Ухвала суду № 137940731, 24.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22409/25

Провадження № 1-кс/752/5377/26

У Х В А Л А

24 червня 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 в режимі відеоконференції адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання подане старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 у межах кримінального провадження № 12025100000000683 від 27.05.2025 року про застосування підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст.28, ч.3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 року старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 за погодженням прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст.28, ч.3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове слідство у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025100000000683 від 27.05.2025 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 365-2 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 2015 року, у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення, розташованими на території Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області, шляхом використання підроблених офіційних документів, незаконного оформлення права власності на підставних осіб, подальшого відчуження земельних ділянок та легалізації майна, одержаного злочинним шляхом.

З метою реалізації зазначеного злочинного плану ОСОБА_9 створив стійке ієрархічне об`єднання осіб, діяльність якого була спрямована на систематичне незаконне заволодіння земельними ділянками державної власності та подальше приховування їх злочинного походження.

До складу організованої групи ОСОБА_9 залучив ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , а також інших осіб, у тому числі державних кадастрових реєстраторів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та невстановлених на даний час службових осіб Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Так, ОСОБА_9 виконував функції організатора та координатора діяльності організованої групи, визначав земельні ділянки, якими планувалося незаконно заволодіти, забезпечував підбір осіб, персональні дані яких використовувались для незаконного оформлення права власності, координував дії інших учасників групи, забезпечував взаємодію між ними, контролював процес оформлення документів та подальше використання земельних ділянок.

ОСОБА_4 , будучи обізнаним про злочинний характер діяльності організованої групи, діючи за попередньою змовою з іншими її учасниками, виконував відведену йому роль, спрямовану на реалізацію завершального етапу злочинного плану. Зокрема, він використовував завідомо підроблені довіреності, посвідчені від імені осіб, які фактично не набували права власності на земельні ділянки та не уповноважували будь-кого на розпорядження ними, представляв інтереси таких осіб перед нотаріусами, укладав договори купівлі-продажу земельних ділянок та забезпечував їх подальше відчуження на користь членів сім`ї організатора злочинної схеми, чим сприяв приховуванню незаконного походження земельних ділянок та їх легалізації.

ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , роль яких полягала у використанні завідомо підроблених документів, відчуженні земельних ділянок від імені підставних осіб та подальшій легалізації незаконно набутого майна на користь членів сім`ї ОСОБА_14 .

Після завершення етапу незаконного формування земельних ділянок державної власності, внесення завідомо неправдивих відомостей до Державного земельного кадастру та Поземельних книг, виготовлення підроблених наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області та проведення незаконної державної реєстрації права власності за підставними особами, учасники організованої групи під керівництвом ОСОБА_9 перейшли до наступного етапу реалізації злочинного плану, який полягав у приховуванні незаконного походження земельних ділянок, створенні видимості їх законного перебування у цивільному обороті та подальшій концентрації земельних активів у власності членів сім`ї організатора.

У зв`язку із необхідністю здійснення відчуження земельних ділянок від імені осіб, які фактично не набували права власності на них, не знали про існування відповідних земельних ділянок та не вчиняли будь-яких дій щодо їх відчуження, до активної реалізації злочинного плану був залучений ОСОБА_4 .

Діючи умисно, у складі організованої групи, за попередньою змовою з ОСОБА_9 , та іншими учасниками злочинної схеми, ОСОБА_4 достовірно знав про незаконне походження земельних ділянок, обставини їх формування, використання підроблених наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області, проведення незаконних реєстраційних дій та відсутність у осіб, від імені яких він діяв, будь-яких законних прав на відповідні земельні ділянки.

Розуміючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_4 погодився виконувати відведену йому роль, яка полягала у використанні завідомо підроблених довіреностей, представленні інтересів підставних власників земельних ділянок перед нотаріусами, укладенні договорів купівлі-продажу та забезпеченні переходу права власності на земельні ділянки до осіб, визначених організатором злочинної схеми.

