Постанова № 13794494, 14.02.2011, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2011 р. Справа № 64/322-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –Романюк В.К.

третьої особи –Большакова А.В., Страйченко Д.К.

відповідача –Пивоварова Т.П., Фоміна О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу КРУ в Харківській області (вх. № 226Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 21.12.10 у справі № 64/322-10

за позовом Державного підприємства "Караванський спиртовий завод", м. Люботин

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Контрольно-ревізійне управління в Харківській області, м. Харків

до ТОВ Виробничо-технічного підприємства "Теплоенергопром", м. Харків

про стягнення 12047,00 грн. -

встановила:

Позивач - Державне підприємство "Караванський спиртовий завод", м. Люботин звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - ТОВ Виробничо-технічного підприємства "Теплоенергопром", м. Харків 12047 грн. безпідставно завищеної відповідачем вартості та обсягу робіт, виконаних останнім за укладеним між сторонами договором підряду на капітальний ремонт № 2006.09/1 від 22.09.2006 р.

В процесі розгляду справи судом до її участі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача залучено Контрольно-ревізійне управління в Харківській області, м. Харків (далі за тестом - КРУ).

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Добреля Н.С.) від 21.12.2010 р. по справі № 64/322-10 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що свої зобов’язання за договором підряду на капітальний ремонт № 2006.09/1 від 22.09.2006 р. відповідачем виконані в повному обсязі, про що свідчить факт їх прийняття позивачем без будь-яких заперечень, при цьому висновки викладені в акті КРУ, на які посилається позивач, не ґрунтуються документах нормативно-правового характеру, та не можуть вважатися беззаперечним доказом наявності обставинах, визначених в даному акті та ін.

КРУ з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача по даній справі.

В обґрунтування своїх вимог КРУ посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення порушив її процесуальні права, а саме неналежним чином повідомив його про час та місце розгляду апеляційної скарги та виніс рішення за відсутності його представника чим позбавив право на надання відзиву на позов та документів в обґрунтування своєї правової позиції.

Крім того, суд, на думку КРУ проігнорував той факт, що висновки щодо завищення відповідачем вартості та обсягу робіт ґрунтуються на встановлених законом Державних будівельних нормах України, зокрема ДБН Д 1.1.-1-2000, які є обов’язковими для всіх господарюючих суб’єктів які здійснюють будівельні роботи. При цьому, вказаним ДБН також встановлено правила визначення вартості будівництва, які відповідачем були порушені та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з посиланням на його законність та обґрунтованість, а так само на невідповідність висновків, викладених в апеляційній скарзі обставинам справи, зокрема неврахування заявником при визначенні вартості будівництва ступеня складності виконання робіт, а так само того, що вартість робіт була у встановленому порядку між сторонами узгоджена при укладанні договору № 2006.09/1 від 22.09.2006 р. та ін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі КРУ, просив її задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи між позивачем та відповідачем укладено договір підряду №2006.09/1 від 22.09.2006 р. та додаткові угоди до договору (додаткова угода №1 від 12.10.06р. та додаткова угода №2 від 01.12.06р.). Також до матеріалів справи надані довідки за якими узгоджено між сторонами ціну на будівництво капітального ремонту парового котла відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000, у позивача зауважень по цінам не було, про що свідчить підпис та печатка позивача на вказаних довідках.

Як вбачається з матеріалів справи, договір виконано сторонами в повному обсязі. Роботи прийнятті позивачем за актами приймання-передачі виконаних робіт (ф. кб-2в). Позивач здійснив оплату прийнятих робіт в узгоджених обсягах та за узгодженими цінами, зауваження з боку позивача відсутні.

Згідно з п. 1.1. договору підряду № 2006.09/1 від 22.09.2006р. предметом договору є ремонт парового котла ДКВР 10/13 №1, що передбачає повний комплекс робіт.

Відповідачем виконано роботи по ремонту котла в повному обсязі, з завершальними гідравлічними випробуваннями, після чого котел було включено в експлуатацію.

Сторони при укладанні правочину досягли всіх істотних умов, за домовленістю сторін встановлено ціну в договорі підряду №2006.09/1 від 22.09.2006 р., саме зобов’язання виконане належним чином, відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства, позивач ДП "Караванський спиртзавод" м. Люботин прийняв зобов’язання особисто, претензій на момент виконання договору щодо завищеної вартості виконаних робіт позивач не мав.

