Ухвала суду № 137910584, 02.04.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/6726/26

провадження № 2/753/9201/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Каліушко Ф.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІБЕР ВОШ» про визнання безпідставним утримання коштів, їх стягнення, відшкодування збитків та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІБЕР ВОШ» про визнання безпідставним утримання коштів, їх стягнення, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, проценти за користування чужими коштами, збитки (упущену вигоду) та моральну шкоду. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 668 100,00 грн в якості авансу за придбання автомобіля. При цьому позивач категорично наголошує на тому, що письмовий договір між сторонами не укладався, автомобіль не був йому проданий, а мета платежу не була досягнута. Враховуючи це, позивач як на правову підставу своїх вимог посилається на статтю 1212 Цивільного кодексу України (набуття та збереження майна без достатньої правової підстави).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 дану справу визначено за суддею Каліушком Ф.А.

Суддя, дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, дійшов висновку, що позовна заява підлягає передачі за підсудністю, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За нормою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992.

Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001, «Мельник проти України» від 28.03.2006.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований ЦПК України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

Разом з тим, подаючи позов до Дарницького районного суду міста Києва за своїм зареєстрованим місцем проживання, позивач просить застосувати правила альтернативної підсудності, встановлені ч. 5 ст. 28 ЦПК України, посилаючись на те, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі та перевіряючи підсудність даного спору Дарницькому районному суду міста Києва, суддя виходить з наступного.

За загальним правилом, встановленим частиною 2 статті 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Виняток з цього правила передбачений частиною 5 статті 28 ЦПК України, згідно з якою позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Для вирішення питання про можливість застосування вказаного винятку суд має встановити правову природу заявлених вимог та перевірити, чи підпадають вони під сферу регулювання Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

Згідно з пунктом 22 частини першої ст. 1 цього ж Закону, споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що законодавство про захист прав споживачів застосовується виключно до відносин, які мають договірний характер (купівля-продаж, виконання робіт, надання послуг тощо), незалежно від форми такого договору (письмова чи усна).

Натомість, позивач самостійно визначає предмет і підстави позову. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач прямо заперечує факт наявності договірних відносин щодо купівлі-продажу автомобіля та ґрунтує свої матеріально-правові вимоги виключно на положеннях статті 1212 ЦК України.

Відповідно до частини першої ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанови від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17), зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (договором).

Правовідносини, що регулюються статтею 1212 ЦК України, мають позадоговірний (кондикційний) характер. Застосування положень глави 83 ЦК України до правовідносин, в яких існують або існували договірні зобов`язання, виключається (окрім випадків, коли такий договір визнано недійсним або він є нікчемним).

Таким чином, оскільки позивач сформував свої вимоги саме як повернення майна (коштів), набутого без достатньої правової підстави (поза межами договірних відносин), до даного спору в силу закону не можуть бути застосовані положення Закону України «Про захист прав споживачів», який регулює виключно відносини між споживачем та контрагентом за договором (продавцем/виконавцем).

Враховуючи вищевикладене, суд позбавлений правових підстав для застосування частини 5 статті 28 ЦПК України (альтернативна підсудність справ за позовами про захист прав споживачів). За таких обставин територіальна юрисдикція даного спору визначається за загальним правилом частини другої статті 27 ЦПК України за місцезнаходженням юридичної особи відповідача.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а також відповідно до адреси відповідача, зазначеної самим позивачем), місцезнаходженням ТОВ «КІБЕР ВОШ» (код ЄДРПОУ 43190157) є: Україна, 65085, Одеська обл., місто Одеса, Дальницьке шосе, будинок 1.

Зазначена адреса територіально відноситься до Хаджибейського району міста Одеси, на територію якого поширюється юрисдикція Хаджибейського районного суду міста Одеси.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно положень частин першої та другої ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За змістом частини третьої статті 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суд зобов`язаний передати справу на розгляд до суду, якому вона підсудна за законом, оскільки ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до вимог ст. 378 ЦПК України прийняте судом рішення з порушенням правил територіальної підсудності є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Враховуючи викладені обставини та зазначені норми процесуального закону, суддя приходить до висновку про те, що дана позовна заява не підсудна Дарницькому районному суду м. Києва і відноситься до територіальної юрисдикції Хаджибейського районного суду міста Одеси, а тому справа має бути передана на розгляд цього суду за правилами загальної підсудності, передбаченими частини другої статті 27 ЦПК України за місцезнаходженням юридичної особи відповідача.

На підставі викладеного та керуючись стст. 27, 28, 31, 258, 259, 260, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІБЕР ВОШ» про визнання безпідставним утримання коштів, їх стягнення, відшкодування збитків та моральної шкоди передати на розгляд за підсудністю на розгляд до Хаджибейського районного суду міста Одеси (65033, Одеська обл., м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1-А).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.