Рішення № 137918745, 03.07.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/576/25

провадження 2/287/540/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

03 липня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Нижника Г.П.,

за участю секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Скумін Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 31.12.2015 між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу дитина проживає разом із позивачкою та перебуває на її повному утриманні. Позивачка вказує, що відповідач тривалий час не бере участі у вихованні доньки, не цікавиться її життям, станом здоров`я, навчанням і розвитком, не спілкується з дитиною, не надає їй матеріальної підтримки та ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. За результатами розгляду питання органом опіки та піклування зроблено висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Нижнику Г.П.

Ухвалою суду від 03.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

23.02.2026 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та постановити заочне рішення.

Пояснила, що має доньку, якій виповнилося 10 років. Після народження дитини вона фактично припинила спільне проживання з відповідачем та переїхала проживати до своєї матері в с. Базар Житомирської області. До досягнення донькою чотирирічного віку відповідач приблизно один раз на пів року приїжджав до дитини та нетривалий час проводив із нею.

Після розірвання шлюбу відповідач жодного разу не навідувався до доньки, не брав участі в її вихованні та не сплачував аліменти. Жодної іншої матеріальної допомоги, зокрема у вигляді подарунків, одягу чи коштів на утримання дитини, він також не надавав.

У 2023 році вона повторно одружилася, а згодом у другому шлюбі народила ще одну доньку. На цей час проживає однією сім`єю із чоловіком та двома доньками. Теперішній чоловік фактично виконує обов`язки батька щодо її старшої доньки: виховує її, вважає своєю дитиною, називає донькою, щоденно відвозить до школи та забирає після навчання. На час розгляду справи саме він залишився вдома з обома дітьми. За словами позивача, чоловік дуже добре ставиться до дітей та бере активну участь у їх вихованні.

Позивач зазначила, що не перешкоджала відповідачу у спілкуванні з донькою. Вона неодноразово телефонувала йому та пропонувала приходити до дитини, бачитися з нею, а за бажанням навіть забирати її до себе. Однак відповідач жодного разу цим не скористався. Востаннє донька бачила свого біологічного батька у 2022 році.

За словами позивача, відповідач телефонує доньці лише один раз на рік у день її народження. При цьому дитина не бажає з ним спілкуватися. Донька має власний мобільний телефон, однак коли телефонує біологічний батько, вона передає телефон матері зі словами, щоб та розмовляла з ним. Коли позивач відмовляється, пояснюючи, що дзвінок адресований саме дитині, донька повідомляє батькові, що зайнята, після чого розмова припиняється. Такі телефонні розмови не викликають у дитини жодних позитивних емоцій.

Позивач пояснила, що донька називає свого вітчима «папою», а біологічного батька «татом». Таке звертання вони визначили спільно. За словами доньки, саме вітчим є для неї справжнім батьком, оскільки він завжди поруч, тоді як біологічний батько відсутній у її житті. Стосунки між дитиною та вітчимом є дуже добрими.

Позивач також зазначила, що неодноразово пропонувала доньці поїхати в гості до біологічного батька та бабусі, однак дитина щоразу відмовлялася.

Крім того, позивач відкрила на ім`я доньки банківську картку, реквізити якої були відомі як відповідачу, так і його матері. Незважаючи на це, відповідач жодного разу не переказував доньці будь-яких коштів. Водночас мати відповідача періодично надає онуці матеріальну допомогу та цікавиться її життям.

Приблизно за два тижні до судового засідання позивач востаннє намагалася зв`язатися з відповідачем. Оскільки він не відповідав на її телефонні дзвінки, вона зателефонувала його матері, яка передала йому слухавку. Під час розмови позивач повідомила відповідача про майбутній судовий розгляд справи щодо позбавлення його батьківських прав. У відповідь він зазначив, що йому байдуже, та повідомив, що не має наміру брати участь у судовому засіданні.

Відповідач у судові засідання, призначені на 23.02.2026, 14.04.2026 та 25.06.2026, не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку як шляхом направлення судових повісток за відомою суду адресою, так і шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, що підтверджується матеріалами справи. Заяви про відкладення розгляду справи та відзиву на позов відповідач до суду не подав.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та вважала доцільним позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітньої доньки.

Пояснила, що органом опіки та піклування проводилася бесіда з відповідачем, під час якої він власноруч написав заяву про згоду на позбавлення його батьківських прав. Відповідач повідомив, що ніде не працює, перебуває на утриманні своєї матері, у зв`язку з чим не сплачує аліменти. На думку представника органу опіки та піклування, відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавиться життям і вихованням доньки, не проявляє до неї уваги чи турботи та фактично живе лише власними інтересами.

Крім того, після надання органом опіки та піклування висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав він жодного разу не звертався до органу опіки та піклування з питання відновлення спілкування з дитиною чи виконання своїх батьківських обов`язків.

Представник третьої особи також повідомила, що їй відомо про схильність відповідача до зловживання алкогольними напоями. Оскільки відповідач проживає разом зі своєю матір`ю, вона вважає, що саме мати нагадує йому про день народження доньки та спонукає його телефонувати дитині.

