Рішення № 137935836, 03.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 рокуСправа №160/1548/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеси О.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІС+" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІС+" (далі позивач, ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС+") до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ГУ ДПС), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.10.2025р. № 0573730704 форма "Р" про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 4 346 776,25 грн., з них: 3 477 421,00 грн. - за основним платежем, 869 355,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.10.2025р. № 0573680704 форма "Р" про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 17 296 818,75 грн., з них: 14 746 455 грн. - за основним платежем, 2 550 363,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.10.2025р. № 0573800704 форма "В4" про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 924 583 грн., прийняте відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІС+", код ЄДРПОУ 41633410.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» ГУ ДПС у Дніпропетровської області була проведена планова виїзна перевірка щодо дотримання податкового законодавства та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2018 по 31.03.2025 р.р. По закінченню перевірки було складено акт №3289/04-36-07-04/41633410 від 25.07.2025 року. У зв`язку з незгодою з висновками акту перевірки підприємством було подано до податкового органу заперечення від 26.09.25р. № 26/09-25 на акт перевірки від 25.07.2025р. №3289/04-36-07-04/41633410. За результатами розгляду заперечень та на підставі висновків цього акту були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» до ДПС України було подано скаргу на вищезазначені податкові повідомлення-рішення. Рішенням ДПС залишило без змін ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 16.10.2025р. №0573730704, №0573680704, №0573800704 , а скаргу - без задоволення. ТОВ «ЕНЕПРГОСЕРВІС+» не погоджується з викладеним у акті змістом порушень, та висновками, викладеними у рішенні «Про результати розгляду скарги» ДПС України тому що зміст наведеного вище акту містить виключно суб`єктивні припущення фахівців органу державної податкової служби, що здійснювали таку перевірку, Позивач наголошує, що господарські операції з його контрагентом носили цілком реальний характер та були спрямовані на настання економічних наслідків (в даному випадку придбання будівельних послуг), які в подальшому були використані ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» в господарській діяльності. Безпосередньо, підприємство ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» здійснює виробництво електроенергії на сонячних електростанціях, основним видом діяльності є КВЕД 35.11- виробництво електроенергії, що відповідає статутній діяльності підприємства. Підприємство зазначає, що для проведення перевірки були надані всі необхідні первинні документи, (в оригіналах) по послугам будівництва від ТОВ «СК СОЛАР», а також по подальшому використанню об`єкта будівництва у виробництві електроенергії та подальшому продажу - договори постачання послуг будівництва, акти виконаних робіт за формою КБ-2, КБ-3, кошторис, ресурсні відомості, податкові накладні, банківські виписки, платіжні) доручення, регістри бухгалтерського обліку та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення та наявність яких під час проведення перевірки передбачено ст. 44 ПКУ. Крім того, з акту проведеної перевірки та додатків до нього взагалі незрозуміло яким чином, податковий орган визначив : суму заниженого Доходу за цим порушенням у розмірі 19 806 171 грн, оскільки загальна вартість будівництва сонячних станцій склала 19 539 919,99 грн.; - суму заниженого податку з ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 3 477 421 грн. та суми завищеного від`ємного значення суми ПДВ 924 583 грн, оскільки загальна сума ПДВ, яка була віднесена до податкового кредиту по взаємовідносинам с ТОВ «СК СОЛАР» - 3,907 983,82 грн. Будь-яких належним чином підтверджених бухгалтерських, арифметичних або математичних розрахунків податковий орган не наводить. Все зазначене повністю спростовує висновки акту щодо порушення ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» норм бухгалтерського законодавства та Податкового Кодексу України. За результатами перевірки також було встановлено заниження показників рядку 02 Декларації з податку на прибуток «фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) і бухгалтерського обліку, або. міжнародних стандартів фінансової звітності». Зазначене порушення було визначено за рахунок того, що витрати підприємства на оренду обладнання у розмірі 61808 333 грн., у т.ч. за 2020 - 4 833 333 грн, за 2021 - 20 416 667 грн., за 2022 - 8 433 333 грн., за 2023 - 24 999 999 грн,, за 1 кв. 25 - 3125 000 грн, були визнані перевіркою як понесені поза межами умов договорів оренди. Однак підприємством в рамках господарської діяльності було укладено та підписано сторонами Договори оренди № 24 від 18.12.2017р. та № 25 від 27.05.2019р. з ТОВ «СЕРВІСОПТОРГ» (Орендодавець). З урахуванням додаткових угод до зазначених Договорів (№ 1 від 01 січня 2018р. та № 1 від 01 січня 2020р.), п. 6. 1 Договору щодо розміру орендної плати визначено наступним чином: «Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в безготівковому порядку на рахунок Орендодавця. Розмір орендної плати узгоджується кожен місяць з урахуванням виробленої електроенергії та за умов стабільної (якісної) роботи обладнання, та може коригуватися за результатами календарного року за домовленістю Сторін. Сума узгодженої орендної плати визначається в рахунках на оплату з урахуванням ПДВ. Також орендна плата може бути розрахована подекадно.». На виконання умов цих Договорів в операційну оренду на адресу ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» було передано відповідне обладнання. Розрахунки за надане в оренду обладнання здійснюються своєчасно, що підтверджується виписками банку та платіжними інструкціями. Зазначене орендоване енергогенеруюче та інше обладнання ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» використовується і по теперішній час на постійній основі в господарської діяльності, а саме це обладнання за своїм функціональним призначенням задіяно для виробництва електроенергії. У бухгалтерському обліку підприємства, за фактом наданих послуг та використання їх за фактом отримання доходу (виробленої та проданої електроенергії), на підставі отриманих рахунків та актів виконаних робіт від ТОВ «Сервісопторг», узгодженим сторонами актом звіряння взаєморозрахунків, нашим підприємством було відображено зазначені операції на рахунках бухгалтерського обліку: Д-т 91-К-т 6851; Д т 23-К т 91; Д т 26-К т 23; Д-т 90 - К-т 26. Теза податкового органу про те, що отримане в оренду обладнання повинне обліковуватися на бухгалтерських рахунках 20 «Виробничі запаси», 22 «МШП», 28 «Товари» суперечить діючому Законодавству, так як в балансі на бухгалтерських рахунках оприбутковується тільки обладнання, отримане у фінансову оренду ( п. 1 роз.2 ПСБО 14 та п. 8 ПСБО 7), тоді як вищезазначені взаємовідносини з Орендодавцем відбувались в межах договорів оперативної оренди. Висновки податкового органу щодо витрат поза межами укладеного Договору, є фактично невизнання ціни Договору, яка була узгоджена Сторонами за фактом його підписання. Тобто, фактично це є втручанням податкового органу в господарську діяльність підприємства в частині встановлення ціни господарської операції, що є неприпустимим. Твердження в акті перевірки щодо використання отриманого в оренду обладнання (що монтується, з`єднається між собою) як єдиного об`єкту основного засобу, є безпідставним, оскільки це є обладнанням та не має жодних ознак нерухомості. Крім цього, ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» вважає, що об`єкт альтернативної енергетики взагалі не може розглядатись як цілісний об`єкт нерухомого майна, адже це є сукупність засобів (інструментів), якими є енергогенеруюче та інше обладнання, які не мають жодних ознак нерухомості (оскільки можуть бути демонтовані та встановлені в будь-якому іншому місці з подальшим використанням за своїм функціональним призначенням). А отже, правильно їх відносити до групи 03 «Машини та обладнання». Будь-яких належних та допустимих доказів зворотного податковим органом не наведено. Фінансові, витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати". Первісна вартість об`єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення . на обґрунтовану розрахунком суму зобов`язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об`єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель». Тобто, діючими нормами законодавства не передбачено віднесення послуг оренди до складу основних фондів. Все зазначене повністю спростовує висновки акту перевірки щодо порушення ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» норм бухгалтерського законодавства та Податкового Кодексу України, а саме посилання в акті перевірки на порушення ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+»: - П(С)БО 16 «Витрати », пп.134.1.1 ст134 ПКУ в частині завищення витрат на .утримання, експлуатацію, оперативну оренду ОЗ загальновиробничого призначення, нараховану за оренду сонячних панелей, інверторів, на загальну суму 61 808 333 грн., яка визначена перевіркою як отримані послуги за межами умов договорів, оренди, під час здійснення, господарських операцій з ТОВ «Сервісопторг». Дане твердження податкового органу не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. З огляду на наведене, викладені в акті перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСЕРВІС+» від 25.07.2025 року №3289/04-36-07-04/41633410 висновки відносно порушень податкового законодавства ґрунтуються виключно на суб`єктивних припущеннях податкового органу, не мають підтверджених доказів та суперечать діючому законодавству.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2026р. справу передано на розгляд судді Кальнику В.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження одноособово суддею Кальником В.В.

