Постанова № 13794356, 02.02.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.11 Справа № 14/60

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів: Мурська Х.В.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Дипломат-У і Ко”, м. Ужгород.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 17.11.2009 р.

у справі № 14/60

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніснек Продакшн””, м.Дніпропетрровськ.

до Приватного підприємства „Дипломат-У і Ко”, м. Ужгород.

про стягнення 290795,96 грн.

за участю представників

від позивача: не з'явились .

від відповідача: не з'явились .

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.11.2009 р. у справі №14/60 позов задоволено, стягнено з Приватного підприємства „Дипломат–У і Ко”, м.Ужгород на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніснек Продакшн”, м. Дніпропетровськ 278 676, 86грн. -основного боргу з урахуванням індексу інфляції, сума 1456, 79 грн. - 3% річних та 10 662, 31 грн. пені, відшкодовано судові витрати.

Суд мотивував рішення тим, що відповідач свої зобов”язання по договору щодо оплати за отриману продукцію вчасно не виконав, а тому сума боргу підлягає стягненню в примусовому порядку, за невиконання умов договору, на підставі п.6.1 договору, ст. 625 ЦК України з відповідача підлягає стягненню пеня, інфляційні, та три проценти річних.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідачем подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати, та відмовити у задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані відсутністю на час заявлення позову боргу в частині 129947,19 грн., апелянт вказав, що відповідний залишок належних позивачеві товарів перебуває на зберіганні згідно з умовами попередньо укладеної угоди, а саме договору від 22.01.2009р. №20-03/09.Апелянт стверджує про його неналежне повідомлення господарським судом про час та місце розгляду справи, відповідно неможливістю подати обґрунтовані заперечення, що спростовують, на думку відповідача, безпідставні вимоги позивача. Крім того, апелянт зазначив про недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, так як вважає позовні вимоги підставними та обґрунтованими, на переконання позивача, апелянт зловживає своїми процесуальними правами, при цьому просить розглядати спір без участі його представника.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду позивача зобов»язано подати обгрутований розрахунок пені відповідно до ч.6 ст.232 ГК України.

Розпорядженням виконуючого обов»язки голови суду від 02.02.11р. проведено зміни щодо складу колегії суддів.

Представник позивача участі в судовому засіданні 2.02.11р. не прийняв, листом за вих.№36 від 17 січня 2011р., який надійшов до суду 26.01.2011р. повідомив про те, що відповідно до предмету договору 20-2/09 від 22.01.2009 р. неможливо виділити заборгованість за окремими накладними, оскільки у платіжних дорученнях не вказано, яка саме накладна оплачується, у первісній позовній заяві від 11.08.2009 р. пеня обраховується виходячи із дати останнього відвантаження товару, а не із дати настання оплати за кожною накладною, тому, як вважає позивач, надання розрахунку пені у такому вигляді неможливе і в данному випадку не має сенсу.

Відповідач, участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомлено.

Дослідивши всі доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегією встановлено наступне.

22.01.2009р. між ТОВ „Юніснек Продакшн” (продавець) та ПП „Дипломат–У і Ко” (дистриб’ютор) укладено договір №20-2/09 у додатку №1 зі специфікацією щодо найменування товару, який підлягає поставці та у додатку №2 із зазначенням плану закупок та цінової сітки по товарообігу (а.с.10-16).

22.01.2009р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до вищезазначеного договору (а.с.17-18), в якій сторонами, зокрема, передбачено можливість надання знижки, при умові виконання дистриб’ютором зобов”язань по договору №20-2/09 від 22.01.2009р.

Матеріали справи не містять доказів застосування знижок, передбачених додатковою угодою, оскільки наявний факт невиконання своєчасно та в повному обсязі договірних зобов”язань дистриб’ютором (відповідачем) з укладеного договору №20-2/09 від 22.01.2009р.

Пунктом 5 договору передбачено, що оплата проводиться дистриб’ютором у гривнях шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця з умовою оплати: відстрочкою платежу на протязі 21 календарного дня з моменту поставки. Датою прийому товару вважається дата, вказана отримувачем в накладній на товар.

