Ухвала суду № 137915268, 02.07.2026, Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

02.07.2026 Справа №: 518/1286/26 Провадження № 2-з/518/5/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року селище Ширяєве

Ширяївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гуржій А.В.,

секретаря судового засідання Майнич В.О.,

розглянувши заяву Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про забезпечення позову до подання позовної заяви Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Старі Маяки» про конфіскацію земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2026 року до Ширяївського районного суду Одеської області звернулося Головне управління Держгеокадастру в Одеській області через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» із заявою від 30.06.2026 року про забезпечення позову до подання позову заявника до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Старі Маяки» про конфіскацію земельної ділянки.

У цій заяві, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області просить вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5125485600:01:001:0100, площею 5,8617 га, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; національний паспорт іноземця, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 09.04.2009 ВУФМС Росії по Краснодарському краю в Білоглинському районі) та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам та іншим) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 5125485600:01:001:0100, площею 5,8617 га.

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 , яка є громадянином Російської Федерації (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , документ, що посвідчує особу іноземця, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 09.04.2009, видавник: ВУМФС Росії по Краснодарському краю в Білоглинському районі, код підрозділу 230-029, країна громадянства: Російська Федерація), володіє на праві приватної власності земельною ділянкою сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5125485600:01:001:0100, площею 5,8617 га, цільове призначення 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В Державному земельному кадастрі наявні відомості щодо реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5125485600:01:001:0100, площею 5,8617 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; дата державної реєстрації земельної ділянки 20.02.2004.

З огляду на порушення вимог ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. 80, 81, 130, 145 ЗК України, зокрема щодо володіння на праві приватної власності громадянином іноземної держави земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, що розташована на території України, заявник, з метою захисту інтересів держави виказує намір звернення до суду із позовом про конфіскацію спірної земельної ділянки.

Звернення до суду з заявою про забезпечення позову зумовлене необхідністю вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів держави в особі Головного управління від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, які можуть полягати у відчуженні спірної земельної ділянки на користь третіх осіб.

02.07.2026 року до Ширяївського районного суду Одеської області через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» від товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Старі Маяки» надійшло заперечення на заяву про забезпечення позову, в якій представник товариства просить відмовити у задоволенні цієї заяви.

В обґрунтування позиції, представник товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Старі Маяки» зазначає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам ст.ст. 150-151 ЦПК України та порушує майнові права землекористувача, оскільки відсутній обґрунтований ризик утруднення чи неможливості виконання рішення суду; заборона відчуження та/або здійснення реєстраційних дій не є співмірною із позовними вимогами, з яким позивач планує звернутися до суду; порушуються права власності та принцип презумпції невинуватості; відсутня реальна загроза невиконання майбутнього рішення суду.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, подані заперечення, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19 квітня 2019 року у справі № 554/1893/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц, від 13 січня 2020 року у справі№922/2163/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справ (постанова ВС у складі Касаційного господарського суду у справі № 916/3599/23 від 11.01.2024).

Судом установлено, що предметом майбутнього позову є фактичне припинення права приватної власності ОСОБА_1 , яка є громадянином Російської Федерації (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , документ, що посвідчує особу іноземця, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 09.04.2009, видавник: ВУМФС Росії по Краснодарському краю в Білоглинському районі, код підрозділу 230-029, країна громадянства: Російська Федерація) на земельну ділянку з кадастровим номером 5125485600:01:001:0100, площею 5,8617 га, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-5100743102026 від 24.06.2026, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №483693418 від 29.06.2026 року земельна ділянка з кадастровим номером 5125485600:01:001:0100, площею 5,8617 га, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; право приватної власності на земельну ділянку належить ОСОБА_1 на підставі державного акта серії ОД № 066096 від 20.04.2024; на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 22.10.2018 року користувачем земельної ділянки є ТОВ «Світанок Старі Маяки».

Отже, ОСОБА_1 , будучи громадянином іноземної держави є власником зазначеної земельної ділянки та може нею розпоряджатися, в тому числі шляхом відчуження.

Будь-яке подальше відчуження ОСОБА_1 , як громадянкою іноземної держави вказаної земельної ділянки порушуватиме права держави в особі уповноваженого органу на набуття їх у власність держави шляхом конфіскації, оскільки особливо в умовах воєнного часу дані земельні ділянки мають використовуватись насамперед для забезпечення продовольчих потреб громадян України.

Заявлені способи забезпечення позову, є співмірними, оскільки спір щодо земельної ділянки є реальним, а відсутність обтяжень земельної ділянки не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на землю, що може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.

Відтак, приймаючи до уваги наведені заявником обставини в обґрунтування заявлених вимог про забезпечення позову, здійснюючи співвідношення від настання правових наслідків вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких представник в інтересах держави звертається до суду, а також наслідки арешту та заборони здійснювати певні дії, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову про застосування яких ставиться питання у цій заяві може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, метою забезпечення позову є реалізація в майбутньому актів правосуддя, при цьому такий захід забезпечення не несе загрози завдання збитків відповідачам, а тому наявні обґрунтовані підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Суд зазначає, що забезпечення позову має тимчасовий запобіжний характер і спрямоване на забезпечення можливості виконання ймовірного рішення суду та на недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст.ст. 149, 151, 152, 153, 157, 258-260, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5125485600:01:001:0100, площею 5,8617 га, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонити ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; національний паспорт іноземця, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 09.04.2009 ВУФМС Росії по Краснодарському краю в Білоглинському районі) та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам та іншим) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 5125485600:01:001:0100, площею 5,8617 га.

Виконання ухвали з питань забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 02 липня 2026 року.

Суддя А.В. Гуржій