16.02.2026 року до суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області через систему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву.

23.02.2026 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІС+" надійшла відповідь на відзив.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з призначенням судді Віталія КАЛЬНИКА суддею іншого суду, на підставі Указу Президента України від 24.02.2026 №165/2026, та на виконання розпорядження № 448д від 04.03.2026 року адміністративну справу передано на розгляд судді О.М. Неклесі.

05.03.2026 року до суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області через систему Електронний суд надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 12.03.2026 року прийнято справу №160/1548/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІС+" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- до провадження.

Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №160/1548/26 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

До суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з твердженнями і вимогами позивача, а тому просить прийняти відзив до розгляду та врахувати під час розгляду адміністративної справи, а в задоволенні адміністративного позову - відмовити у повному обсязі. Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «СЕРВІСОПТОРГ» щодо придбання послуг з оренди обладнання на підставі договору оренди обладнання № 24 від 18.12.2017 року та № 25 від 27.05.2019 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було встановлено завищення собівартості за рахунок віднесення до її складу витрат, що було понесено поза межами умов договорів оренди, у результаті чого ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» було безпідставно включено до складу витрат з утримання та обслуговування інверторів CONEXT CL 25 OPTIMUM в кількості 2 шт., CONEXT CL 60 OPTIMUM в кількості 34 шт., сонячних панелей ФЕМ SRP 270- 6PB в кількості 24 750 шт. витрати в розмірі 61 808 333 грн. декларації з прибутку підприємств, як витрати на утримання, експлуатацію, оперативну оренду основних засобів загальновиробничого призначення, фактично нарахованих за оренду сонячних панелей, інверторів на загальну суму 249 108 333 грн. Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «СК СОЛАР», в ході перевірки яких не було підтверджено факту надання послуг. Так, контролюючим органом за результатами здійсненого аналізу даних ІКС «Податковий блок» було встановлено, що ТОВ «СК СОЛАР» відомості за формою 20-ОПП не подавалися, чисельність працівників у 2018 році складалась лише з одного працівника, у 2019 з 7 працівників, свідоцтво платника ПДВ анульовано 14.02.2023, а сам контрагент не звітує з лютого 2023 року. За результатами проведеного аналізу даних ЄРПН встановлено придбання ТОВ «СК СОЛАР» по ланцюгу постачання послуги будівництва електростанції у ТОВ «КІР БУД», ТОВ «АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АРКАДАІНВЕСТ», ТОВ «БП «КОМФОРТМОНТАЖ», ТОВ «ЛАРІСТОН», які також відомості за формою 20- ОПП не подавали, не мали належної кількості трудових ресурсів, свідоцтв платників ПДВ через їх анулювання, та навіть були віднесені до Реєстру ризикових підприємств рішенням комісії. Таким чином, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що фактично неможливо встановити ланцюг постачання, отриманих позивачем будівельних послуг. Між ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» та ТОВ «СК СОЛАР» операції з надання послуг реально не виконувались, мали безтоварний характер, не призвели до реальних змін у майновому стані підприємства, відтак не давали підстав для формування податкової звітності з урахуванням цих операцій. За результатами перевірки встановлено, що ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» здійснює виробництво електроенергії на сонячних електростанціях, а отже підтверджено факт їх будівництва. Однак, враховуючи те, що ТОВ «СК СОЛАР» не мало людських та матеріальних ресурсів для виконання послуг будівництва перевіркою встановлено безоплатне отримання цих послуг від невстановленого постачальника. З метою встановлення вжитих підприємством заходів, спрямованих на дотримання правил та норм податкового законодавства, зокрема щодо їх розумності, добросовісності та належної обачності, а також отримання інформації щодо фактів і обставин, які підтвердять або спростують наявність вини платника податків, посадовій особі (комерційному директору) ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» вручено запит від 18.07.2025 № 2 про надання пояснень та інформації щодо фактів і обставин, які підтвердять або спростують наявність вини платника податків по встановлених перевіркою порушень податкового законодавства. Проте Позивачем - ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+», так і не було надано пояснення, які спростовують викладені порушення. Інформацію стосовно обставин, що пом`якшують для підприємства відповідальність, передбачену п.112-1.1 ст.112-1 ПКУ в періоді встановлених податкових правопорушень ним також не надано. Щодо порушення позивачем наказу Міністерства фінансів України про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 19.01.2016 року №159/28289, що в результаті призвело до завищення від`ємного значення ПДВ на 494 020 грн., то відповідно до уточнюючого розрахунку № 9302123947 від 16.11.2020 за жовтень 2020 від`ємне значення об`єкта оподаткування становить ряд. 21 - 3 893 671 грн., в той же час згідно уточнюючого розрахунку № 9014228278 від 04.02.2021 за листопад 2020 ряд. 16 зазначено в сумі 3 674 415 грн. Відповідно до уточнюючого розрахунку за квітень 2022 ряд. 2021 становить 3 208 871 грн., в той же час згідно уточнюючого розрахунку за травень 2022 № 9164744855 від 25.08.2022 ряд. 16 становить 3 197 612 грн. Також, перевіркою встановлено невірне перенесення та визначення ряд. 21 та 16 по деклараціям з податку на додану вартість за період з серпня 2024 по березень 2025. Враховуючи вищевказане станом за березень 2025 ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» завищено ряд. 21 від`ємне значення об`єкта оподаткування на загальну суму -494 020 грн. Таким чином, висновки, наведені в Акті перевірки №3289/04-36-07- 04/41633410 від 25.07.2025 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» (код ЄДРПОУ 41633410) та винесні ППР є правомірними, такими, що винесені з урахуванням норм чинного законодавства, а поданий ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» позов не підлягає задоволенню.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вважає, що наведені в ньому доводи не спростовують підстав позову. Щодо взаємовідносин ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС +» з ТОВ «СЕРВІСОПТОРГ» за Договорами придбання послуг оренди обладнання. Згідно діючого законодавства, порядок отримання в оренду необоротних активів, визначено нормами Національного положення (стандарті бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28 липня 2000 року № 181 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 грудня 2022 року № 46816 надалі у тексті НП(С)БО 14 «ОРЕНДА».) А саме, у відповідності з п.4 та 5 розділу 11 зазначено: «4 об`єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, указаною в договорі оренди. Затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів. 5. Належна плата за користування об`єктом операційної оренди визнається витратами згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов`язаних із використанням об`єкта операційної оренди. На суму заохочення орендаря щодо продовження або укладення нового договору оренди зменшуються протягом строку оренди його витрати з орендної плати.». А порядок обліку об`єкту Основних засобів визначено НП(С)БО 7 «Основні засоби» та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими Наказом МІНФІНУ № 561 від 30.09.2003р. Так, згідно п. 4 Наказу МІНФІНУ № 561 від 30.09.2003р. зазначено: « одиницею обліку основних засобів є окремий об`єкт. Окремим об`єктом основних засобів є: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; незавершені капітальні інвестиції; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об`єктом основних засобів.» Згідно п. 11 цього Наказу : « основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам і підрядникам за устаткування, інструмент, інвентар та інші необоротні активи, за виконані проектно- вишукувальні і будівельно-монтажні роботи (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (будівництвом) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження і пуск основних засобів. Первісна вартість об`єкта основних засобів збільшується на попередньо оцінену суму витрат на демонтаж, переміщення об`єкта та відновлення території, на якій він розташований, у випадках та порядку, визначеному законодавством, зокрема на суму оцінених витрат на рекультивацію порушених земельних ділянок шляхом створення забезпечення; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до "Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 квітня 2006 року № 415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 травня 2006 року за № 610/12484).». У відповідності з п. 7 НП(С)БО 7 «Основні засоби»: «придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.», а об`єкт основних засобів це згідно п. 4 НП(С)БО 7 «Основні засоби»: «Об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.». Таким чином, згідно Методології бухобліку, орендна плата за користування об`єктом операційної оренди нами була віднесена до складу витрат за відповідними бухгалтерськими рахунками (бухрахунок 91 «Загальновиробничі витрати»), а вартість будівництва та монтажу сонячних станцій до складу основних засобів підприємства А твердження податкового органу щодо необхідності обліку орендованого обладнання на бухгалтерських рахунках 20 «Матеріали», 22 «МШП», 28 «Товари» суперечить нормам діючого законодавства, оскільки зазначені рахунки використовуються суб*єктом господарської діяльності для обліку власних ТМЦ, а ніяк ні орендованих, які повинні обліковуватися на забалансових рахунках. Твердження відповідача про те, що позивачем безпідставно включено до складу собівартості втрати, які понесені поза межами договорів оренди, тобто не відповідають умовам договору і не підтверджуються відповідними документами, не ґрунтуються на наданих доказах. Відповідачем повністю ігнорується наявність Додаткових Угод до зазначених Договорів ( № 1 від 01 січня 2018р. та № 1 від 01 січня 2020р відповідно), згідно до яких п. 6. 1 Договору щодо розміру орендної плати змінено та визначено наступним чином: «Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в безготівковому порядку на рахунок Орендодавця. Розмір орендної плати узгоджується кожен місяць з урахуванням виробленої електроенергії та за умов стабільної (якісної) роботи обладнання, та може коригуватися за результатами календарного року за домовленістю Сторін. Сума узгодженої орендної плати визначається в рахунках на оплату з урахуванням ПДВ. Також орендна плата може бути розрахована подекадно.». Отже сторони за взаємною згодою, починаючи з 01.01.2018 та 01.01.2020 р. відповідно, змінили п. 6.1. вищезазначених Договорів щодо розміру та порядку визначення орендної плати. До матеріалів справи, а саме до відповіді на відзив від 23.02.2026 року, долучено рахунки на оплату орендної плати за обладнання, у яких визначено розмір орендної плати за кожен окремий період, з урахуванням положень додаткових угод. Таким чином, визначення відповідачем розміру орендної плати без урахування змін, внесених відповідними додатковими угодами є неправомірним. Щодо порушення позивачем Наказу МФУ Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ від 19.01.20216р. № 159/28289, то перевіркою не встановлено завищення 21 рядка Декларацій з ПДВ за звітні періоди, зазначені у таблиці. Тобто, не 21 рядок Декларації невірно відображено, а саме показник рядку 16 у складі Податкового кредиту Декларації з ПДВ наступного звітного періоду було занижено на суми, відображені у стовбці № 5 вищенаведеної таблиці, та відповідно завищено суми податку до сплати, відображеної у рядку 18 Декларації з ПДВ за відповідні звітні періоди (стовбець № 6 таблиці). Фактичні дані результату Декларації за відповідні звітні періоди (розділ «Розрахунки за звітний період»), а саме показник від`ємного значення між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту, відображені у стовбцю № 7 таблиці. Перевіркою незрозумілим чином (оскільки не було надано до акту перевірки математичний розрахунок донарахованих сум ПДВ ) за цим порушенням було визначено суму завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування (ряд. 21 Декларації з ПДВ) на загальну суму 494 020грн, хоча фактично (за результатом невірного перенесення суми рядку 21 попередньої Декларації до рядку 16 поточної Декларації) мало місце завищення суми ПДВ, яка сплачується до бюджету (рядок 18 поточної Декларації), у розмірі 491 318 грн. Щодо взаємовідносин Позивача з контрагентом TOB «CK СОЛАР», та відсутності, на думку відповідача, підтвердження факту надання послуг, то фактичне придбання будівельних послуг та виконання будівельних робіт підтверджено з боку ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» всіма необхідними первинними документами, які надавалися фахівцям податкового органу при проведенні перевірки. Даний факт знайшов також відображення і безпосередньо в акті перевірки, а будь-яких актів про ненадання документів податковим органом не складалося. Тільки за даними показників Декларації, даних ЕРПН, без наявних первинних документів, неможливо визначити а ні зміст господарської операції, ані ії ланцюг. Отже, позивач вважає, що відповідач не надав переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належним чином оформленими первинними документами, що долучені до матеріалів справи, а також не надав суду жодних доказів в підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні або суперечливі. Не надано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано до суду заперечення на відповідь на відзив. Так, відповідач вважає, що доводи позивача, викладені у відповіді на відзив є необґрунтованими та такими, що основуються на вибірковому тлумаченні норм бухгалтерського законодавства без урахування їх системного змісту та економічної сутності спірних операцій.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано до суду додаткові пояснення, в яких відповідач зазначає, що безпосередньо до перевірки та до адміністративного оскарження винесених податкових повідомлень-рішень Позивачем не було надано рахунки, які згідно додаткових угод встановлювали б суму орендної плати за обладнання. Вищевказані рахунки було надано Позивачем безпосередньо вже під час розгляду справи в суді у вигляді додатків до відповіді на відзив вих. №24 від 23.02.2026 року. З огляду на вищевикладене, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що платником податків під час проведення документальної планової виїзної перевірки, а також у відповідь на запит контролюючого органу від 18.07.2025 року № 2, не було надано жодних «рахунків», які б відповідно до умов додаткових угод відображали іншу вартість оренди обладнання, аніж ту, що зафіксована безпосередньо самими наданими договорами. На підтвердження факту відсутності долучення платником податків до заперечень на висновки акту перевірки та до адміністративного оскарження вищевказаних документів (рахунків), Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вважає за необхідне долучити до матеріалів справи скан-копії заперечень та скарги із додатками, що до них додавалися.