На виконання умов вищезазначеного договору, продавцем (позивачем) поставлено дистриб’ютору (відповідачеві) на протязі січня –травня 2009р. товар на загальну суму 379943,19грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи засвідченими копіями з видаткових накладних: №0-00000034 від 26.01.2009р. на суму 75256,49грн.; №0-00000036 від 26.01.2009р. на суму 275,04грн.; №0-00000090 від 11.02.2009р. на суму 45029,82грн.; №0-00000091 від 11.02.2009р. на суму 468,58грн.; №0-00000136 від 19.02.2009р. на суму 82438,98грн.; №0-00000152 від 24.02.2009р. на суму 5226,71грн.; №0-00000220 від 19.03.2009р. на суму 24207грн.; №0-00000241 від 30.03.2009р. на суму 23865,35грн.; №0-00000329 від 27.04.2009р. на суму 27734,56грн.; №0-00000361 від 07.05.2009р. на суму 22865,52грн.; №0-00000381 від 13.05.2009р. на суму 29501,28грн.; №0-00000402 від 18.05.2009р. на суму 43073,86грн. (а.с.19-35, 78).

Матеріалами справи підтверджується факт проведення сторонами акту звірки взаємних розрахунків, підписаного у двосторонньому порядку, згідно якого заборгованість ПП „Дипломат–У і Ко” перед ТОВ „Юніснек Продакшн” станом на 30.04.2009р. за отриманий товар складала суму 255502,55грн. (а.с.36). В даному акті звірки враховано здійснені поставки товару на загальну суму 284 502,53грн. за видатковими накладними №0-00000034 від 26.01.2009р., №0-00000036 від 26.01.2009р., №0-00000090 від 11.02.2009р., №0-00000091 від 11.02.2009р., №0-00000136 від 19.02.2009р., №0-00000152 від 24.02.2009р., №0-00000220 від 19.03.2009р., №0-00000241 від 30.03.2009р. та №0-00000329 від 27.04.2009р. та враховано здійснену часткову оплату на суму 28 999,98грн.

З урахуванням факту поставки товару, після вказаної дати, на загальну суму 95 440,66грн. за видатковими накладними №0-00000361 від 07.05.2009р.,№0 -00000381 від 13.05.2009р. та №0-00000402 від 18.05.2009р. та з урахуванням проведеної часткової оплати на суму 74 000грн. за період з 13.05 по 21.07.2009р. (а.с.79-87), станом на день подання позову, основний борг відповідача за договором складав 276943,21грн.

Позивачем надсилалась на адресу відповідача претензія щодо погашення у добровільному порядку наявної заборгованості за отриманий товар (а.с.37-38).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Обов»язок належного виконання зобов»язання встановлено ст.193 ГК України.

Між сторонами виникли правовідносини по договору поставки, до якого застосовуються положення параграфу 1 гл. 30 ГК України-«поставка».

Відповідно до ч.1 ст.264 ГК України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України).

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов»язковими до актів цивільного законодавства.

Договір є обов»язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що місцевим судом обґрунтовано задоволено вимоги позивача та стягнуто з відповідача 276943,21грн. суми основного боргу за договором.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Чинне законодавство не містить обмежень щодо даного виду відповідальності.

Таким чином, цілком обґрунтовані є вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1733,65 грн. - індексу інфляції та 1456,79 грн. 3% річних, відповідно до розрахунку заборгованості викладеного в позовній заяві, нарахованих позивачем за прострочення виконання зобов'язання (за червень, липень 2009р.).

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування санкцій, передбачених чинним законодавством або договором.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Крім того, п.п. 6.1 договору №20-2/09 від 22.01.2009р. передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару, дистриб’ютор сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Згідно розрахунку позивача, викладеному в позовній заяві, розмір пені становить 10662,31 грн. за період з 09.06.2009р. по 11.08.2009р. (64 дні).

Позивачем наданий розрахунок пені відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно якого розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, рішення господарського суду Закарпатської області в частині стягнення пені підлягає скасуванню, позов в цій частині належить залишити без розгляду, виходячи з наступного.

В розрахунку, здійсненому позивачем при поданні позову, а саме в позовній заяві зазначено період нарахування пені з 09.06.2009р. по 11.08.2009р. (64 дні).

