Ухвала суду № 137941096, 29.06.2026, Оболонський районний суд міста Києва

29.06.2026 Справа № 756/13003/25

Унікальний номер 756/13003/25

Провадження номер 2-п/756/147/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову в перегляді заочного рішення

29 червня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Макущева А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2025 року позовні вимоги АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за договором про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії № б/н від 26 березня 2021 року, яка утворилась станом на 14 травня 2025 року в розмірі 125832,89 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10477,88 грн.

09 червня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення, в якій просить поновити відповідачу строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що відповідач не отримував повне заочне рішення у день його проголошення або складення, а також не отримував його у паперовій формі після його ухвалення. На момент відкриття провадження, направлення позову, розгляду справи та ухвалення заочного рішення відповідач не мав електронного кабінету, через який міг би отримувати процесуальні документи, судові повідомлення, ухвали або рішення суду. Відповідач не мав реальної можливості своєчасно подати заяву про перегляд заочного рішення, оскільки не отримував повний текст рішення та фактично дізнався про його існування лише після реєстрації електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" і ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідач має істотні заперечення проти позовних вимог, які можуть вплинути на правильне вирішення справи, такі заперечення стосуються, зокрема питань: збільшення кредитного ліміту та необхідності перевірки підстав такого збільшення, правомірності нарахування відсотків за користування кредитом; комісій, овердрафту та внутрішніх банківських операцій; доказів направлення досудової вимоги та позовної заяви; помилки у розмірі судового збору; неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу. На підставі викладеного відповідач просить суд поновити строк на перегляд заочного рішення суду, скасувати його та призначити справу до нового розгляду.

Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 09 червня 2026 року заяву передано на розгляд судді Шролик І.С.

Ухвалою від 16 червня 2026 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення прийнято суддею Шролик І.С. до свого провадження та призначено до розгляду на 29 червня 2026 року.

В судовому засіданні 29 червня 2026 року представник відповідача Шайдабекова С.М. наполягала на задоволенні заяви про перегляд судового рішення з підстав та мотивів зазначених у поданій заяві.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідач та його представник судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином. 17 червня 2026 року та 18 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача та відповідача, просили заяву про перегляд заочного рішення суду задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши подану заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2025 року позовні вимоги АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за договором про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії № б/н від 26 березня 2021 року, яка утворилась станом на 14 травня 2025 року в розмірі 125832,89 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10477,88 грн.

Як на підставу для скасування заочного рішення представник відповідача посилається, на те, що відповідач не отримував повне заочне рішення у день його проголошення або складення, а також не отримував його у паперовій формі після його ухвалення. На момент відкриття провадження, направлення позову, розгляду справи та ухвалення заочного рішення відповідач не мав електронного кабінету, через який міг би отримувати процесуальні документи, судові повідомлення, ухвали або рішення суду. Відповідач не мав реальної можливості своєчасно подати заяву про перегляд заочного рішення, оскільки не отримував повний текст рішення та фактично дізнався про його існування лише після реєстрації електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» і ознайомлення з матеріалами справи.

Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 128 ЦПК України, судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно з п. 4 ч. 7 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як встановлено з матеріалів справи, копія позовної заяви з додатками надсилалась відповідачу позивачем на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 .

Судова кореспонденція, ухвала суду про відкриття провадження та судова повістка-повідомлення надсилались судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Проте, повернулась без вручення із позначенням на конверті про відсутність адресата за вказаною адресою. Відзив відповідачем до суду не подано. Суд виконав покладений процесуальний обов`язок повідомити учасників про дату, час та місце розгляду справи, а відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не скористався своїм правом взяти участь у судовому засіданні, поважні причини неподання відзиву також відсутні.

Поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

Водночас, з`ясування причин неявки не може бути єдиною підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному рішенню повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинно бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

На необхідність з`ясування наявності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть вплинути на ухвалене заочне рішення неодноразово звертав увагу Верховний Суд України при підготовці Узагальнень судової практики щодо ухвалення та перегляду судами заочних рішень, зазначаючи, що зв`язку з практикою скасування заочного рішення без з`ясування, чи є у відповідачів докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, в результаті нове ухвалене рішення після скасування заочного рішення є аналогічним. Тому касаційний суд наголошує, що правильною є практика тих судів, які скасовують заочне рішення лише за наявності двох підстав, визначених у цивільно-процесуальному законі.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідач у заяві про перегляд заочного рішення вказує, що істотними обставинами, які мають значення для правильного вирішення справи та не враховані судом, зокрема є те, що позивачем в оферті зазначено максимальну суму кредитної лінії 200000,00 грн., проте сума доступного кредиту на момент складання оферти становила 5000,00 грн., тому відповідач не погоджується з порядком збільшення кредитного ліміту. Відповідач посилається зокрема на необхідність перевірки підстав такого збільшення, правомірності нарахування відсотків за користування кредитом; комісій, овердрафту та внутрішніх банківських операцій; неспівмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу як на підстави скасування заочного рішення суду.

Втім, вказані твердження представника відповідача спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме позивачем до позовної заяви додано Оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, згідно з Розділом ІІІ якої, максимальна сума кредиту становить 200000,00 грн, сума доступного кредиту на момент складання оферти 5000, 00 грн. Процентна ставка за користування кредитною лінією фіксована, у розмірі 35,99%.

Відповідно до п. 3.4.21 договору позичальник погодився, що банк надає йому карту в неактивному стані погоджується самостійно активувати карту. Активація карти відбувається автоматично після здійснення клієнтом першої транзакції з обов`язковим введенням пін-коду в POS- терміналі або банкоматі банку. Паспортом споживчого кредиту установлено строк в 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк.

Анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції позивача було підписано відповідачем власноручним підписом.

З виписки по рахунку відкритому на ОСОБА_1 вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, використовуючи на власні потреби, здійснював періодичне погашення та неодноразово збільшував кредитний ліміт, внаслідок чого станом на 14 травня 2025 року залишок заборгованості за кредитом, який утворився у відповідача становить 125832,89 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, анкета-заява підписана відповідачем ОСОБА_1 , що свідчить про те, що він був ознайомлений з умовами договору, прийняв публічну пропозицію позивача та дійшов з ним згоди щодо усіх істотних умов договору, які були чітко вказані у договорі. Своєю можливістю відмовитись від кредитного договору впродовж визначеного договором строку 14 днів відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04). Вищевказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24.01.2019 у справі № 922/15944/17, яка на підставі положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України має ураховуватися судом при застосуванні відповідних норм.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини друга-четверта статті 137 ЦПК України).

Верховний Суд дотримується позиції (постанови КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом.

Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат(установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи те, що позивачем надано докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме те, що між АТ «Сенс Банк» та адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» 28 січня 2025 року укладено договір про надання послуг №1006, умовами якого передбачено, що за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) в розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375, 00 грн, за отримання рішення суду -225, 00 грн, комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85%, що в загальному розмірі від пред`явлених вимог становить 10477,88 грн., а також те, що відповідач не подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу суд постановив стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності наданих послуг позивачу адвокатським об`єднанням.

Отже, будь-яких доказів, які б спростовували правильність висновків суду, до заяви про перегляд заочного рішення стороною відповідача не додано.

Сукупності обставин, визначених ст. 288 ЦПК України, судом встановлено не було, а відповідачем їх наявність не доведена.

Частиною 3 ст. 287 ЦПК України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що відповідач та його представник були належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи, жодних доказів про поважність неявки в судове засідання не надали, відзив на позовну заяву поданий стороною відповідача не був, зважаючи на ту обставину, що заявником не зазначено доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та не були враховані судом при постановленні заочного рішення, а відтак суд приходить до висновку про залишення без задоволення заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 285, 287, 288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення від 20 жовтня 2025 року може бути оскаржено в загальному порядку.

Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст ухвали виготовлений 29 червня 2026 року.

Суддя І.С. Шролик