Постанова № 13794303, 08.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2011 № 56/102

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондратової І.Д.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Зенько А.Ю.- пред. за дов. № б/н від 10.01.2011 р.,

від відповідача -ОСОБА_2- пред. за дов. № б/н від 08.02.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.10.2010

у справі № 56/102 ( )

за позовом Комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району міста Києва

до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3

про стягнення 102612,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району міста Києва звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 85 581,58 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 17030,67 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р. у справі № 56/102 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основну суму заборгованості у розмірі 80507,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 7780,27 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 882,88 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 203,05 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р. у справі № 56/102 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають суттєве значення для справи. Зокрема, апелянт відзначає, що судом першої інстанції не було належним чином зясовано питання щодо надання позивачем належним чином послуг за договором № 7082 від 09.09.2005 року, відповідності щомісячних платежів, які виставлялися позивачем, фактичним витратам теплопостачання та відповідності тарифів, які діяли на той час та на підставі яких здійснювалися розрахунки позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 р. апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.12.2010 р.

13.12.2010 р. представник відповідача подав доповнення до апеляційної скарги, відповідно до яких вказує, що додатковими підставами для скасування рішення є : розгляд справи за відсутності відповідача, який не повідомлений належним чином; неповне з'ясування судом першої інстанції обставин щодо застосування позивачем неправомірних тарифів при визначенні вартості комунальних послуг.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 р. №01-23/1/4 внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 56/102 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя Кондратова І.Д., судді: Коротун О.М., Попікова О.В.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.02.2011 р. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 11.10.2010 р. у справі № 56/102 як таке, що прийняте з повним та всебічним зясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним вимогам, а апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що за змістом ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, централізованого опалення, а також вивезення побутових відходів відноситься до комунальних послуг.

Частина 1 статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між Комунальним підприємством "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району міста Києва (надалі виконавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (надалі споживач) виникли на підставі укладеного договору № 7082 від 09.09.2005 р. на надання комунальних послуг (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобовязується надавати споживачеві послуги з водовідведення, водопостачання, теплопостачання за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка, 19 (площа - 279,3 кв.м), а споживач зобовязується здійснювати оплату за споживання в користування послугами на умовах договору.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 85581,58 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати за надані послуги з водопостачання та постачання теплової енергії за період споживання листопад 2008 р. березень 2010 р.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач порушив договірні зобовязання щодо здійснення оплати за комунальні послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 85581,58 грн., враховуючи вимоги ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625, 629, 903 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", дійшов висновку про задоволення вимог позивача, стягнувши на його користь суму основного боргу в розмірі 80507,47 грн., втрати від інфляції в розмірі 7780,27 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що прийняте судове рішення не відповідає вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи. Зокрема, колегія суддів відзначає, що дійшовши висновку про часткове задоволення грошових вимог, місцевий господарський суд не з'ясував обґрунтованості розрахунків і змісту заявленої до стягнення заборгованості та не зазначив тарифи, з яких виходив суд першої інстанції при задоволенні грошових вимог.

При цьому, суд першої інстанції при визначенні суми заборгованості помилково застосував відомості, які визначені в акті звірки взаємних розрахунків (а.с. 35, т. 1), оскільки, по-перше, даний акт підписаний в односторонньому порядку лише позивачем, по-друге, сума заборгованості визначена станом на 01.05.2011 р. з урахуванням вартості наданих послуг в квітні 2010 р., разом з тим, предметом спору у даній справі є заборгованість з оплати комунальних послуг за період споживання листопад 2008 р. березень 2010 р. (станом на 01.04.2010 р.), при цьому, заяви про уточнення позовних вимог в матеріалах справи відсутні. Крім того, колегія суддів відзначає, що акт звірки в будь-якому випадку не може визнаватись належним доказом наявності чи відсутності заборгованості, оскільки є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками, тощо.

Колегія суддів, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила наступне.

Відповідно до п. 2.1 договору розмір місячної плати за надані послуги здійснюється за встановленими тарифами на момент укладання цього договору станом на (не вказано) холодне водопостачання та водовідведення проводиться згідно табуляграм ВАТ "Київводоканал" лічильників № 06010797 та розшифровок розрахунків ВАТ "Київводоканал", центральне опалення та гаряче водопостачання згідно табуляграм АК "Київенерго".

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За приписом пункту "а" підпункту 2 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів в сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Колегією суддів встановлено, що при нарахуванні вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та водопостачання, позивач керувався тарифами, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації№ 86 від 31.01.2007 року при нарахуванні вартості наданих послуг за листопад 2008 року, розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № № 1661, 1662 від 27.11.2008 року, № № 1780, 1780/1 від 25.12.2008 року, № 127 від 05.02.2009 р. при нарахуванні вартості наданих послуг за грудень 2008 року січень 2009 року.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховано, що згідно з Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008 р, № 65/2009 від 03.02.2009р. та № 76/2009 від 9.02.2009 року зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані, як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (частини 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Як визначено в статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обовязок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. А відповідно до частини 7 статті 118 Конституції України Президент України наділений правом скасовувати рішення голів місцевих адміністрацій, тобто органів виконавчої влади.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні вартості наданих позивачем комунальних послуг тарифи, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 року та № 1780/1 від 25.12.2008 року, не підлягають застосуванню, як такі, що не відповідають законодавству України. (зазначена правова позиція підтверджується постанова ВГСУ № 42/392 від 12.11.2009 р., № 42/379 від 29.10.2009 р.). З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок позивача вартості наданих послуг з постачання теплової енергії, визначеного з урахуванням тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № № 1661, 1662 від 27.11.2008 року, № № 1780, 1780/1 від 25.12.2008 року, № 127 від 05.02.2009 р., є неправомірним.