Проте, згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняються через шість місяців від дня коли зобов»язання мало бути виконано.

Договором поставки №20-2/09 від 22 січня 2009р., на підставі якого у сторін виникли зобов»язання (п.5.2), сторони узгодили проведення розрахунків покупцем з відстрочкою платежу 21 день з моменту поставки. Моментом поставки по накладних, які долучені до позовної заяви позивачем і якими він обґрунтовує свої вимоги є різні календарні дні, а отже відстрочка платежу терміном 21 календарний день також є інші календарні дати (а не одна, від якої позивачем нараховано пеню, а саме з червня 2009р.), тому нарахування пені відповідно до ч.6 ст.232 ГК України повинно здійснюватись по кожній накладній.

Вимоги ухвали Львівського апеляційного господарського суду надати обгрунтований розрахунок пені по кожній накладній відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, позивач без поважних причин не виконав, неможливість здійснити такий розрахунок не обґрунтував, вказавши, що нарахування пені у такому вигляді неможливе і на його переконання в даному випадку не має сенсу (дослівно).

Таким чином, суд апеляційної інстанції не може перевірити правильність розрахунку відповідно до вимог закону, оскільки такий позивачем не подано.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача 10662,31 грн. пені, заявленої позивачем в позовній заяві.

Відповідно до п.1.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід вказувати дані про встановлені обставини, що мають значення для справи, і їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

З огляду на вимоги частини першої ст.47 ГПК України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення всіх обставин справи та частини першої ст.43 ГПК України, стосовно всебічного, повного і об»єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснення позивачем нарахування таких сум, в разі якщо їх обчислення помилкове- зобов»язати позивача здійснити перерахунок відповідно до Закону чи договору (п.18 інформаційного листа ВГС України №01-8/344 від 11.04.2005р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»(із змінами та доповненнями), а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

У разі неподання позивачем без поважних причин витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, господарський суд залишає позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України (п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 № 01-08/530 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року”).

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення 10662,31 грн. пені належить залишити без розгляду.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних доказів на підтвердження того, що передача товару не відбулась.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням ТОВ „Торговий дім „Кампус Коттон клаб” щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) зазначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи ( громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом іншим нормативно –правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Також, в рішенні Конституційного Суду України зазначено, що право на судовий захист не позбавляє суб’єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів, а обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов’язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Згідно зі ст. 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, ст. 5 ГПК України передбачено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Оскільки відсутність досудового врегулювання спору не позбавляє особу, звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, то посилання відповідача в апеляційній скарзі, що позивачем не дотримано претензійний порядок вирішення спору є необґрунтованими і колегією суддів до уваги не приймаються.

Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги, що залишок належного позивачеві товару, який був отриманий відповідачем по накладних, зазначених в позовній заяві, перебуває на зберіганні відповідно до договору схову №20-3/09, та не міг бути поставлений за договором №20-02/09.

В накладних (а.с.21-35) зазначено, що продукція поставлялася згідно контракту №20-2/09 від 22.01.2009р., будь-яких доказів, що така продукція передана на відповідальне зберігання відповідачу згідно умов договору схову, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи спростовуються матеріалами справи (а.с.42-44, 89-90).

Керуючись ст.ст.101,103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Дипломат-У і Ко”, м. Ужгород.

задоволити частково .

2.Рішення господарського суду Закарпатської області від 17.11.2009 р. в частині стягнення з Приватного підприємства „Дипломат-У і Ко”, м.Ужгород, вул.Минайська, 32/23 (код ЄДРПОУ 33165868) 10662,31 грн. пені , 106,62 грн. держмита скасувати. Позов в цій частині вимог залишити без розгляду. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніснек Продакшн””, м.Дніпропетрровськ, вул.Артема,91-К (код ЄДРПОУ 32988606) на користь Приватного підприємства „Дипломат-У і Ко”, м.Ужгород, вул.Минайська,32/23 (код ЄДРПОУ 33165868) 53,31 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в в порядку та строки, встановлені ст.ст.109-110 ГПК України.

Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Мурська Х.В.

Суддя Скрипчук О.С.