Ухвала суду № 137905779, 26.06.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"26" червня 2026 р. Справа № 363/3498/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Рудюка О.Д.,

за участі секретаря Воронюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про заміну сторони виконавчого провадження,-

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Позика» звернулося до Вишгородського районного суду Київської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у виконавчому провадженні з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», посилаючись на те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. перебуває виконавче провадження № 66144042, відкрите згідно виконавчого напису № 8637, вчиненого 12.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 27 217,48 грн на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, згідно якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс», а ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до ОСОБА_1

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, згідно якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1

16.10.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено Договір факторингу № 161025-01-ОФ, згідно якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Позика», а ТОВ «ФК «Позика» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 5 775,13 грн.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В просильній часті представник заявника просить здійснити розгляд справи без його участі.

Інші учасники справи про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, в судове засідання не з`явились, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження відповідно до вимог ч. 3 ст. 442 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини 1 статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частина 2 статті 442 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Згідно з частиною 2 статті 15 цього Закону, стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Виконавчий напис нотаріуса, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», є виконавчим документом.

Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення, і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального і випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав і обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Заміна сторони виконавчого провадження відбувається у разі вибуття однієї зі сторін і полягає у вступі на її місце її правонаступника. У даному випадку визначальною умовою є саме факт правонаступництва, тобто передача прав та обов`язків (адміністративної компетенції) однієї особи іншій.

Зі змісту статті 55 ЦПК України вбачається, що процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні, зокрема у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні.

У постанові від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд зазначає, що для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази, що підтверджують оплату за договором.

Відповідно до змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництвом на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження. Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, переходить і право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним для розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 190/2119/14-ц, від 15.08.2018 року. Аналогічні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 29.03.2021 року у справі № 2-5356/10. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду у справі № 190/2119/14-ц, від 15.08.2018 року, у справі № 643/4902/14-ц, від 05.12.2018 року.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/13444/20 від 10.09.2025 року наголошує на тому, що під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (сторони виконавчого провадження, сторони у справі) суд не може виходити за межі вирішуваного процесуального питання та констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним (недійсним згідно з приписом закону) або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору.

У висновку ВПВС також зазначено, що суд має перевірити дотримання сторонами умов договору відступлення права вимоги, з якими вони пов`язували факт переходу права вимоги до боржника. Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 08.02.2022 року у справі № 2-7763/10, про те, що для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідні відповідні первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи з матеріальних правовідносин та перехід її прав і обов`язків до іншої особи - правонаступника.

У пункті 132 постанови від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

Отже, суд повинен надати оцінку саме наявності у кредитора права вимоги та його чинності (неприпинення) на момент подання заяви про заміну стягувача у виконавчому листі. Зокрема, суд має з`ясувати, чи не настали визначені законом чи договором підстави для припинення зобов`язання (наприклад, його належне виконання), що матиме наслідком відсутність у первісного кредитора права вимоги до боржника.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно ч. 1 ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

За наявними матеріалами справи судом встановлено, що в виконавчому провадженні № 66144042, відкрите згідно виконавчого напису № 8637, вчиненого 12.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 27 217,48 грн. на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

16.10.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено Договір факторингу № 161025-01-ОФ, згідно якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Позика», а ТОВ «ФК «Позика» набуло право вимоги. З даним твердженням суд погодитьсь не може, з підстав того що у відповідності до п. 3.4 договору факторингу від 16.10.2025 фактор сплачує клієнту 10% від суми фінансування, передбаченої п. 3.3 договору, протягом 5 робочих днів з дати підписання відповідного акту прийому-передачі реєстру боржників. Залишок суми фінансування у розмірі 90% передбаченої п 3.3. договору підлягають оплаті в термін до 360 календарних днів, від дати підписання відповідного акту прийому-передачі реєстру боржників. Кошти оплачуються фактором виключно шляхом безготівкового перерахування на рахунок клієнта.

Однак, до заяви не долучено копії квитанцій, касових ордерів, платіжних інструкцій тощо, на підтвердження сплати коштів за вказаним договором факторингу.

Отже, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту переходу права грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором до нового кредитора (заявника), а тому в задоволенні заяви необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Крім того, наявні у матеріалах справи документи свідчать про істотні розбіжності у сумах заборгованості, визначених реєстрами боргових зобов`язань за договорами факторингу та у постанові про відкриття провадження, що унеможливлює однозначне встановлення тотожності зобов`язання, право вимоги за яким відступлено, а заявником у заяві про заміну сторони виконавчого провадження не порушувалося клопотання про витребування будь-яких додаткових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258-260, 354, 442, 446 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку її апеляційного оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.Д.Рудюк