До 1 грудня 2008 року тарифи на теплову енергію, що виробляється АЕК "Київенерго", були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 року; тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води, які виробляються ВАТ "АК "Київводоканал", були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28.08.2007 р. № 1127 із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 29 грудня 2007 року № 1795.

При цьому, колегія суддів відзначає, що вказаним розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 року були затверджені тарифи на теплову енергію, що виробляється АЕК "Київенерго" в розмірі 205,94 грн. за 1 Гкал, а також тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виробникам та виконавцям цих послуг комунальної форми власності для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам, зокрема : централізоване опалення бюджетних установ і організацій при наявності будинкових засобів обліку теплової енергії, яка використовується на опалення- 219,72 грн. за 1 Гкал; централізоване опалення інших споживачів при наявності будинкових засобів обліку теплової енергії, яка використовується на опалення- 219,72 грн. за 1 Гкал (тарифи на послуги з централізованого опалення застосовуються при розрахунках з орендарями та власниками нежитлових приміщень у житлових будинках). Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28.08.2007 р. № 1127 із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 29 грудня 2007 року № 1795 для споживачів ІІІ категорії (до якої відноситься відповідач) були затверджені наступні тарифи: 2,82 грн. - за 1 куб. м холодної води, 1,68 грн. водовідведення, тобто всього 4,50 грн.

З 01.06.2009р. по 01.08.2009р. діяли тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг комунальної форми власності для здійснення розрахунків з бюджетними установами та іншими споживачами, які затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.04.2009 р. № 517, зокрема, 2,64 грн. - за 1 куб. м холодної води, 2,24 грн. водовідведення, тобто всього 4,88 грн.

З 01.08.2009 р. розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 червня 2009 р. N 758 затверджені тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг комунальної форми власності для здійснення розрахунків з бюджетними установами та іншими споживачами, а саме : 707,00 грн. за 1 Гкал - централізоване опалення при наявності будинкових засобів обліку теплової енергії, яка використовується на опалення; тарифина комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та 3,22 грн. - за 1 куб. м води, 2,57 грн. водовідведення, тобто всього 5,79 грн.

З урахуванням вищенаведених тарифів, а також обсягів спожитої відповідачем теплової енергії та води (холодної та гарячої), колегія суддів встановила, що за заявлений позивачем період вартість наданих відповідачу комунальних послуг становить 80139,62 грн.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що обсяги спожитої теплої енергії та питної води правомірно визначались позивачем відповідно п. 2.1 договору згідно табуляграм ВАТ "Київводоканал" та АК "Київенерго", пропорційно площі приміщення, кількості сантехнічних кранів позивача до загальної площі нежитлових приміщень орендарів та загальної кількості сантехнічних кранів. Колегією суддів встановлено, що кількість сантехнічних кранів підтверджується довідками (а.с. 49-56, т. 2), а також актами АЕК "Київенерго" (а.с. 71-74, т. 2), площа приміщень підтверджується договорами купівлі продажу (а.с. 75, 86-95, 101-111, т. 2). З огляду на те, що протягом строку дії договору № 7082 від 09.09.2005 р. загальна площа орендарів, до якої здійснювалось тепло- та водопостачання, змінювалась, відсотковий розмір нарахувань також змінювався, а відповідно доводи заявника апеляційної скарги визнаються безпідставними.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України N 630 від 21.07.2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем.

Згідно з п. 3.1 договору плата по договору вноситься споживачем на рахунок виконавця до 25 числа поточного місяця.

Таким чином враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується надання послуг з водопостачання та постачання теплової енергії за період споживання листопад 2008 р. березень 2010 р. вартістю 80139,62 грн., в свою чергу надані послуги відповідач оплатив частково в сумі 11444,46 грн. (судом апеляційної враховано, що відповідачем не надані жодні належні докази на підтвердження сплати вартості спожитої теплової енергії, а тому колегія суддів приймає відомості, які визначені позивачем в розрахунку заборгованості), колегія суддів дійшла висновку, що сума заборгованості за надані послуги з водопостачання та постачання теплової енергії за період споживання листопад 2008 р. березень 2010 р. становить 68695,16 грн.

Вищенаведені обставини не були досліджені судом першої інстанції належним чином, що призвело до прийняття рішення, яке не ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідження обставин справи. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції щодо розміру суми основного боргу, який підлягає стягненню з відповідача, - зміні відповідно до розрахунку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується. Аналогічна позиція викладена в розясненнях Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 р. № 02-5/223 "Про деякі питання, повязані з застосуванням індексу інфляції", де зазначено, що належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент предявлення позову.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 3836,22 грн., в стягненні 13194,45 грн. слід відмовити. В свою чергу, рішення суду першої інстанції в цій частині також підлягає зміні.

Розрахунок інфляційних

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1,4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача обовязку сплатити вартість комунальних послуг, але неповно з'ясував обставини справи щодо тарифів, на підставі яких має визначатись вартість послуг, а також застосував розпорядження Київської міської державної адміністрації, які в даному випадку не підлягали застосуванню, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення основного боргу та інфляційних, як таке, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до вимог пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог за правилами норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2010 року у справі № 56/102 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції.

"2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у м. Києві (04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 57, код ЄДРПОУ 05757498 ) основну суму заборгованості у розмірі 68695,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 3836,22 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 725,31 грн. та 166,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

3.В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2010р. у справі №56/102 залишити без змін.

4.Стягнути з Комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у м. Києві (04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 57, код ЄДРПОУ 05757498) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (04213, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита у розмірі 78,78 грн., повязані з розглядом апеляційної скарги.

5.Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання зазначеної постанови суду.

6.Матеріали справи № 56/102 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

Судді

11.02.11 (відправлено)