Рішення № 13793554, 07.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.11 Справа№ 27/171

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Провімі”, с.Жорниська Яворівського району Львівської області

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 6316,08 грн.

Суддя Н.Судова-Хомюк

Представники

від позивача: Луньо Б.М. (довіреність від 07.12.10р.)

від відповідача: не зявився

Суть спору:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Провімі”, с.Жорниська Яворівського району Львівської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 про стягнення 6316,08 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 21.12.2010р. призначив розгляд справи на 25.01.2011 р. В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 07.02.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.22 ГПК України не скористався, про причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника відповідача та відзиву на позовну заяву, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Представнику позивача розяснено його права та обовязки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

25 травня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено Дилерський договір № 25-05/09-01 про умови розповсюдження та продажу спеціалізованих кормових добавок для годівлі сільськогосподарських тварин.

Відповідно до п.1.1 дилерського договору відповідач (дилер) зобовязується приймати участь у мережі збуту продукції для годівлі тварин виробництва „Провімі”, згідно зі специфікацією, яка є додатком до даного договору, для їх реалізації на своєму ринку від свого імені, в асортименті та кількості згідно замовлень дилера.

Згідно п.6.1 дилерського договору оплата за товар здійснюється за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача (компанії) за один день до поставки товару, замовленого згідно п.1.3 даного договору, або в день отримання товару за умови представлення відповідачем (дилером) банківських документів, які підтверджують здійснення платежу.

Позивач свої зобовязання по договору виконав. Факт отримання товару відповідачем на загальну суму 20141,47 грн. підтверджується видатковими накладними № ПР 12-0175 від 25.08.2009 р.; № ПР 12-0186 від 06.06.2009р., №ПР-0003991 від 23.06.2009 р.; № ПР-0004675 від 20.07.2009 р.; № ПР-0000359 від 28.05.2009р.; № ПР-0000384 від 06.06.2009 р.; № ПР-0000405 від 23.06.2009р.; № ПР-0000429 від 20.07.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача відповідач за отриманий товар розрахувався частково і станом на 16.12.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 4157,74 грн. Оскільки, в процесі розгляду справи, основний борг в сумі 500,00 грн. частково погашено, що підтверджується банківською випискою від 05.01.2011р.., суд вважає за необхідне припинити провадження у цій частині позовних вимог у звязку з відсутністю предмету спору відповідно до ст.80 п11 ГПК України

09 липня та 22 листопада 20010 р. позивач на адресу відповідача направив претензії відповідно № 09-09/07/10 та № м319/23/11 з вимогою погасити заборгованість, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Крім стягнення основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача, відповідно до п.8.2 дилерського договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобовязань відповідачем (дилером) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Згідно поданого розрахунку розмір пені становить 1661,46 грн., проте у поданому позивачем розрахунку пені не взято до уваги вимоги ст.232 Господарського кодексу України щодо порядку застосування штрафних санкцій. У відповідності до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Враховуючи те, що позивачем визначено заборгованість на підставі наступних накладних: №ПР-0003991 від 23.06.2009 р.; № ПР-0004675 від 20.07.2009 р.; № ПР 12-0186 від 06.06.2009р., суд проводить нарахування пені по кожній з вказаних накладних в межах терміну, що визначений законодавством та становить 527,77 грн. по накладній №ПР-0003991 від 23.06.2009 р.; 153,47 грн. по накладній № ПР-0004675 від 20.07.2009 р.; 213,26 грн. по накладній № ПР 12-0186 від 06.06.2009р.. Загальний розмір пені що підлягає до стягнення становить 894,50 грн..

Суд відмовляє у стягненні решти нарахованого розміру пені.

Відповідно до п.8.2 дилерського договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобовязань відповідач сплачує штраф в розмірі 1 відсотка від суми простроченого платежу, згідно поданого розрахунку розмір штрафу становить 41,58 грн., який підлягає стягненню.

У відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 203,73 грн. інфляційних збитків та 251,57 грн. 3% річних є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи наведене, суд, прийшов до висновку, що позов обгрунтований і підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 75, ч.1-1 ст.80,82, 84, 85,115-117 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Провімі” (81083 Львівська область, Яворівський район, с.Жорниська, код ЄДРПОУ 32730400) 3657,74 грн. основного боргу, 894,50 грн. пені, 41,58 грн. 1% штрафу, 203,73 грн. інфляційних нарахувань, 251,57 грн. 3% річних, 77,48 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити у стягненні решти нарахованого розміру пені.

4. Припинити провадження в частині стягнення 500,00 грн. основного боргу.

5. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

6. Повний текст рішення виготовлено 10.02.2011р.

Суддя Судова-Хомюк Н.М.