Рішення № 137930073, 10.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 202/1289/26

Номер провадження2/205/3454/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2151614 про надання споживчого кредиту за кредитним продуктом «New Short».

Позивач вказує, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору в частині своєчасного погашення кредиту та сплати процентів, передбачених умовами кредитного договору, у зв`язку із чим станом на 30.09.2025 року за Договором № 2151614 про надання споживчого кредиту за кредитним продуктом «New Short» від 09.03.2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 35 500 грн 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 10 000 грн 00 коп., заборгованості за процентами 20 500 грн 00 коп. та заборгованості за пенею 5 000 грн 00 коп.

Також позивач зазначає, що 30.09.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено Договір факторингу № 01.02-39/25, відповідно до умов якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Селфі Кредит», у тому числі до ОСОБА_1 за Договором № 2151614 про надання споживчого кредиту за кредитним продуктом «New Short» від 09.03.2025 року.

За твердженням позивача, відповідача було письмово повідомлено про те, що право вимоги за вказаним договором про споживчий кредит відступлено ТОВ «Селфі Кредит» на користь ТОВ «Свеа Фінанс» на підставі Договору факторингу № 01.02-39/25 від 30.09.2025 року.

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору факторингу № 01.02-39/25 від 30.09.2025 року та витягу з Реєстру прав вимоги до цього договору він є новим кредитором боржника ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 2151614 про надання споживчого кредиту за кредитним продуктом «New Short» від 09.03.2025 року станом на 30.09.2025 року у загальному розмірі 35 500 грн 00 коп., а також судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог та просить здійснити розгляд справи за його відсутності, та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.

У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 09.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2151614 про надання споживчого кредиту за кредитним продуктом «New Short».

За умовами зазначеного договору відповідач отримав кредит у сумі 10 000 грн 00 коп. строком на 364 дні, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,0 % на добу.

Зазначений договір підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Н425.

Судом також встановлено, що 30.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» було укладено Договір факторингу № 01.02-39/25.

Відповідно до умов зазначеного договору факторингу ТОВ «Селфі Кредит» передає, тобто відступає, ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає такі права вимоги.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-39/25 від 30.09.2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 2151614 про надання споживчого кредиту за кредитним продуктом «New Short» від 09.03.2025 року.

Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 30.09.2025 року за Договором № 2151614 про надання споживчого кредиту за кредитним продуктом «New Short» від 09.03.2025 року заборгованість відповідача становила 35 500 грн 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту 10 000 грн 00 коп., заборгованості за процентами 20 500 грн 00 коп. та заборгованості за пенею 5 000 грн 00 коп.

Відповідач ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором не сплатив, доказів її погашення суду не надав.

Оскільки позивач наполягає на тому, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, а відповідач доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором суду не надав, між сторонами виник спір, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною або сторонами.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним із моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для цього виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію, оферту, укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію, оферту, укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається, приєднується, до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти, оферти, однією стороною та її прийняття, акцепту, другою стороною. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір, оферта, може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції, оферти, у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття, акцепт, може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви, форми, про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції, акцепт, у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису, факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису, за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначалося вище, з матеріалів справи вбачається, що 09.03.2025 року відповідач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» Договір № 2151614 про надання споживчого кредиту за кредитним продуктом «New Short». Кредит надавався клієнту в безготівковій формі на реквізити банківського рахунку, вказані відповідачем як клієнтом.

Крім того, матеріали справи містять підписаний електронним підписом паспорт споживчого кредиту, в якому прописані сума кредиту, строк кредитування, безготівковий спосіб отримання кредиту, процентна ставка та штрафні санкції.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладання та підписання відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора кредитного договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит».

У зв`язку із цим суд вважає, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами у справі, а відтак у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості та узявши до уваги умови кредитного договору, суд вважає доведеною обставину порушення відповідачем умов такого кредитного договору в частині своєчасного повернення суми отриманого тіла кредиту.

Таким чином, застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами у справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, позов у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Також частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд вважає, що шляхом підписання кредитного договору та паспорту споживчого кредиту відповідач, як споживач, був проінформований про реальну процентну ставку, загальні витрати за кредитом та інші важливі правові аспекти його надання, що передбачені статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки заборгованість за процентами стягується в межах строку дії кредитного договору, який визначено сторонами у пункті 1.3 Договору 364 дні, та із застосуванням процентної ставки, передбаченої договором, а саме 1,0 % на добу, суд доходить висновку, що позов у цій частині ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог у частині стягнення штрафних санкцій, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою, штрафом, пенею, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у процентах від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Згідно із пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит, позику, банком або іншим кредитодавцем, позикодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця, позикодавця, неустойки, штрафу, пені, за таке прострочення. Установлено, що неустойка, штраф, пеня, та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання, часткове виконання, за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем, позикодавцем.

Вказаний договір про споживчий кредит був укладений у 2025 році, тобто в період дії воєнного стану, тому нарахована позивачем пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України стягненню з відповідача не підлягає.

Таким чином, аналізуючи здобуті у справі докази, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованості за Договором № 2151614 про надання споживчого кредиту за кредитним продуктом «New Short» від 09.03.2025 року станом на 30.09.2025 року у загальному розмірі 30 500 грн 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту 10 000 грн 00 коп. та заборгованості за процентами 20 500 грн 00 коп., а в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за пенею 5 000 грн 00 коп. відмовити.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи по суті, у судове засідання не з`явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 081 грн 22 коп., із врахуванням такого розрахунку: 30 500 грн 00 коп. ? 2 422 грн 40 коп. : 35 500 грн 00 коп. = 2 081 грн 22 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 15, 16, 205, 207, 512, 514, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (місце знаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд.8, код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за Договором № 2151614 про надання споживчого кредиту за кредитним продуктом «New Short» від 09.03.2025 року станом на 30.09.2025 року у загальному розмірі 30 500 грн 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту 10 000 грн 00 коп. та заборгованості за процентами 20 500 грн 00 коп..

3. В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за пенею за Договором № 2151614 про надання споживчого кредиту за кредитним продуктом «New Short» від 09.03.2025 року у розмірі 5 000 грн. 00 коп., - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (місце знаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд.8, код ЄДРПОУ 37616221) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 081 грн. 22 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.