026.

Посилання представника позивача на те, що відповідач не довів проходження військової служби у період дії кредитного договору, а також не надав наказу по особовому складу, суд відхиляє, оскільки зазначені доводи стосуються предмета доказування при вирішенні спору по суті та можливості застосування положень частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не вирішення процесуального питання про зупинення провадження.

Приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентують справедливий судовий розгляд щодо всіх учасників спору.

Отже, продовження розгляду даної справи без участі відповідача, який перебуває на військовій службі за мобілізацією, приведе до грубого порушення принципу змагальності сторін (ст.12 ЦПК України).

Оцінюючи подані докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що вони є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою, підтверджують безперервне проходження відповідачем військової служби, а тому є достатніми для встановлення факту перебування відповідача у складі Збройних Сил України на момент вирішення питання про зупинення провадження у справі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що факт проходження відповідачем військової служби підтверджений належними, допустимими та достатніми доказами, а тому наявні передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України підстави для обов`язкового зупинення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 251, 253 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника відповідача про зупинення провадження у справі задовольнити.

Зупинити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА