Рішення № 137926749, 25.06.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/323/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О. за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО КИТ" (код ЄДРПОУ 41880024), вул. Шевченка, буд. 42, с. Киїнка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15505

до відповідача: Державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412583), вул. Святомиколаївська, 85, смт. Ріпки, Чернігівський район, Чернігівська область, 15000

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;

про зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО КИТ» до Державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про зобов`язання державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області провести реєстраційні дії "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО КИТ" з виключенням зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО КИТ" ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Водночас, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Свої вимоги позивач з посиланням на п. 7 ч. 4 ст. 145 ЦК України, статті 60, 64 Закону України "Про господарські товариства", статті 30, 34 Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", п. 8.2. Статуту товариства обґрунтовує тим, що 02.04.2026 від державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області отримано повідомлення про відмову у державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, код 258802059038 щодо виключення ОСОБА_1 із складу учасників товариства на підставі Протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО КИТ" № 4 від 24.03.2026 року, в якому вказано, що засновниками було прийнято рішення щодо виключення зі складу засновників учасника у зв`язку з тим, що він систематично не з`являється на засідання загальних зборів Товариства, що є грубим порушенням зобов`язань учасника, що не відповідає вимогам Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Як нормативно-правову підставу протиправності відмови державного реєстратора позивач зазначає положення пунктів 1, 4 ч. 1, ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 17 Закону №755-ІV.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , підготовче засідання призначено на 07.05.2026 о 10:30 год., встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень.

Позивачу та відповідачу ухвала суду від 10.04.2026 доставлена до їх Електронних кабінетів ЄСІТС 10.04.2026 о 12:14 та о 12:20 год. відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Ухвала суду від 10.04.2026, направлена на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 повернута відділенням зв`язку на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

В розумінні статті 242 ГПК України учасники належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.

24.04.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, відповідно до яких відповідач повідомив наступне:

- державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, відбувається за заявницьким принципом, а державний реєстратор, отримавши від заявника відповідні заяву та документи, проводить перевірку на відповідність вимогам законодавства;

- відмова державного реєстратора була вчинена відповідно до статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»;

- згідно документів, наданих ТОВ «АВТО КИТ», а саме в протоколі зборів засновників, причиною прийняття рішення щодо виключення учасника товариства ОСОБА_1 із складу засновників було зазначено «він систематично не з`являється на засіданнях загальних зборів Товариства, що є грубим порушенням зобов`язань Учасника»;

- Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» не містить такої підстави для примусового позасудового виключення, як «неявка на збори» або «порушення зобов`язань учасника». Протокол загальних зборів учасників ТОВ «АВТО КИТ» суперечить вимогам закону, що є прямою підставою для відмови у державній реєстрації згідно з п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону.

- державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах, якщо цей спір стосується корпоративних прав. Оскільки позов до суду зумовлений наявністю спору між учасниками товариства щодо часток у статутному капіталі (абз. 1 стор. 8), а ОСОБА_1 порушено корпоративне право, як учасника Товариства, належним відповідачем у таких справах має бути саме учасник Товариства.

- державний реєстратор не має власного розрахункового рахунку, не є розпорядником бюджетних коштів та не є суб`єктом, з якого технічно можливо стягнути кошти за рішенням суду.

04.05.2026 до початку підготовчого засідання через підсистему «Електронний Суд» від відповідача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, у якій відповідач у зв`язку із робочим навантаженням просив провести підготовче засідання, призначене на 07.05.2026, без участі представника відповідача.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 07.05.2026, судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.05.2026 на 09:40 год, про що сторін повідомлено ухвалою повідомленням від 07.05.2026.

11.05.2026 до початку підготовчого засідання через підсистему «Електронний Суд» від відповідача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, у якій відповідач у зв`язку із робочим навантаженням просив провести підготовче засідання, призначене на 20.05.2026 без участі представника відповідача.

13.05.2026 до початку підготовчого засідання через канцелярію суду від позивача надійшла заява, у якій представник позивача у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні просив провести підготовче засідання 20.05.2026 без його участі.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 20.05.2026, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.06.2026 о 10:30 год., про що сторін повідомлено ухвалою повідомленням від 20.05.2026.