Проте, як свідчать матеріали справи, Контрольно ревізійним управлінням в Харківської області в період з 09.11.2009 р. по 18.12.2009 р. проведено перевірку Державного підприємства "Караванський спиртзавод" (позивач), за результатами якої складено Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 2006 року по 2009 рік.

Згідно з висновками спеціалістів КРУ, позивач здійснивши розрахунки з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічним підприємством "Теплоенергопром" (відповідач), вчинив фінансове порушення, що призвело до втрат фінансових та матеріальних ресурсів у сумі 12047,00грн.

Даний висновок КРУ обґрунтовує тим, що відповідач під час визначення вартості робіт з ремонту парового котла та складання актів виконаних робіт застосував показник кошторисного прибутку по видам будівництва у розмірі 6,2грн./люд.год., згідно з п. 4, табл.1, додатку 12, "Правила визначення вартості будівництва" ДБН Д. 1.1-1-2000. Показники п. п. 1-13, таблиці 1, Додатку 13 до ДБН Д. 1.1-1-2000 застосовуються для розрахування маси прибутку при визначенні вартості нового будівництва та реконструкції. Якщо на об’єктах виконуються окремі види ремонтно - будівельних робіт усереднений показник для визначення кошторисного прибутку слід приймати по таблиці 2 вищевказаного додатку, тобто по видам робіт. Фактично, згідно з договором, роботи проводились по капітальному ремонту парового котла ДКВР-10-13 на котельні позивача і в даному випадку слід застосувати показник кошторисного прибутку по видам робіт в розмірі 4,84грн./люд.год. та 5,01 грн./люд.год. згідно з п.3 "Загальновиробничі роботи (крім оздоблювальних) та п. 5 "Внутрішні сантехнічні роботи крім вентиляції повітря", табл. 2, додатку 12 вищевказаних правил. (Роз’яснення в збірнику №1, лютий 2005 р. "Ціноутворення в будівництві").

14.01.2010 р. за № 120-15/011 на адресу позивача від КРУ надійшла вимога, згідно з якою позивача зобов’язано провести претензійно-позовну роботу щодо повернення від відповідача завищеної вартості виконаних робіт у сумі 12047,00 грн. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Проте, відповідач проти позову заперечує, зазначаючи про узгодженість між сторонами при укладанні договору всіх істотних умов та виконання договору сторонами без будь-яких заперечень. Крім того, на думку відповідача показники кошторисного прибутку (на які посилається позивач) передбачені п. 3, "Загальновиробничі роботи (крім оздоблювальних) та п. 5 "Внутрішні сантехнічні роботи крім вентиляції повітря", табл. 2, додатку 12 Правил до ДБН Д. 1.1-1-2000 не встановлені державним органом для обов’язкового застосування. Рекомендовано до застосування уточнені показники кошторисного прибутку, адміністративних витрат та усереднену вартість люд.год. за розглядами складності робіт при проведенні повного комплексу ремонту котла.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що свої зобов’язання за договором підряду на капітальний ремонт № 2006.09/1 від 22.09.2006 р. відповідачем виконані в повному обсязі, про що свідчить факт їх прийняття позивачем без будь-яких заперечень, при цьому висновки викладені в акті КРУ, на які посилається позивач, не ґрунтуються документах нормативно-правового характеру, та не можуть вважатися беззаперечним доказом наявності обставинах, визначених в даному акті та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно дійшов висновку про те, що роз'яснення, які містяться в збірнику «Ціноутворення у будівництві»№ 1 нібито не мають статусу нормативно-правового характеру, тому не є обов'язковими.

Зокрема суд не звернув уваги, що п. 1.1 Правил визначення вартості нового будівництва»ДБН Д. 1.1-1-2000» передбачено, що ці будівельні норми встановлюють основні правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури і містобудування (далі "будівництво") і носять обов'язковий характер при визначенні вартості проектно-вишукувальних робіт для будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

При цьому, п. 1.5 –А даних Правил визначення вартості нового будівництва»ДБН Д. 1.1-1-2000»зокрема передбачено, що Правила передбачають визначення кошторисної вартості проектно-вишукувальних робіт зокрема на підставі діючих в Україні збірників цін на проектно-вишукувальні роботи з застосуванням відповідних коефіцієнтів та індексів для будівництва об'єктів усіх галузей і підгалузей народного господарства України.

