Ухвала суду № 137893216, 01.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

01 липня 2026 рокусправа № 380/6267/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши клопотання Територіального управління БЕБ у Львівській області про залишення без розгляду позовної заяви у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Територіального управління БЕБ у Львівській області (далі - ТУ БЕБ у Львівській області, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії ТУ БЕБ у Львівській області щодо нарахування та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684,00 грн., у 2024 році у розмірі 3028,00 грн., у 2025 році у розмірі 3028,00 грн., у 2026 році у розмірі 3328 грн.;

- зобов`язати ТУ БЕБ у Львівській області нарахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення у 2023 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX у розмірі 2684 грн., грошове забезпечення у 2024 році, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX у розмірі 3028 грн., грошове забезпечення у 2025 році, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX у розмірі 3028 грн., грошове забезпечення у 2026 році, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX у розмірі 3328 грн. за період з 19.09.2023 по 11.02.2026 та здійснити виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою від 06.04.2026 суддя відкрила провадження у справі та вирішила проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.

17.04.2026 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх. № 31778). В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, розмір якого відомий особі, яка його отримує, а тому позивач, отримуючи щомісячно грошове забезпечення, повинен був дізнатися про порушення свого права в момент його недоотримання. Відповідач посилається на положення статті 122 КАС України та статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX) і вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню скорочений тримісячний строк звернення до суду, який обчислюється з жовтня 2023 року, а також що позивача було ознайомлено з установленими йому посадовими окладами під час ознайомлення з відповідними наказами про призначення (переведення), у зв`язку з чим строк звернення до суду позивачем пропущено.

Дослідивши матеріали справи та доводи клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк.

Водночас Верховний Суд сформував усталений підхід, відповідно до якого положення ст. 122 КАС України не містять норми, яка б урегульовувала порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належного їм грошового забезпечення (заробітної плати) у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями ст. 233 КЗпП України, яка є спеціальною нормою відносно ч. 5 ст. 122 КАС України та підлягає застосуванню під час визначення строків звернення до суду з вимогами про стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної служби (постанова Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22).

Суд враховує, що поняття «грошове забезпечення» та «заробітна плата» у розумінні законодавства, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними та охоплюються застосованим у ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці» (постанова Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 420/13606/21).

За правилами ч. 1 ст. 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, чинної з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Поряд з цим Верховний Суд у новітній практиці виходить з того, що початок перебігу строку звернення до суду у спорах про грошове забезпечення (заробітну плату) пов`язується з моментом отримання особою належної та документально підтвердженої інформації про складові та розмір нарахувань, зокрема про застосовані при обрахунку показники (величини) та коефіцієнти, а не лише з датою виплати. Якщо особа не має достатньої та документально підтвердженої інформації про складові грошового забезпечення та про застосовану розрахункову величину, вона об`єктивно позбавлена можливості достеменно встановити, чи були відповідні нарахування здійснені правомірно, а отже - і дізнатися про порушення свого права.

Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, суд зазначає таке.

Предметом спору у цій справі є правильність визначення складових грошового забезпечення позивача (зокрема застосованого відповідачем розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та перерахунок грошового забезпечення за період з 19.09.2023 по 11.02.2026. Спір стосується не остаточного розрахунку при звільненні в розумінні ст. 116 КЗпП України, а правильності щомісячних нарахувань під час проходження служби.

Доводи відповідача про те, що позивач був ознайомлений з установленими йому посадовими окладами під час ознайомлення з наказами ТУ БЕБ у Львівській області про призначення (переведення) (від 18.09.2023 № 68-к/ДСК, від 02.10.2023 № 83-к/ДСК, від 31.01.2024 № 4-к/ДСК, від 08.04.2024 № 9-к/ДСК, від 09.01.2025 № 1-к/ДСК), суд оцінює критично. Ознайомлення працівника з розміром установленого йому посадового окладу саме по собі не свідчить про обізнаність такого працівника про те, яка саме розрахункова величина (який розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) була застосована відповідачем при обчисленні цього окладу. Наказ про призначення (переведення) містить лише підсумковий розмір посадового окладу та не розкриває методики його обчислення й величини, покладеної в основу розрахунку.

Як слідує з матеріалів справи, документально підтверджену інформацію про складові грошового забезпечення та про застосовану відповідачем розрахункову величину - прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн. - позивач отримав лише з листа відповідача від 17.03.2026 № ЗПІ-23.11/7/11-28/1/4/-26, наданого у відповідь на його запит від 12.03.2026, а також із доданих до нього розрахункових листів. До отримання зазначеного листа з розрахунковими листами позивач об`єктивно був позбавлений можливості достеменно встановити, що його право на отримання грошового забезпечення у належному розмірі порушено. Саме з цим моментом і слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду у цій справі.

Посилання відповідача на те, що для всіх працівників (у тому числі звільнених) доступна функція перегляду розрахункового листа в особистому кабінеті Приват24, наявності у позивача документально підтвердженої інформації про застосовану розрахункову величину до моменту отримання офіційної відповіді відповідача не підтверджує та зазначеного висновку суду не спростовує.

Позовну заяву подано до суду 02.04.2026, тобто в межах тримісячного строку звернення до адміністративного суду, обчисленого з дати отримання позивачем зазначеної вище документально підтвердженої інформації (17.03.2026). За таких обставин підстави для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду відсутні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без пропуску строку звернення до адміністративного суду, а тому правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240, ч. 3 ст. 123 КАС України відсутні. Клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 248, 256 КАС України, суд

у х в а л и в :

у задоволенні клопотання Територіального управління БЕБ у Львівській області про залишення без розгляду позовної заяви у адміністративній справі № 380/6267/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду у цій справі.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна