Постанова № 13794334, 08.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2011                                                                                           № 37/408

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Буравльова С.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача – Марковська В.В.;

відповідача – Мотрончук Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.12.2010

у справі № 37/408 ( )

за позовом                               АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс"

про                                                   стягнення 149798,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (далі – позивач) звернулася до господарського суду з позовом до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло - Сервіс» (далі – відповідач) про стягнення 126371,82 грн. основного боргу, 18 389,09 грн. інфляційної складової боргу та 5 037,99 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 7560541 від 15.10.2004 стосовно оплати спожитої теплової енергії.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.08.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі 37/408.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 13.12.2010 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 126371,82 грн. основного боргу, 16156,10 грн. інфляційної складової боргу та 5037,99 грн. трьох відсотків річних. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 13.12.2010 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 7560541 від 15.10.2004 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язувався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язувався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі (п. 1.1 Договору).

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором поставки (ст. 265 ГК України), за умовами якого одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктом 2.1 Договору (в редакції протоколу розбіжностей) визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), положенням про Держенергоспоживнагляд, правилами надання населенню послуг з водо -, теплопостачання та водовідведення, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 Договору (в редакції протоколу розбіжностей) постачальник зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води згідно з температурним графіком, затвердженим КМДА на межу балансової належності із підприємством (додатки 3, 4) для потреб опалення – в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими підприємством величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеним в додатку № 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору (в редакції протоколу розбіжностей) споживач зобов’язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені в додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та сплачувати вартість спожитої теплової енергії за рахунок коштів, зібраних з населення.

Пунктом 2 додатку № 2 до Договору визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії – кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до Договору у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4, 5 додатку № 2 до Договору дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку – по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РВТ-2 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до Договору у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) – від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до Договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення – як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання – як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РВТ-2 за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 40-В, оформлену постачальником платіжну вимогу - доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформляє і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 7560870 від 12.10.09, споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, а саме відомостями обліку використання теплової енергії за періоди з 23.07.2008 до 22.08.2008, з 23.08.2008 до 22.09.2008, з 23.09.2008 до 22.10.2008, з 23.10.2008 до 22.11.2008, з 23.12.2008 до 22.01.2009, з 23.01.2009 до 22.02.2009, з 23.02.2009 до 22.03.2009, з 23.03.2009 до 22.04.2009, з 23.04.2009 до 22.05.2009, з 23.05.2009 до 22.06.2009, з 23.06.2009 до 22.07.2009, з 23.07.2009 до 22.08.2009, з 23.08.2009 до 13.09.2009, з 26.09.2009 до 22.10.2009, з 23.10.2009 до 22.11.2009, з 23.11.2009 до 22.12.2009, з 23.12.2009 до 22.01.2010, з 23.01.2010 до 22.02.2010, з 23.02.2010 до 22.03.2010, з 23.03.2010 до 22.04.2010, з 23.04.2010 до 22.05.2010 з 23.05.2010 до 22.06.2010, з 23.06.2010 до 22.07.2010, обліковими картками за період з серпня 2008 до липня 2010 року, на виконання умов договору протягом указаного періоду позивач передав, а відповідач отримав теплову енергію у гарячій воді, вартістю 461969,53 грн., та частково оплатив її у розмірі 334405,83 грн.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Доказів оплати 126371,82 грн. вартості теплової енергії, що була виставлена в період з серпня 2008 по липня 2010 року включно, відповідачем подано не було. А за таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, за отриману теплову енергію відповідач розрахувався з порушенням строків встановлених додатком № 2 до Договору, а отже, в силу ст. 611 ЦК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України має сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

Між тим, колегія суддів вважає неправомірним часткове задоволення вимог стосовно інфляційної складової боргу судом першої інстанції з огляду на наступне.

Так, індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом України.

За змістом чинного законодавства індекс інфляції сплачується в разі, коли величина індексу перевищує 100% (поріг індексації).

Разом з тим, суд першої інстанції визначив інші межі спірного періоду, за який нараховувалася інфляційна складова, а ніж ті, що були заявлені позивачем в позовній заяві, а саме, здійснив зменшення інфляційних втрат в липні, серпні 2009 року та травні, червні, липні 2010 року, коли індекс інфляції був менше одиниці. Проте, за вказаний період позивач не просив стягувати інфляційні втрати.

Відшкодування суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Чинне законодавство не передбачає зменшення інфляційної складової боргу в період коли індекс інфляції був менше одиниці та відсутня методика розрахунків з приводу зазначеного.

Отже, вирішивши питання щодо інфляційної складової боргу з інших підстав ніж заявлялось в позовній заяві, суд першої інстанції припустився порушення вимог ст.ст. 22, 83 ГПК України, що призвело до прийняття у справі неправильного рішення в частині стягнення інфляційних втрат.

Оскільки відповідач прострочив (строки встановлені додатком № 2 до договору) виконання грошового зобов’язання за договором, на підставі ст. ст. 610, 611, 625 ЦК України, п. 10 додатку № 4 до договору № 7560541 від 15.10.2004, на користь позивача підлягає стягненню за розрахунком останнього, що відповідає вимогам законодавства, 18389,09 грн. інфляційної складової боргу та 5037,99 грн. – 3% річних.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про часткове задоволення позовних вимог були неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а за таких обставин, рішення суду першої інстанції від 13.12.2010 підлягає скасуванню в частині відмови стягнення інфляційних втрат на суму 2232,99 грн. з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, та розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло - Сервіс» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2010 по справі № 37/408 частково скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, 3, код ЄДРПОУ 31025659) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 126371 (сто двадцять шість тисяч триста сімдесят одну) грн. 82 коп. основного боргу, 18389 (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят дев’ять) грн. 09 коп. інфляційної складової боргу, 5037 (п’ять тисяч тридцять сім) грн. 99 коп. трьох відсотків річних, 1 497 (одна тисяча чотириста дев’яносто сім) грн. 99 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Доручити господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови суду.

4. Матеріали справи № 37/408 повернути до господарського суду м. Києва.

5. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

11.02.11 (відправлено)