З метою реалізації зазначеного злочинного плану учасниками організованої групи через приватного нотаріуса ОСОБА_13 були виготовлені та використані завідомо підроблені довіреності від імені осіб, які фактично не зверталися до нотаріуса, не підписували відповідних документів та не уповноважували будь-кого на представництво своїх інтересів.

У подальшому зазначені довіреності передавались ОСОБА_4 для їх використання під час відчуження земельних ділянок.

Так, реалізуючи відведену йому роль, ОСОБА_4 використовував підроблену довіреність, посвідчену від імені ОСОБА_15 , на підставі якої виступив представником останньої під час відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3220887600:04:012:0601.

Крім того, ОСОБА_4 використав підроблену довіреність від імені ОСОБА_16 під час відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3220887600:04:012:0603.

Аналогічним чином ОСОБА_4 використав підроблену довіреність від імені ОСОБА_17 під час відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3220887600:04:012:0605.

Також ОСОБА_4 використав підроблену довіреність від імені ОСОБА_18 під час відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3220887600:04:012:0606.

Крім цього, ОСОБА_4 використав підроблені довіреності під час відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами 3220887600:04:012:0608 та 3220887600:04:012:0609, діючи від імені осіб, які фактично не видавали йому жодних повноважень та не були обізнані про укладення будь-яких правочинів щодо належних їм земельних ділянок.

У кожному із зазначених випадків ОСОБА_4 особисто звертався до нотаріуса, подавав документи, необхідні для посвідчення правочинів, використовував завідомо підроблені довіреності як офіційні документи, що надавали йому право діяти від імені власників земельних ділянок, та укладав договори купівлі-продажу земельних ділянок.

При цьому ОСОБА_4 достовірно знав, що особи, від імені яких він діє, фактично не отримували земельних ділянок у власність, не зверталися до органів Держгеокадастру, не оформлювали документацію із землеустрою, не брали участі у державній реєстрації права власності та не уповноважували його на укладення будь-яких договорів.

Незважаючи на це, діючи в інтересах організованої групи, він продовжував використовувати завідомо підроблені офіційні документи та забезпечував подальше відчуження земельних ділянок.

Унаслідок таких дій земельні ділянки, які раніше були незаконно виведені із державної власності шляхом використання підроблених наказів та незаконних реєстраційних дій, набували ознак майна, що нібито законно перебуває у цивільному обороті.

Фактично шляхом укладення договорів купівлі-продажу створювався новий ланцюг переходу права власності, який був покликаний приховати справжнє походження земельних ділянок та унеможливити встановлення обставин їх незаконного набуття.

Усі правочини, укладені за участю ОСОБА_4 , були спрямовані на подальшу концентрацію земельних ділянок у власності ОСОБА_19 - матері організатора злочинної схеми ОСОБА_9 .

Таким чином ОСОБА_4 , достовірно знаючи про злочинне походження земельних ділянок, їх незаконне вибуття із державної власності та використання підроблених офіційних документів, вчиняв фінансові та інші правочини з майном, одержаним злочинним шляхом, сприяв приховуванню його незаконного походження, маскуванню справжніх власників та створенню видимості законності набуття права власності на земельні ділянки.

Окрім цього, під час досудового розслідування допитаний як свідок ОСОБА_10 пояснив, що протягом тривалого часу проживає на території домоволодіння ОСОБА_9 , виконує роботи з догляду за територією домоволодіння, охорони майна та утримання домашніх тварин. Також він показав, що саме ОСОБА_9 неодноразово доставляв його до нотаріусів для підписання документів, зміст яких йому був невідомий. Зазначені обставини додатково свідчать про фактичний контроль ОСОБА_9 над діями інших учасників злочинної схеми та існування між ними стійких зв`язків, характерних для організованої групи.

