Рішення № 137916687, 26.06.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/11396/25

Номер провадження 2/932/451/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Леміщенко О.О., за участю секретаря судового засідання Маншиліна Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», в інтересах якого діє адвокат Столітній Михайло Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2025 року представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», адвокат Столітній Михайло Миколайович, звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра через підсистему «Електронний суд» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 24.06.2024 року між ТОВАРИСТВОМ 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 42350798, місцезнаходження: 03062, м. Київ, проспект Берестейський, 90-А) (надалі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) (надалі Відповідач) укладено Договір № 1676887 про надання споживчого кредиту (надалі - Договір). На умовах, встановлених Договором, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов`язується надати Споживачу кредит у гривні (далі - кредит), а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.3. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 9000 грн. Згідно із п. 1.4. Договору строк кредиту 359 днів: з 24.06.2024 року по 19.06.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 9000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується листом платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК». Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 27 червня 2025 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі Договору факторингу № 27062025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача. Враховуючи зазначене, до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу № 27062025 від 27 червня 2025 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 1676887 від 24.06.2024 року загальна сума заборгованості склала 62100 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 9000 грн., заборгованості за процентами 48600 грн., штрафні санкції 4500,00 грн. Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ані на рахунки первісного кредитора. Таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 1676887 від 24.06.2024 року загальною сумою 62100 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 9000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 48600 грн., штрафні санкції 4500,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 листопада 2025 року, справу було передано на розгляд судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мучунському О.М.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 25 листопада 2025 року, справу було передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Дніпра.

Справа надійшла до канцелярії Шевченківського районного суду міста Дніпра 13 лютого 2026 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 лютого 2026 року, справу було передано на розгляд судді Шевченківського районного суду міста Дніпра Леміщенко О.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 23 лютого 2026 року було відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. В позовній заяві представник позивача просить розглядати справу без його участі, позовні вимогі підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. В попередніх судових засідання відповідач наполягав на тому, що він є військовослужбовцем, працює в критично важливій оборонній компанії та має підписаний договір із Міністерством оборони України, на підставі чого просив витребувати відповідні докази у МО України, та просив врахувати це під час вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами за відсутності учасників справи не здійснювався.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 24.06.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1676887, за яким позичальнику надається кредит в розмірі 9000,00 гривень строком на 360 днів, із сплатою пакетів кожні 30 днів, із встановленою процентною ставкою в розмірі 1,5% за кожний день користування кредитом. За умовами договору, кредит надається на банківський рахунок № НОМЕР_3 . Підписання договору здійснювалось позичальником за допомогою електронного одноразового ідентифікатора «Н186».

Судом також було досліджено паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту.

З листа ТОВ «Пейтек» №20250702-1068 від 02.07.2025 року вбачається, що вказане товариство за дорученням ТОВ «Слон Кредит» здійснило переказ грошових коштів 24.06.2024 року в розмірі 9000,00 гривень на картковий рахунок № НОМЕР_2 .

Також судом було досліджено лист від АТ «Універсал Банк» № Е/7014-В від 11.06.2026 року, який було надано суду на підставі ухвали від 04.06.2026 року про витребування доказів, в якому зазначено, що ОСОБА_1 банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_4 , та на вказану платіжну картку 24.06.2024 року було зараховано платіж у сумі 9000,00 гривень.

Згідно розрахунку заборгованості від ТОВ «Слон Кредит» за кредитом № 1676887, заборгованість ОСОБА_1 становить 62100,00 гривень станом на 19.06.2025 року.

27 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Слон Кредит» було укладено договір факторингу № 27962925.

Згідно копії реєстру боржників від 27 червня 2025 року, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відійшли права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1676887 на загальну суму заборгованості 62100,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України , а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Згідно ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, з досліджених судом доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 одержав та використовував за цільовим призначенням грошові кошти, втім, взяті на себе зобов`язання за договором не виконував, у зв`язку з чим, допустив виникнення заборгованості за кредитним договором № 1676887 від 24.06.2024 року, яка становить 62100,00 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9000,00 гривень, заборгованості за процентами в розмірі 48600,00 гривень, заборгованості за штрафами в розмірі 4500,00 гривень.

