Рішення № 137901105, 01.07.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5811/25

пр.№ 2/464/298/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Сабари Л.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач АТ «ОТП Банк» звернулось до суду з позовом, поданим представником Гнип В.В. до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за Кредитним договором № 002\16446531-СК-SB від 25.07.2022 у загальному розмірі 36552,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25.07.2022 між АТ «ТАКСОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 002\16446531-СК-SB, що випливає із заяви договору на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування від 25.07.2022. Згідно вказаного договору, з 25.07.2022 ОСОБА_1 являється власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до вищевказаної заяви, та позичальнику надано кредитні кошти в сумі 20000 грн. з процентною ставкою за встановленим лімітом 59% строком користування 12 місяців. У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, виникла заборгованість, що станом на день подачі позову складає 36552,24 грн., з яких: 20000 грн. тіло кредиту, 16552,24 грн. проценти за користування кредитом. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню в судовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн..

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2025 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 26.08.2025 позову заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали надіслано учасникам справи, відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, відомості про яке отримано в порядку, визначеному ст. 187 ЦПК України.

При цьому, вказана кореспонденція скеровувалась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. У зв`язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач, в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, вважається таким, якому вручено судове рішення.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, будь-яких заяв чи клопотань до суду не скеровувала.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

З`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.

25.07.2022 між АТ «Таксомбанк» та ОСОБА_1 , шляхом підписання останнім УЕП Заяви-договору про комплексне банківське обслуговування, що разом із тарифами банку, таблицею обчислення загальної вартості кредитного ліміту та паспортом споживчого кредиту складають кредитний договір, за умовами якого останній просив надати кредит відповідно до запиту на поточний рахунок НОМЕР_1 строком на 12 місяців з процентною ставкою 59% річних, та підтвердив генерацію ключової пари Удосконаленого Електронного підпису (УЕП) з особистим ключем та відповідним відкритим ключем 02258dd8cd195899c384bf43bf01b47f7261087f2224782fc54f4f717f3f2t5f33.

Як вбачається із виписки по особовим рахункам кредитного договору 002\16446531-CK-SB ОСОБА_1 було встановлено ліміт кредитування рахунку, а саме надані кредитні кошти в сумі 20000 грн.

Згідно Довідки АТ «ТАСКОМБАНК» № 22047\47.7 від 04.06.2025 ОСОБА_1 з 25.07.2022 є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви-Анкети на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування з номером Кредитного договору 002\16446531-CK-SB, № картки НОМЕР_2 , відкритого в АТ «Таксомбанк».

Згідно типової форми публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб встановлені умови, правила щодо обслуговування клієнтів згідно договорів.

Разом з тим, вбачається, що позовна заява подана АТ «ОТП БАНК» в особі представника Гнип В.В. згідно Ордеру на надання правничої допомоги від 20.08.2025 виданого на підставі договору № б\н від 27.06.2025.

При цьому, позивачем не надано жодних доказів, котрі б свідчили про наявність кредитних зобов`язань між останнім та відповідачем, оскільки, докази, долучені до позовні заяви свідчать про договірні зобов`язання, що виникли між ОСОБА_1 та АТ «Таксомбанк».

Будь-які фактичні дані, що АТ «ОТП Банк» могло отримати право вимоги за кредитним договором № 002\16446531-CK-SB в матеріалах справи відсутні.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що до позовної заяви долучено платіжну інструкцію банку № 2162690873 від 12.08.2025 згідно котрої вбачається, що платником судового збору є АТ «ТАСКОМБАНК», однак, згідно виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України вбачається, що платником у даній справі являється АТ «ОТП Банк».

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що у назві позивача представником допущено описку, замість АТ «ТАСКОМБАНК», вказано «АТ «ОТП Банк».

При цьому, навіть, якщо допускати таку обставину, то суд зважає на те, що, як зазначалося вище, позовна заява підписана представником «АТ «ОТП Банк» Гнип В.В. згідно Ордеру про надання правничої допомоги серії СВ № 1120525 від 20.08.2025, а тому могли бути підстави для повернення позовної заяви позивачу згідно п.1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, оскільки жодних документів про підтвердження представництва Гнип В.В. АТ «ТАСКОМБАНК» станом на момент подачі позову не надано.

Беручи до уваги, що представником позивача жодні заяви, клопотання з даного приводу не заявлялися, у зв`язку із чим суд самостійно не може втручатися у волевиявлення суб`єкта, що звернувся до суду із процесуальною заявою, а тому у позові слід відмовити, за недоведеністю позивачем обставин порушення його прав, свобод чи інтересів відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

у позові Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 липня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Банк»: м. Київ, Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуюча Людмила САБАРА