Постанова № 13794355, 07.02.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

07.02.11 Справа № 2/4-66

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М. Гнатюк

- Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу ПП «Захід-Агроінвест»

на рішення господарського суду Тернопільської області від 14.12.2010 року.

у справі № 2/4-66

за позовом: СПД ФО ОСОБА_2

до: ПП «Захід-Агроінвест»

про: стягнення 294982,12 грн. заборгованості та штрафних санкцій

З участю представників :

від позивача ОСОБА_3 представник (довіреність №б/н від 12.02.2010р.)

ОСОБА_2

від відповідача Сідий С.В. представник (довіреність №б/н від 05.01.2010р.)

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.12.2010р., суддя Колубаєва В.О., було стягнуто з ПП «Захід-Агроінвест»на користь СПД ФО ОСОБА_2 278406 грн. за виконані роботи; 1000грн. пені; 12711,87 грн. втрат від інфляційних процесів; 2864,25 грн. річних, 2949,82грн. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З даним рішенням не погодився відповідач ПП «Захід-Агроінвест»і оскаржив його в апеляційному порядку з тих підстав, що судом неповно зясовано всі обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а рішення господарського суду Тернопільської області від 14.12.2010р. у справі №2/4-66 - скасувати, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.07.2007р. позивач уклав з відповідачем агентський договір. На виконання умов даного договору позивач (комерційний агент), як спеціаліст з продажу проводив від імені відповідача роботи з продажу в сфері торгівлі ріпаком. Це підтверджено звітом комерційного агента від 28.09.2009р. та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-000030 від 28.09.2007р., підписаного представниками сторін.

01.04.2008р. позивач уклав з відповідачем договір "Про надання маркетингових послуг". На виконання умов даного договору позивач надав відповідачеві послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять відповідача. Це підтверджено актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ЗА-0000006 від 30.06.2008р., підписаним представниками сторін.

За виконані роботи по двох угодах відповідач зобовязався сплатити винагороду в сумі 405 379 грн. (200 452 грн. плюс 204 927 грн.).

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми 278 406 грн., посилаючись на те, що відповідач з ним повністю не розрахувався.

Суд першої інстанції повністю задовольнив заявлені позовні вимоги. Однак апеляційний суд з таким рішенням не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідач-апелянт заперечує заборгованість в сумі 278 406 грн. перед позивачем. Дану обставину він підтверджує квитанціями до прибуткових касових ордерів, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи. Вказані квитанції в кількості 29 штук до прибуткового касового ордеру підписані позивачем, підпис якого скріплений печаткою(а.с.120-143).

Позивач заперечував одержання від відповідача суми 278 406 грн., посилаючись на те, що квитанції до прибуткових касових ордерів, які надав відповідач суду, він не підписував.

Суд першої інстанції призначив судову експертизу для вирішення питання щодо дійсності підписів позивача на квитанціях до прибуткових касових ордерів.

Із висновку експерта №286 судово-почеркознавчої експертизи від 15.10.2010р. вбачається, що підписи на квитанціях до прибуткових касових ордерів №1 від 03.09.2008р.; №2 від 04.09.2008р.; №3 від 05.09.2008р.; №10 від 01.10.2008р. та №28 від 26.12.2008р. виконано позивачем- Гриником Г.І.

Встановити ким, ОСОБА_2 чи іншою особою, виконано підписи в квитанціях до прибуткових касових ордерів №4 від 10.09.2008р.; №5 від 12.09.2008р.; №6 від 15.09.2008р.; №7 від 24.09.2008р.; №8 від 25.09.2008р.; №9 від 26.09.2008р.; №11 від 03.10.2008р.; №12 від 07.10.2008р.; №13 від 08.10.2008р.; №14 від 15.10.2008р.; №15 від 20.10.2008р.; №16 від 03.11.2008р.; №17 від 04.11.2008р.; №18 від 06.11.2008р.; №19 від 18.11.2008р.; №20 від 13.11.2008р.; №21 від 19.11.2008р.; №22 від 27.11.2008р.; №№23 від 16.12.2008р.; №24 від 17.12.2008р.; №25 від 23.12.2008р.; №26 від 24.12.2008р.; №27 від 25.12.2008р. та №29 від 03.12.2008р., не видається можливим.