27.05.2026 до початку судового засідання з розгляду справи по суті через підсистему «Електронний Суд» від відповідача надійшла заява, у якій відповідач у зв`язку із робочим навантаженням просив провести судове засідання, призначене на 09.06.2026, без участі представника відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулось 20.06.2026, судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 25.06.2026 об 11:30 год, про що сторін повідомлено ухвалою повідомленням від 20.06.2026.

23.06.2026 через підсистему «Електронний Суд» від позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, у якій представник позивача у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні просив провести судове засідання 25.05.2026 без його участі.

У судове засідання 25.06.2026 представники сторін не з`явилися.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом забезпечено можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

У судовому засіданні 25.06.2026 на підставі статті 240 ГПК України судом підписане скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Кит» є юридичною особою, відповідно до п. 1.1., п. 1.2 Статуту ТОВ «Авто Кит», затвердженого загальними зборами засновників (учасників) товариства, протокол №1 від 22.01.2018, створене відповідно до рішення Загальних зборів засновників (учасників) Товариства від 22.01.2018.

Відповідно до п. 3.3 Статуту учасниками ТОВ «Авто Кит» є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

До складу Товариства за рішенням Загальних зборів Учасників можуть бути прийняті інші суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, а також громадяни, які не є суб`єктами господарювання. При цьому визначається порядок та розмір внесення вступниками вкладів до Статутного капіталу (п. 3.4 статуту).

Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів учасників створюється статутний капітал в розмірі 260000,00 грн. Учасники зобов`язані сформувати зазначений Статутний капітал (здійснити внески) за рахунок власних коштів у період до 22.01.2019 (п. 5.6 Статуту).

Відповідно до п. 5.7 Статуту частки учасників у статутному капіталі становлять: - ОСОБА_2 грошовий внесок в сумі 182000,00 грн, що становить 70% розміру статутного капіталу Товариства; ОСОБА_1 грошовий внесок в сумі 78000,00 грн, що становить 30% розміру статутного капіталу товариства.

Згідно з п. 7.1 учасники Товариства мають право:

- брати участь в управлінні справами Товариства, посідати керівні посади в органах управління Товариства;

- брати участь у розподілі прибутку Товариства та одержувати його частку(дивіденди).

Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного учасника мають особи, які є учасниками товариства на початку строку виплати дивідендів;

- вийти в установленому порядку зі складу Товариства;

- одержувати інформацію про діяльність Товариства. На вимогу Учасника Товариство зобов`язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність Товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи Загальних зборів учасників товариства тощо;

- отримувати у користування майно, що належить Товариству (за згодою решти Учасників);

- оскаржити до суду рішення Загальних зборів Товариства.

Відповідно до п. 8.1 Статуту товариства «АВТО КИТ» Учасники Товариства зобов`язані: додержуватися вимог Статуту Товариства і виконувати рішення Загальних зборів Учасників; виконувати свої обов`язки перед Товариством, у тому числі пов`язані з майновою участю, а також вносити свої вклади в Статутний капітал в порядку та засобами, передбаченими цим Статутом та рішеннями Загальних зборів Учасників Товариства; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність Товариства; нести інші обов`язки, що передбачені законодавством України та цим Статутом.

Пунктом 8.2 Статуту товариства «АВТО КИТ» передбачено, що Учасник Товариства, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов`язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей Товариства, може бути виключений з Товариства на основі рішення, за яке проголосували Учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів Учасників Товариства. При цьому цей Учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Учасник Товариства має право вийти з товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за 10 (десять) днів до виходу.

Учасник, який виходить із Товариства, має право одержати вартість частини майна пропорційно його частці у Статутному капіталі (п. 11.1 11.2 Статуту).

Згідно з п. 16.1 Статуту Товариство набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до цього Статуту та закону.

Органом управління Товариством є Загальні збори його Учасників. У Товаристві створюється одноособовий виконавчий орган директор, який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним Загальним Зборам Учасників Товариства (п. 16.2 Статуту).

Органом управління Товариством є загальні збори його учасників. Вони складаються з Учасників Товариства або призначених ними представників (п. 16.3.1 Статуту).

Пунктом 16.4 Статуту передбачена компетенція Загальних зборів учасників Товариства.

