Ухвала суду № 137940689, 02.07.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 02.07.2026Справа № 528/760/19 Провадження № 1-кп/554/467/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року місто Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),

обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),

секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12019170150000165 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В :

З 23 січня 2025 року на новому розгляді в суді першої інстанції після скасування ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2025 року вироку Октябрського (нині - Шевченківського) районного суду міста Полтави від 01 жовтня 2024 року перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження на 60 днів строку запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, зміненого обвинуваченому ОСОБА_6 з тримання під вартою на підставі ухвали суду від 19 травня 2026 року. Прокурор зазначає, що згідно із зазначеною ухвалою суду строк дії запобіжного заходу закінчується 18 липня 2026 року, але на теперішній час виникла необхідність продовжити такий строк. В обґрунтування поданого клопотання прокурор покликається на обставини, зазначені в обвинувальному акті, згідно з якими сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_6 вчинення умисних дій, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у житло, з правовою кваліфікацією діяння за ч. 3 ст. 187 КК України. Зокрема, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який, у разі доведеності вини, законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна. Відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався. При цьому прокурор вважає, що встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися і продовжують існувати. Зокрема, прокурор зазначає про наявність таких ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у разі доведення вини, може ухилятися від суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень; обвинувачений може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений ознайомлений із матеріалами кримінального провадження та йому відомі їхні анкетні дані та адреси проживання, незаконний вплив може здійснювати у тому числі шляхом фізичного чи психологічного тиску на них, погроз спричинення шкоди як здоров`ю, так і майну вказаних осіб з метою зміни ними показань на користь обвинуваченого. На переконання прокурора, обрання до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, зазначені у ризиках, тим самим негативно вплинути на повне і всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні. Так, на думку прокурора, особисте зобов`язання неможливо обрати відносно обвинуваченого, оскільки вказаний запобіжний захід є найменш суворим поміж інших заходів і є неспівмірним із інкримінованим діянням та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого протягом судового розгляду, а також може створити умови для настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; особисту поруку не можна обрати відносно обвинуваченого у зв`язку з тим, що не надходили письмові звернення від осіб, готових поручитися за обвинуваченого та забезпечити його належну процесуальну поведінку, що негативно характеризує його особу; заставу неможливо обрати, оскільки злочин пов`язаний із застосуванням насильства та погроз його застосування. Також прокурор звертає увагу на позицію потерпілих у кримінальному провадженні, які послідовно як під час досудового розслідування та під час судового розгляду категорично наполягали на триманні ОСОБА_6 під вартою через побоювання за власне життя і здоров`я у випадку застосування до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з тримання під вартою, про що свідчать неодноразові заяви потерпілих, надіслані на адресу суду. При цьому інкримінований обвинуваченому злочин вчинений із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи. На підставі викладеного, прокурор просив задовольнити подане ним клопотання та продовжити строк запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник, кожен окремо, із клопотанням прокурора не погодилися. Просили змінити запобіжний захід на більш м`який, зокрема, змінити режим відбування домашнього арешту на нічний період доби.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження з приводу доцільності продовження строку запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, та можливості зміни цього запобіжного заходу на більш м`який, дослідивши необхідні матеріали кримінального провадження, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

За змістом обвинувального акта і пред`явленого обвинувачення ОСОБА_6 інкримінується те, що він і його співучасник 26 травня 2019 року приблизно о 02 годині 30 хвилин, діючи за попередньою змовою групою осіб між собою, з прямим умислом, із корисливих мотивів, для вчинення розбійного нападу проникли в житловий будинок по АДРЕСА_1 , де з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на ОСОБА_8 , із якою знаходилось двоє дітей, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для її життя, здоров`я, в ході якого скотчем зв`язали руки й заклеїли рот, а співучасник ОСОБА_6 завдав електрошокером приблизно 5 ударів розрядом електричного струму в голову й шию ОСОБА_8 , чим заподіяв їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у вигляді: рубцево-зміненої тканини шкіри у верхній третині шиї зліва та двох подібних ділянок в середній третині шиї ззаду з правої сторони. Потім ОСОБА_6 та його співучасник заволоділи належними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 грошовими коштами в сумі приблизно 200000 гривень, талонами на пальне: 890 л газу та 260 л дизельного пального, мобільним телефоном Samsung Galaxy J 5 вартістю 1 000 гривень.

Такі дії за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.187 КК України як напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя, здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), із проникненням у житло, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

14 січня 2025 року згідно з ухвалою Полтавського апеляційного суду скасовано вирок Октябрського (нині - Шевченківського) районного суду міста Полтави від 01 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 і призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції; запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 продовжено до вирішення судом першої інстанції питання щодо запобіжного заходу, але не більше, ніж на 60 днів.

27 лютого 2025 року під час судового розгляду Октябрський районний суд міста Полтави (на теперішній час змінено назву суду на Шевченківський районний суд міста Полтави) постановив ухвалу, якою обрав обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Надалі суд неодноразово продовжував строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою. Разом із тим Полтавський апеляційний суд своїми ухвалами від 15 травня, 24 вересня, 02 жовтня, 18 листопада 2025 року та 26 лютого 2026 року залишив без змін відповідні ухвали суду першої інстанції щодо обрання (продовження) запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6

14 травня 2026 року Полтавський апеляційний суд змінив ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 01 квітня 2026 року та визначив обвинуваченому ОСОБА_6 як альтернативний запобіжний захід заставу 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665600,00 грн.

Зрештою, ухвалою суду від 19 травня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_6 змінено запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на строк до 18 липня 2026 року включно; заборонено обвинуваченому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за винятком необхідності з`являтись до суду; на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі процесуальні обов`язки: 1) прибувати до суду за першим викликом; 2) утримуватися від будь-якого спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні без дозволу суду; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; визначено строк дії покладених на ОСОБА_6 процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, до 18 липня 2026 року включно.

Судове рішення про обрання запобіжного заходу обґрунтовувалося наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому на той час суд врахував, у тому числі, обставини та характер інкримінованого обвинуваченому злочину, тяжкість такого правопорушення, вік та стан здоров`я обвинуваченого, відсутність в нього підтверджених джерел доходу, наявність судимості, реальну можливість впливу на потерпілого та свідків, репутацію, сімейний та майновий стан обвинуваченого.

Натепер суд, вирішуючи питання про доцільність продовження обраного стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, зазначає про таке.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за вчинення якого законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті, тому суд не дає оцінки обґрунтованості підозри та висунутого обвинувачення.

Аналізуючи клопотання прокурора, суд вважає, що вказані ним ризики, а саме ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, є доведеними, вони не зникли та продовжують існувати й на теперішній час, імовірність настання таких ризиків не виключається.

Оцінку вказаним ризикам суд надавав як під час обрання, продовження, так і зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджено Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

На думку суду, враховуючи характер та обставини злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , фактор дії воєнного стану сам по собі свідчить про наявність ризиків, які зазначені прокурором, серед яких, ризик переховування обвинуваченого від суду.

Суд також враховує соціальні характеристики особи обвинуваченого й те, що ОСОБА_6 одружений, має дитину та певні соціальні зв`язки із сім`єю, однак це не спростовує наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України.

Нових же, суттєвих обставин, які б давали підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 на інший більш м`який захід або зміни режиму відбування домашнього арешту в судовому засіданні не зазначено, тоді як встановлені вище ризики мають реальний характер та імовірність їх настання перебуває на значному рівні, що в сукупності виправдовує продовження строку запобіжного заходу саме у виді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого із покладенням на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

З цих підстав клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який (зміну режиму відбування домашнього арешту в нічний період доби) суд відхиляє.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що необхідність у такому запобіжному заході як домашній арешт цілодобово, на теперішній час не відпала, на даному етапі розгляду справи такий запобіжний захід дієво гарантує належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігання вищевказаним ризикам.

Отже, клопотання прокурора необхідно задовольнити.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 202, 331, 370, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити до 02 вересня 2026 року включно строк дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, обраного обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_6 цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за винятком необхідності з`являтись до суду.

Продовжити до 02 вересня 2026 року включно строк дії процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме:

1) прибувати до суду за першим викликом;

2) утримуватися від будь-якого спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні без дозволу суду;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії ухвали суду до 02 вересня 2026 року включно.

Контроль за виконанням запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту покласти на орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на процесуального прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3