Таким чином, використовуючи завідомо підроблені довіреності від імені осіб, які фактично не набували права власності на земельні ділянки та не уповноважували його на вчинення будь-яких дій, ОСОБА_4 забезпечував завершення злочинного механізму заволодіння земельними ділянками державної власності, їх подальше відчуження та легалізацію, чим виконав відведену йому роль у діяльності організованої групи, створеної та очолюваної ОСОБА_9 .

Після концентрації земельних ділянок у власності членів сім`ї ОСОБА_9 учасники організованої групи здійснили подальші дії, спрямовані на об`єднання земельних ділянок, їх фактичне використання та остаточне приховування незаконного походження отриманих активів, що стало завершальним етапом реалізації злочинного плану.

Після завершення етапу незаконного формування земельних ділянок державної власності, виготовлення підроблених наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, проведення незаконної державної реєстрації права власності та подальшого відчуження земельних ділянок із використанням підроблених довіреностей, учасники організованої групи перейшли до завершального етапу реалізації спільного злочинного плану, який полягав у концентрації земельних активів у власності осіб, пов`язаних із організатором злочинної схеми, їх фактичному використанні та приховуванні злочинного походження незаконно набутого майна.

Реалізуючи зазначений злочинний план, ОСОБА_9 визначив кінцевими набувачами земельних ділянок своїх близьких родичів - ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , що дозволяло уникнути безпосереднього оформлення права власності на себе та одночасно забезпечувало фактичний контроль над усім земельним масивом.

З цією метою після проведення незаконної державної реєстрації права власності за підставними особами та оформлення підроблених довіреностей учасники організованої групи систематично здійснювали відчуження земельних ділянок шляхом укладення договорів купівлі-продажу на користь ОСОБА_20 та ОСОБА_19 .

Зокрема, ОСОБА_10 , діючи від імені підставних власників на підставі підроблених довіреностей, уклав низку договорів купівлі-продажу земельних ділянок із ОСОБА_20 , серед яких договори, посвідчені 16.10.2019, 21.10.2019, 20.10.2020, 17.03.2020 та в інші дати, внаслідок чого право власності на незаконно набуті земельні ділянки було оформлено на батька організатора злочинної схеми.

У свою чергу ОСОБА_4 , діючи у складі організованої групи та достовірно знаючи про незаконне походження земельних ділянок, використовуючи підроблені довіреності від імені осіб, які фактично не набували права власності на землю та не уповноважували його на представництво своїх інтересів, уклав договори купівлі-продажу земельних ділянок на користь ОСОБА_19 , чим забезпечив перехід права власності на незаконно набуті земельні ділянки до матері організатора злочинної схеми.

Таким чином, у результаті узгоджених дій усіх учасників організованої групи було забезпечено поступову концентрацію права власності на земельні ділянки загальною площею 71,7379 га у власності членів сім`ї ОСОБА_14 .

При цьому укладення зазначених договорів купівлі-продажу не мало на меті реальне відчуження майна між незалежними учасниками цивільного обороту, а використовувалося виключно як інструмент маскування незаконного походження земельних ділянок та створення видимості законного переходу права власності.

Фактично зазначені правочини були спрямовані на приховування джерела походження земельних ділянок, маскування їх належності організатору злочинної схеми та унеможливлення подальшого встановлення обставин незаконного вибуття земель із державної власності.

Після оформлення права власності на членів сім`ї ОСОБА_14 учасники організованої групи здійснили дії, спрямовані на об`єднання окремих земельних ділянок у єдиний земельний масив, що додатково ускладнювало можливість встановлення походження кожної окремої земельної ділянки та повернення її у державну власність.

Факт подальшого об`єднання земельних ділянок після їх відчуження підтверджує заздалегідь спланований характер злочинних дій та свідчить про те, що кінцевою метою учасників організованої групи було не формальне оформлення прав на окремі земельні ділянки, а отримання у фактичне володіння єдиного земельного масиву значної площі.

