Рішення № 137942167, 03.07.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року Чернігів Справа № 620/5111/26

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.04.2026 № 254150028230.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи в органах державної податкової служби з 10.02.2000 по 14.06.2002, з 17.06.2002 по 23.04.2007, з 24.04.2007 по 31.01.2012, з 01.02.2012 по 14.05.2012, з 15.05.2012 по 04.06.2013, з 05.06.2013 по 30.09.2014, з 29.09.2015 по 01.05.2016.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 22.04.2026 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної у довідках ГУ ДПС у Чернігівській області від 22.04.2026 №11/25/01-10-02-06 та від 22.04.2026 №12/25/01 -10-02-06.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскільки позивач досягнула установленого віку, має необхідний страховий стаж станом на 01.05.2016 займала посаду держслужбовця та мала необхідну кількість стажу роботи на посадах державної служби, тому має право на реалізацію права на пенсію державного службовця відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою також встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

22.04.2026 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

За результатами розгляду заяви та доданих не неї документів, розглянутих за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 29.04.2026 №254150028230 про відмову в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Рішення мотивоване тим, що робота на посадах в податкових органах не зараховується до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, оскільки посади працівників органів державної податкової служби не передбачені ст. 25 Закону України Про державну службу. Станом на 01.05.2016 стаж роботи ОСОБА_1 на державній службі відсутній.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державу службу» (далі - Закон №3723-XII).

У ході реформування системи державного управління 10.12.2015 прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а саме: Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, після 01.05.2016 (дати набрання чинності Законом №889-VІІІ) право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ зберігають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ та мають передбачені частиною 9 статті 37 Закону №3723-ХІІ страховий стаж і стаж державної служби.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №676/4235/17.

Також вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі 687/545/17.

З матеріалів справи вбачається, що єдиною підставою для відмови у переведенні на пенсію по Закону України «Про державну службу» є недостатність стажу державної служби, зокрема не зарахування служби позивача в податкових органах до стажу державної служби.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1981 позивач працювала з 10.02.2000 по 14.06.2002 в Управлінні податкової міліції державної податкової адміністрації в Чернігівській області на посаді державного податкового інспектора; з 17.06.2002 по 23.04.2007 в Регіональному управлінні Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА в Чернігівській області на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора; з 24.04.2007 по 31.01.2012 в Державній податковій адміністрації в Чернігівській області на посаді головного спеціаліста адміністративно-господарського відділу; з 01.02.2012 по 14.05.2012 в Державній податковій службі в Чернігівській області на посаді головного спеціаліста адміністративно-господарського забезпечення; з 15.05.2012 по 04.06.2013 в Державній податковій службі в Чернігівській області на посаді головного державного податкового інспектора; з 05.06.2013 по 30.09.2014 в Інформаційно довідковому департаменті Міністерства доходів і зборів України на посаді головного державного інспектора; з 29.09.2015 по 01.05.2016 в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Чернігівській області на посаді головного державного ревізора-інспектора.

10.02.200 позивачем прийнято присягу державного службовця. Також у період роботи позивачу присвоювалися персональні звання: в тому числі "Інспектор податкової служби ІІІ рангу", "Інспектор податкової служби ІІ рангу", "Інспектор податкової служби І рангу", присвоєно 11 ранг державного службовця, 05.06.2013 присвоєно 10 ранг державного службовця, 13.01.2014 присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІІ рангу.

Водночас згідно із пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Частиною 18 статті 37 Закону №3723-XII визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Приписи абзацу 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), який діяв у період чинності Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» до 01.05.2016, визначали, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку №283).

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон №509-XII).

Відповідно до статті 15 Закону №509-XII посадовою особою органу державної податкової служби за правилами може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання.

Зазначеною статтею Закону №509-XII також установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються із вимогами статей 5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету (стаття 6 Закону №509-XII).

Суд звертає увагу, що як Законом №889-VIII, так і нормами діючих до нього Закону №3723-XII і Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ та Порядку №283 передбачалося зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.

Указані висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі №21-340а13, а також, у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а, від 03.07.2018 року у справі №586/965/16-а, від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а, від 18.03.2021 справі №500/5183/17.

Крім того, відповідно до пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Таким чином, оскільки позивач з 10.02.2000 по 14.06.2002, з 17.06.2002 по 23.04.2007, з 24.04.2007 по 31.01.2012, з 01.02.2012 по 14.05.2012, з 15.05.2012 по 04.06.2013, з 05.06.2013 по 30.09.2014, з 29.09.2015 по 01.05.2016 працювала в органах державної податкової служби, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), їй присвоєно відповідний ранг державного службовця та спеціальні звання, то вказані періоди роботи (служби) позивача належить зарахувати до стажу державної служби.

За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.04.2026 №254150028230 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу».

Суд зауважує, що рішення про відмову прийнято ГУ ПФУ в Дніпропетровській області і саме цей територіальний орган Пенсійного фонду України не зарахував позивачу до стажу державної служби період роботи в податковій службі. Тож, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи в органах державної податкової служби з 10.02.2000 по 14.06.2002, з 17.06.2002 по 23.04.2007, з 24.04.2007 по 31.01.2012, з 01.02.2012 по 14.05.2012, з 15.05.2012 по 04.06.2013, з 05.06.2013 по 30.09.2014, з 29.09.2015 по 01.05.2016.

Разом з тим, щодо позовних вимог в частині обов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 22.04.2026 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної у довідках ГУ ДПС у Чернігівській області від 22.04.2026 №11/25/01-10-02-06 та від 22.04.2026 №12/25/01 -10-02-06, то суд зазначає таке.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від16.09.2015 у справі №826/4418/14).

При цьому, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При встановленні порушення права позивача у спірних правовідносинах суд має вирішити питання про відновлення такого права.

Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України від 18.04.2017 у справі №739/322/16-а та Верховного Суду, викладену у постанові від 21.05.2020 у справі №233/330/17, згідно якої рішення суду щодо зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу є фактичним втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Так, з практики Європейського суду слідує, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж законне має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях обчислення страхового стажу, призначення пенсії та обчислення.

Суд також зазначає, що чинним законодавством України встановлена можливість подання відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України та визначено екстериторіальний принцип обробки заяв. А тому, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання саме такого органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

Суд звертає увагу, що відповідач не надав оцінки періодам роботи позивача після 01.05.2016 в податкових органах, крім того період роботи після 01.05.2016 не є предметом спору у справі, оскільки не оскаржується позивачем.

А отже, позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи (служби) позивача з 10.02.2000 по 14.06.2002, з 17.06.2002 по 23.04.2007, з 24.04.2007 по 31.01.2012, з 01.02.2012 по 14.05.2012, з 15.05.2012 по 04.06.2013, з 05.06.2013 по 30.09.2014, з 29.09.2015 по 01.05.2016 до стажу державної служби та повторно розглянути заяву позивача від 22.04.2026 про перехід на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Зважаючи на фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1,3 статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.04.2026 №254150028230 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи (служби) ОСОБА_1 з 10.02.2000 по 14.06.2002, з 17.06.2002 по 23.04.2007, з 24.04.2007 по 31.01.2012, з 01.02.2012 по 14.05.2012, з 15.05.2012 по 04.06.2013, з 05.06.2013 по 30.09.2014, з 29.09.2015 по 01.05.2016 до стажу державної служби та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.04.2026 про перехід на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ( вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49094, код ЄДРПОУ 21910427 ).

Повне судове рішення складено 03.07.2026.

Суддя Олена ЛУКАШОВА