Постанова № 13794332, 09.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2011                                                                                           № 9/486

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коршун Н.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Хлєбніков С.Г. – представник за довіреністю;

від відповідача-1: Василюк О.В. – представник за довіреністю;

від відповідача-2: Нікітін А.С. – представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.01.2011

у справі № 9/486 ( .....)

за позовом                               Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"

до                                                   ЗАТ "Укренергозбут"

                                                  Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2010 року Закрите акціонерне товариство „Акціонерна страхова компанія „Омега” (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Акціонерна страхова компанія „Омега”, надалі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства „Укренергозбут” (надалі – відповідач-1), Закритого акціонерного товариства „Ділові партнери” (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Ділові партнери”, надалі – відповідач-2) про визнання недійсним повністю з моменту укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів №К-94/1 від 23.04.2002 р., який підписаний між позивачем та відповідачами.

В обґрунтування пред’явлених позовних вимог, позивач посилається на те, що оспорюваний договір є таким, що укладений всупереч ст. ст. 26, 27 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” та ст. 4 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

Зокрема, позивач зазначає, що Договір купівлі-продажу цінних паперів № К-94/1 є договором з обігу цінних паперів. Виходячи з норм чинного законодавства, яке діяло на час укладення даного договору, договір пов'язаний з обігом цінних паперів міг вважатися таким, що відповідає вимогам законодавства за умови наявності у сторін договору відповідних дозволів (ліцензії) на здійснення професійної діяльності з випуску та обігу цінних паперів, або через торговця цінними паперами, що має ліцензію на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів. Враховуючи відсутність таких дозволів у сторін договору та приймаючи до уваги укладення договору без участі торговця цінними паперами, позивач просить суд визнати вищевказаний договір недійсним.

У відзивах відповідач проти позову заперечив, просив залишити його без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.01.2011 р. у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов повністю, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що спірний договір є договором з обігу цінних паперів, тому сторони такого договору повинні мати відповідні дозволи на здійснення професійної діяльності з випуску та обігу цінних паперів. Апелянт стверджує, що у випадку відсутності таких дозволів, сторони мають брати участь в ньому виключно через торговця цінними паперами, що має ліцензію на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, який забезпечує інтереси покупців та продавців цінних паперів на підставі відповідного договору комісії чи доручення.

Таким чином, враховуючи порушення при укладенні спірного правочину, відсутність у сторін відповідних дозволів на проведення операцій, пов’язаних з обігом цінних паперів, апелянт вважає, що Договір купівлі-продажу цінних перів №К-94/1 від 23.04.2002 р. є таким, що укладений всупереч ст.ст. 26,27 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу” та Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

У судових засіданнях представники відповідачів проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 13.01.2011 року – без змін.

Відповідно до положень ст.25 ГПК України у зв’язку з приведенням статуту відповідача-2 – Закритого акціонерного товариства „Ділові партнери” та статуту позивача - Закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Омега”, у відповідність з нормами Закону України „Про акціонерні товариства”, судовою колегією застосовано процесуальне правонаступництво в даній справі та замінено ЗАТ „Ділові партнери” його правонаступником – Приватним акціонерним товариством „Ділові партнери”, замінено ЗАТ „Акціонерна страхова компанія „Омега” його правонаступником – Приватним акціонерним товариством „Акціонерна страхова компанія „Омега”.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2002 р. було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № К-94/1 між ЗАТ “Акціонерна страхова компанія “Омега”, що виступало в якості продавця в особі президента Щербенка В.В., ЗАТ “Укренергозбут”, що виступало в якості покупця в особі Голови правління Петрика О.В. та ЗАТ “Ділові партнери”, що представляло інтереси покупця і виступало повіреною особою в особі директора Гудова Г.В., який діяв на підставі Дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, виданого Міністерством фінансів України 12.01.1996 р. № 869 та на підставі Договору доручення № 94 від 23.04.2002 р. (надалі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується через повірену особу прийняти та самостійно сплатити продавцю за пакет цінних паперів (надалі - Акції) з наступними характеристиками: Вид і категорія: акції прості іменні; Емітент: ВАТ “ВАЛСА”(код ЄДРПОУ 19413845); Номінальна вартість одиниці: 0,25 грн. (двадцять п’ять копійок); Загальна кількість акцій: 13500000 шт. (тринадцять мільйонів п’ятсот тисяч штук); Ціна за Акцію: 1,1 (одна гривня 10 копійок); Загальна сума Договору: 14850000 (чотирнадцять мільйонів вісімсот п’ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Як на підставу визнання недійсним вказаного правочину позивач послався на те, що Договір укладений за відсутністю у сторін Договору відповідних дозволів (ліцензії) на здійснення професійної діяльності з випуску та обігу цінних паперів та без участі торговця цінними паперами, що має ліцензію на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів в порушення вимог ст. ст. 26, 27 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” та ст. 4 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