Досудовим розслідуванням також встановлено, що після оформлення права власності на земельні ділянки членів сім`ї ОСОБА_14 останні фактично використовувалися в інтересах організатора злочинної схеми.

Так, допитаний як свідок ОСОБА_21 показав, що протягом тривалого часу саме ОСОБА_9 здійснював обробіток зазначених земельних ділянок, організовував посів сільськогосподарських культур, збирав урожай та надалі реалізовував його, у зв`язку з чим у місцевих мешканців склалося переконання, що саме він є фактичним власником зазначених земель.

Крім того, голова СФГ «Істок» ОСОБА_22 під час допиту повідомив, що ОСОБА_20 неодноразово звертався до нього за консультаціями щодо обробітку, посіву та використання всіх земельних ділянок, які фактично перебували у володінні сім`ї ОСОБА_14 .

Аналогічні показання надав голова СФГ «Альта» ОСОБА_23 , який пояснив, що ОСОБА_20 звертався до нього з питань посіву та обробітку вказаних земельних ділянок.

Наведені обставини свідчать про те, що після завершення формального оформлення права власності на земельні ділянки члени організованої групи не лише отримали юридичну можливість розпоряджатися незаконно набутим майном, а й фактично використовували його у власних інтересах, отримуючи економічну вигоду від експлуатації земель державної власності, якими вони заволоділи внаслідок реалізації спільного злочинного плану.

Таким чином, дії ОСОБА_4 , який достовірно знав про незаконне походження земельних ділянок, походження коштів та майнових прав, використання підроблених наказів, незаконні реєстраційні дії та відсутність у підставних осіб законних прав на землю, були спрямовані не лише на забезпечення заволодіння земельними ділянками, але й на подальше приховування їх злочинного походження шляхом укладення цивільно-правових договорів, зміни власників, концентрації земельних активів у власності членів сім`ї ОСОБА_14 та створення видимості законного цивільного обороту майна.

У результаті спільних узгоджених дій учасників організованої групи із державної власності незаконно вибули 36 земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 71,7379 га, вартість яких згідно з висновком судової оціночно-земельної експертизи становить 21 245 921 гривню, чим державі завдано матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

Зазначені обставини свідчать про завершення реалізації злочинного механізму, створеного та координованого ОСОБА_9 , у якому ОСОБА_4 виконував чітко визначену роль учасника організованої групи, спрямовану на використання підроблених документів, відчуження земельних ділянок та легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом.

На виконання спільного злочинного плану учасниками організованої групи було забезпечено незаконне формування 36 земельних ділянок державної власності на території Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області, внесення завідомо неправдивих відомостей до Державного земельного кадастру та Поземельних книг, використання персональних даних сторонніх осіб без їх відома та згоди, виготовлення підроблених наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, проведення незаконної державної реєстрації права власності та подальше оформлення земельних ділянок на підставних осіб.

Унаслідок реалізації зазначеного злочинного механізму із державної власності незаконно вибули земельні ділянки з кадастровими номерами:

3220887600:04:012:0599,

3220887600:04:012:0600,

3220887600:04:012:0601,

3220887600:04:012:0602,

3220887600:04:012:0603,

3220887600:04:012:0604,

3220887600:04:012:0605,

3220887600:04:012:0606,

3220887600:04:012:0607,

3220887600:04:012:0608,

3220887600:04:012:0609,

3220887600:04:012:0610,

3220887600:04:012:0611,

3220887600:04:012:0612,

3220887600:04:012:0613,

3220887600:04:012:0614,

3220887600:04:012:0615,

3220887600:04:012:0616,

3220887600:04:012:0617,

3220887600:04:012:0618,

3220887600:04:012:0619,

3220887600:04:012:0620,

3220887600:04:012:0621,

3220887600:04:012:0622,

3220887600:04:012:0623,

3220887600:04:012:0624,

3220887600:04:012:0625,

3220887600:04:012:0626,

3220887600:04:012:0627,

3220887600:04:012:0628,

3220887600:04:012:0629,

3220887600:04:012:0630,

3220887600:04:012:0631,

3220887600:04:012:0632,

3220887600:04:012:0633,

3220887600:04:012:0634.