Від ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС +» надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає наступне. ТОВ «Енергосервіс +» в рамках господарської діяльності було укладено та підписано сторонами Договори оренди № 24 від 18.12.2017р. та № 25 від 27.05.2019р. з ТОВ «СЕРВІСОПТОРГ» ( Орендодавець). Згідно умов цих Договорів: орендодавець зобов`язується передати за плату Орендареві (ТОВ «ЕНЕРГСЕРВІС+») у строкове користування обладнання для виробництва електроенергії від сонячного випромінювання, а Орендар зобов`язується прийняти це обладнання, та сплачувати орендну плату. Орендодавець є власником об`єкту оренди. Строк оренди визначається з моменту підписання акту приймання-передачі, та діє до 31 грудня 2030 року. Пунктами 6.1. договорів №24 від 18.12.2017, №25 від 27.05.2019 визначено, що орендна плата за обладнання становить 250 000 грн. та 3 500 000 грн., щомісячно з урахуванням ПДВ 10 січня 2018 року до Договору оренди № 24 від 18 грудня 2017 року було укладено Додаткову угоду № 2, а 08 січня 2020 року до Договору оренди № 25 від 27 травня 2019 року було укладено Додаткову угоду № 2, згідно до яких п. 6.1 вищезазначених Договорів оренди щодо розміру орендної плати змінено та визначено наступним чином: «Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в безготівковому порядку на рахунок Орендодавця. Розмір орендної плати узгоджується кожен місяць з урахуванням виробленої електроенергії та за умов стабільної (якісної) роботи обладнання, та може коригуватися за результатами календарного року за домовленістю Сторін. Сума узгодженої орендної плати визначається в рахунках на оплату з урахуванням ПДВ. Також орендна плата може бути розрахована подекадно». Отже сторони за взаємною згодою, починаючи з 10 січня 2018 року та 08 січня 2020 відповідно, змінили п. 6.1. вищезазначених Договорів щодо розміру та порядку визначення орендної плати. У той же час, контролюючий орган, посилаючись на п. 6.1. договорів №24 від 18.12.2017, №25 від 27.05.2019, зазначає, що орендна плата за обладнання становить 250 000 грн. та 3 500 000 грн., щомісячно з урахуванням ПДВ. Тобто, в структурі собівартості «Витрати на утримання, експлуатацію, оперативну оренду 03 загальновиробничого призначення» становлять 37 500 000 грн., щорічно, проте положення Додаткових угод відповідачем не береться до уваги, що, на думку позивача, є протиправним. Отже, твердження відповідача про те, що позивачем безпідставно включено до складу собівартості втрати, які понесені поза межами договорів оренди, тобто не відповідають умовам договору і не підтверджуються відповідними документами, не ґрунтуються на наданих доказах. Що стосується посилань відповідача на те, що під час перевірки позивачем не було надано рахунків на оплату орендної плати, то вони не підтверджуються належними доказами. Так, під час перевірки ТОВ «Енергосервіс +» було надано перевіряючій особі всі первинні документи: Договори оренди з усіма додатками, що є невід`ємною частиною договорів; Акти передавання орендованого обладнання; Акти виконаних робіт; податкові накладні; рахунки на оплату орендної плати; виписки банку та платіжні інструкції, щодо сплати орендної плати. Ані в Акті перевірки, ані у інших документах відповідачем не зазначено, про те, що під час перевірки ТОВ «Енергосервіс +» не було надано якихось документів, у тому числі й рахунків на оплату орендної плати. Що стосується, долученого відповідачем запиту про надання документів/пояснень від 18.07.2025 № 2, то відповідно до його змісту, пропонується надати свої пояснення та документи з приводу виявлених порушень податкового законодавства, жодної вимоги щодо надання рахунків на оплату орендної плати він не містить. Оскільки позивач всі первинні документи (в тому числі й вищезазначені рахунки) надав під час перевірки, додатково до ГУ ДПС у Дніпропетровській області вони не надсилалися і не долучалися до Заперечень на Акт перевірки від 26.09.2023 року та Скарги від 27.10. 2025 року. Факт надання під час перевірки Додаткових угод до вищезазначених Договорів оренди, якими було змінено розмір та умови визначення орендної плати, відповідачем не заперечується, що зазначено і в самому Акті перевірки (стор. 18 Акту). Отже відповідачу були відомі зазначені обставини, проте безпідставно проігноровані. Звертає увагу суду на те, що в позовній заяві та відповіді на відзив було помилково зазначено номер та дату Додаткових угод : № 1 від 01 січня 2018р. та № 1 від 01 січня 2020 р, замість № 2 від 10 січня 2018 року та № 2 від 08 січня 2020 року. Проте зміст зазначених Додаткових угод відображено правильно, ці Додаткові угоди долучено до матеріалів справи, отже це є суто технічною помилкою, яка не впливає на обґрунтованість позовних вимог. Крім того, предметом оскарження є, зокрема, податкове повідомлення-рішення ТУ ДПС у Дніпропетровській області від 16.10.2025р. року № 0573800704 форма «В4» про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 924 583 грн. У вищезгаданому повідомленні рішенні зазначено, що сума завищеного від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного ( податкового) періоду станом за березень 2025 року 924 583 грн. В той же час в Акті перевірки (стор. 40 Акту) зазначено , що станом за березень 2025 року ТОВ «Енергосервіс +» завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на загальну суму 494 020 грн. Під час підготовчого засідання 06.04.2026 року судом було запропоновано відповідачу надати свої пояснення та розрахунки з приводу цих розбіжностей. Проте зазначені розрахунки до додаткових пояснень долучено не було і позивачем не отримувалися.

