Рішення № 13793551, 04.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.11                                                                                           Справа№ 27/135 (10)

Суддя Судова-Хомюк Н.М. розглянула справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Машинобудівна техніка „Євро утиль”, м. Трускавець, Львівської області

до відповідача Товариство з додатковою відповідальністю „Видавнича група „Супердрук” м. Львів

про розірвання договору купівлі-продажу та витребування майна.

за участю представників:

від позивача: Монастирський О.Я.( довіреність від 04.09.2010р.)

від відповідачів: Малярчук О.О. ( довіреність від 01.12.2010р.)

Суть спору: позовні вимоги заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю „Машинобудівна техніка „Євроутиль”, м. Трускавець, Львівської області до Товариства з додатковою відповідальністю „Видавнича група „Супердрук”, м.Львів про розірвання договору купівлі-продажу та витребування майна.

В ході судового розгляду стороною позивача надано додаткові пояснення по предмету спору від 04.02.2011р., які долучено до матеріалів справи та підтримано в повному обсязі позовні вимоги .

Сторона відповідача факт протермінування по оплаті за поставлений товар визнає, але при цьому зазначає, що у позивача відсутні передбачені абзацом 2 ч.2 ст.651 Цивільного Кодексу України підстави для розірвання договору, оскільки порушення строків розрахунків допущене відповідачем не має ознак істотного порушення договору. Просить суд звернути увагу на те, що твердження позивача про те, що він є власником всього товару, який є предметом купівлі-продажу за договором № 209.009 від 21.07.2009р.не відповідає дійсності, а тому безпідставною є вимога про витребування у відповідача всього товару.

В ході судового розгляду сторони спору подали спільне клопотання про надання можливості щодо позасудового врегулювання спору шляхом відкладення розгляду справи на 14 днів. По закінченні терміну сторони повідомили про неможливість досягнення спільної згоди по спірним питанням, просять суд розглянути спір за наявними матеріалами та оголосити результат розгляду судової справи.

В судовому засіданні 04.02.2011р. представникам сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В ході судового слухання встановлено наступне:

Між сторонами спору було укладено договір купівлі-продажу за № 209.009 від 21.07.2009р..

Після укладення договору відповідач змінив назву та місцезнаходження, оскільки на момент укладення договору назва позивача була ТзОВ „Видавнича група „Експрес”, а на момент звернення з позовними вимогами –ТзОВ „Видавнича група „Супердрук”, що підтверджується даними довідки з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.10.2010р..

Згідно п.1.1 договору позивач зобов’язувався поставити та передати у власність відповідача товар (обладнання ), а відповідач зобов’язувався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

У відповідності до п.1.2 договору найменування, кількість та ціна погоджується сторонами в Додатках до договору. Так, Додатком №1 до спірного договору передбачено, що за договором передавалось наступне обладнання: стаціонарний компактор STP I 500 та контейнер Е-300, загальною вартістю 261230,00 грн.. В цьому ж додатку сторони визначили вартість послуг по введенню в експлуатацію обладнання та навчання персоналу у розмірі 8720,00 грн..

П.4.1 договору передбачено, що оплата за договором здійснюється наступним чином : протягом 3-х банківських днів з дня виставлення рахунку покупець ( відповідач) перераховує 20% від загальної вартості обладнання на розрахунковий рахунок продавця (позивача); решта 80% загальної вартості обладнання покупець перераховує згідно календарного графіка оплат, погодженого в Додатку №2 до даного договору. Згідно графіку, передбаченому в Додатку №2, відповідач мав виплачувати решту 80% вартості обладнання щомісячними рівними платежами у розмірі 8708,00 грн. на протязі двох років. Оплата послуг з введення обладнання в експлуатацію здійснюється протягом 3-х днів з дати підписання Актом введення в експлуатацію.

Сторони договірних відносин передбачили у п.3.5, що перехід права власності на товар відбувається в момент повної оплати товару.

Сторона позивача підтвердила в судовому засіданні, що відповідачем виконано договірні зобов’язання в частині проведення передоплати, що підтверджується банківською випискою про здійснення оплати від 23.07.2009р. та проведенням оплати за послуги із введення обладнання в експлуатацію. В подальшому відповідачем сплачувались платежі на загальну суму 37536, 69 грн., останній платіж проведений 30.12.2009р..