Проте, у висновку експерта зазначено, що можливо підписи виконані самим позивачем під дією збиваючих факторів зовнішнього характеру (незвичні умови, незвичне та незручне положення, незвичне розміщення приладів письма) чи внутрішнього характеру (установка на зміну ознак свого власного підпису).

Отже, висновок експерта містить однозначний висновок щодо п'яти підписів позивача на квитанціях виданих в різні періоди (вересень, жовтень та грудень 2008 року). Однак, суд першої інстанції, всупереч вимог ст..43 ГПК України не надав жодної оцінки даному факту.

Позивач при розгляді справи взагалі заперечував підписання будь-яких квитанцій та не зміг пояснити апеляційному суду обставин появи його підписів на квитанціях, підтверджених експертизою.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що квитанції до прибуткових касових ордерів є внутрішніми бухгалтерськими документи позивача, а тому не можуть розглядатись в якості доказів по справі.

Такий висновок суперечить п. 3.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, згідно якого факт приймання готівки в касу за прибутковими касовими ордерами засвідчується відбитком печатки квитанції (що є відривною частиною прибуткового касового ордера). Тобто, самі прибуткові касові ордери залишаються в особи котра отримує готівку, а квитанції до цих прибуткових ордерів видаються особі котра сплачує готівку.

Таким чином, квитанції до прибуткових касових ордерів не є внутрішніми документами, як помилково визнав місцевий суд, а є документом, який видається на підтвердження отримання готівки, і повинен знаходитися в особи котра сплачує готівку, що також передбачено ч. 1 ст. 545 ЦК України.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач повинен отримати від відповідача винагороду готівкою тільки по видатковому касовому ордеру з каси юридичної особи, або безготівково. Однак, таке твердження суду є помилковим і обмежує права позивача на проведення розрахунків іншими способами, які не заборонені законодавством.

Суд першої інстанції не взяв до уваги подані відповідачем пояснення про те, що оплата за надані послуги проведена без використання коштів отриманих під звіт з каси юридичної особи.

Відповідач-апелянт у своїх письмових поясненнях зазначав, що керівник та засновник ПП «Захід-Агроінвест»ОСОБА_5 використав для розрахунків з позивачем власні кошти, як фізична особа - працівник підприємства. Проте, такі кошти використані в інтересах підприємства для погашення заборгованості перед позивачем за надані ним послуги. В подальшому ОСОБА_5 05 січня 2009 року, 12 січня 2009 року, 13 січня 2009 року та 29 січня 2009 року подав на підприємство звіт про використання власних коштів для потреб підприємства.

Після подання такого звіту та підтверджуючих документів - прибуткових касових ордерів, в бухгалтерському обліку підприємства відображається заборгованість перед ОСОБА_5, що підтверджується бухгалтерськими проводками на звітах (д-т 3771 к-т 372.1).

В подальшому, відповідач видатковими касовими ордерами від 20 липня 2009 року, 26 травня 2009 року, 21 травня 2009 року, 20 травня 2010 року, 11 травня 2010 року, погасив підзвітну заборгованість перед ОСОБА_5 та відобразив такі операції в касовій книзі.

03 вересня 2010 року Тернопільською ОДПІ проводилася перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, про що складено відповідний акт, який долучено до матеріалів справи.

Дана перевірка зафіксувала, що порушень порядку обігу готівки при розрахунках ПП «Захід-Агроінвест» з ОСОБА_5 не встановлено.