За наслідками підготовчих засідань у справі, суд, усною ухвалою від 04.06.2026 року із занесенням до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті у цьому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 04.06.2026 року позовні вимоги підтримала, просила позовну заяву задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.06.2026 року проти задоволення позовної заяви заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовної заяви.

Вирішуючи питання щодо продовження розгляду справи по суті в порядку письмового провадження, суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та не скасований.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Враховуючи те, що наявних в матеріалах справи письмових доказів достатньо для вирішення справи по суті та немає перешкод для розгляду справи в порядку письмового провадження, задля захисту життя та здоров`я учасників справи, у зв`язку з воєнним станом та численними повітряними тривогами, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС+" щодо дотримання податкового законодавства та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2018 по 31.03.2025р.р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт №3289/04-36-07-04/41633410 від 25.07.2025.

Згідно висновків акту встановлені наступні порушення:

1. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижена сума податку на прибуток на загальну суму 14 746 455 грн., у т.ч. за 2019 р. -3 565 111 грн., за 2020 р. - 870 000 грн., за 2021 рік - 3 675 000 грн., за 2023 рік - 397 536 грн, за 2024 рік - 5 676 302 грн., у т.ч. за 1 кв. 2025р. 562 500 грн.;

2. пп.198.1, 198.2, п 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижена сума ПДВ на загальну суму 3 477 421 грн., в т.ч. за жовтень 2020 в сумі 14 313 грн., за грудень 2020 в сумі 138 254 грн., за січень 2021 в сумі 283 024 грн, за квітень 2021 в сумі 34 682 грн., за травень 2021 в сумі 345 010 грн., за червень 2021 в сумі 101 336 грн., за липень 2021 в сумі 233 218 грн., за жовтень 2021 в сумі 94 619 грн, за травень 2022 в сумі 1 716303 грн., за червень 2022 в сумі 4 225 грн., за серпень 290 800 грн, за грудень 2024 р. в сумі 984 грн., за січень 2025р. в сумі 93 814 грн., за лютий 2025 в сумі 67742 грн., за березень 2025 в сумі 59 097 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на суму - 924 583 грн.

3. п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-V1 та розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2015 за №111/26556, подання не у повному обсязі та недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів. нарахованих (сплачених) на користь платника податку і сум утриманого з них податку за період, що перевірявся. що призвело до не відображення доходів фізичних осіб та сум утриманого з них податку, а саме: - не відобразило суми доходу, виплачений самозайнятій особі ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 з ознакою доходу «157» у сумі 6000, 00 грн.. (платіжна інструкція №2305).

У зв`язку з незгодою з висновками акту перевірки підприємством були подані до податкового органу заперечення від 26.09.25р. № 26/09-25 на акт перевірки від 25.07.2025р. №3289/04-36-07-04/ НОМЕР_2 .

За результатами розгляду заперечень та на підставі висновків цього акту були прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 16.10.2025р. року № 0573730704 форма «Р» про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 4 346 776,25 грн., з них: 3 477 421,00 грн. - за основним платежем, 869 355,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 16.10.2025р. року № 0573680704 форма «Р» про збільшення грошового зобов`язання з податку па прибуток підприємств у сумі 17 296 818,75 грн., з них: 14 746 455 грн. - за основним платежем, 2 550 363,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 16.10.2025р. року № 0573800704 форма «В4» про зменшення від`ємного значення суми податку па додану вартість у сумі 924 583 грн.

Керуючись п.56.3 ст.56 Податкового кодексу України ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» до ДПС України було подано скаргу на вищезазначені податкові повідомлення-рішення (вх. ДПС № 5540/С/6 від 28.10.2025).