Таким чином, збірник «Ціноутворення у будівництві»№ 1 є доповненням до «Правил визначення вартості нового будівництва»ДБН Д. 1.1-1-2000», та, як наслідок, є обов'язковим для застосування усіх бюджетних установ.

Таблиця 1 „Усереднені показники для визначення кошторисного прибутку по видам будівництва" і таблиця 2 „Усереднені показники по видам робіт" додатку 12, є невід'ємною частиною Правил визначення вартості будівництва ДБН Д. 1.1-1-2000. Разом з тим враховуючи, що відповідач, як підрядна організація, виконувала роботи по капітальному ремонту, а не новому будівництву, визначення показника кошторисного прибутку при виконані ремонтних робіт слід застосовувати відповідно до таблиці 2, додатку 12 вищевказаних Правил, про що спеціалістами КРУ правомірно було зазначено в акті № 120-20/181 від 25.12.2009 р.

Зазначені обставини суд першої інстанції не врахував, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Разом з тим, згідно з договором підряду на капітальний ремонт № 2006.09/1 від 22.09.2006 р. роботи з ремонту парового котла здійснювались відповідачем на вже введеному в дію котлі, як наслідок, відповідачу слід було застосовувати показник кошторисного прибутку по видам робіт в розмірі 4,48грн./люд.год. та 5,01грн./люд.год. згідно з п. З «Загальновиробничі роботи (крім оздоблювальних) та п.5 «Внутрішні сантехнічні роботи крім вентиляції та кондиціонування повітря», табл.2, додатку 12 Правил.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач під час визначення вартості робіт з ремонту парового котла та складання актів виконаних робіт застосував показник кошторисного прибутку по видам будівництва у розмірі 6,2грн./люд.год., згідно з п. 4 табл. 1, додатку 12 «Правил визначення вартості будівництва»ДБН Д. 1.1-1-2000.

Таким чином, застосування відповідачем неналежних показників визначення кошторисного прибутку призвело до безпідставного завищення вартості та обсягу робіт з ремонту парового котла ДКВР-10-13 на котельні ДП Караванський спиртовий завод у сумі 12047 грн. Як наслідок, зазначені грошові кошти в зазначеній сумі відповідачем були отримані від позивача в якості оплати робіт без належних правових підстав.

Ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як свідчать матеріали справи, вимог позивача про повернення безпідставно отриманих грошових коштів за претензіями висловлених в листах № 83/125 від 05.02.2010 р. та № 83/951 від 24.09.2010 р. відповідач не виконав.

За таких обставин, висновки господарського суду про відмову в задоволенні позову про стягнення 12047 грн. безпідставно завищеної відповідачем вартості та обсягу робіт є безпідставними, відповідне рішення суду підлягає скасуванню, а позов підлягає задоволенню.

Вимоги відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тоді як в даному випадку про застосування відповідачем неправильних показників позивач дізнався після отримання акта КРУ. Тобто в даному випадку позовна давність не може вважатися такою що пропущена позивачем.

Крім того, п. 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В даному випадку позовну давність позивачем пропущено з поважних причин.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 120,47 грн. держмита, та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, на підставі згаданих норм закону з відповідача в прибуток державного бюджету України підлягають стягненню 60,24 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2010 р. по справі № 64/322-10 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічного підприємства «Теплоенергопром»(юр. адреса: 61106, пр. Московський, 283, м. Харків; в т.ч. з п/р 26001301000004 у ХФ ПАТ КБ «Мрія», МФО 350631; код ЄДРПОУ 350631) на користь Державного підприємства Караванський спиртовий завод (адреса: 62436, вул. Заводська, 23, м. Люботин, Харківська область; код. ЄДРПОУ 00375266, ІПН 00375272636) 12047 грн. завищеної вартості робіт, 120,47 грн. держмита, та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічного підприємства «Теплоенергопром»(юр. адреса: 61106, пр. Московський, 283, м. Харків; в т.ч. з п/р 26001301000004 у ХФ ПАТ КБ «Мрія», МФО 350631; код ЄДРПОУ 350631) в прибуток державного бюджету України (Одержувач платежу –УДК у м. Харкові; код ЄДРПОУ 24134490; Назва банку одержувача – Головне управління державного казначейства України у Харківській області; МФО 851011; символ звітності банку 095; код бюджетної класифікації 22090200; номер рахунку 31110095700002) 60,24 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Повний текст постанови підписано 14.02.2011 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.