Матеріалами справи підтверджується що станом на 30.09.2010р. поточна заборгованість відповідача по спірному договору становить 171447,31грн., в тому числі прострочена заборгованість станом на 01.10.2010р. по щомісячних платежах за обладнання становить 74878,95 грн..

Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для розірвання договору в судовому порядку, оскільки відповідачем проводиться безоплатне користування майном позивача упродовж тривалого часу, не проводиться реагування на виставлені позивачем претензії від 01.06.2010р., а тому просять витребувати спірне майно із володіння ТзОВ „Видавнича група „Супердрук”.

Протилежна сторона договірних відносин зазначає, що позивачем безпідставно обраховано загальний розмір боргу, оскільки виплата платежів здійснюється до 01.09.2011р..Додатково зазначається про те, позивач має право на стягнення заборгованості по простроченим платежам, а вимога про розірвання договору та витребування майна суперечить тому факту, що станом на 30.11.2009р. відповідачем оплачено 80594,94 грн., внаслідок чого товар –контейнер, вартістю 75000,0 грн. повністю оплачений відповідачем, і, як наслідок, до нього перейшло право власності на цей товар.

Суд вважає таке твердження безпідставним з огляду на наступне. У відповідності до ст.526 Цивільного Кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.651 Цивільного Кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Сторона відповідача не може заперечити факту порушення договірних відносин, а те, що позивач звернувся з позовними вимогами щодо розірвання договірних відносин та витребування спірного майна, не намагаючись стягнути заборгованість є правом суб”єкта господарювання на обрання способу захисту порушеного права, що передбачений чинним законодавством.

Твердження відповідача щодо набуття права власності на один з поставлених товарів є безпідставним. Додатком №1 до спірного договору поставлявся стаціонарний компактор вартістю 186230,0 грн. та контейнер Е 300 вартістю 75000,0 грн.. Цією ж специфікацією було обумовлено загальну вартість обладнання, що за поясненнями сторін являє собою єдиний виробничий механізм та використовується у друкарській діяльності. Встановлений графік календарної оплати заперечує проведення оплати за дві одиниці поставленого товару, оскільки містить єдиний розмір щомісячного платежу, а у випадку з твердженням відповідача- повинен був містити інформацію про розмір щомісячних платежів за одну і другу одиницю поставленого обладнання.

Представлення відповідачем інформації про результати вирішення судового спору між ТзОВ „Видавнича група „Супердрук” та іноземним суб’єктом господарювання щодо порушення термінів поставки обладнання у Міжнародному комерційному арбітражному суді не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки кожен з суб’єктів господарювання здійснює діяльність на власний ризик з врахуванням інтересів своїх контрагентів.

У відповідності до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Спірним договором врегульовано відносини товарного кредиту із розстроченням платежу, які регулюються ст.694,695 Цивільного кодексу України. У відповідності до ч.1 ст.694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Згідно ч.1,2 ст.695 Цивільного кодексу України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

В порядку ст.49 ГПК України судові витрати по розгляду спору покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 651,653, 694,695 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 43, 49,75, 82, 84, 85, 115-117 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Розірвати договір купівлі-продажу № 209.009 від 21.07.2009р., укладений між ТзОВ „Машинобудівна техніка „Євроутиль” та ТзОВ „Видавнича група „Експрес” .

3.          Витребувати із володіння ТзОВ „Видавнича група „Супердрук” передане відповідно до договору купівлі-продажу № 209.009 від 21.07.2009р. обладнання, а саме –стаціонарний компактер STR І 500 та контейнер Е-30, та зобов”язати ТзОВ „Видавнича група „Супердрук” передати вказане обладнання ТзОВ „Машинобудівна техніка „Євроутиль”.

4.          Стягнути з Товариство з додатковою відповідальністю „Видавнича група „Супердрук” (79017 м. Львів, вул.Водогінна,2, код ЄДРПОУ 22393603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Машинобудівна техніка „Євроутиль” (82200 Львівська область, м. Трускавець, вул.Івасюка, 20/49, код ЄДРПОУ 34744834) 2697,30 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

6.          Скасувати ухвалу про забезпечення позову від 30.11.2010р.

7.          Повний текст рішення виготовлено 09.02.2011р.

Суддя                                                                                           Судова-Хомюк Н.М.