Рішенням ДПС про результати розгляду скарги від 24.12.2025 року, скаргу ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» залишено без змін ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 16.10.2025р. №0573730704, №0573680704, №0573800704, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення . №0573730704, №0573680704, №0573800704, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Розділу V ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками- суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Як визначено у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З вищевикладених норм права випливає висновок, що правові наслідки у вигляді виникнення права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та, як наслідок, для декларування від`ємного значення податку на додану вартість, виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Отже, для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами з контрагентами.

Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірних операцій, що відображені в податковому обліку.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом TOB «CK СОЛАР».

02 березня 2018 року між ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» (Замовник) та ТОВ «СК СОЛАР» (Підрядник) укладено Договір з будівництва сонячної електростанції №019-18 від 02.03.2018р. за адресою Дніпропетровська обл., Дніпропетровський: р-н, Чумаківська сільська рада.

Згідно п.1.1 Договору: Виконавець зобов`язується своїми силами та засобами виконати і здати Замовнику комплекс робіт у визначений цим договором строк, а Замовник зобов`язаний прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах цього Договору. Під роботами за даним Договором сторони розуміють виконання Підрядником будівельно-монтажних робіт згідно проектно-кошторисної документації на будівництво сонячної електростанції ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» потужністю 2,3 МВт за адресою - Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, Чумаківська сільська рада.

Даний факт будівництва підтверджується первинними документами, які надані та долучені до матеріалів справи: договір № 019-18 від 02.03.2018р; акти форми КБ-2, КБ-3 б/н від 06.03.2019р. на суму 6 331 585,77 грн. (без ПДВ) та додатки до них (кошториси, відомості ресурсів та механізмів); платіжні інструкції (№105 від 19.06.18, №107 від 26.06.18, №114 від 03.07.18, №122 від 17.07.18, №226 від 06.03.19, №18 від 19.06.18, №21 від 26.06.18, №2 від 03.07.18, №7 від 17.07.18, №2 від 06.03.19); оборотно-сальдові відомості, журнали, відомості про обороти по рахунку 631.

06 серпня 2018 року між ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» (Замовник) та ТОВ «СК СОЛАР» (Підрядник) укладено Договір з будівництва сонячної електростанції № 023-18 від 06.08.2018р. за адресою Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, Криничанська сільська рада.

Згідно п.1.1 Договору: Виконавець зобов`язується своїми силами та засобами виконати і здати Замовнику комплекс робіт у визначений цим договором строк, а Замовник зобов`язаний прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах цього Договору. Під роботами за даним Договором сторони розуміють виконання Підрядником будівельно-монтажних робіт згідно проєктно-кошторисної документації на будівництво сонячної електростанції ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» потужністю 6,4 МВт за адресою - Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, Криничанська селищна рада:

На підтвердження даного факту будівництва позивачем до матеріалів справи долучено: договір № 023-18 від 06.08.2018р.; акти форми КБ-2, КБ-3 б/н від 02.12.2019р. на загальну суму 13 208 333,33 грн. та додатки до них (кошториси, відомості ресурсів та механізмів та інше); платіжні інструкції (№245 від 04.04.19, №280 від 30.05.19, №290 від 11.06.19, № 337 від 24.07.19, №466 від 22.11.19, №339 від 25.07.19, №467 від 25.11.19, № 468 від 26.11.19, №478 від 10.12.19, №495 від 16.12.19, №1 від 04.04.19, №10 від 30.05.19, №2 від 11.06.19, №5 від 24.07.19, №6 від 25.07.19, №5 від 22.11.19, №6 від 25.11.19, №7 від 26.11.19, №01 від 02.12.19); оборотно-сальдові відомості, журнали, відомості про обороти по рахунку 631.

На підставі первинних документів операції по придбанню послуг будівництва та монтажу для нашого підприємства були отримані основні засоби, а саме сонячні електростанції за адресами Дніпропетровська область, Дніпровський район, Чумаківська сільська рада; Дніпропетровська область, Криничанський район, Криничанська сільська рада .

У відповідності п. 14.1.138 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

П.4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (ПСБО №7) передбачено, що основні засоби - - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, виконання робіт і надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Отримання основних: засобів відображено у бухгалтерському обліку (журнали-ордери, аналітичні відомості) ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС4-»: Д-т 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» та К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", Д-т 10 «Основні засоби» та К-т 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів»).Всього на загальну суму 19 539 919,09 грн. ( без ПДВ).

Дані відомості підтверджуються даними, викладеними у Акті №3289/04-36-07- 04/41633410 від 25.07.2025 та не спростовано відповідачем.

Отже, фактичне придбання будівельних послуг та виконання будівельних робіт підтверджено з боку ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» всіма необхідними первинними документами, які надавалися при проведенні перевірки. Даний факт знайшов також відображення і безпосередньо в акті перевірки, а будь-яких актів про ненадання документів податковим органом не складалося, доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською| операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів га зобов`язань власному капіталі підприємства.

Відповідно, визначального ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2. ст. 44 Податкового кодексу України).

Так, зазначені вище первинні документи мають всі необхідні реквізити, містять відомості про господарську операцію та підтверджують факт її реального здійснення, як це передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В Акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження вищезгаданих первинних і розрахункових документів які, в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за №88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості реальності здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 134.1.1. ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Щодо посилань у акті перевірки стосовного того, що контрагенти ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+», зазначені в Акті перевірки та господарські операції з якими визнані контролюючим органом нереальними, відносяться до ризикового сектору економіки необхідно зазначити, що діюче законодавство не визначає, що таке «ризиковий» сектор економіки; не визначає, яким чином та з яких підстав суб`єкт господарювання може бути віднесено до «ризикового» сектору економіки; не визначає того, який вплив на податкові зобов`язання законослухняного суб`єкта господарювання має віднесення його контрагента до «ризикового» сектору економіки.

Суд вважає також необґрунтованим посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію (Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту ДПС, Єдиного реєстру податкових накладних) як на підставу до відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №802/1428/17-а.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС "Податковий блок" та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного суду від 15.03.2023 року у справі №200/4942/20-а.

Аналізуючи доводи податкового органу щодо відсутності у контрагента позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду поставок та робіт, суд враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Так у постанові від 03.09.2019 року у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Верховний Суд у поставові від 25 лютого 2021 року у справі № 640/3515/19 зробив правовий висновок, що законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування. Отже, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.

До того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

Окрім того, суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Тобто, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

Однак у справі, що розглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Податковим органом при проведенні перевірки не враховано, що оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками відповідної операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відтак, ті обставини, що у ланцюгах постачальників є сумнівні підприємства чи навіть підприємства, які містять ознаки ризикових, є лише приводом для більш ретельної перевірки (дослідження) їх діяльності.