До компетенції загальних зборів учасників товариства відносяться:

а) визначення основних напрямів діяльності Товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту Товариства, зміна розміру його Статутного капіталу;

в) встановлення розміру, форми і порядку внесення Учасниками додаткових вкладів;

г) вирішення питання про придбання Товариством частки Учасника;

д) призначення та звільнення директора Товариства, обрання та відкликання членів ревізійної комісії, Голови Товариства, утвердження Положення про ревізійну комісію Товариства;

є) виключення учасника Товариства;

ж) затвердження річних звітів результатів діяльності Товариства, включаючи його дочірні підприємства, філії, представництва;

з) затвердження звітів: висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку та порядку виплати частки прибутку (дивіденди);

й) визначення порядку покриття збитків;

к) створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

л) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів Товариства, визначення організаційної структури Товариства;

м) прийняття рішення про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

н) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

о) визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв.

Повноваження, передбачені пунктами "б", "в", "г", "д", "є", "ж", "з", "й", "к", "м" належать до виключної компетенції загальних зборів Товариства - не можуть 6ути передані іншим органам товариства. (п. 16.4.1 Статуту)

Відповідно до п. 16.4.2 Загальні збори Учасників Товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства, у тому числі і з тих, що передані Загальними Зборами до компетенції директора.

За п. 16.4.3 Статуту рішення про визначення основних напрямів діяльності Товариства і затвердження річного планів та звітів про їх виконання; внесення змін до Статуту Товариства, а також при вирішенні питання про виключення учасника з Товариства вважається прийнятим, якщо за нього проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотків загальної кількості голосів учасників товариства. Рішення про внесення змін до Статуту Товариства, відчуження майна Товариства, та про ліквідацію Товариства приймається більшістю не менш як у голосів. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів від числа присутніх Учасників.

Пунктом 16.5.1. Статуту передбачено, що Загальні збори Учасників Товариства є правомочними, якщо на них присутні Учасники (представники Учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

Про проведення Загальних зборів Товариства Учасники повідомляються письмово (листами) або по телефону із зазначенням часу та місця проведення Зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання Загальних зборів. Будь-хто з Учасників Товариства вправі вимагати розгляду питання на Загальних зборах Учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніше як за 25 днів до початку Зборів. Не пізніше як за 7 днів до скликання Загальних зборів Учасникам Товариства повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою усіх Учасників, присутніх на Зборах (п. 16.6.6 Статуту).

Відповідно до п. 25.1 Статуту зміни до цього Статуту вносяться на підставі рішення Загальних зборів Учасників Товариства шляхом затвердження нової редакції статуту Товариства.

Якщо окремі положення цього Статуту виявляться недійсними чи вони стануть такими, то це не буде впливати на інші положення Статуту (п. 26.1 Статуту).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:

- статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО КИТ» складає 260 000 грн.

- керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО КИТ» є ОСОБА_2 , дата набуття повноважень: 22.01.2018.

- перелік засновників ( учасників) юридичної особи: ОСОБА_1 , розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового) фонду 78000,00 грн (30% статутного капіталу); ОСОБА_2 , розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) 117000,00 грн (45% статутного капіталу); ОСОБА_3 розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду 65000,00 грн (25% статутного капіталу);

- основним видом діяльності підприємства є: 49.41 - вантажний автомобільний транспорт.

Листами №24/11/25 від 24.11.2025, №03/12/25 від 30.12.2025, № 15/12/25 від 15.12.2025 26.01.2026 ОСОБА_1 повідомлявся про заплановані на 30.12.2025, 05.01.2026, 26.01.2026 збори учасників Товариства, на яких вирішувались організаційні питання щодо напрямків діяльності товариства, затвердження планів та звітів про їх виконання, щодо внесення змін до статуту у зв`язку з необхідністю подачі останнього до банків України з метою отримання кредитів на розвиток товариства.

Вказані листи надсилались ОСОБА_1 поштовим зв`язком, в яких також, зазначався час, дата та місце проведення загальних зборів товариства.

Як стверджує позивач, ОСОБА_1 було проігноровано вказані повідомлення, на засідання зборів учасників Товариства він жодного разу не з`явився, причини неявки не повідомив.

Відповідно до протоколів загальних зборів учасників товариства № 1 від 30.12.2025, №2 від 05.01.2026, № 3 від 26.01.2026 загальні збори, призначені на 30.12.2025, 05.01.2026, 26.01.2026 визнані такими, що не відбулися, через відсутність кворуму.