Загальна площа земельних ділянок, якими заволоділи учасники організованої групи, становить 71,7379 га.

Відповідно до висновку судової оціночно-земельної експертизи ринкова вартість зазначених земельних ділянок становить 21 245 921 гривню, що відповідно до примітки до статті 190 КК України є особливо великим розміром.

Так, ОСОБА_4 , будучи обізнаним про злочинний характер діяльності організованої групи, достовірно знаючи про незаконне походження земельних ділянок, підроблення наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області, незаконне внесення відомостей до Державного земельного кадастру, незаконну державну реєстрацію права власності та використання підставних осіб, добровільно вступив до складу організованої групи та погодився виконувати відведену йому роль.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_4 систематично використовував завідомо підроблені довіреності, посвідчені від імені осіб, які фактично не набували права власності на земельні ділянки, не видавали таких довіреностей та не уповноважували його на представництво своїх інтересів.

На підставі зазначених підроблених документів ОСОБА_4 представляв інтереси фіктивних власників земельних ділянок перед нотаріусами, укладав договори купівлі-продажу земельних ділянок, забезпечував їх подальше відчуження на користь ОСОБА_19 та вчиняв інші дії, спрямовані на приховування незаконного походження земельних ділянок.

Фактично саме дії ОСОБА_4 забезпечували завершення злочинної схеми, оскільки після проведення незаконної державної реєстрації права власності виникала необхідність надати незаконно набутим земельним ділянкам вигляд майна, що перебуває у законному цивільному обороті. Саме з цією метою використовувались підроблені довіреності, укладались договори купівлі-продажу та здійснювалась подальша концентрація земельних активів у власності членів сім`ї ОСОБА_9 .

Таким чином, діями ОСОБА_4 було забезпечено не лише подальше відчуження земельних ділянок, але й приховування їх злочинного походження, створення видимості законності переходу права власності та унеможливлення встановлення справжніх обставин заволодіння землями державної власності.

19 червня 2026 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Звертаючись до слідчого судді, з клопотанням слідчий за погодженням прокурора зазначає, що обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування даними.

Слідчий, обґрунтовуючи клопотання про необхідність застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, посилається на вчинення останнім у особливо тяжкого злочину, а також те що необхідно забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього, як на підозрюваного, процесуальних обов`язків та з метою запобігання можливим ризикам з боку підозрюваного перешкоджати будь-яким чином кримінальному провадженню, у сторони обвинувачення є необхідність у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також слідчий посилався на ризики, передбачені п.1-5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив задовольнити з викладених у ньому підстав. При цьому просив врахувати, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді триманя під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Будучи присутнім у судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 категорично заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що не визнає себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень з приводу чого йому було повідомлено про підозру, а також відсутність ризиків, які б свідчили, що він буде ухилятися від виконання ним процесуальних обов"язків, як підозрюваного. Просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_24 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала. Зазначала, що підозра є необґрунтованою, а зазначені стороною обвинувачення ризики нічим не підтверджені. У зв`язку з зазначеним вище просила відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 ..

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обгрунтовується, заслухавши пояснення учасників провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове слідство у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025100000000683 від 27.05.2025 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст.28, ч.3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Звертаючись до слідчого судді, з клопотанням слідчий за погодженням прокурора зазначає, що обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме даними здобутих під час досудового розслідування, які у своїй сукупності свідчать про створення та функціонування під його керівництвом організованої групи, діяльність якої була спрямована на незаконне заволодіння земельними ділянками державної форми власності, їх подальше відчуження та легалізацію.