При цьому, відносини між учасниками наступних ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Відповідно до п. 36.5 ст.36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Законодавство України зобов`язує платників податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи.

Так, згідно п. п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 статті 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та Збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку.

Отже, платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Відтак, відповідальність є персональною, а обов`язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Також необхідно зазначити, що чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно зі ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Зважаючи на те, що акт перевірки стосовно позивача носить індивідуальний характер, покладання на ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС+" відповідальності за можливі порушення законодавства іншими суб`єктами господарювання є безпідставним.

Як вказується у п. 15 постанови Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі №817/992/15, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено Фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Такий самий висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 19.03.2021року у справі № 808/3631/17, від 17.11.2020 року у справі №816/5040/14, від 19.03.2021 року у справі №826/9523/16.

Зазначена правова позиція підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі Інтерсплав проти України; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) Справа БУЛВЕС проти Болгарії; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (п. 72) - Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм ПК України та правових позицій Верховного Суду та ЄСПЛ, виключенням з правила щодо індивідуальної відповідальності платника податків можуть бути випадки: не виконання встановленого ПК України обов`язку постачальника товарів (робіт, послуг) реєструвати у ЄРПН складені ним податкові накладні та позбавлення права покупця таких товарів (робіт, послуг) на включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту (що прямо передбачено ПК України), а також у разі доведення контролюючим органом факту сумісних дій платника податку та його контрагента щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань (про що вказано також у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі № 822/1866/15).

Відповідно до статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу 2 пункту 111.3 ст. 111 ПК України притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, що передбачає встановлення контролюючими органами вини особи, не передбачає презумпції наявності вини фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи у випадках притягнення фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи до юридичної відповідальності інших видів та не звільняє від обов`язку її доведення в порядку, передбаченому законом.

Під час перевірки контролюючий орган не встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Факт здійснення господарської операції по придбанню ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС+" послуг будівництва сонячних електростанцій від ТОВ «СК СОЛАР» на загальну суму 23 447 902,91 грн., у т.ч ПДВ 3 907 983,82 грн. за 2019 рік підтверджується відповідними первинними документами, наданими для перевірки, розрахунки з ТОВ «СК СОЛАР» за отримані послуги підтверджуються платіжними документами та виписками банку.

Побудовані та змонтовані сонячні електростанції введені в експлуатацію, що підтверджується наявними та наданими для перевірки Сертифікатами «Готовності об`єкта до експлуатації», виданими (та підписаними) Департаментом ДАБІ у Дніпропетровській обл.

Згідно цих Сертифікатів замовником будівництва є позивач, Генеральний проектувальник та підрядник - ТОВ«СК СОЛАР».

Отже, за результатами дослідження і оцінки первинних документів, складених внаслідок взаємовідносин ТОВ «Енергосервіс+» та ТОВ «СК Солар» можна зробити висновок, що документи оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зазначені господарські операції спричинили зміни в структурі активів та зобов`язань, оскільки грошові кошти були перераховані, а послуги отримані. Зазначене свідчить, що господарські операції мали реальний характер.

В Акті перевірки відсутні посилання на докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» щодо укладення договорів з зазначеним у Акті перевірки контрагентом без наміру створити наслідки, які передбачені укладеним договором, або з умислом незаконно отримати податкові вигоди. Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань, отримання і оплати товару та робіт (послуг). Зазначені обставини залишились, не спростованими в ході проведеної перевірки.

Таким чином, висновки перевірки щодо недійсності господарських взаємовідносин та операцій між ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» та ТОВ «СК СОЛАР», та визначення цих операцій як суми «Інших доходів» у розмірі вартості отриманих послуг будівництва сонячних електростанцій (як безоплатне отримання від невстановленого постачальника) є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо невірного перенесення та визначення ряд. 21 та 16 по деклараціям з податку на додану вартість за період з серпня 2024 по березень 2025.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 затверджено форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період. У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду. У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.

Згідно п.п. 5 п. 5. Розділу III Розрахунки за звітний період сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Позивач погоджується, що при складанні податкових декларацій з ПДВ мало місце невірне перенесення показників рядку 21 Декларацій за попередній період до рядку 16 Декларації поточного періоду, а саме у рядку 16 Декларації відображались занижені показники.

Однак, перевіркою не встановлено завищення 21 рядка Декларацій з ПДВ за звітні періоди, зазначені у таблиці.

За результатами перевірки також було встановлено заниження показників рядку 02 Декларації з податку на прибуток «фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) і бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності».

Зазначене порушення було визначено за рахунок того, що витрати підприємства на оренду обладнання у розмірі 61 808 333 грн., у т.ч. за 2020 - 4 833 333 грн., за 2021 - 20 416 667 грн., за 2022 - 8 433 333 грн., за 2023 - 24 999 999 грн., за 1 кв. 25 - 3125 000 грн., були визнані перевіркою як понесені поза межами умов договорів оренди.

Щодо зазначеного вище порушення, судом встановлено наступне.

ТОВ «ЕНЕРГСЕРВІС+» (Орендар) було укладено та підписано Договори оренди № 24 від 18.12.2017р. та № 25 від 27.05.2019р. з ТОВ «СЕРВІСОПТОРГ» (Орендодавець). Згідно умов цих Договорів:

- орендодавець зобов`язується передати за плату Орендареві (ТОВ «ЕНЕРГСЕРВІС+») у строкове користування обладнання для виробництва електроенергії від сонячного випромінювання, а Орендар зобов`язується прийняти це обладнання, та сплачувати орендну плату.

- Орендодавець є власником об`єкту оренди.

- строк оренди визначається з моменту підписання акту приймання-передачі, та діє до 31 грудня 2030 року.

З урахуванням додаткових угод до зазначених Договорів (№ 2 від 11 січня 2018р. та № 2 від 08 січня 2020р.), щодо розміру орендної плати визначено наступним чином (п. 6. 1):

- орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в безготівковому порядку на рахунок Орендодавця.

- розмір орендної плати узгоджується кожен місяць з урахуванням виробленої електроенергії та за умов стабільної (якісної) роботи обладнання, та може коригуватися за результатами календарного року за домовленістю Сторін.