За доводами позивача, з вини ОСОБА_1 не відбулось жодних загальних зборів учасників ТОВ «АВТО КИТ». ОСОБА_1 ухиляється від отримання будь якої кореспонденції, не повідомляє свого місцезнаходження, а тому інші учасники товариства позбавлені можливості отримати інформацію про діяльність Товариства, фінансові звіти, внесення змін до статуту товариства задля подачі його до банків України з метою отримання кредитів на розвиток ТОВ «АВТО КИТ», а відтак, позбавлені можливості прийняти рішення про виплату дивідендів та інші важливі для Товариства рішення. Отже, можна дійти висновку, що ОСОБА_1 порушено корпоративне право, як учасника Товариства.

Листом №24/02/26 від 24.02.2026 повідомлено ОСОБА_1 про скликання загальних зборів Товариства 24.03.2026, на яких необхідно бути присутнім. Також повідомлено про розгляд питань на цих зборах, зокрема, про внесення змін до Статут Товариства з обмеженою Відповідальністю «АВТО Кит», а також про виключення відповідача зі складу учасників товариства у зв`язку із систематичним невиконанням обов`язків учасника та неучастю у загальних зборах без поважних причин відповідно до Статуту Товариства та чинного законодавства, що проявлялось у: ухиленні від прийняття участі у загальних зборах учасників протягом тривалого часу без поважних причин; ухиленні участі у діяльності Товариства; ігноруванні повідомлень та запрошень на засіданні загальних зборів; перешкоджанню своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей Товариства.

Вказаний лист було надіслано на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 25.02.2026.

Як вбачається з протоколу загальних зборів учасників Товариства від 24.03.2026, ОСОБА_1 при наявності кворуму шляхом голосування виключили зі складу учасників Товариства з часткою у розмірі 30% статутного фонду. Також, вирішили виплатили ОСОБА_1 вартість частки згідно з Статутом; внести зміни та затвердити Статут Товариства у новій редакції у зв`язку зі змінами складу учасників Товариства.

Про прийняте рішення до Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області 01.04.2026 подані документи для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу».

02.04.2026 державним реєстратором Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області Байдак Н.В. прийнято рішення про відмову у державній реєстрації в ЄРПЮОФОПГФ та 02.04.2026 надійшло повідомлення про відмову у державній реєстрації в ЄРПЮОФОПГФ, а саме у проведенні реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», оскільки документи, подані товариством суперечать вимогам конституції та законів України: порушено ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

У повідомленні про відмову також зазначено, що у Протоколі зборів засновників, поданому для проведення реєстраційної дії №4 від 24.03.2026 вказано, що засновниками було прийнято рішення щодо виключення зі складу засновників учасника «у зв`язку з тим, що він систематично не з`являвся на засідання загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю, що є грубим порушенням зобов`язань Учасника». При цьому, відповідно до останньої (діючої) редакції ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» існує лише 2 причини, по яким учасника можна примусово виключити зі складу засновника: перше такий учасник не вніс свою частку до Статутного капіталу у терміни, передбачені законодавством; друга учасник помер, а спадкоємці, у встановленому законодавством порядку, не успадкували його частку.

ТОВ «АВТО КИТ» вважає, що повідомлення про відмову від 02.04.2026 та рішення про відмову від 02.04.2026, підписані Державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області Байдак Н.В. щодо проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» в ЄДРЮОФОПГФ відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО КИТ» з виключення зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО КИТ» ОСОБА_1 є протиправними, не обґрунтованими, таким що не відповідають діючому законодавству, а тому має бути проведена наведена вище реєстраційна дія.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Предметом спору у даній справі є вимога про зобов`язання державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області провести реєстраційні дії "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО КИТ" з виключенням зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО КИТ" ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Положеннями ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Цей підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №917/559/21.

Оскільки, відповідно до статті 16 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту (Постанова Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №910/431/23).

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, та від 22.03.2023 у справі № 509/5080/18).

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити (близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту, а відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).

Як встановлено судом, відповідно до протоколу № 4 загальних зборів учасників Товариства від 24.03.2026 ОСОБА_1 з часткою у розмірі 30% статутного фонду виключили зі складу учасників Товариства.

01.04.2026 позивачем до Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області подані документи для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу».