Суд першої інстанції помилково вважає, що назва звіту говорить про те, що ОСОБА_5 повинен відзвітувати за кошти, які він одержав від юридичної особи. Проте, відповідач в своїх поясненнях зазначав, що назва звіту «Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт»не означає, що ці кошти видавалися ОСОБА_5 з каси підприємства, оскільки законодавство не затверджено окремої форми звіту про використання власних коштів, тому для зручності використовується форма звіту, яка міститься в автоматизованій системі ведення бухгалтерського обліку 1С: Підприємство.

В рішенні місцевого господарського суду зазначено, що не може бути, щоб кошти ОСОБА_5 одержав в травні 2009р., а відзвітувався про їх використання в січні 2009р. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи. ОСОБА_5 не отримував готівкові кошти під звіт з каси юридичної особи, а використав власні кошти, а в травні 2009 року ОСОБА_5 після подачі звіту, отримав відшкодування від юридичної особи за використання власних коштів для цілей підприємства.

Суд першої інстанції зазначає, що результати податкової перевірки не є доказом, оскільки перевірка проводилась Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., а звіти про використання коштів, наданих під звіт, складені в січні 2009р. Проте, суд не враховав, що акт податкової перевірки охоплює період коли відповідач відшкодував ОСОБА_5 готівкові кошти, отримавши їх в банку та оприбуткував в касі підприємства, що підтверджується доказами наданими відповідачем

Також місцевим судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки в даному випадку ОСОБА_5 (гестор) вчинив дії в інтересах приватного підприємства «Захід-Агроінвест»(домінуса). Такі дії вчинено у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 є директором та засновником відповідача, невчасне погашення винагороди позивачу могло б призвести до додаткових витрат з боку відповідача у вигляді відшкодування інфляційних витрат, відсотків за користування чужими коштами та можливих штрафних санкцій.

Таким чином, операції проведені відповідачем регулюються главою 79 ЦК України. Підтвердженням того, що дані операції є правомірним та не регулюються законодавством про порядок ведення касових операцій є лист НБУ №11-113/1227 від 13 квітня 2005 року.

Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що відповідач не довів відсутність боргу ОСОБА_5 перед позивачем (боргу фізичної особи перед фізичною особою). Проте дана обставина не потребує доведення, адже жодних відносин між згаданими фізичними особами не було, а у квитанція до прибуткових касових ордерів зазначено, що готівкові кошти прийнято від ПП «Захід-Агроінвест»через ОСОБА_5

У зв'язку з тим, що основне зобов'язання виконано в строки передбачені агентським договором від 02 липня 2007 року, а договір про надання маркетингових послуг не містив строків розрахунку, то відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, втрат від інфляційних процесів та річних.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з твердженням апелянта про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та зроблені висновки не відповідають дійсним обставинам справи. Всупереч вимог ст..33 ГПК України, позивач не довів суду обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, не спростував факт наявності свого підпису та печатки на квитанціях до прибуткових касових ордерів, не спростував факт отримання ним готівкових коштів від ПП «Захід-Агроінвест»через ОСОБА_5, тому заявлені ним позовні вимоги є необгрунтованими.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Тернопільської області від 14.12.2010р. по справі №2/4-66 винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати. Апеляційний суд приймає нове рішення, яким в позові СПД ФО ОСОБА_2 відмовляє повністю за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ПП «Захід-Агроінвест»задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 14.12.2010 року у справі №2/4-66 скасувати.

Постановити нове рішення. В позові СПД ФО ОСОБА_2 до ПП «Захід-Агроінвест»відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача. Стягнути з СПД ФО ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Код НОМЕР_1) на користь ПП «Захід-Агроінвест»(м. Тернопіль, вул.. Лукяновича, 3а, ЄДРПОУ 32865702) 1491 грн. в повернення сплаченого державного мита при поданні апеляційної скарги.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд Тернопільської області.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: Г.М. Гнатюк

Н.М. Кравчук

«Повний текст постанови виготовлено 09.02.2011р.»