Зазначені вище посилання позивача, судова колегія вважає безпідставними, що підтверджується наступним.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень чинного Цивільного кодексу України передбачає, що Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

В п. 2 Роз’яснення Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9, зазначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Таким чином, в даному випадку при вирішенні вищевказаного спору відповідність чи невідповідність Договору вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

В силу положень ст. 4 ЦК УРСР, ст. 4 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виходячи з положень ст. 41 ЦК УРСР, ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно положень ст. 29 ЦК УРСР, ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За приписами ст. 44 ЦК УРСР, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. ст. 48, 59 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з вищевикладеного, укладений правочин, зміст якого суперечить вимогам закону, може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 194 ЦК України та ст. 163 ГК України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Згідно з ст. 165 ГК України операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів. Види та порядок здійснення зазначеної діяльності визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначаються види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлюється державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання. Ліцензування банківської діяльності, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах. Види господарської діяльності, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, які не включені до переліку видів господарської діяльності, встановленого статтею 9 цього Закону, не підлягають ліцензуванню.

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначено статті 9 Законі України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Відповідно до п. 57 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (у редакції на момент укладення Договору) підлягає ліцензуванню професійна діяльність на ринку цінних паперів.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (у редакції, чинній на момент укладення договору), закріплено, що професійна діяльність на ринку цінних паперів, у тому числі посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснюється юридичними і фізичними особами виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються в порядку, встановленому чинним законодавством України та за умови вступу до щонайменше однієї саморегулівної організації.

Разом з тим, на момент укладення договору купівлі-продажу цінних паперів статтею 1 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" визначено, що професійна діяльність на ринку цінних паперів - підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному та іншому обслуговуванню випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним або переважним видом діяльності.

Частиною 1 статті 27 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (у редакції, чинній на момент укладення договору) встановлено, що здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, як виключної діяльності, допускається на основі дозволу, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Виходячи з вищезазначених норм законодавства саме професійна діяльність на ринку цінних паперів, як вид господарської діяльності, підлягає ліцензуванню, а однією з кваліфікуючих ознак професійної діяльності на ринку цінних паперів є те, що відповідна підприємницька діяльність становить для учасника ринку цінних паперів виключний або переважний вид його діяльності.

Позивачем відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України жодними належними та допустимими доказами не доведено ту обставину, що покупці та продавці за договором купівлі-продажу цінних паперів здійснювали професійну діяльність на ринку цінних паперів, а відтак, повинні були одержувати спеціальні дозволи (ліцензії).

Таким чином, спростовуються доводи позивача про те, що, договір, пов'язаний з обігом цінних паперів, може вважатися таким, що відповідає вимогам законодавства, за умови наявності у сторін такого договору відповідних дозволів на здійснення професійної діяльності з випуску та обігу цінних паперів.

Щодо доводів позивача про те, що договір, пов'язаний з обігом цінних паперів, може вважатися таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, лише у випадку, якщо сторони вказаного договору, які не мають дозволу (ліцензії) Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, приймають в ньому участь виключно через торговця цінними паперами, що має ліцензію на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, який забезпечує інтереси покупців та продавців цінних паперів на підставі відповідного договору комісії чи доручення, судова колегія зазначає наступне.

За спірним договором відповідач-1 (покупець) виступає в особі Голови правління Петрика О.В., що діяв на підставі Статуту, а також інтереси покупця представлені повіреною особою ЗАТ “Ділові партнери”, яка діяла на підставі Дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, виданого Міністерством фінансів України 12.01.1996 р. № 869 та на підставі Договору доручення № 94 від 23.04.2002 р. в особі директора Гудова Г.В.