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та пред`явлення даного позову) для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, зокрема, подаються такі документи:

- заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, в якій також може зазначатися прохання про реєстрацію такої особи платником податку на додану вартість та/або про обрання спрощеної системи оподаткування, та/або про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій;

- примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, іншого визначеного законом суб`єкта (особи) про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою;

- примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає:

1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника);

2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі;

3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі;

4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру;

5) перевірку відомостей Єдиного державного реєстру на наявність заборони вчинення реєстраційних дій;

6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації;

7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання;

8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів;

10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).

Виписка з Єдиного державного реєстру у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.

У разі проведення державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру щодо виключення або виходу учасника (спадкоємця або правонаступника) товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, а також пов`язаних з переданням (набуттям) частки (частини частки) у статутному капіталі самому товариству з обмеженою або додатковою відповідальністю, державний реєстратор одночасно вносить запис про зменшення розміру статутного капіталу на розмір відповідної частки (частини частки) у статутному капіталі. Ця частина не застосовується, якщо товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, яке набуває частку (частину частки) у своєму статутному капіталі, разом із заявою про державну реєстрацію надасть довідку про формування резервного капіталу у розмірі, який відповідно до закону допускає володіння часткою (частиною частки) у своєму статутному капіталі.

Пунктом 5 частини 1 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що підставою для відмови у державній реєстрації є, зокрема те, що документи суперечать вимогам Конституції та законів України.

Повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації повинно містити посилання на конкретну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також повинно бути зазначено, який саме пункт чи стаття поданого заявником документа (статуту, протоколу тощо) не відповідає нормам законодавства (ч. 3 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

02.04.2026 державним реєстратором Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області Байдак Н.В. прийнято рішення про відмову у державній реєстрації в ЄРПЮОФОПГФ, оскільки документи, подані товариством суперечать вимогам конституції та законів України: порушено ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Звертаючись до суду позивач у позовній заяві зазначив про протиправність рішення державного реєстратора.

Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Подібна права позиція щодо визначення предмета спору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, від 01.08.2019 у справі № 916/1743/18.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Предметом позову у даній справі є зобов`язання державного реєстратора вчинити реєстраційні дії.

Суд звертає увагу, що позивачем вимога про оскарження дій державного реєстратора або про скасування рішення державного реєстратора від 02.04.2026 в межах даного позову не пред`явлена.

Крім того, матеріали справи не містять, а позивачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження оскарження в установленому чинним законодавством України порядку рішення державного реєстратора Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області Байдак Н.В. від 02.04.2026 про відмову у державній реєстрації по заяві «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Кит».

Отже, станом на момент розгляду даної справи вказане рішення державного реєстратора Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області Байдак Н.В. від 02.04.2026 є чинним.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/15792/20 від 05.07.2023, в якій Велика Палата зазначила, що належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором щодо третьої особи, є особа, щодо якої вчинялися відповідні реєстраційні дії, а не державний реєстратор. Державний реєстратор може бути відповідачем у суді у випадку звернення особи з позовом до такого державного реєстратора про притягнення до відповідальності чи відшкодування шкоди, заподіяної ним внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов`язків з внесення записів до ЄДР, що не пов`язана з діями інших суб`єктів цивільних правовідносин.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 ГПК України).

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина перша статті 45 ГПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (пункти 2, 4 частини третьої статті 162 ГПК України).

Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

За змістом поданої позовної заяви вбачається, що позивач звернувся з вимогою про зобов`язання державного реєстратора вчинити реєстраційні дії з виключення зі складу засновників ТОВ «Авто Кит» ОСОБА_1 і визначив відповідачем державного реєстратора, який діяв як суб`єкт реєстраційної діяльності відносно юридичної особи, учасником якої є ОСОБА_1 .

Натомість згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону № 755-IV судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для внесення відповідного запису будь-яким державним реєстратором. Отже, позиція позивача про те, що належним відповідачем у подібних справах має бути реєстратор, який не вчинив реєстраційну дію, яку позивач вважає незаконною, є помилковим.

Суд вважає, що зміст і характер відносин між учасниками товариства свідчить, що спір виник саме між позивачем і третьою особою ОСОБА_1 з приводу стверджуваного позивачем порушення його права з управління ТОВ «Авто Кит», як учасника цього товариства, а відтак саме ОСОБА_1 є належним відповідачем у даній справі.

У силу частини другої статті 48 ГПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Судом встановлено, що позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Кит» до державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про зобов`язання вчинити певні дії є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 13, 14, 42, 46, 73-80, 86, 123, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 03.07.2026.

Суддя Т.О.Новик