Про існування організованої групи та роль ОСОБА_4 як її учасника свідчить заява ОСОБА_25 про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_9 та інші особи вчинили дії, спрямовані на заволодіння земельними ділянками державної власності загальною площею близько 72 га.

Крім того, рапортом оперативних співробітників Управління стратегічних розслідувань у м. Києві ДСР НП України встановлено діяльність групи осіб у складі ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інших осіб, у тому числі службових осіб Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, які діяли узгоджено та були об`єднані єдиною метою незаконного заволодіння земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення.

Допитані як свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_25 підтвердили існування групи осіб, яка тривалий час здійснює незаконне заволодіння земельними ділянками державної та комунальної власності на території Київської області. При цьому свідки вказали на роль окремих учасників схеми та підтвердили відомості щодо організованого характеру злочинної діяльності.

Матеріалами, виконаними Управлінням стратегічних розслідувань у м. Києві ДСР НП України, встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , які надалі виступали представниками власників земельних ділянок під час укладення договорів щодо їх відчуження, фактично перебували у залежних відносинах із ОСОБА_9 , проживали та працювали на території його домоволодіння, виконуючи роботи з обслуговування господарства останнього.

Факт незаконного формування земельних ділянок та внесення завідомо неправдивих відомостей до Державного земельного кадастру підтверджується Поземельними книгами на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887600:04:012:0599, 3220887600:04:012:0600, 3220887600:04:012:0601, 3220887600:04:012:0602, 3220887600:04:012:0603, 3220887600:04:012:0604, 3220887600:04:012:0605, 3220887600:04:012:0606, 3220887600:04:012:0607, 3220887600:04:012:0608, 3220887600:04:012:0609, 3220887600:04:012:0610, 3220887600:04:012:0611, 3220887600:04:012:0612, 3220887600:04:012:0613, 3220887600:04:012:0614, 3220887600:04:012:0615, 3220887600:04:012:0616, 3220887600:04:012:0617, 3220887600:04:012:0618, 3220887600:04:012:0619, 3220887600:04:012:0620, 3220887600:04:012:0621, 3220887600:04:012:0622, 3220887600:04:012:0623, 3220887600:04:012:0624, 3220887600:04:012:0625, 3220887600:04:012:0626, 3220887600:04:012:0627, 3220887600:04:012:0628, 3220887600:04:012:0629, 3220887600:04:012:0630, 3220887600:04:012:0631, 3220887600:04:012:0632, 3220887600:04:012:0633 та 3220887600:04:012:0634.

Вказані Поземельні книги містять відомості про відкриття земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, присвоєння їм кадастрових номерів, внесення інформації щодо документації із землеустрою, відомостей про осіб, яким нібито передано земельні ділянки у власність, а також підстав виникнення відповідних прав. Разом із тим під час досудового розслідування встановлено, що документація із землеустрою фактично відсутня, а особи, зазначені у відповідних документах, не зверталися до органів Держгеокадастру із заявами про передачу земельних ділянок у власність.

Незаконність набуття права власності на зазначені земельні ділянки підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких державним реєстратором ОСОБА_8 проведено державну реєстрацію права власності на 36 земельних ділянок за фізичними особами на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Водночас відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 10-10-0.221-5536/2-25 від 09.06.2025 встановлено, що накази про затвердження документації із землеустрою та передачу зазначених земельних ділянок у власність не видавалися, а документація із землеустрою щодо вказаних земельних ділянок у розпорядженні органу відсутня.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 10-10-0.221-6728/2-25 від 14.07.2025 встановлено, що за реквізитами наказів, які використовувалися під час оформлення права власності на земельні ділянки, фактично обліковуються зовсім інші накази щодо інших земельних ділянок та інших осіб, що свідчить про використання підроблених офіційних документів.