При цьому, позивач вказує, що відповідач 1, підписавши вказаний Договір через голову правління Петрика О.В., який діяв на підставі Статуту, виключив можливість у подальшому посилатись на укладення цього Договору від його імені торговцем цінними паперами, у зв'язку із тим, що договір, пов'язаний з обігом цінних паперів, укладається виключно через торговця цінними паперами, якщо сторони вказаного договору не мають дозволу (ліцензії) Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Проте, суд не може погодитись з вищевикладеними твердженнями, оскільки позивач дійшов такого висновку без урахування дійсного змісту Договору та без з'ясування характеру правовідносин, що виникли між покупцем цінних паперів та ЗАТ "Ділові партнери".

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (у редакції, чинній на момент укладення договору) на ринку цінних паперів може здійснюватись, зокрема, такий вид професійної діяльності як торгівля цінними паперами - це здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (ділерська діяльність), крім випадків, передбачених законодавством.

З преамбули Договору купівлі-продажу цінних паперів вбачається, що ЗАТ "Укренергозбут", що виступало в якості Покупця, представлено в цьому договорі головою правління Петриком О.В. В той же час, преамбула цього договору містить вказівку також і на те, що інтереси Покупця представлені Повіреною особою ЗАТ "Ділові партнери", яка діяла на підставі Дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, виданого Міністерством фінансів України 12.01.1996 р. № 869, та на підставі договору доручення № К-94 від 23.04.2002 p., в особі директора Гудова К.В.

Слід зазначити, що законодавство не містить заборони щодо вчинення декількома представниками правочину від імені сторони, яку вони представляють. Підписання договору купівлі-продажу Торговцем в особі Гудова К.В. ідентифікує особу, яка підписала договір, проте не дає підстав для висновку про те, що всупереч положенням преамбули договору Торговець діяв в іншому правовому статусі, ніж представник Покупця.

Договірне представництво виникає за волею особи, яку представляють і яка визначає особу представника. Особа, яку представляють, самостійно визначає повноваження представника шляхом видачі довіреності або шляхом укладення договору. Таким є договір доручення, в силу якого одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 386 ЦК УРСР). Аналогічне визначення договору доручення міститься у статті 1000 Цивільного кодексу України.

Виступаючи від імені довірителя, юридичні дії повіреного є діями самого довірителя, з яким через повіреного вступають у відносини треті особи. За договором доручення повірений за вчиненими ним правочинами з третіми особами жодних прав і обов'язків не набуває, натомість створює права та обов'язки для довірителя, що і є сутністю відносин представництва.

Крім того, законодавство, чинне на момент укладення спірного договору, не містило вичерпного переліку юридично значимих дій, які має вчинити торговець цінними паперами під час здійснення такого виду професійної діяльності, як торгівля цінними паперами.

Пунктом 3.1 Правил здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах, затверджені наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.12.1996 р. № 331, передбачено, що при виконанні операцій з цінними паперами під час здійснення комісійної діяльності за договорами з клієнтами торговці зобов'язані, зокрема, діяти в інтересах клієнта (домагатися найкращого виконання замовлень клієнта, враховуючи умови, зазначені в договорі, кон'юнктуру ринку цінних паперів, умови здійснення розрахунково-клірингових операцій та надання депозитарних послуг, ризик вибору контрагента та інші фактори ризику), попереджати клієнтів про ризики конкретної угоди з цінними паперами тощо.

Та обставина, що договір купівлі-продажу цінних паперів підписаний з боку покупця цінних Паперів Торговцем - ЗАТ "Ділові партнери", який діяв, зокрема, на підставі Дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, виданого Міністерством фінансів України 12.01.1996 р. № 869, Позивачем не спростовується.

Також, позивачем не спростовується, що Торговець добросовісно виконав свої обов'язки, передбачені п. 3.1 Правил здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах, затверджені наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.12.1996 р. № 331.

Враховуючи вищевикладене, є безпідставними та необґрунтованими твердження позивача про те, що в зв'язку з відсутністю у сторін спірного Договору відповідних дозволів на проведення операцій, пов'язаних з обігом цінних паперів, договір купівлі-продажу цінних паперів № К-94/1 від 23.04.2002 р. є таким, що укладений всупереч ст. ст. 26, 27 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” та Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого суду, яким відмовлено у позові, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Омега” на рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2011 р. у справі № 9/486 – залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2011 р. у справі № 9/486 – залишити без змін.

3. Матеріали справи № 9/486 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

11.02.11 (відправлено)