У ч. 4 ст. 223 ЦПК України зазначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно вимог ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав та приймаючи до уваги, що позивач не заперечував про ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 11.08.2022 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно з довідкою Олевського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області від 05.03.2025 № 6901, ОСОБА_1 у період з 24.04.2024 по 04.03.2025 аліментів від ОСОБА_2 на утримання доньки не отримувала.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Олевської міської ради від 30.07.2024, затвердженим рішенням виконавчого комітету Олевської міської ради від 05.08.2024 № 206, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування встановлено, що рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 11.08.2022 шлюб між сторонами розірвано, станом на 01.05.2024 заборгованість відповідача зі сплати аліментів становила 90 970 грн 25 коп., відповідач протягом тривалого часу не цікавиться вихованням, навчанням та проживанням доньки, аліменти не сплачує, а також письмово повідомив орган опіки та піклування, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав, оскільки не підтримує зв`язок із дитиною та не бере участі у її вихованні.

Згідно з характеристикою, наданою середньою загальноосвітньою школою № 235 імені В`ячеслава Чорновола міста Києва, ОСОБА_3 характеризується позитивно, має достатній рівень знань, а питаннями її навчання та виховання займається виключно мати. Водночас батько протягом усього періоду навчання дитини до школи не приходив, батьківські збори не відвідував, із класним керівником не спілкувався та успішністю доньки не цікавився.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади від 25.02.2025 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання судового наказу №284/127/22 від 11.08.2022 старшим державним виконавцем Олевського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 08.09.2022 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 31.03.2023 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, після державної реєстрації якого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Згідно довідки про склад сім`ї, виданої старостою Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області, ОСОБА_1 (голова сім`ї) проживає по АДРЕСА_2 із чоловіком ОСОБА_5 та доньками ОСОБА_7 і ОСОБА_3 .

Згідно власноручно написаної заяви ОСОБА_2 від 10.07.2024, останній погоджується з рішенням органу опіки та піклування Олевської міської ради про позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 150 Сімейного кодексу України (далі СК України), батьки зобов`язані піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, крім того зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частина 4 ст. 155 СК України передбачає покладання на батьків відповідальності, встановленої законом, за ухилення їх від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до чинного СК України до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачено застосування таких правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальність, зокрема, позбавлення батьківських прав.

Стаття 164 СК України передбачає підстави позбавлення батьківських прав, якими можуть бути: ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоке поводження з дитиною; якщо батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами; якщо батьки вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва (п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України).

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною, однак не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що відповідач протягом тривалого часу свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 . Такий висновок підтверджується висновком органу опіки та піклування, характеристикою навчального закладу, матеріалами виконавчого провадження щодо стягнення аліментів, довідкою державної виконавчої служби про їх несплату, власноручною заявою відповідача про відсутність заперечень щодо позбавлення його батьківських прав, а також узгодженими між собою поясненнями позивача та представника органу опіки та піклування. Сукупність зазначених доказів свідчить, що відповідач після розірвання шлюбу фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків: не бере участі у вихованні доньки, не цікавиться її життям, навчанням, станом здоров`я та розвитком, не підтримує з нею особистих стосунків, не забезпечує її матеріально, не відвідує дитину, не проявляє ініціативи до відновлення сімейних відносин із нею, а також тривалий час не виконує рішення суду про сплату аліментів. При цьому відповідач письмово підтвердив свою згоду на позбавлення його батьківських прав, а після надання органом опіки та піклування відповідного висновку не вжив жодних заходів для зміни своєї поведінки чи відновлення виконання батьківських обов`язків.

При вирішенні спору суд виходить із необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини. Судом встановлено, що всі обов`язки щодо утримання, виховання та розвитку малолітньої ОСОБА_8 виконує її мати, яка створила належні умови для її проживання та розвитку. Дитина проживає у повній сім`ї разом із матір`ю, її чоловіком та молодшою сестрою, має добрі стосунки з вітчимом, який фактично бере участь у її вихованні, забезпечує повсякденний догляд, піклується про неї та виконує роль батька. Водночас біологічний батько протягом тривалого часу не бере участі в житті доньки, не проявляє до неї турботи та уваги, а дитина не підтримує з ним емоційного зв`язку й не виявляє бажання спілкуватися. За таких обставин позбавлення відповідача батьківських прав відповідає найкращим інтересам дитини, сприятиме забезпеченню стабільності її сімейного середовища та належному захисту її прав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в діях відповідача наявне свідоме та винне ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення його батьківських прав, а тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки позов підлягає задоволенню, на підставі ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі статті 51 Конституції України, статей 19, 164-166, 180-185, 190-191 СК України, керуючись статтями 12-13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені позивачем витрати на оплату судового збору за розгляд цивільної справи судом в розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ID-картка НОМЕР_4 видана 05.05.2023 органом 8032, РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області, місцезнаходження: 11001, м. Олевськ, вул. Володимирська, буд. 2, Коростенського району, Житомирської області, ЄДРПОУ 04343470.

Суддя: Г. П. Нижник