Зазначені обставини підтверджуються підробленими наказами Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-7801/15-16-сг, № 10-7812/15-16-сг, № 10-7814/15-16-сг, № 10-7817/15-16-сг, № 10-7821/15-16-сг, № 10-7824/15-16-сг, № 10-7831/15-16-сг, № 10-7836/15-16-сг, № 10-7837/15-16-сг, № 10-7848/15-16-сг, № 10-7864/15-16-сг, № 10-7870/15-16-сг, № 10-25864/15-16-сг, № 10-25865/15-16-сг, № 10-25866/15-16-сг, № 10-25867/15-16-сг, № 10-25868/15-16-сг, № 10-25869/15-16-сг, № 10-26125/15-16-сг, № 10-26126/15-16-сг, № 10-26127/15-16-сг, № 10-26128/15-16-сг, № 10-26129/15-16-сг, № 10-26130/15-16-сг, № 10-26131/15-16-сг, № 10-26132/15-16-сг, № 10-26133/15-16-сг, № 10-26134/15-16-сг, № 10-26135/15-16-сг, № 10-26136/15-16-сг, № 10-26137/15-16-сг, № 10-26138/15-16-сг, № 10-26139/15-16-сг, № 10-26140/15-16-сг, № 10-26141/15-16-сг та № 10-26142/15-16-сг, які були використані як підстава для виникнення права власності на земельні ділянки державної форми власності.

Крім того, у ході досудового розслідування допитано осіб, на яких було зареєстровано право власності на земельні ділянки. Вказані особи показали, що не отримували земельних ділянок у власність, не зверталися до органів Держгеокадастру, не замовляли документацію із землеустрою, не підписували відповідних заяв та інших документів, не видавали довіреностей та не уповноважували будь-яких осіб на розпорядження земельними ділянками від свого імені.

Про подальшу реалізацію злочинного плану та кінцеву спрямованість дій учасників організованої групи на заволодіння земельними ділянками в інтересах ОСОБА_9 свідчать договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладені після незаконного оформлення права власності на підставних осіб.

Так, встановлено укладення численних договорів купівлі-продажу земельних ділянок між ОСОБА_10 та ОСОБА_20 , а також між ОСОБА_4 та ОСОБА_19 , внаслідок чого земельні ділянки, які попередньо були незаконно сформовані та оформлені на підставних осіб, були сконцентровані у власності батьків ОСОБА_9

Подальше об`єднання зазначених земельних ділянок у нові земельні масиви з присвоєнням нових кадастрових номерів свідчить про здійснення щодо них повного комплексу правомочностей власника та підтверджує, що кінцевою метою реалізованої схеми було встановлення контролю над земельними ділянками саме сім`єю ОСОБА_9 , а не особами, на яких вони первинно оформлювалися.

Допитаний як свідок ОСОБА_10 показав, що близько п`ятнадцяти разів ОСОБА_9 особисто привозив його до нотаріуса у м. Бориспіль Київської області, де він підписував документи, зміст яких йому був невідомий. Також свідок пояснив, що жодних довіреностей від власників земельних ділянок він не отримував, а з 2018 року проживає на території домоволодіння ОСОБА_9 , де виконує господарські роботи та здійснює охорону території.

Факт фактичного користування земельними ділянками підтверджується показаннями свідка ОСОБА_21 , який пояснив, що саме ОСОБА_9 протягом декількох років здійснює обробіток земельних ділянок, організовує посів сільськогосподарських культур, збирає урожай та реалізовує його.

Крім того, допитані як свідки голова СФГ «Істок» ОСОБА_22 та голова СФГ «Альта» ОСОБА_23 показали, що ОСОБА_20 звертався до них щодо посіву, обробітку та використання земельних ділянок, які є предметом даного кримінального провадження, що підтверджує фактичне перебування земельних ділянок під контролем сім`ї ОСОБА_14 .