- сума узгодженої\орендної плати визначається в рахунках на оплату з урахуванням ПДВ. Також орендна плата може бути розрахована подекадно.

На виконання умов цих Договорів в операційну оренду на адресу ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС+» було передано обладнання: інвертор CONEXT CL25 в кількості 2 шт. згідно акту від 20.12.2017, ФЕМ SRP-270-6РВ в кількості 2688 шт. згідно акту від 25.05.2018 року, ФЕМ SRP-270-6РВ в кількості 1792 шт. згідно акту від 31.05.2018 року, інвертор CONEXT CL60 в кількості 34 шт. згідно акту від 03.01.2018, ФЕМ SRP-270-6РВ в кількості 410 шт. згідно акту від 16.05.2018, ФЕМ SRP-270-6РВ в кількості 1334 шт. згідно акту від 15.06.2018, ФЕМ SRP-270-6РВ в кількості 2688 шт. згідно акту від 01.06.2018, базові столи в кількості 1 комплект згідно акту від 15.06.2018, інвертор CONEXT CL60 в кількості 90 шт., ФЕМ SRP-270-6РВ в кількості 24750 шт. згідно акту 27.05.2019 року. Факт оплати підтверджується відповідними платіжними інструкціями та виписками банку, а про факт отримання послуг свідчать надані до справи акти.

У бухгалтерському обліку підприємства, за фактом наданих послуг та використання їх за фактом отримання доходу (виробленої та проданої електроенергії), на підставі отриманих рахунків та актів виконаних робіт від ТОВ «Сервісопторг», узгодженим Сторонами актом звіряння взаєморозрахунків, позивачем було відображено зазначені операції на рахунках бухгалтерського обліку: Д-т91-К-т6851; Д-т23-К-т91; Д-т26-К-т23; Д-т 90 - К-т 26.

У відповідності зі ст.283 Господарського кодексу України (чинним на момент укладення зазначених вище договорів оренди) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

П.1 ст.632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Доводи податкового органу про те, що отримане в оренду обладнання повинне обліковуватися на бухгалтерських рахунках 20 «Виробничі запаси», 22 «МШП», 28 «Товари» суперечить діючому Законодавству, так як в балансі на бухгалтерських рахунках оприбутковується тільки обладнання, отримане у фінансову оренду ( п. 1 роз.2 ПСБО 14 та п. 8 ПСБО 7), тоді як вищезазначені взаємовідносини з Орендодавцем відбувались в межах договорів оперативної оренди.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181 затверджено Національне положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда".

Так, у відповідності з нормами п. 4 розділу І П(С)БО №14 оренда - договір між орендодавцем та орендарем, за яким орендодавець надає орендарю право користування необоротним активом за плату на певний строк. Операційна оренда - оренда, що не передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигід, пов`язаних з правом власності на об`єкт оренди. Фінансова оренда - оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов`язаних з правом користування та володіння активом. Право власності на об`єкт фінансової оренди після закінчення строку оренди може передаватися або не передаватися.

Об`єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, указаною в договорі оренди (п. 4 розділу ІІ П(С)БО №14).

Належна плата за користування об`єктом операційної оренди визнається витратами згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов`язаних із використанням об`єкта операційної оренди. На суму заохочення орендаря щодо продовження або укладення нового договору оренди зменшуються протягом строку оренди його витрати з орендної плати (п. 5 розділу ІІ П(С)БО №14).

Згідно з п.15.4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» до складу загальновиробничих витрат включаються - Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

На підставі первинних документів позивачем було відображено у бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності за 2019-1 квартал 2025 року (форма №2 «Звіт про фінансові результати) у рядку 2180 «Інші операційні витрати» суму витрат на утримання, експлуатацію, оперативну оренду ОЗ загальновиробничого призначення, понесених у зв`язку з отриманням Доходу у сумі 249 108 333 грн.

Однак, податковим органом були не визнані витрати на утримання, експлуатацію, оперативну оренду ОЗ загальновиробничого призначення у розмірі 61 808 303 грн., як такі що понесені поза межами умов договорів оренди.

Щодо визначення об`єкта основних засобів, то згідно з нормами п. 8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 «Основні Засоби» передбачає, що первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми, непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Фінансові, витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати".

Первісна вартість об`єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов`язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об`єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель».

П. 7 НП(С)БО 7 «Основні засоби» перебачено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.

Згідно п. 4 НП(С)БО 7 «Основні засоби»: об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.».

Тобто, діючими нормами законодавства не передбачено віднесення послуг оренди до складу основних фондів.

Твердження в акті перевірки щодо використання отриманого в оренду обладнання (що монтується, з`єднується між собою) як єдиного об`єкту, основного засобу, є безпідставним, оскільки це є обладнанням та не має жодних ознак нерухомості, а отже, правильно їх відносити до групи 03 «Машини та обладнання».

Доказів зворотного податковим органом не наведено.

Крім того, за результатами дослідження і оцінки первинних документів у т.ч щодо визначеної орендної плати за користуванням обладнанням, складених внаслідок взаємовідносин ТОВ «Енергосервіс+» та ТОВ «СЕРВІСОПТОРГ» можна зробити висновок, що документи оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Висновки податкового органу щодо витрат поза межами укладеного договору, є фактично невизнанням ціни договору, яка була узгоджена сторонами за фактом його підписання.

З огляду на встановлені у справі обставини та визначені норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 16.10.2025р. №0573730704, №0573680704, №0573800704 прийняті Головним управління ДПС у Дніпропетровській області є протиправними та підлягають скасуванню.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у справі не доведено правомірність оскаржуваних рішень, тоді як позивачем належним чином та в повному обсязі доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

За наведених обставин та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІС+" (49094, м. Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд. №30А, код ЄДРПОУ 41633410) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, б.17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.10.2025р. № 0573730704 форма "Р" про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 4 346 776,25 грн., з них: з 477 421,00 грн. - за основним платежем, 869 355,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.10.2025р. № 0573680704 форма "Р" про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 17 296 818,75 грн., з них: 14 746 455 грн. - за основним платежем, 2 550 363,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.10.2025р. № 0573800704 форма "В4" про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 924 583 грн., прийняте відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІС+", код ЄДРПОУ 41633410.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІС+" (код ЄДРПОУ 41633410) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 33 280,00 грн.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.07.2026 року.

Суддя О.М. Неклеса