Однак, із зазначеною сумою заборгованості суд погоджується частково, та зазначає, що не підлягає стягненню заборгованість за штрафами в розмірі 4500,00 гривень, а також підлягає зменшенню сума заборгованості за процентами в розмірі 48600,00 гривень виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Верховний Суд у постанові від 27 січня 2020 року, справа № 754/6091/18, провадження № 61-11473св19, дійшов до висновків, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи надано правильну оцінку доводам позивача про те, що встановлення сторонами договору пені у розмірі до 2 % від суми несвоєчасно виконаних зобов`язань за кожен день прострочки, що становить до 730 % на рік, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Також подібні висновки викладені у постанові Дніпровського апеляційного суду по справі № 199/5808/25, провадження № 22-ц/803/4502/26.

Згідно з частиною третьою статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що зазначена сума процентів за користування кредитом у розмірі 48600,00 гривень є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитодавця, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

А тому справедливим буде стягнення з відповідача відсотків, сума яких дорівнює вартості кредиту, тобто у розмірі 9000,00 гривень.

Також, 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України і діє до цього часу.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Договір про споживчий кредит № 1676887 було укладено 24.06.2024 року, тобто на момент дії воєнного стану, який діє станом на дату розгляду справи, а тому відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стягнення неустойки (штрафу та пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитними договором заборонено, а у разі їх нарахування, вони повинні бути списані.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивач подав достатньо доказів, які свідчать про взаємовідносини сторін та наявність заборгованості за договорами, та те, що відповідач належним чином не виконав умови договору про надання грошових коштів у позику, допустив прострочення платежів та не подав суду жодних доказів, які би спростували позовні вимоги, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише частина суми заборгованості у розмірі 18000,00 гривень, а в решті позовних слід відмовити.

Щодо інформації про військову службу відповідача, суд зазначає наступне.

Судом, за усним клопотанням відповідача в судовому засіданні, було постановлено ухвалу від 06 травня 2026 року про витребування відповідних відомостей про перебування відповідача ОСОБА_1 на військовій службі.

20 травня 2026 року до канцелярії суду надійшов лист від ДП «Укрспецтранспорт», на якому працює відповідач, та у листі вказано, що у державного підприємства відсутні відомості про призов відповідача на військову службу під час мобілізації на особливий період.

В подальшому у судових засіданнях не було встановлено перебування відповідача на військовій службі за мобілізацією. Також такі відомості не були надані і самім відповідачем, в наслідок чого суд не враховує такі ствердження під час вирішення справи.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача було надано копію договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року про надання правової допомоги, який укладено між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем, копію заявки № 12649 від 21.10.2025 року на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року на суму 10000,00 гривень, копію акту № 12649 від 19 листопада 2025 року прийому-передачі виконаних робіт згідно договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року.

Враховуючи, що позовні вимоги були задоволені частково, витрати позивача на правничу допомогу підлягають стягненню на його користь з відповідача в розмірі 2899,00 гривень.

Також позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, що підтверджується копіює платіжної інструкції № 7287 від 19 листопада 2025 року. Однак, враховуючи, що позовні вимоги було задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 707,99 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3-5, 10-13, 81, 141, 209, 247, 258, 263-265, 268, 274, 279-287 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», в інтересах якого діє адвокат Столітній Михайло Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1676887 від 24.06.2024 року в розмірі 18000,00 гривень (вісімнадцять тисяч гривень 00 копійко), яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9000,00 гривень, заборгованості за процентами в розмірі 9000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 707,99 гривень (сімсот сім гривень 99 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правничу допомого в розмірі 2899,00 гривень (дві тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 00 копійок).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 03 липня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, юридична адреса: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2

Суддя О.О. Леміщенко