Обґрунтованість підозри також підтверджується довіреністю від імені ОСОБА_27 на ім`я ОСОБА_10 щодо розпорядження майном та здійснення реєстраційних дій від 07.08.2019, іншими нотаріальними документами, матеріалами реєстраційних справ, документами, отриманими в порядку тимчасового доступу до речей і документів, протоколами слідчих дій та іншими матеріалами кримінального провадження.

Розмір заподіяної державі шкоди підтверджується висновком судової оціночно-земельної експертизи № СЕ-19/102-26/9136-ОЗ від 10.06.2026, відповідно до якого визначено ринкову вартість усіх 36 земельних ділянок загальною площею 71,7379 га, які стали предметом протиправного заволодіння. Вказаним висновком підтверджено, що внаслідок незаконного вибуття земельних ділянок із державної власності державі заподіяно майнову шкоду в особливо великому розмірі.

Таким чином, наведені докази не є ізольованими один від одного, а утворюють єдину взаємопов`язану систему доказування, яка послідовно підтверджує незаконне формування земельних ділянок, використання підроблених наказів, проведення незаконної державної реєстрації права власності, подальше переоформлення земельних ділянок на близьких родичів ОСОБА_9 , фактичне користування земельними ділянками та отримання результатів злочинної діяльності, що у своїй сукупності дає достатні підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя виходить з того, що на даному етапі провадження він не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, він не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого стороною обвинувачення.

Аналіз представлених доказів зв`язують підозрювану з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 р.,у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.). Отже на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування підозрюваній запобіжного заходу, враховує і положення, що передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо тільки в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, між тим ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Так, у рішенні Європейського суду з прав людиниу справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер, та доводитися відповідними доказами. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 в їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів про те, що застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є непропорційним меті, яка ставиться до їх застосування.

Отже слідчий суддя, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, не знаходить підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у видгляді тримання під вартою.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки передбачені частиною п`ятою ст. 194 КПК України.

Так, недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, визначеному у клопотанні, прокурором при його розгляді не доведено.

При цьому, при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя враховує, що вагомість зібраних органом досудового розслідування доказів на обгрунтування повідомленої йому підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст.28, ч.3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України не є достатньою для застосування до останнього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .

З огляду на зазначене вище слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до підохрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже розмір застави повинен головним чином визначатися, виходячи з особи підозрюваної, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Під час розгляду клопотання підозрюваний пояснив, що не є власником значних активів, не володіє майном чи коштами, які б дозволяли внести значний розмір застави.

Разом з тим, слідчий суддя враховує, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_19 були укладені численні договори купівлі-продажу земельних ділянок, після незаконного оформлення права власності на підставних осіб.

На підставі наведеного, враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваної, дані про її особу та встановлені ризики, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_4 слід визначити заставу в розмірі 332 800 тисяч.

Такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов`язків, запобіганню ризикам та не є явно непомірним для підозрюваного

Отже, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків на даний час, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 29, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

клопотання подане старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 у межах кримінального провадження № 12025100000000683 від 27.05.2025 року про застосування підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених чч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст.28, ч.3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишити без задоволення.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави - 100 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332 800 ( триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

- прибувати до слідчого чи прокурора у кримінальному провадженні №12025100000000683 від 27.05.2025 року, слідчого судді, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, де остання фактично проживає, а саме за межі м. Києва та Київської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_28 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , з підозрюваними у кримінальному провадженні № 12025100000000683 від 27.05.2025 року, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 ;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Києвській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за реквізитами:

ТУДСАУ в місті Києві; ЄДРПОУ: 26268059; МФО: 820172; банк: Державна казначейська служба України м. Київ; UA128201720355259002001012089 ; призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …, кримінальне провадження № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу), згідно квитанції від … (дата та № квитанції).

Термін дії, покладених слідчим суддею обов`язків визначити до 19 серпня 2026 включно, в межах строку досудового розслідування.

Роз`яснити підозрюваному, що він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурора відділу Київської міської прокуратури, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12025100000000683 від 27.05.2025 року .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1